Холодний берег

Цілком випадково ,ми просто заїхали на великах надто далеко від нашої бухти, напевно хвилин сорок пішки. Загалом ,за такої погоди, місцеві жителі рідко вибираються на пляж.

Вже пізня осінь.

У нашому то рибальському місті і літо не особливо тепле, Що вже говорити про осінь.

Ми кинули свої велосипеди на мокрий холодний пісок. Самі відійшли ближче до великого і могутнього моря.

Був страшний вітер.

Мій супутник кутався у коричневу куртку. Він акуратно вмістився на гігантському камені об який билися хвилі. Його обличчя здавалося мені зовсім не підходило до ситуації на вулиці. Холод, не велика мряка, а на його обличчі ніжна і тепла посмішка.

На мою думку ,така посмішка відповідала

теплому червню, спекотному липню та душевному серпню. Але не як не холодному та грубому жовтню.

Уіл зручно розмістився, сів у позі йога, і не промовивши не слова дивився на обрій. Я незграбно змістився до нього поряд. Я мало не впав у воду. Мій маленький друг окинув мене зляканим поглядом. Коли зрозумів, що все гаразд видихнув і продовжив дивитися на природу.

Доводилося жмуритися, холодний вітер неприємно влучав у вічі.

Море сьогодні у поганому настрої. активні хвилі одна за одною розбивалися об каміння на березі.

Бризки крижаної води літали за вагою.

Вілл здавався таким беззахисним та справжнім. Він усміхався, спокійно, розміщено дихав, іноді довго прикривав очі. Його ,до цього слухняне, волосся на великому вітрі розвивалося і виглядає дуже смішно.

Було добре видно ямку на лівій щоці. Зараз Вілл здається найбеззахиснішим і може навіть трохи сонним. Чомусь маленький я подумав, що якщо мені потрібно буде його поцілувати або побити, то потрібно робити це саме зараз, поки його увага не сконцентрована.

Мої думки перервала сама причина моїх думок. Він присунувся і взяв мою руку до своєї.

- Дивись. Буде напевно шторм.-,Він уткнув моїм вказівним пальцем у небо.

Я уважно оцінив обрій і на світло сірому небі не побачив ні хмари.

Його обличчя було так близько, що я відчував тепло його щоки.

- Чому ти так думаєш? Небо чисте.

-Небо то чисте, а от чайок бачиш? Вони не сідають на море. Чайки кричать і кружляють довкола, значить буде шторм. Мені так казав брат.

Він продовжував водити мій вказівний палець, вказуючи на галасливих птахів.

Чомусь, не дивлячись на його старання, я все одно не дивився на них. Мій погляд все одно спрямовувався йому на руку.

- мені здається що щастя це свобода.

Свобода думок, дій, слів, рухів.

- Мені здається дивним, що багато людей не люблять чайок. Мовляв вони сміттярі та брудні птахи.

Особисто мене вони подобаються, вони вільні та самостійні. Я вважаю їх дуже гарними. Я справді заздрю їм.

Одна чайка попрямувала у бік пляжу,зробила кілька кіл і повільно приземлилася на сусідній камінь. Я і не помітив як мою руку тримали вже дві долоні, затиснувши її між собою.

- Дивись, якась підслуховує.-,Вілл усміхнувся, я теж

- Справді дуже гарна.-,Відповів я.

Чайка уважно нас оглянула, мабуть зрозуміла, що загрози ми для неї не уявляємо і відвернулася.

Вона дивилася на море і своїх подружок. Закинула голову і почухала свою білу грудку дзьобом. Чайка то піднімала, то опускала крильця. Парочку раз повертала голову на нас і підозріло поглядала.

Почувся гучний звук, то був грім. Білий птах із сірими крилами бридко крикнув і здійнявся в повітрі.

Мабуть злякалася.

- Ой, дивись яка хмара, де ми можемо сховатися?

-Майк, нам уже час додому. Ти вже замерз.

Вілл відпустив мою руку і на долю секунди в мені заграла нотка... розчарування..?

Хлопчик підвівся, обтрусив штани простягнув мені руку і ми вирушили у бік велосипедів.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.