Зміст
  • Глава 1
  • Глава 1

    Слеш по моєму твору - "Місячне світло". Пара Джейкоб та Лонгмен не є каноном у основній історії. Це міні лише уява автора.

    ~ ~ ~

    Дощ у Нью-Йорку був особливим. Напевно так можна було сказати про будь-яке інше місто, але Джонатан Лонгмен розумівся на дощах. У кожному районі опади відчувалися по-різному. Біля Гудзона холодні краплі здавалися зловісними, темні води річки додавали в негоду більш похмурих фарб. У Південному парку дощ утихомирював, шелестів листям. Спустілі лави, атракціони та незліченні стежки навівали меланхолію та мрійливість. На центральних вулицях дощ ставав діловим, підганяючи людей швидше опинитися вдома, у теплі та затишку. Однак тут знаходилося місце романтиці, коли якась парочка зупинялася серед тротуару і цілувалася, ризикуючи бути зачепленою заклопотаними перехожими. У калюжах відбивалися відблиски вогнів та яскравих вивісок. З-під коліс автомобілів, що наїжджали на калюжі, розліталися бризки, по дорогах рухався нескінченний натовп із парасольками. Часом хтось зіштовхувався парасольками й чулися або вибачення, або обурений вигук. У переході звучала кантрі-музика, долинав запах хот-догів і кави. Джонатан прокладав собі шлях дорогою, що вже набила оскому. Заскочивши до крамниці, він купив кекси з вишнею і розправивши комір пальто, поквапився далі. Діставшись нарешті додому, Джонатан увійшов у квартиру й обтрусивши парасольку, поставив її у цебро.

    — Давай! Нумо! Пасуй, біс тебе забирай! — Почувся з вітальні невдоволений голос.

    — Я вдома! — Крикнув Джонатан, намагаючись заглушити шум телевізора. Футбольний матч перервався на пронизливому звуку свистка. Стало тихо і за мить назустріч Лонгмену вийшов Джейкоб. Не кажучи ні слова, він наблизився до Джона і палко поцілував.

    — Бачу, матч проходить не дуже вдало, — посміхнувся Лонгмен пристрасному пориву хлопця.

    — Неважливо. Я приготував вечерю. Чекаю на тебе в кімнаті, — Джейкоб забрав у Джонатана пакет з кексами та зник у вітальні.

    Переодягнувшись, Джон пройшов до кімнати. На журнальному столі були розкладені коробочки та пластикові прилади, кілька банок пива та велика коробка з піцою.

    — Ти знаєш, чим мене побалувати, — задоволено промуркотів Джонатан, сідаючи поруч із Джейкобом.

    — Все, як ти любиш: лазанья з грибами, ризотто з морепродуктами, брускети з лососем і сирна піца, — Джейкоб стиснув руку Джона і посміхнувся. Він завжди хвилини рахував до приходу чоловіка. Джонатан рідко дозволяв собі відпочинок. Його трудоголізм часом турбував Джейка. І хоча хлопець ніколи не опускався до з’ясування стосунків, часом бурчав, вимагаючи зробити невелику перерву. Зараз Джейкоб лише зі співчуттям глянув у стомлені очі коханого. — Як на роботі?

    — Паршиво, всі знервовані через часті вбивства. Зачіпок жодних немає. Окрім однієї, яку до діла не пришиєш, — скривившись, Лонгмен узяв коробочку з лазаньєю і нервовим рухом проколов її виделкою. Тонке тісто в поєднанні з соковитими грибами привело Джона до щастя. Поклавши до рота великий шматок, він не зміг стриматися і застогнав від задоволення. — Розкажи краще, як пройшов твій день, — нанизуючи нову порцію, промовив Лонгмен.

    — Був у зграї, розв’язав проблему з постачанням дров. Перевірив, чи є все необхідне. У Сіріусі тривожно. Після того, як частина перевертнів Ніколь перейшла до нас, усіх турбує безпека. Тішить тільки, що немає сварок чи косих поглядів у бік новоприбулих. Проблеми вирішуються згуртовано.Принаймні я не помітив жодного невдоволення, - Джейкоб з турботою спостерігав, як Лонгмен насолоджується їжею. Таких відносно спокійних моментів у останній час було мало.

    — Було наївно думати, що все одразу припиниться. Але як нервує, що ми не можемо вийти на цього гада. Я почуваюся безкорисним, — Джонатан шумно видихнув і відставив коробочку з недоїденою лазаньєю убік.

