Епілог. Все тільки починається.
****
Вже знайома затишна "Кав'ярня-книгарня", знов два американо, тиха музика та душевна розмова. Події, що відбулися, стерли межу, що робить людей чужими, і Андрій з Яною якось непомітно, не зговорюючись, перейшли на "ти".
- Ти не повіриш! - зізнався чоловік. - Я до останнього підозрював тебе. Лише, коли побачив ту фотку, подумав на Олеся. А коли не знайшов його репортажу з Коблево, то його алібі, як марево, розвіялося.
Яна усміхалася його словам.
- Ти теж був підозрюваний. Трішки. - визнала дівчина. - Та коли я відчула, що можу покластися на тебе, зрозуміла, що підозрам тут не місце.
Андрія тішила ця думка, в душі від неї ставало тепліше.
- Я не можу позбавитись слизького мерзенного відчуття від визнання того, яким цинічним покидьком був Сашко! - Яна навіть здригнулася.
- Убив їх також цинічно й холоднокровно. Сукні вони вдягали самі, на його прохання, бо він хотів подивитись, як виглядають. Садовив біля дзеркала і пропонував допомогти одягнути фату, а Олесі - зняти. Коли фатою починав душити, дівчата навіть не встигали зрозуміти, що треба пручатися. Вони мовчки у дзеркалі спостерігали власну смерть. А той з насолодою дивився на щире здивування своїх жертв.
Яна від жаху широко розплющила очі.
- А чому ж він знаряддя вбивства залишив? -прошепотіла.
- Сказав, що то його трофеї - приватна колекція, - відповів Андрій.
- А як же він обирав місця, де їх залишив? - спитала Яна.
- Він залишав їх там, де з ними познайомився. З Олесею - на БАМі, з Анжелою - у сквері біля універу, під час посвяти у студенти, з Ірою - у "Казці".
****
Яна з Андрієм йшли мовчки вулицею, яку вже нишком зачепила осінь. Долоня дівчини знайшла Андрієву і переплелася з нею пальцями. Від тих тендітних пальців тепло сягало самої душі, де холод від болю втрати ще довго пануватиме безроздільно.
Та у них ще буде час. Час для почуттів.
На порозі осені очікує нова історія, яка тільки починається.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!