Декой

- Тож як тобі вдалося зрозуміти, як цей потяг має працювати? - поцікавився Збіг. Стефан кивнув, дістав люльку, набив її табаком, та запалив.

- Сірники закінчуються, зауважив він. Та й табаку небагато. Тож, чи ви чули, паньство, про Операцію "Канцелярська Скріпка"?

Всі присутні, включно зі Збігом, перезирнулися, та потисли плечима. За їх мімікою можна було легко здогадатися, що жоден з молодих людей й гадки не мав, про що саме йдеться.

- Після того, як Декой зробив всю війну марною, у сорок сьомому році, залишки Федерального Уряду Сполучених Держав Америки почали таємну операцію з вивезення германських вчених. Протягом двох років їм вдалося євакуювати більше за тисячу шістсот науковців. Одним з них був молодший друг і колега Ніколи Тесли на ім'я Отто Шуманн, який теж більш за все працював з електрикою. Саме завдяки тому, що я дізнався від Барта про їх зв'язок, я і зробив деякі припущеня щодо функціоналу побаченного.

- Стефане, ви все так складно розказуєте, наче зв'язок очевидний, проте, напркиклад я, а ні чорта не розумію, як це може бути пов'язано між собою та як через це можна зрозуміти, яким чином щось десь має працювати. Пробачте, - спантеличено зауважив Збіг. Стефан попихав люлькою, зробив паузу, уважно подивився на Збіга та повернувся до розмови:

- Тож, паньство, продовжив Стефан, коли я нарешті знайшов цей потяг, хоча і не знайшов свого друга, я був спантеличений не меньше вашого. Я здогадувався, що мене чекає сюрприз, проте гадки не мав, який саме. В мене була певна інформація щодо концепції "вільної електрики" пана Тесли, з повітря, етеру, магнітного поля, чи звідки б вона там не була, проте я чекав побачити на якійсь прилади, які будуть отримувати цю вільну електрику, та будуть підєднані до двигуна потяга, щоб рухати його. Я вважав, що мені вистачить досвіду роботи з електроприладами, щоб впоратися з цим потягом самотужки. Проте уявить собі моє здивування, коли я не побачів ... нічого! Взагалі - нічого! Кабіна, котел, стінка якого виходить напряму в кабіну, і все! Жодних приладів для видобутку енергії. Спочатку я був збентежений так само, як і ви. Я майже піддався паніці, що пошуки були марними, що Барт від'єднав все приладдя і забрав його з собою, тож мені доведеться долати весь шлях до океану самотужки. Проте потім я сів і замислився. Потяг і кабіна все одно виглядали дивно, навіть для такого випадку. Я мусив сер'йозно проаналізувати обстановку. Якби прилади були зняті, мали бути сліди їх розташування і місце, до вони були розташовані. Проте, ніщо жодним чином не вказувало, що десь щось було розташоване і закріплене. Переробленою в потяга виглядала тільки кабіна, яка не мала топки, проте на це я і очикував. Чого я не очикував, що котел для нагріву води буде поєднаний з кабіною беспосередньо. Тож, припустив я, він мав грітися прямо з кабіни. Але як? Я уявляв, що приладдя має бути велике, проте, вочевидь, насправді воно було в кабіні, якщо моє припущеня вірне. Тож я припустив, що раз воно було достатньо мале, Барт зняв його і забрав з собою, коли кинув потяг. Я був трохи засмучений, однак продовжив обстежувати знахідку. Мою увагу привернуло те, що я знайшов сліди коліщаток в кабіні. Там мусило бути щось на колесах, і мені нічого не спадало на думку, окрім медичної каталки для пациентів, проте для чого каталка може бути в кабіні я не мав жодної гадки. Аж потім я знайшов у вагоні якісні металеві листи трапецевидної форми.

Люлька Стефана згасла. Вин вибив її, та зауважив: - а непогано би вже й пообідати, га, паньство? Хто на вахті?

