4
Горщик відійшов доволі далеко від поселення, перш ніж вирішив оглянути подарунок. Скло було синювате та не відображало в собі абсолютно нічого. Мідна ручка була дуже скупо прикрашена декількома крихітними квіточками.
Троль вагався. Він не був певен, що в тому задзеркаллі знайдеться йому місце. Але й тут хатинку щось не міг знайти. Горщик глибоко зітхнув і видихнув, а тоді поклав дзеркало на землю.
Що далі робити, Мір’юель не сказала, тому він нервував. Троль декілька разів обійшов дзеркало, але нічого не відбулося. Тоді він підійшов впритул до нього та зазирнув у каламутне скло – нічого.
Горщик невпевнено доторкнувся пальцем ноги до нього. І тоді раптом він провалився вниз.
Він летів недовго, усього пару секунд, але встигнув добряче перелякатися. Троль упав неохайно на скляну поверхню, а тоді з криком підскочив. Він висів над урвищем.
Горщик кинувся бігти назад, але через декілька кроків із жахом виявив, що тут усюди було лише скло, а рослини росли просто в ньому.
І в цю мить перед ним раптом виникнув чоловічок у сріблястій одежі.
– Вітаємо в Дзеркальному місті. Я – Газко, ваш помічник.
Троль задумливо оглянувся. Раз Мір’юель його сюди направила, то не просто так.
– Я хотів би купити хатинку.
Чоловічок задумливо його оглянув. Горщик же без роздумів відкрив скриньку – і тоді очі в Газко загорілися.
– Впевнений, що зможемо щось підібрати саме під вас, пане!
Будинок був просто величезним. Горщик зачудовано витріщався на великі столи та стільці. Воно пасувало ідеально.
– Освоюйтесь на місці! – радісно заявив Газко, милуючись золотим перснем зі скриньки.
Троль пройшовся по колу кімнати, а тоді вирішив обережно сісти на стілець.
І тоді почувся раптом хрускіт. Горщик підскочив миттєво, щоб виявити лише побите скло під низом.
Троль відчув страх. Він обережно спробував торкнутися дивану – здається, витримує. Але як тільки він натиснув рукою трохи сильніше, він теж почав кришитися.
Горщик вибіг із хатинки й відразу наткнувся на Газко.
– Там усе розвалюється від одного мого дотику!
– Ви зламали речі в будинку?
– Я не зламав, я просто…
А тоді троль побачив, що навколо вигулькнули ще чоловічки. Він сковтнув і відступив.
– Ви можете піти, але грошей тоді не повернете,– заявив Газко.
– Добре.
І Горщик знову біг. Він уже не плакав, лише відчай скрутився глибоко всередині.
Але бажання знайти хатинку було сильнішим. Навіть після такого провалу троль продовжував мандрувати. Він заходив у різні поселення та питав місцевих, хто б міг би йому віддати будинок.
Це тривало тижнями, місяцями. Троль навіть дійшов до річки та перетнув її на човні. Ніде він не знаходив своєї ідеальної хатинки. Горщик уже сам не був певен, навіщо й куди йде. Зупинитися ж він уже не міг.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!