куди зникла зірка?

(Соціальна тематика - булінг

булінг буває іноді не лише в дитячому колективі, а й з боку учителів чи просто старших людей, так як у цій казці старша зірка принижувала маленьку.

І як важливо знайти в собі сили незважаючи на образи та зневіру піднятися)

КУДИ ЗНИКЛА ЗІРКА?

У передріздвяний вечір небесна канцелярія збирається на нараду. Яка із зірок цього року з’явиться першою, аби сповістити усіх про народження Христа. І цю важливу місію довіряють лише найвідповідальнішій та найяскравішій зірці, що зробила багато добрих справ. Бо саме добро дає зіркам світло. І вирішено було, що зірочка, яка за рік показала путь багатьом подорожнім, вчасно з’являлась на небосхилі, не збивалась із зоряного графіку, та ще й допомагала новеньким зірочкам віднайти своє місце між зоряного плетива матиме за честь нести звістку про Різдво.

Цю новину миттю рознесли небесні посланці по усьому небу. Зірочці було так приємно, що саме її обрали, вона ж ще зовсім крихітна і це для неї вперше. Та не усі розділяли радість зірочки. Кілька зірок, почувши рішення канцелярії, аж заблимали від роздратування.

- Та що це таке? За що їй така честь?!

- Чим вона краща за мене?

- Та й я була хорошим дороговказом, і графіку зоряного дотримувалась. Несправедливо це.

А мала зірочка в цей час прямувала на своє почесне місце – місце різдвяної зірки.

Побачивши її, три невдоволені зірки, що до цього моменту розмовляли, яка ж несправедливість трапилась, замовкли. І лиш одна з них, та, що була найстаршою (по небесних мірках мала сімсот вісімдесят чотири роки) озвалась:

- Чекайте тут, я зараз із нею поговорю, знатиме своє місце.

- Гей, стривай! Куди так поспішаєш?- гукнула зірка довгожителька.

- Я маю важливе завдання – сповістити людям, що Христос народився.

- Ох, як дивовижно! Це й дійсно, як ти кажеш, дуже важливе завдання. Та лиш жаль, що ти не впораєшся з ним.

- Це ж чому?

- Ну поглянь на себе. Ти зовсім мізерна. А різдвяна зірка має бути великою, аби її було видно з кожного куточка земної кулі. Та й світла тобі забракне. Тільки уяви, як усі кепкуватимуть з тебе, коли погаснеш посеред різдвяної ночі.

- А й дійсно… Я ж зовсім не велика, можу й не впоратись…

- Отож бо, подумай добре над тим, що я тобі сказала.

Зірка лукаво посміхнулась й повернулась до своїх подруг, які спостерігали за усім.

- Ну, як я її? Не погано, еге ж?

- Ха, та вона тепер мабуть від переляку не те що різдвяну ніч не наважиться освітлювати, а й узагалі із неба упаде.

- Так їй і треба.

Маленька зірочка і справді розхвилювалась, їй стало прикро за себе, що вона така невеличка й не зможе освітлити темінь у найважливішу ніч. І впала вона від смутку камінцем у низ.

У оселях готувались до Різдва. Воно от от мало настати і всі з нетерпінням його чекали. Та ця ніч була дещо іншою і люди незабаром це зрозуміли. Небо було темним й непроглядним, а головне, на ньому не було першої зірки.

- Куди зникла зірка?

- Яке ж Різдво без неї?

- Може щось трапилось? - лунали голоси із домівок.

Та чула їх і зірочка, що хлипала на холодній землі. Між снігу її ледь ледь було помітно, бо цьогоріч кучугури були ох які високі.

«- Я їм потрібна? Це ж моє завдання – сповістити про Різдво. Як я можу лежати тут і нічого не робити? Хвилюватись, що в мені надто мало світла, коли люди його зараз так потребують».

Набравшись сміливості, зірочка піднялась високо – високо до неба й засіяла так яскраво, що з кожної української хати почулось:

- Христос Народився!

- Славімо Його!

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.