- Водієм Ремі, відповів Збіг.

- А в меркабі?

- В меркабі Микола.

- Добре, міняйтеся, Йозепе - в меркабу, Микола - обідати. Чи зупинимося? - запропонував Стефан.

- Та чого зупинятися, їдемо - і їдемо, най буде, відповідально заперечив Збіг. Іншого Стефан і не чекав.

Пообідати вдалося не не тільки консервами, які мали Збіг та компанія, але й кулешом, який зварив Стефан, вже підготувавший певний запас продуктів для майбутньої подорожі, перед тим, як доля звела звела їх разом. Подорож починалася на диво непогано. Пороздивлявшись трохи навкруги, паньство повернулось до бесіди.

- Тож, Стефане, яким чином можна було здогадатися про все це? - нагадав тему Збіг.

- Складно. Я не мав жодної гадки, тому вирішив зібрати до купи всю інформацію, що в мене є. Це і дало свої плоди. Я знав, що Барт використовує технологію свого дядька, "вільну електрику". Я мав потяг, який має рухатися за її допомогою, проте я не мав рушія. Я мав незрозумілі листи металу, і здогадку про медичну каталку, бо сліди від колісчаток були розташовані не широко, як мали б бути у якоїсь тачки. Цього явно не вистачало, щоб зрозуміти, що мені робити далі, тож я почав згадувати все, що я чув від Барта про його дядька. І тут я згадав про Операцію "Канцелярська Скріпка", через яку Нікола познайомився з Отто Шуманном. Я став думати - чому він важливий, чому Барт згадував його? Я знав, що він так само вивчав фізику і електрику, але прикладав особливу увагу електромагнитним резонансам, і тому, що є певне співпадіння частот резонансів в іоносфері Землі та людському мозку. Це вже явно була зацепка. Але ж мозок працює з занадто малою кількостью електрики? Може саме резонанс синхронізуваних частот Землі та мозку і є ключем до вільної електрики? Тож мені потрібен резонатор. Мегафон, рупор, щоб хвилі мозку спонукали вібрувати електромагнітне поле навкруги. Аж тут, нарешті, я зрозумів, що це за листи металу. Це і є той самий рупор, який я шукав! Чотири трапецивидних листа складалися в усічену піраміду! Я закріпив листи, вдягнув собі на голову цей резонатор, як цуцику, якому не можна чухатися, та усівся в кабіні напроти котлу. Через декілька хвилин мені стало доволі важко через незручності, тож я встав, зняв резонатор, та помацав котел рукою. Сумнівів не було - він був теплим. Тоді я зрозумів, що сліди від колісчаток насправді залишила медична каталка. Все було просто - людина з резонатором мала лежати напроти котла. На щастя, знайти в місті колишню лікарню, та каталку в ній, в мене не зайняло багато часу.

- Фантастична історія, - приголомшено зауважив Збіг, вражає навіть більше ніж те, що ми їдемо на потязі, який рухається головою.

- Не головою, панове, а вільною електрикою, виникаючою від резонансу. Більш того, в мене є дуже сер'йозне припущеня, що цей ефект в такому масштабі був неможливим до Декою. Хоча я і не впевнений, перевірити зараз ми це не можемо. Проте можемо користуватися.

- А чому "Меркаба"? Чому це називається Меркаба?

- Аж потім я побачів це слово на одному з металевих листів. Якщо б він попався мені раніше, можливо я здогадався би швидше. А можливо, і ні. "Merkabah" - значить "колісниця". Я гадаю, що це написав Барт. Не знаю, це його назва, Ніколи, чи Отто, але гадаю, що підходить чудово. Стефан обернувся, і подивившись на меркабу, голосно сказав: - Йозеп, вилізай обідати, чи ти там не заснув? Чия зараз черга?

- Ореста, глянув на товариша Збіг. Орест кивнув, піднявся і пішов до каталки.