Народження згори або відчуття невинності

Твої очі неначе ромашки із літнього поля

Valery flow

Розділ 1.Знайомтесь Лукас!

Історія Лукаса починається із того, як він через кілька років після інциденту із товаришами вирушив у віддалений куточок України, для того, щоб знайти справжню істину та порозуміння зі своїми почуттями та переконаннями у минулому.

Лукас невисокий хлопчина, із темно-коричневим волоссям та сірими, як небо перед дощем, очима.

Він є учасником багатьох християнських таборів для дітей, із далеких сіл та селищ, він є світильником для молоді, яка з ним на одному рівні, але не із друзями, які заради великої слави та грошей покинули його та почали насміхатися за те, що він із невідомими людьми вліз в якусь секту та служить Богу, який за думкою його друзів, лише вигадка його шаленої фантазії та трохи дивакуватості, яку вони в ньому знайшли.

Чомусь, так вийшло, що Лукас насправді любив своїх друзів, але вони лише насміхалися із нього, тому так ми дізнаємося про цікавого хлопчину із сім'ї лікарів християнів.

Розділ 2.Лукасе ти?

Лукас, особа незвична, але в той час він є загадковим для своїх нових друзів, із якими він відвідує табори протягом літнього відпочинку.Дивина хлопчика, в, тому що він мало їсть, лягає пізно, але повністю має 100% заряд своєї батарейки в організмі, а також він може її передати іншому, хіба це не чудово?

Літом 2019,перед пандемією Лукас у церкві познайомився під час літнього табору, з однією дівчиною, на ім'я Валерія, для нього вона стала не лише другом, але й опорою.Але після 2 місяців спілкування, зв'язок із нею обірвався, як проводки які дерева порвали після сильного вітру.

Лукас, дуже довго шукав її в соціальних мережах та навіть по фотографіях у тій церкві, де вони познайомилися під час снеку.

Але результатів було 0,так само як і настрою у нього, хоча він і був активно готовим до табору, який мав бути через 2 дні, ця подруга не давала спокою.

Понеділок.17 липня 2023 року, табір де він вперше зустрів подругу.Можливо, вони знову зустрінуться?

Так, і трапилося знову на снекові та в той самий час, але вони один одного не пізнали, бо змінився їхній вік та їхні образи.

І ось через декілька хвилин після того, як вони подякували Богові за їжу, Валерія вигукнула:«Лукасе?»

Лукас зрозумів, що саме це його подруга, із якою зник зв'язок ще тоді перед пандемією.

Розділ 3.Літній табір

Історія літнього табору починається із далекого 2019 року, коли Лукасові запропонували просто поїхати подивитися та обрати нарешті свій напрям у роботі в церковній місії.Саме липень 2019–став початком його місіонерського служіння по Україні, не лише у віддалених куточках, але і на рідній місцині, де він почав відчувати відчуття невинності перед тими, хто його після багатьох років спілкування кинули заради того, щоб подивитися на що він один без них буде здатен.

Першим місцем проведення табору, було їхнє село, яке знаходилося на межі між трьома областями, саме там він відчув, що ті забуті в далекому відчуття знову повернулися аби зробити знову боляче.Саме там, він зустрів тих самих, що хотіли із нього посміятися.

Як завжди табори починаються із реєстрації та ділення дітей на команди, Лукас був одним із тих хто проводив реєстрацію, тому побачити їх було не надто складно та навіть дуже просто.

У перші хвилини сидіння за столом реєстрації та споглядаючи на списки, він звернув увагу на те, що хтось незнайомий штрикає його у ліве плече та говорить йому на вухо пошепки:«Ось, ти й знову з'явився, щоб ми посміялися із тебе, Лукасе»

Це був головний ненависний друг Лукаса, який невдовзі перед його від'їздом його зрадив, як Юда Ісуса, тому саме його Лукас хотів не те, що побачити, але і поговорити, але розмова була надто короткою.

— Ваше прізвище та ім'я

— А, ти наче і не пам'ятаєш, Лукасе?

— Я, запитую ім'я та прізвище, для процесу реєстрації у таборі, тому я не буду витягувати із пам'яті, ті старі згадки

— Ну добре, скажу

У Лукаса, склалося таке відчуття, що він має про нього пам'ятати увесь цей час, коли він його так зрадив та морально принизив перед іншими.

