Бражник мертва голова
Літає маленький чорний метелик
Серед повітря що вкрите сірим попелом
Над чорною мертвою землею
Вона згоріла колись
Її спалили невідомі істоти з небес
Якимось дивним для цієї планети червоним променем
Також вони знищили все живе чарівне
Що тут колись мешкало
Промінь зміг легко перетворити всю їхню культуру книги та архітектуру
На звичайний попіл
На звичайний непотріб
І літає він тепер
Серед колишньої блакиті
Разом з маленьким бражником
Він сам шукає хоча б щось живе
Чим можна відтворити ту націю
Однак його маленькі очі не змогли знайти нічого
Все поглинула чорнота
І німий жах
Навіть небесна блакить тепер вся сіра
Лише сонячні промені танцюють на погорілій землі
Невідомого для чого
Немов ті жовті силуети намагаються дражнити комашку
Що чорними очима намагається знайти живе
Але і їй настав час помирати
На цю землю потрапили невідомі істоти
У білих скафандрах
Та з великими квадратними шоломами
Їхні могутні металеві приземлились на мертву поверхню
Розганяючи її мертві частини
Тепер ця частина небесної кулі належить їм
Вони тут панують
Повністю змусивши частину цього континенту забути мерців
З човнів виходили металеві звірі
Що мали багато потужних кінцівок
Невідомі швидко змогли зі смерті зробити нові міста
Нові величні та широкі міста
Що були гарнішими за колишні
Магічні артефакти підіймали попіл
Відкривали особливі скрині із золотими монетами
Та перетворювали сіре і монети на потрібні їм матеріали
Які потрібні їм для життя
А бідолашного метелика знищили швидко
Як єдину істоту що залишилася живою тут
Один з прибульців вистрілив у нього променем з руки
Та знищив бідолашну комашку
Яка в останні миті свого життя побачила замість сонця годинник
Чиї стрілки спокійно йшли
А на їхніх кінцях висіли відрізані голови ангелів богів
Маленьке чорне тіло теж стало попелом
Який підхопив вітер
Відправивши його кудись далеко
Невідомі продовжили будувати нові колонії
Шукали ще мешканців цієї планети
Та повністю знищували їх всіх тими променями червоними
Лише інколи забираючи деяких із них
Щоб погратися немов з тваринами
В клітки саджали найсмішніших та найгарніших серед них
Роблячи їм операції на мозку
Аби ті забули все що вони знали
І літає попіл над землею
І ньому всі старі скарби
Що робили їх живими
Тепер всі вони стали непотребом в очах нових володарів
Навіки завмерши в образі сірості
Поки їх металеві звірі не затягнуть
Щоб зробити новий не живий матеріал.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!