Ніч напідпитку

Коротка мить, мить у темну ніч на лаві. Вже дощ накрапає, а ти з другом все ще сидите і говорите. Ще хвилину тому світило сонце а цвіркуни мовчали. Тепер, споглядаючи світлий місяць вдалині, думки наче самі йдуть до тебе. В ізольованій капсулі спокою ти не задумуєшся про дощ, ти не задумуєшся про холод, ти просто насолоджуєшся моментом переговорів. Це не можна назвати звичайною розмовою. Це танець. Танець слів, де кожне слово має сенс, та відіграє важливу роль. Дощ накрапає все сильніше, але ви й не поспішаєте ховатись, ви наче п’яні жадаєте говорити усю ніч. П’яний, але язик не заплітається, п’яний, але нічого не випив. Холодний вітер обдуває вас, а розмова несподівано змінила тему. Мабуть не було ще до цього часу моменту, коли ти був такий серйозний, спокій наповнював та зігрівав тебе, поки холодний вітер обдував твоє тіло. Воно ніби твоє, та ти зараз не у ньому. Ти витаєш у космосі разом із сотнями своїх думок, вони переплітаються між собою утворюючи нове питання, питання відповідь на яке ти дати не в змозі. Друг у поміч. Його думка ще ніколи не була такою серйозною. Вдень він веселий та енергійний, а зараз він точнісінька копія тебе лиш із своїми думками. Спокій та серйозність, жодних ознак жартів чи чогось такого, лиш серйозна розмова. Розмова про життя та смерть зазвичай навантажена, та зараз, коли на тебе падають краплі дощу, та вітер омиває тебе наче море, ти забуваєш що таке навантаження, твої думки повністю з головою потонули в океані слів. Тихе погойдування дерев шелест листя у нічній тишині. Що б ти не чув, усе заспокоює. Розмова все більше затягує, ти продовжуєш говорити й балакати, думати і кумекати. Час іде, чи то година, а може й дві пройшло, ти п’яний по самі вуха, ледве дошкандибав під накриття. Шум дощу перебив би усі думки, та сьогодні він лиш додав вищий рівень сп’яніння. І от, здавалось би, ідеальний час, ти із другом у повній гармонії, тепер можна говорити вічність, та слово за словом, наче молоток, щось вибиває увесь алкоголь з тебе. Розмова добігла кінця, та це було прекрасно, думаєш ти і прощаєшся із співрозмовником, радісно вертаючись у дім.