— А, також вкажіть свій вік, для того, щоб поділити на команди

— Лукасе, ти точно якийсь заморожений, ще і не знаєш мого віку

— Ваш вік та прізвище ім'я (скрегочучи зубами він промовляв до Андрія)

— Петрів Андрій,17 років, задоволений?(із насмішкою він промовив до Лукаса)

— Задоволений!Можете бути вільні, вас скоро поділять на команди

Так пройшла одна година реєстрації та година безперервних зв'язків між нейронами у головному мозку.

Об 11:00,старший лідер оголосив про створення 5 команд, із їхніми лідерами.

Лідер 1 команди, де були найменші дітки, лідером була як я любив говорити тьотя Ліза, дай води.Тобто головною була моя подруга Єлизавета, із якою ми були дещо схожі

Лідером 2 та 3 команди, де діти були об'єднані була Валерія та Петро, молоді та амбіційні особи із яким складно ніколи не було.

Лідером команди №4,стала Ангеліна, котра була носієм англійської мови та вона могла так заплутувати нашу команду, що ніхто не міг її детально розуміти, але вона була українкою, тому легше було не починати розмову англійською, бо як вона мені неодноразово говорила:«Лукасе, не вимовляй так слова, бо в мене нервова система не витримує»

Ну і наостанок лідером 5 команди, став я, це саме та команда де були присутні найстарші підлітки віком від 15 до 18 років, саме я мав змогу із ними працювати, але.

Але саме із ними, у мене могло виникати відчуття невинності, але чому?

Я ж начебто нікого не зрадив, чи я нікому не давав спокою у нашому спілкуванні, чи може, а ні не може…

Після розподілу на команди, лідери всіх зібрали для того, щоб познайомитися із тими хто нові, а також із тими кого ти знаєш як рідного брата.

Дівчата, мого віку, від мене не відходили, а навпаки хотіли підлизатися, щоб я із ними розслабився та не працював, але це не моя компетенція для відпочинку тому вони втратили всі шанси.

Розділ 4.Життя до та після

Робота в команді,почалася із теми,яка була загальнотабірною на всі 5 днів,тобто тема:«Життя до та після».Більшість дітей та підлітків задавали собі цю тему у голові та навіть щось і придумували до неї,але із молоддю мені було складніше порозумітися.Галас.Шум.Безмірні розмови про непотрібні речі.

Але згодом,після декількох хвилин цього крику,до мене віддався тихий та приємний голос,одного хлопчака,якому всього,на всього було 16,хоча я теж не молодший нього, проте.

Його питання звучало надто дивно та надто незрозуміло для нашої теми табору.

–Пане вожатий,а розкажіть мені чому,життя до цікавіше,а після воно стає надто безглуздим та не цікавим?.

–Давай,ми цю тему обговоримо після загально групового спілкування та обдумаємо під час снеку на свіжому повітрі.Добре?

–Так, звісно

Перед початком роботи із молоддю,нас закликали до того щоб ми обрали собі місце для обговорення та спілкування щодо цієї теми.Місцем для моєї команди я обрав тихий куток де ніжно пробивалися промінчики сонця і де не було набридливих комах та комарів.

Обговорення ми почали із того,що таке життя,і яка його роль

Більшість молодих людей,не знали що життя є важливою складовою нашого тіла і те,що воно одне.

Мені дуже хотілося послухати тих,хто мене ображав,про їхнє життя до табору та після як вони його уявляють.

Першим вирішив розповісти про своє життя,Андрій той,що перший був на реєстрації,що стало для мене надто дивним.

До табору його життя було не таким,як у мене.Більшість моїх друзів стали його із-за статків його батька та вони якось покинули мене заради його грошей.

Його історія здалася для мене якоюсь сірою та тьмяною як хмари під час дощу,який передавали на завтрашній день.

Прослухавши всі історії,ми вирушили до столу де нас чекав снек,а також та розмова із тим хлопчаком,якому ця тема дуже ввійшла в душу.

Зустрівшись із хлопчаком,я вирішив у нього запитати,чому для нього ця тема важлива та чому він її хоче із мною обговорити,не так як на уроці.

