Свічка Буревійчика

Того ранку Тимофій і Буревій прокинулися від тихого схлипування.

За стіною тато щось голосно говорив мамі. А вона плакала.

- Отакої! Самі кажуть бути чемним бо Миколай не прийде, а сваряться. Чи їм подарунки не потрібні?

А як і мені Святий нічого не принесе?! Треба їх мирити.

Шоколадний песик з довгим гострим носиком та короткими лапками тільки хитав хвостиком, погоджувався з усім сказаним. А то і погуляти можуть забути вивести, і погодувати.

А, коли в сім'ї лад, то і чухання за вушком, і їжа найсмачніша. Від цих думок такса вляглася на спинку і почала крутитися, випрошуючи ласки, але хлопчині було не до того.

- Тільки як?

Він вчора саме читав книжку про обереги.

- Слухай, Буревійчику. Допоможеш мені свічечку зробити?

- Гав-гав! - зрадів песик.

Тишковий дідусь тримав у селі неподалік велику пасіку, тому вдома завжди був бджолиний віск.

Хлопчик разом із кудлатим помічником дістали той віск і поклали на батарею топитися. Але справа рухалася дуже поволі.

- А треба швидко, поки батьків удома нема.

Тато працював неподалік у фірмі. Щодня носив велику сумку з документами. Якось Тишко спробував ті папери прочитати, але стільки незнайомих слів було в одному реченні, що хлопчик вмить передумав.

Мама була фрілансером. Працювала з дому, де разом з Тимофієм могла оформляти найдивовижніші букети з оврчів і фруктів.

Зараз саме побігла на закупи, бо ввечері мала віддати цілий кошик смакоти.

Кучерявий хлопчик потер русяву потилицю і побіг до плити. Добре, що у них, на відміну від села, плита електрична. Налив до маленької каструлі води. Віск поклав до миски. Так і розтопили, а тоді залили у вузьку баночку, вмочили туди нитку-гніт. І залишили вистигати.

- Треба нам молитву проказати, - сказав хлопчик. - Святий отче Миколаю, я тебе благаю...

Буревій тільки похитувався хвостиком висунувши язика.

Щоб дістати свічку, банку довелося розбити. Добре що мама ще не було вдома. Маленькі господарі швидко прибрали залишки скла і викинули його до смітника.

- Залишилося тільки прикрасити, - сказав Тимофій і почав роззиратися.

Та, коли Буревій обнюхував свічку, розсміявся:

- Але не твоєю шерстю.

Разом вони дістали скарби старшої сестри. Знайшли там стрічки і намистини.

- Думаю, Оксані сподобається. Вона якраз завтра, перед святом приїде.

Новеньку свічку прилаштували до підсвічника.

Минув вечір і наступний день.

І, коли приїхала сестричка, всі сіли до святкового столу.

- Яка гарна свічка! - здивувалася мама. - Звідки вона?

- Ми з Буревієм зробили, - сказав Тишко.

- Запалимо? - запропонував тато.

Світло від цієї свічки розходилося по кімнаті медовим запахом і теплом, що діставало до самого серця. Забувалися всі негаразди і образи. Мама посміхалася тату, а той закохано дивився на неї.

Оксанка нічого не розуміла, але була просто щаслива бути вдома.

А Тимофій із Буревієм переглядалися і раділи: свічечка діє!

На вулиці почав падати білий пухнастий сніг.