КОМА

Якби Стефко розповів історію свого двадцятип’ятилітнього життя якомусь письменнику, то, мабуть, вийшла б непогана повість. Дорога неймовірно далека, але не дуже довга, проте можна впірнути на якийсь час у спогади та пофантазувати: якщо не про книгу, то принаймні про грандіозне інтерв'ю.

Хлопець із українського села, про яке поет не напише ,,мальовниче", бо вздовж нього проходить міжнародна траса на Польщу, однак яке він любить всіма клітинками тіла. Чепурне, як ті жінки, що їхали вперше за кордон працювати і чомусь думали, що без фризури та манікюру їх туди не впустять. Але через кілька днів нелегкої роботи розуміли, що ці атрибути краси життя не полегшують, а навіть навпаки. Згадалися радісні місця за селом з дивними назвами - Деберко, Турків, Кунцев луг, Дебричин, куди у спеку можна було зганяти наввипередки з вітром, змити у ставковій воді літню втому і щасливим повернутися до хати, яку батьки чомусь побудували за кілька метрів од цвинтаря. Та саме завдяки цьому для однолітків Степан завжди був супергероєм, особливо для дівчат, які тремтіли навіть від того, що ввечері через вікно його кімнати можна бачити вогники лампадок, мерехтячих, наче зорі в чорному небі. Але цукрова пудра на круасані - його прізвище з французьким мотивом – Пелиньо. Односельці звично наголошували середину слова, та хлопець при знайомстві протяжно наголошував -ньооо.

Закінчивши університет внутрішніх справ, стає поліцейським. Так, тоді, після великої реформи, це було престижно, але таких, як він - тисячі хлопців та дівчат: чудова фізична форма, в голові оливи не бракує (так завжди про розум говорила прабабуся Маруня), бажання здійснити подвиг. Проте розумів: щоб стати героєм книги, цього замало.

Розпочався наступний етап життя…

Раптом ,,Кома-Шатл’’ струсонуло, здавалось, величезний космічний літак відчув, як по металевій шкірі пробіг мороз. Ніхто з присутніх не звернув на це уваги, бо поверталися на Землю не вперше, знали напам’ять кожен рух апарата та свої дії, які потрібно виконувати у певній послідовності у будь-якій ситуації.

Стефко не встиг пригадати, як потрапив у Французький іноземний легіон, пізніше - у космічний загін спеціального призначення. Взагалі то він жив завжди сьогодні, не чекав ідеальних обставин, щоб почати щось робити, розумів, що ідеальної ситуації не існує, коли на тебе звалиться з нізвідки купа можливостей, після чого ти скажеш: ось він - мій час. Початком всього може бути тільки одне - твій перший крок. Записавши ці слова Грега Пліта у довготривалу пам’ять, французький warrior з українським корінням, спортсмен і просто красунчик, використовував все, що для успіху пропонувало йому життя.

Ще одна година двадцять сім хвилин одинадцять секунд - і команда доповідатиме про виконану роботу на екзопланеті Кома, з еліпсоподібною орбітою навколо зорі HD111232, однієї з шістдесяти, що у сузір'ї Мухи. І хоч красивіше назва звучала раніше - Бджоли - це не впливало на результат. Вони везли з собою на Землю комарів, а головне - комарянок.

Ці жителі Коми справді нагадували земних комарів: шість ніг, пара перетинчастих крил і ротовий апарат у вигляді трубки. Проте інопланетяни трохи більших розмірів, вели нічний спосіб життя, а їхня гемолімфа мала люмінесцентні властивості, освітлюючи темряву. Харчувалися виключно рідкою їжею, яка знаходилась у кулястих плодах з твердою оболонкою та незрозумілою назвою.

Лише комарянки мали залозу, яка виділяла речовини, що її розчиняли. Спочатку це робила комарянка-мати, потім дружина. Тому комаряни, усі без виключення, жили парами. Але найважливіше – вони - розумні. Дуже розумні, відповідальні та добрі. Саме жителі Коми, до якої навпростець по зоряному небі 3000 світлових років, запропонували землянам допомогу, щоб врятувати найпрекраснішу планету Всесвіту. Тільки з однією вимогою: потрібен доброволець, через якого буде здійснюватися міжгалактичне спілкування. Він повинен прибути на сузір'я Мухи для створення пристрою синхронізації мов. Обрали українську, бо саме ця звучала всюди, яку б земну країну не прослуховували.

Та й, зрештою, народ-носій мелодійно-співочої мови захищав планету. Відважні люди боролися з ворогом, підступним та непередбачуваним.

На Землі він був сусідом українців, але коріння його тягнеться аж у сузір'я Хамелеона, що між Мухою та Райським птахом.

- Степане, спиш? - пролунало з пристрою.

- Ні, уявляю день Перемоги.

Це було бажання навіть не мільйонів, а мільярдів людей протягом останніх двох років. За цей час, тричі побувавши на Комі, долаючи тисячі світлових років (це було можливим, бо космічні кораблі комарян переміщалися з неймовірною швидкістю і простором, і часом), він дуже хотів, щоб у міжгалактичної команди все вдалося. Ні, Степан знав, що все вийде.

Тоді, коли керівництво Легіону дало вибір: залишатись у Франції, чи повертатися в Україну (хоч згідно контракту цього не можна було робити перші три роки служби), Степан Pelyn'o - так він тепер писав своє прізвище - вибрав шлях захисника Батьківщини. Потрапивши після Франції у саме пекло війни, побачивши знищені долі людей, він заприсягнувся зробити можливе та неможливе, щоб світ поставити на ноги. І от, зараз Степан здійснює неможливе.

Дата операції ,,Комарі - рятівники Всесвіту" обрана: 24.08.2023. З точки зору нумерології цифра ,,3", яка виходила у сумі, пророкувала успіх у єдності трьох світів: земного, небесного та комарянського. Ролі і завдання чітко розписані: Степан вистежує місцезнаходження хамелеонина, передає безперервну інформацію для комара та комарянки, які проникають у бункер - кокон із кількох шарів оболонок, які може розчинити тільки фермент залози комарянки разом із тим, хто там знаходиться, а комар усе втягує своїм ротовим апаратом і з вмістом повертає у космос, де вже ідуть підготовчі роботи до проведення міжгалактичного суду.

Головуватиме Musk(Муха).

,,Готовність номер один!’’