    — Послухай, ти не безкорисний, — палко запротестував Джейкоб. Однією рукою він обійняв обличчя сержанта, другою провів по глибокій складці, що прорізала чоло, бажаючи хоч трохи розгладити лінії, що утворилися від важких думок. Перевертень хотів зараз лише одного — щоб прикрість у темних очах чоловіка зникла. Джейк знав, що Джонатан поринає у самокатування і не міг цього допустити. — Ти чудовий полісмен. Просто іноді ситуація заходить у глухий кут з не залежних від нас причин. Але все налагодиться.

    — Гинуть люди, не важливо, хто вони: прості смертні чи перевертні. Моє покликання захищати, але я не можу впоратися зі своїми обов’язками, — Джонатан відкинувся на спинку дивана і заплющив очі. За кілька секунд він відчув тяжкість на своїх ногах. Джейкоб сів йому на коліна та обійнявши за шию, уткнувся в плече. Чоловік обхопив руками його стегна, міцно тримаючи.

    — Розумію, як тобі, — підбираючи правильні слова, заговорив Джейкоб. — Але на деякі речі ми не можемо вплинути. Джонні, те, що справа зайшла в глухий кут, не робить тебе поганим. Ти один із тих людей, які землю перевернуть, але зроблять усе, що потрібно. Твоя наполегливість одна з якостей, за яку я тебе покохав. Я хочу допомогти. Джонні, як тобі допомогти? — Джейк торкнувся носом лінії вилиці, залишив на стислому підборідді поцілунок. Коли їхні погляди зустрілися, Джейку здалося, що він тоне в гіркоті, яка відображалася в очах коханої людини. І йому стало сумно від того, що по суті зробити нічого не може.

    — Зараз мені допоможе лише одне — знайти злочинця і покарати його за законом, — міцно притискаючи Джейка до себе, промовив Лонгмен.

    — За законом? — Недовірливо перепитав Джейк, наче почув найбільшу дурість у житті. — Ти не збираєшся його катувати? Сріблом чи може чаєм з аконітом?

    — Я давно відійшов від таких справ. Тепер лише робота в поліції. Нічого зайвого, — вкрадливо відповів Джонатан, виразно подивившись на перевертня.

    — Втрачаєш хватку, Мстителю, — повернувшись спиною, Джейк схилив голову на груди Джона. Його сідниці вперлися сержанту в пах і за іншої ситуації перевертень спробував би спокусити свого партнера подібною позою, проте не цього разу.

    — Я знаю, що ти робиш. Твій гумор допомагає, дякую, — відсторонено сказав Лонгмен, поцілувавши Джейка у скроню.

    — З твого похмурого виразу помітно, наскільки тобі весело, — хмикнувши, іронічно відповів Джейкоб. — Спробуймо відволіктися, хоч трохи.

    — Є ідеї? — Скоріше від бажання не образити, аніж від зацікавленості, спитав Джон. Йому нічого не хотілося. Якби на місці чоловіка був хтось інший, Лонгмен, не замислюючись, вказав би йому на потрібний маршрут. Але з Джейкобом він так вчинити не міг.

    Перевертень з небажанням вивільнився з обіймів Джона і підійшовши до музичного центру, увімкнув вибрану композицію. З динаміків полилося Foreigner — I Want To Know What Love Is

    — Пропоную потанцювати, — Джейкоб простяг руку в очікуванні.

    — Серйозно? Джей, ти ж знаєш, я не люблю танці, — з жалем промовив Джонатан.

    — А я не люблю, коли ти пригнічений. Тому підіймай свій зад, — непохитним тоном заперечив Джейкоб і взявши чоловіка за зап’ястя, потягнув до вікна, де було більше вільного місця.

    Здавшись під тиском, Лонгмен обійняв за талію Джейка і поклав голову йому на плече.

    — Просто уяви місце, в якому тобі добре, — тихо промовив Джейк, погладжуючи чоловіка спочатку по волоссю, потім по спині.

    — Таке місце поряд з тобою, — відповів Джонатан.

    Джейкоб задер Лонгмену край майки, пробираючись під неї. Його руки завмерли на лопатках. Джонатан сховав руки в задні кишені джинс Джейка, обіймаючи його міцніше.

    — Я казав, що божеволію від твого запаху? — З ніжністю прошепотів Джейк, вдихаючи аромат гіркого шоколаду, кави та ментолу. Терпкі та п’янкі нотки збуджували, змушуючи відриватися від реальності. Перевертень заплющив очі, тицяючись Джону в ключицю. — Джонні, я кохаю тебе.

    — Кохаю тебе, Джею, — луною озвався Джонатан.