–Чому для тебе,ця тема є такою важливою?

–Ну,цей,просто я хотів більше та детальніше знати про життя до та після,тому і вирішив з тобою поговорити.

Моя розмова із цим парубком,вдалася надто добре та навіть у нас з'явилася одна ціль,те що ми повинні бути одним цілим,допомагаючи один одному.Виявилося він є сиротою,і його на цей час виховує бабуся та його старша сестра,яка допомогла йому 2 роки тому вступити до коледжу .

Згадавши минуле,я відчув що він є прообразом того самого мене,коли я залишився сам один із своїми проблемами,тому я вирішив йому запропонувати товаришувати та бути завжди на зв'язку.Доречі його звали Нік скорочено від Микита.

Розділ 5.Букет польових квітів

Після першого дня табору, ми із командою по дорозі додому, зупинилися, щоб подивитися та відчути ті самі аромати польових квітів, тих самих що колись я в дитинстві був рвав та дарував своїй мамі для її найщирішої посмішки, але я став старшим тому ці квіти треба дарувати комусь іншому, наприклад своїй подрузі Валері, вона дуже обожнює польові ромашки та синьоокі волошки, які споглядаючи на неї викликали, чи то відчуття жалю, чи то якоїсь радості.

Підійшовши до Лери, я запропонував піти та зірвати трохи польових квітів, щоб зробити букет для командної фотографії після першого дня табору.Вона була не проти, але перед тим як йти намастилася якимось кремом від опіків.

— До речі, Лукасе, а які тобі квіти подобаються? Наприклад:Волошки, чи ромашки, чи може Анютине очі?

— Мені більше подобається вид квіток, як ромашка, вона більше підходить до мого кольору очей(він посміхнувся, але невпевнено)

— Справді, а я то думаю, що вони мені нагадують. Твої очі неначе ромашки із літнього поля.(вона щиро посміхнулася та глянула на реакцію його обличчя)

Після двох годин збирання квітів, Лукас та Лера вирішили всі квіти поділити на невеликі букети, аби це виглядало типу хлопці їм їх подарували.

Квіти, із чим можуть вони асоціюватися подумав Лукас, сидячи на траві у чорній кепці та у темно-синіх окулярах, що не давали сонцю пройти у зіницю, аби не викликати різке закриття очей.

Перша Лукасова фотосесія була дуже дивовижною та дуже веселою, бо після фото ми обдумували наступні пози для того, щоб все було естетично та природно.Але несподівано їхню фотосесію перервав дощ із блискавкою та яскрава веселка із переливчастими кольорами на небі.

Ось, що значить бути частиною команди де я біжу у мокрих кросівках, аби провести живе спілкування та щоб читати далі й обговорювати слово Боже.

Розділ 6.Ритм душі, чи ритм несподіванок

Після вечірньої кави, Лукас вирішив почитати книгу про те, як правильно бути лідером для себе та свого розуму та контролювати кожен правильний аспект свого життя. Життя хлопчака, було не настільки цікавим як описувала книга про взяту особу із нашого світу, чи можливо придуману.

У цій книзі я вирішив прочитати її не з початку, а із кінця щоб інтрига кінця переросла у початок. Кіцевим розділом була надто для мене цікава тема:«Ритм душі, чи як бути в ритмі із цим світом»

Яке поняття для мене має ритм світу, це щось на кшталт танців із ненависниками, чи можливо танець вже пожовклого листя яке після теплого та сонячного літа вирішило лягти на асфальті золотою ковдрою.

За думкою автора книги останній розділ, як я зрозумів був про те чи справді наше серце має власний ритм, або інший сенс був про те чи душа має власну мову.

Після прочитання цього розділу я вирішив роздумами над тим, що можливо цей розділ описує мене? Цілком можливо, хоча може це відчуття народження згори або знову нова невинність перед більшістю внутрішніх голосів.

Який сенс для мене має внутрішній світ, чи можливо то голос?

Говорила одна цікава особа із моєї команди,що неважливо чи ти відчуваєш серцем, або душею, всеодно сенс маєш для свого існування ,тут у цей час, із цими дітьми, які є для тебе набагато більше ніж ті, що завдали болю.

Розділ 7.Мрій або роби висновки для своїх дій

(Незавершено)