невмисні віршики (у розкид...)

ця поезія складалася одразу після "помаранчових" подій - у той час, коли посварилися президент із прем'єр-міністром...розчарування від тої "революції" було настільки сильним, що я майже випав у депресію...але врятувало - як це не дивно! - крихке здоров'я...я не підставив свою шию "зеленому змію"...а тут іще настала "ера" злодюги, якого витяг із небуття "народний" президент (чиї руки "нічого ніколи не крали")...от і вір після цього політикам... - від тоді я не вірю і не довіряю нікому з політиків! яким би він не був - поганий, добрий, мудрий, дурний, красивий, старий, молодий і т.д. - прискіпуюся до кожного...або просто - викреслюю зі свого поля зору...те саме стосується і нинішнього, обраного "по приколу" - від самого початку він мені не подобався ні як комік (до речі, антиукраїнський комік!) і тим паче як політик (а політик він ніякий!)...але зараз війна...і іншого очільника держави нам не дано...тому змушений сховати своє ставлення до нього, мовчати про його дурні вчинки, про його рефлексійні рухи при прийнятті визначальних рішень - адже кожне рішення президента має державне значення...ізнову ж таки - нині йде війна! страшна та кривава...і нам потрібна єдність задля подолання рашизму...то ж своє ставлення не лише до президента, а і до уряду загалом змушений стримувати, відкласти на кращі часи, до нашої перемоги...що я і роблю...

...отже, "невмисних віршиків" багато і виставляти їх не має ніякого сенсу...тому я відібрав більш-менш цікаві (як на мій погляд)...це перше їх висвітлення, якщо не враховувати літературний портал "Проба пера"...

*****************************

1.

ах! Музо, остуди мої чуття

і впорядкуй думки та споглядання

років мого звичайного життя,

яке було великим сподіванням.

4.

деймос зліва, справа демос,

демократія поміж.

поруч секс і красень ерос,

сракопісниця проміж.

6.

я не хамлю, мелю ласкаве.

з похмілля троха лиш лихий.

переді мною чорна кава -

не можу взять...бо світ хиткий.

8.

труби труба! бо нам труба вже!

спадає попіл на чоло.

так було, є і буде завше...

з досади щелепу звело.

9.

згубили ми своє кіномистецтво.

та сумніви гризуть... - а чи було?...

якщо і так, то вже і загуло.

до болю аж за ним занило серце.

10.

піду до церкви. свічку запалю.

згадаю мовчки наш кінематограф.

перехрещусь і Богу помолюсь,

аби ми всі жили здорові довго.

11.

подарунок москаля -

образ злодія епічний.

матюкальний та ліричний

б'ється, п"е, фа-фа -ля-ля...

12.

"феня" дзюрить своє слово

в повсякдення небосхил.

ми ж у рідній мудрій мові

живемо з останніх сил.

**********************************

15.

рибку ловлять в каламуті

нувориші на "хрусти" -

або вб'ють, або обдурять

і відрубують хвости.

16.

землю ріжуть так і сяк... -

не країна, а бардак!

і бунтує громадянство -

земля ділиться не так...

17.

з москаля усе малюєм,

копіюєм навмання...

йо-майо!... - та ще й міркуєм

про освіту й навчання...

******************************************

21.

овації в провладному наметі -

в натузі уряд наш присів

і... - вкотре ми в експерименті...

яке ж то щастя нам усім!

24.

оце такі ми недолугі -

керують нами хитряки,

нулі, барани, бандюки...

який народ, такі і слуги.

26.

таку еліту змислили собі -

міфічно їй державність та народ весь.

краде, вбиває і... - кінці у воду.

і грає в лібералів та жлобів.

*******************************************

38.

і мрію мав. і дихав у любові.

тримав майбутнє щастя на меті.

не спромоглось...залишився собою.

що є мабудь найважчим у житті.

42.

і так завжди - то весело, то сумно,

то в оргіях бурхливих лине день,

то мурмочу з нудьги мов старий пень,

а то під німбом сяю многодумний.

********************************************

54.

московію шаную (хай їй грець!)

за Лермонтова, Чехова, за Блока,

за дивний злет натхненності високий

духовністю наповнених мистецтв.

55.

все інше в ній - історія хвороби:

то хамство з матюками (ще з орди),

то ностальгії гострий рецидив,

то збудженість раба імперських фобій.

P. S.

на цьому і зупинимося - майже половину віршиків надрукував, аж очі заболіли...далі йдуть зовсім не цікаві...я б сказав, що далі вже самі строфи заради строф...а цей допис я б не назвав мініатюрою... - скоріш за все, він своєрідний екскурс у "нафталінові" часи...у мої часи - часи натхнення і відчаю...там остаточно було знищено моя байдужість до перипетій у державі...і - особливо! - до соціяльних та побутових (як я для себе то називаю) всіляких дурниць... починаючи від мови...стосовно мови... - в мене навіть є ціла поема "роздум про мову"...але то все було трохи пізніше, десь у 2007-08 роках...нині вона вже, на щастя, не актуальна... - і слава Богу!...