    Вони відсторонилися, коли плавна мелодія змінилася різкими мотивами року. Вимкнувши магнітофон, Лонгмен підхопив на руки Джейкоба і поніс його до спальні. У кімнаті він опустив Джейка на підлогу. Перевертень схопив чоловіка за майку, той підняв руки, допомагаючи Джейкобу вивільнити себе з одягу. Джейк провів долонею по грудях Джона, поцілував соски, опустився до пружного, прокресленого кубиками живота. Лонгмен зняв зі свого обранця футболку. Торкнувся шиї, провів по грудній клітині. Зупинившись біля лінії джинс, повільно розстебнув ширинку. Теж зробив і Джейкоб, намотавши на руку пояс, перевертень висмикнув його зі штанів. Вони дивилися один на одного закоханим поглядом. Зелені очі перевертня стали темнішими та нагадували мох, а відтінок гірчичного меду в очах сержанта перетворився на колір ночі. Повільно роздягаючись, Джонатан і Джейкоб цілувалися і пестили один одного. Повністю оголені залізли під ковдру. Лежачи в ліжку, притулившись розпаленими тілами, ніхто з них не прагнув перейти далі обіймів і пестощів. Їх огорнуло атмосферою невиразного смутку та якоїсь сонливості. Джон вмостився на плечі Джейкоба, слухаючи, як стукає серце перевертня. Розмірений ритм допоміг поринути у сон.

    Опівночі Лонгмена розбудив дзвінок. Подумки вилаявшись, бо забув вимкнути звук, Джонатан ледве дістався телефону. Джейкоб щось промимрив, повернувся до Джона і закинувши на нього ногу, рукою притягнув його до себе. Видавши мученицьке зітхання, сержант прийняв виклик. Через пару секунд сон випарувався зі швидкістю ракети, що злітає. Звільнившись з-під Джейкоба, Лонгмен поспіхом вийшов зі спальні. Йому вистачило сорок хвилин, щоб зібратися і доїхати до відокремленого жовтою стрічкою місця злочину. Зайшовши за огорожу та кивнувши колегам, Лонгмен підійшов до криміналіста, яка підбираючи ракурс, фотографувала жертву. Ковзнувши поглядом по Джону, Морін продовжила свою роботу. За кілька хвилин вона опустила фотоапарат і підійшла до сержанта.

    — Той самий почерк, — без вітання, тихо промовила Морін, відкидаючи з плеча сплетене в косу волосся. — Є чіткий запах полину. Відмінність лише у способі вбивства. Цього разу злочинець діяв у вигляді вовка. Під нігтями волосинки від шерсті. На боці слід від пазурів, тож офіційна версія – напад тварини.

    — Значить, ця мерзота змінює тактику, хоче заплутати, — процідив Лонгмен, прямуючи до тіла. Обличчя вбитої дівчини перетворилося на маску, спотворивши риси. Довга сукня була порвана, на руках виднілися подряпини. Як і сказала Морін, на боці було видно чотири глибокі мітки, які до того ж були довші вовчих і тим більше собачих пазурів. Лонгмен нахилився, оглядаючи загиблу. Відійшовши вбік, Джонатан обвів поглядом ще підмерзлу землю. Хто б це не був, він умів ховатися.

    Свого часу Лонгмен полював на перевертнів. Світ надприродного відкрився перед ним на черговій справі. Джон із напарником сиділи в засідці, тоді з новою силою спалахнуло викрадення дітей. За кілька тижнів вдалося вийти на слід викрадачів. Стояла ніч, Фарм Колоні височіло занедбаними будинками, від якого несло таким смородом, що доводилося лише дивуватися, як хтось міг тут перебувати. Оглушливе виття прорізало тишу. Дейв вискочив із машини першим. Джон поспішив за ним, збираючись дати наказ повернутися до машини, як ледь вловима тінь майнула між будівлями. Як тільки Дейв наблизився до однієї зі споруд, що напів розвалилася, на нього стрибнула тварина. Спочатку Джон вважав, що це дикий пес, але звір був більшим. Вистачило кілька секунд, щоб Дейв застиг на місці. З роздертої шиї поштовхами стікала кров. Джон вистрілив, вовк сіпнувся і кинувся убік. Жалібно заскавчав та зник за трансформаторною будкою. Але коли Лонгмен наздогнав його, на місці звіра лежав хлопець, його тіло пронизало дрібне тремтіння, він весь стиснувся в грудку від страху. Не вірячи в реальність, Джонатан схопив хлопця, збираючись його катувати. Але той широко розплющеними від жаху очима розповів йому все, що знав. Хоча відомо хлопцеві було небагато, тільки те, що у світі існували перевертні. Одні були істинними, інші перетворювалися на вовка лише за активації певного гена. Бруднокровки або, як їх ще називали, перекрутні, погано контролювали себе. Джон довго осмислював отриману інформацію. А потім став занурюватися в надприродний світ, вивчаючи все, що тільки можливо. Зустріч із Джейкобом перевернула його звичне життя, яке і без того було розхитане. До того моменту на його рахунку було сотні напівкровок, як він називав перевертнів із геном і сотні справжніх вовків. Після смерті напарника, Лонгмен став ще більше працювати, позбавляючи себе відпочинку та особистого життя. Коли вкотре Джон зіткнувся з перевертнями, йому довелося співпрацювати з ними. Ненависть поступово змінювалася толерантністю, толерантність — розумінням. А розуміння ... все відбулося як у романі, який відбувався за самим розповсюдженим кліше, коли від ненависті до кохання лише крок. Джейкоб повернув йому смак до життя. Розкрив йому тонкощі існування перевертнів, після чого Джон став більш розсудливим, розглядаючи кожен випадок через призму гуманності. Найбільшим жалем Джона стало вбивство першого перевертня, по суті хлопчика, якому не пощастило. Який сам не розумів, що відбувається. Тепер йому було не важливо, хто перед ним, Лонгмен був готовий захищати всіх: і людей, і перевертнів.

    Коли загиблу забрали, Джонатан повернувся додому. Огляд тіла, місце злочину та ті мізерні деталі, що були відомі, нічого не дали. Чоловік почував себе безпорадно, час минав марно. Заглянувши до спальні, сержант сів на край ліжка, милуючись сплячим перевертнем. Джейкоб зім'яв його подушку, притискаючись до неї. Джон прибрав з чола чоловіка волосся, провів тильною стороною долоні по щоці та обережно вкривши Джейка, покинув спальню. Лонгмен знав, що вже не засне, тому викуривши цигарку, він дістав документи й взявся до роботи.

    * * *

    Джейкоб прокинувся від відчуття порожнечі. Розплющивши очі, він не виявив поряд із собою Джонатана. Підвівшись, перевертень глянув на дисплей телефону, який відобразив три години ночі. Відкинувши ковдру, Джейк підійшов до вікна, роздумуючи, чи варто намагатися повернути Джона в ліжко. Якби не вияв щирих почуттів та турботи, Джейкоб був би впевнений, що Джонатан любить роботу більше, ніж його. Самовіддача, з якою Лонгмен брався за кожну справу, захоплювала і лякала одночасно. Навіть знайшовши стабільне життя, поруч із коханою людиною, Лонгмен так і залишився затятим трудоголіком. Зітхнувши, Джейкоб натягнув піжамні штани. На спинці стільця висіла сорочка Джона. Перевертень узяв її в руки і вдихаючи аромат кави з гірким шоколадом, заплющив очі. Коли вони зустрілися, Джейкоб лише приступав до своїх обов’язків ватажка. Їхня співпраця з неприязні переросла в дружбу, з посиденьками в барі або прогулянками нью-йоркськими вулицями. Через рік усе почало змінюватися. Лонгмен довго придивлявся до Джейка, та й він не поспішав відкриватися цьому похмурому і стриманому сержанту. Все сталося спонтанно, просто обидва зрозуміли, що немає сенсу більше ховати свої почуття. Спочатку їхні стосунки були під секретом, Джейкоб не міг наважитися розповісти близьким про свій роман. І справа тут була зовсім не в тому, що Лонгмен був сержантом і мисливцем на перевертнів. Зустрічатися зі смертними у світі вовків заборонялося. Коли ж зберігати таємницю стало неможливо, Джейк привів Лонгмена в зграю і поставив усіх перед фактом. Роман з Лонгменом спричинив відстороненість батьків і нерозуміння з боку друзів. А потім стали відбуватися більш страшні речі, ніж заборонені відносини між надприродною істотою та людиною. Спочатку загинув Зак, його молодший брат, після дівчина Зака ​​виявилася перевертнем із геном. Вбивство Старійшини, поява владної та жорстокої особи сколихнула зграю. Стало відомо, що під проводом Ракель Фостер знищуються перевертні з геном. Вовки розділилися на два табори: тих, хто готовий був захищати перекрутнів і тих, хто став на захист чистоти крові. Після цього кривава битва завершилася перемогою зграї «Сіріус». Лонгмен із Джейкобом допомагав ховати загиблих, відновлювати лісову хатину. Життя поступово відновлювалося і приходило у звичне русло. Трагедія пом’якшила погляди перевертнів, і вони прийняли Джонатана в зграю. Коли все стабілізувалося, Джон та Джейк одружилися. Церемонія проходила у лісі, серед вовків. Але жити Джейкоб переїхав до нью-йоркської квартири Джонатана, залишивши Джошуа у ролі заступника.

    Струсивши з себе спогади, Джейкоб одягнув сорочку чоловіка і вийшов із кімнати. Він тихо пробрався до кабінету і заглянув через прочинені двері. Лонгмен обклався паперами та зосереджено щось вичитував. Наповнена недопалками попільничка, дві чашки кави та келих коньяку. Все було за старим сценарієм.

    — Знав, що знайду тебе тут, — промовив Джейкоб, пройшовши до кабінету. Лонгмен, як завжди, сидів над черговим ділом, уважно вивчаючи кожну деталь.

    — Чому ти не спиш? — З байдужістю мовив Лонгмен. Він ковзнув поглядом по Джейкобу, відзначивши скуйовджене волосся і накинуту на голе тіло сорочку, яка належала йому. Стримуючи усмішку, Джон насупився і повернувся до перегляду справи. До звіту криміналістів було прикріплено знімок чергової жертви. І винуватець злочину знову був перевертнем. Для полісменів це були звичайні люди, але насправді від трупів віяло полином. Попри те, що Ракель була мертвою, полювання на перекрутнів тривало.

    — Я змерз, — Джейкоб сів на край столу, спостерігаючи, як пальці Джонатана поволі перебирають сторінки досьє.

    — Ковдра залишилася на місці. Потрібно було накритися, — промимрив Лонгмен, вчитуючись у текст. П’ята жертва, перевертень із геном. Навколо творився хаос, а він нічого не міг вдіяти.

    — Мені недостатньо ковдри, — Джейкоб стиснув зап’ястя Лонгмена, повільно піднісши долоню до своїх губ.

    — Мені треба працювати, — Лонгмен обсмикнув руку. З гучним шелестом перевернув сторінку, відчуваючи в тілі нервове поколювання від дотику Джейка.

    — У такий час варто займатися зовсім іншими речами, — посміхнувшись, Джейкоб встав за сержантом і опустивши руки йому на плечі, почав розминати стислі м’язи. — Ти надто напружений, — прошепотів на вухо перевертень. Обійнявши Лонгмена зі спини, Джейк розслабив краватку, розстебнув кілька гудзиків, провів рукою по грудях. Пальцями м’яко стиснув сосок, після чого став плавно просуватися до паху. Поки його долоня ковзала тілом, Джейкоб цілував шию і плече Лонгмена, не залишаючи без уваги ні сантиметра.

    — Джею, якого біса ти твориш? — Вигукнув Джонатан. Думки про справу злетіли зляканою зграєю птахів. У голові утворився вакуум, залишилося лише бажання, що зростало дедалі більше.

    — Я можу зупинитися, — з жаром видихнув Джейкоб. Відкинувши назад голову Джонатана, він поцілував його в губи. Однією рукою провів навколо кадика, рухами, що погладжують, торкнувся яремної виїмки. Їхні погляди зустрілися і перевертень задоволено посміхнувся. В очах Джонатана спалахувала пристрасть.

    — Ти цього не зробиш, — Джонатан розвернувся разом із кріслом і стиснувши сідниці Джейка, притягнув його до себе.

    Перевертень потяг Лонгмена за краватку, змушуючи підвестися. Джон підкоряючись, подався за поцілунком. Джейкоб, обійнявши долонями його обличчя, утиснувся губами в розпалені губи. Не перериваючи ласки, вони допомогли один одному позбутися сорочок. Джейкоб опустився на коліна, залишаючи вологий поцілунок на м'язистому торсі полісмена. Повільно розстібнув пояс і спустивши штани, притулився до паху. Крізь тканину чорних боксерів, з намальованими на них кактусами, відчувався збуджений член. Джейк потерся об бугорок, що збільшився, бажаючи, розтягнути задоволення. Лонгмен від нетерпіння відтягнув волосся перевертня. З губ сержанта зірвався короткий стогін. Джейкоб стиснув стегна Джонатана, ведучи поцілунки вгору, доки не зустрівся з губами Лонгмена. Несила стримати сексуальної напруги, Джон утиснув Джейка у дверцята книжкової шафи. Стягнувши з нього піжамні шорти, притулився пахом до сідниць. Лонгмен не поспішав, пестячи Джейка і доводячи його до безумства. Потрібно було підготуватися, щоб принести Джейкобу задоволення, а не біль.

    — Ти чудовий, Вовченя, — прошепотів Джонатан, цілуючи передпліччя перевертня. — