1. Рецепт вічної молодості

Одного разу власниця замку на узліссі Чарівного Лісу Віолетта вирішила відвідати свою онуку Маріанну. То була незвичайна родина. Старшій жінці, яку всі звали Вілою, було сто двадцять п'ять. Але виглядала вона разів у п'ять молодше. Внучці, Марі, нещодавно виповнилося вісімдесят. І саме на них вона й виглядала. Це було дивно. Але лісові мешканці вже звикли. А чужинці сюди приходили рідко та й затримувалися ненадовго – якщо їм взагалі давали можливість піти з Лісу.

Звісно, Мара теж хотіла стати молодою. Та для цього треба було прочитати заклинання особисто, що потребувало магічних здібностей. В онуки їх не було, зовсім. Віла підозрювала, що її невістка, мати Мари, зраджувала чоловікові, тому магія у спадок не передалася. Ще одна важлива умова – наявність рідкісних інгредієнтів, які бабуся колись успішно вкрала і не знала, де взяти нові.

Віла пояснювала внучці особливості заклинання разів сто. Але та була звичайною людиною і не розуміла принципи магії. Або просто не хотіла вірити, що постаріє та помре, як усі, а бабуся житиме ще довго. Щоб не допустити такої несправедливості, Мара хотіла отруїти родичку. Але бабця була досвідченою та швидко розпізнавала м'ясо з тетродотоксином, салати зі стрихніном і напхані отрутою наливні яблука. Щодо останніх Віла навіть зробила внучці зауваження:

– Не треба вважати мене дурою. Я не той Шерлок з серіалу з Камбербетчем, який не знав про існування свого тезки в книгах Конан Дойла. Я читала казку про Білосніжку! І навіть мультик дивилася!

Але Мара не слухала бабку, та й все одно не розуміла, про що та говорить. Телевізори у Лісі були далеко не у кожного – більшість мешканців, як і раніше, продовжувала читати книги, газети та написи в громадських туалетах. Тому внучка продовжувала спроби отруєння, поки не зрозуміла, що від Вили у такий спосіб не позбутися. І навіть кілька років тому наймала для бабусі вбивцю.

Вбивствами в Чарівному Лісі займалися гноми, невеликий зріст і магічні здібності яких дозволяли ближче підбиратися до жертв. У них була ціла династія, одним із найяскравіших представників якої був Злий Куртін. Як і всі лісові гноми-вбивці, він користувався добре заточеним льодорубом. До речі, саме таким колись вбили Троцького – не виключено, це зробив один із родичів Куртіна.

Гном-вбивця прийняв замовлення і вирушив у бік замку Віолетти. Дорогою він насвистував веселу пісеньку і вітався з перехожими. Всі жителі Лісу знали – якщо у Куртіна на плечі льодоруб, він йде виконувати замовлення. І хтось дуже скоро помре. Знала про це і Віла, яка не дуже хотіла вмирати, але й не надто боялася якогось гнома. Втім, була здивована, коли насилу ухилилася від льодоруба у спальні, у ванній та у їдальні, а вбивця лишався непомітним для чаклунки.

– Та що собі дозволяє цей бісів гном? – репетувала бабка на весь замок. – Як це взагалі можливо? У мене магія та надприродні рефлекси. А ще я шановний член громади. Зі мною так не можна!

Гном полював на бабусю тиждень. Потім утомився та повернув Марі гроші. Віла не стала робити нічого проти Куртіна. Так, хотів ударити льодорубом – з ким не буває. Хто старе згадає, тому око геть. Та і не годиться залишати Ліс без хорошого вбивці, навіть якщо в того іноді й бувають невдачі.

* * *

Віла прийшла до замкової прибудови. Тут останні років п'ятдесят жила Мара, яка так ненавиділа бабусю, що забула навіть вийти заміж та завести дітей. Тут же були і всі речі внучки – книги, добірка Playboy за останні шістдесят п'ять років, меблі, посуд та приладдя для приготування отрут. Тоді як свої єдині коштовності, пару золотих сережок і ланцюжок із кулоном, Маріанна завжди носила на собі – чи для того, щоб їх не сперла бабуся (а та могла, дарма, що відома чарівниця, але з дитинства страждала на клептоманію), чи, щоб із себе чогось покорчити.

– Чим порадуєш сьогодні, люба? - бабця присіла на край стільця і подивилася на Мару. – Рицин? Ціанід? Грибочки якісь цікаві у Лісі назбирала?

– Та щось вже нічого не хочеться, бабусю. Зовсім. Навіть тебе труїти нема бажання, уявляєш?

– Це справді, незвичайно, – у голосі Віли почувся смуток. Вона подумала, що без онуки їй буде дуже нудно. – Сили, мабуть, твої закінчуються. Напевно, вже час.

– Для чого час? На що ти натякаєш, стара? Я не хочу вмирати!

– Ніхто не хоче, та тебе вже з ліхтарями шукають на тому світі. Ти хочеш, щоб у них там батарейки сіли? Заповіт вже писати час. Журнали Куртіну залиш, а мені заповідай свої сережки.

– Добре. Залишу. Будеш носити на згадку про мене?

– Звичайно, люба, – відповіла бабуся. І збрехала. Сережки з величезними синіми сапфірами вона хотіла зберегти на згадку про зовсім іншу істоту, з якою не бачилася вже кілька років.

* * *

Колись, ще будучи по-справжньому молодою, тобто років сто тому, Віолетта зустрічалася з чарівником Пітером або, якщо по-простому, Піто. Згодом закохані все більше розуміли, що просто створені один для одного. І, нарешті, поклялися у вічному коханні. А щоб почуття стали по-справжньому нескінченними, вирішили вкрасти дуже рідкісне заклинання. Навіть існування такої магії було секретом – про неї знали лише мешканці Лісу та двох десятків сусідніх держав, вільний вітер і старий бобер, який жив на іншій стороні континенту та торгував мінеральною водою з колодязя.

Заклинання та його інгредієнти знаходилися в замку, де жив та проводив більшу частину свого часу чаклун-циклоп. Втім іноді власник виходив і назовні – наприклад, до караоке-бару. Для цього в нього був свій мікрофон, такий великий, що підходив і для спирання на нього при ходьбі, як на тростину, і щоб вдарити по горбу гнома-вбивцю, якщо той припреться до замку. А ще циклоп залишав домівку, щоб пошукати новий артефакт, якесь магічне зілля, рецепт чи компоненти. Для цього чаклун одягав спеціальні туфлі з крилами, що дозволяли рухатися швидше і навіть літати.

Парочка проникла в замок саме тоді, коли чаклун вирушив у нову подорож. А про відсутність циклопа вдома цілий тиждень дізналася від свині. Тварина отримала цю інформацію від якихось двох. Ті стверджували, що свиня обов'язково повинна про це дізнатися – адже вони знають!

Пограбування виявилося вдалим лише частково. Інгредієнти вони дістали, а Піто навіть вкрав чарівну арфу, за допомогою якої можна було отримувати безвідсоткові кредити у гномів-банкірів – фактично, тих самих убивць, які за відсутності замовлень займалися ще й банківським бізнесом. Ось тільки чаклун встиг повернутися – мабуть, свиня щось переплутала чи збрехала.

Розгніваний циклоп добре віддубасив викрадачів тростиною-мікрофоном, одночасно співаючи пісню Gangsta's Paradise, слова якої з'являлися на стінах замку. А потім перетворив Піто на великого хробака. Така ж доля чекала і дівчину, але та встигла здійснити Стрибок Віри з вікна й з висоти сто двадцять метрів акуратно приземлилася в візок з сіном. Це допомогло надійно сховатися від чаклуна, незважаючи на його тригодинні пошуки другого злодія.

Коли циклоп нарешті заспокоївся і пішов відпочивати, хробак потихеньку виповз із замку і зустрівся за його стінами з Віолеттою. Адже дівчина змогла не лише уникнути перетворення та будь-якого іншого покарання, а й взяти з собою рецепт та інгредієнти для заклинання вічної молодості. Через п'ять років тренувань їй вдалося вимовити написані на пергаменті слова, половина з яких виявилася матюками, і зберегти свою привабливу зовнішність назавжди.

Хробака не вдалося знов зробити людиною. Але Віла змогла дістати рецепт для перетворення Піто на іншу істоту – кролика, курку або дракона. Дівчина голосувала за один з двох перших варіантів, бо дуже любила курятину та кролятину. Але Піто теж знав про смаки коханої, тому вибрав дракона. І тепер жив у вигляді триметрового плазуна із золотою шкірою та сапфіровими очима, грав хвостом на арфі і відвідував стару подругу. Тепер він вже не був людиною. Та його хвіст виявився здатним на таке, про що ніколи не дізнається жінка, не знайома з жодним драконом.

Зустрічі Вили та Піто тривали років вісімдесят – дракон не читав заклинань, але такі істоти живуть сотні років і без магії. Та одного разу коханець чародійки зник. У невідомому напрямку, не залишивши записки. Тепер Віолетта дивилася на сережки, колір каміння в яких нагадував очі коханого, і сумувала. Через поганий настрій чаклунка захотіла їсти. І не помітила, що вже декілька разів вкусила пиріжок, який дбайливо підсунула бабусі Мара з радісною усмішкою на обличчі.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Юрій Запорожець
11.09.2023 06:35
До частини "1. Рецепт вічної молодості"
Дякую, старався. Бобер, в принципі, був потрібний, щоб показати - знали всі. А так узагалі там за текстом багато різних відсилань.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Катерина Скрипка
    11.09.2023 06:56
    Я зацінила) Тут річ у тому, що я сама по життю саркастичне створіння, і десь так і спілкуюся😂 Тобто справа звична, я читала собі з усмішкою, а на бобрі почала іржати😁 Не єдиний раз коли я іржала, але бобер став каталізатором, тому про нього і написала) Файна робота вийшла🙌
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Юрій Запорожець
    11.09.2023 07:08
    Я теж таке люблю. І читати – і, як виявилося, писати. Хоча починав із спроб писати лише хорор. А це вже – жанр "треш" :-)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Катерина Скрипка
    11.09.2023 08:20
    Хотіла теж на цей марафон трешачка написати, але не вистачило часу пропрацювати ідею, і замість того маємо добру дитячу казочку🤷‍♀️ Треба терміново виправлятися, бо не діло це - гумор в доробку мати, а трешачок ні)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Анатолій
    16.08.2023 14:14
    До частини "1. Рецепт вічної молодості"
    Дякую, порадували гарним твором. Що там говорити: всі жінки відьми. І чоловікам треба бути обачними, аби не скуштувати ненароком пиріжка з отрутою.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше