Діалог перший

Лопаті оберталися, піднімаючи пил. Бен Сміт вистрибнув з гелікоптера. Начальник відділу Артефактів підняв комір, швидко пішов до розбитого НЛО.

Відділ Артефактів займався збереженням доказів правдивої історії. Рада Десятьох стежила за тим, щоб артефакти, які випадали з контексту офіційної історії землі, не потрапляли у поле зору громадськості. Щоб приховати правдиву історію, агенти ради Десятьох нищили усі старі предмети, документи, будівлі, які не встиг зберегти і заховати відділ артефактів.

НЛО для жителів Землі це невідомий літаючий об'єкт, міф, неправда. Офіційна наука й СМІ не говорять про прибульців у всерйоз. Прибульці описуються й малюються як тонкорукі, з великими головами, недорозвинені тілом, лупоокі чоловічки, обов'язково зелені, у фантастичних фільмах зазвичай вороже ставляться до населення землі. Дослідники невідомих літаючих об’єктів припускають існування інших видів. Прибульцям дозволяється бути сірими, але неодмінно голомозими. Або ангелоподібним, білявими. Та хто зважає на казки тих дослідників. Громадськість у інопланетян не вірить.

Містер Сміт не простий житель Землі. Його повноваження і обізнаність перевищували повноваження і обізнаність президентів великих країн, втім, президентам великих країн не потрібно було знати те, що знав Удав. Цю кличку містеру Сміту дав Кларк Пречет, психолог і телепат, віддалений працівник відділу Артефактів, його іноді запрошували у секретну контору. Це ж яким треба бути непробивним, щоб психолог та телепат назвав Удавом.

НЛО збили гармати які обслуговувалися службою зовнішнього Спостереження, це також секретна організація, яка базується на модулі Моон, розташована вона прямісінько під куполом колись літаючого острова під назвою Земля 36. Острів Земля 36, уцілів під час великої катастрофи, чи так званого потопу, який зірвав атмосферу з основної планети Марс. Його посадили на поверхню гіганського марса. Купол вберіг жителів острова від абсолютного винищення. Вціліла третина населення. Для обслуговування механізмів, які забезпечували острів киснем й теплом потрібно було багато рук, й люди які населяли острів створили біороботів. Біороботи розмножилися, й врешті захопили владу на острові.

Нещодавно льодяний панцир який двісті років вкривав купол землі 36 тріснув. Тепер рада Десятьох, яка складалася з тих перших метисів від біороботів і людей, боялася вторгнення сусідів. Та прилетіло одне старе НЛО з Землі вісімнадцять. Ця тарілка не пристосована для космосу. Далі орбіти Марсу вона ніколи не літала.

Збитий об’єкт - сріблястий диск, десять метрів у діаметрі, гепнувся на тверду землю. Його борт з тонкого металу зяяв тепер темною пробоїною.

Рада десятьох давно хотіла отримати подібний об’єкт. На землі тридцять шість намагалися побудувати літаючі тарілки за старими кресленнями, бо відкопати ангари де знаходились старі допотопні тарілки так і не змогли, надто багато глини й піску над місцем де за старими картами літаючого острова знаходилися планетарні кораблі. А сусідів з інших уцілілих островів на острів 36 не пускали.

Корейські військові вчасно прибули на своїх вантажівках, на місце падіння збитого літального апарату, привезли необхідне обладнання і оточили зону падіння збройним кордоном.

Солдати Північної Кореї худі, низькорослі, дуже горді, дисципліновані, мовчазні та войовничі. Удав відчував себе гігантом серед своїх низькорослих помічників. Чомусь постійно згадував умпа-лумпів з фільму про шоколадну фабрику. Намагався не посміхатися власним асоціаціям у голові. Він давав розпорядження, і солдатики жваво та чітко виконували усі накази. Безстрашно відчинили люк, з автоматами навперейми увірвалися до середини збитої тарілки. Удав поспішив за своїми умпа-лумпами, адже він здогадувався, кого принесло на Землю.

Сміт забіг через вибитий люк, пробіг до центру корабля, вузьким коридором, пригинаючись, щоб не розбити голову об низьку стелю. І почув постріли, та удари чогось твердого об метал. Побачив, що один з солдатиків тримає у руці гранату, а інші намагаються сховатися у двох каютах, що виходили на маленький майданчик під верхнім люком, де була кабіна керування. До кабіни можна було потрапити завдяки металевій драбині.

- "Забери своїх роботів і заходь" - почув Бен Сміт голос у голові, Навіть усміхнувся, отже не помилився.

Удав наказав переляканому солдату повернути у гранату кільце і відступити.

Запитав, що сталося, маленький худенький офіцер з запалими щоками доповів голосно та чітко, він не знає, що сталося. Хтось є у кабіні, він викинув двох солдат, які увірвалися туди першими, і закрив люк. Містер Сміт наказав солдатам вийти з корабля, і чемно постукав у металевий люк.

Люк відчинився. Удав піднявся по драбині у кабіну. Побачив трохи зім'ятий купол, пошкоджений пульт керування, тріснутий ліхтар. На підлозі сидів Апсу. Тримався за бік, гарне обличчя спотворила гримаса болю. Довге волосся у безладі, це говорило, що древній не контролює своє тіло. Крісло пілота, під час удару тарілки у землю, вирвало з затискачів.

- Тебе поранило? - здивувався Удав.

- Ви усіх гостей так зустрічаєте? - відповів прибулець запитанням.

- Міг би відповісти коли диспетчер намагався до тебе докричатися, - знизав плечима Удав, - може вони тоді і не стріляли би, хоча ангели в усіх хто потикається до тріщини стріляють.

- Усе у війну граєтесь, - стиха мовив Апсу, спробував підвестися, скрикнув, - чорт це дуже жорстка посадка, немає ніяких засобів, щоб запобігти удару об поверхню. Знав би, звалився на власних крилах. - Апсу сичав, як злий кіт.

- На власних крилах певне надто демонстративно? - посміхнувся Удав, - а так я скажу що екіпаж загинув. Умпал... чорт, місцеві солдати підтвердять.

- От тому порекомендували ваші сусіди стару тарілку, - усміхнувся Апсу. Зі стогоном вирівнявся, потягнувся. - Ребра на місце встали. Мені стало цікаво як воно літає. Не дуже добре воно літає, зате падає гарно.

- Ти тут щоб нам допомогти? - Удав намагався ненав'язливо дізнатися потрібну йому інформацію.

- Шукаю дещо, - відповів Апсу.

Удав, бачив, що Апсу все ще відчуває біль у пошкоджених ребрах. Намагався не дратувати дракона:

- І як, підеш зі мною?

- А у мене є вибір? - запитав Апсу. Він здавався розгубленим і це йому пасувало, наче був юним, наївним та безпорадним. Хоча Удав знав яким насправді є цей прибулець.

Вони вийшли з корабля у оточенні маленьких, але численних корейських солдат. Побачивши, що іноземний керівник операції та інопланетний гость мирно розмовляють, корейці відклали автомати та почали розбирати і вантажити розбитий космічний корабель на свої старенькі вантажівки. Удав знав, що заберуть геть усе, до останнього клаптика обшивки.

- Я мав намір загубитися у безлюдних районах, - сказав Апсу.

- Я якраз хочу допомогти тобі загубитися, - відповів Бен Сміт.

- Знову зачиниш у підземеллі?

- Для твоєї безпеки, - запевнив Удав.

- Звичайно, а як інакше, - насміхався Прибулець.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.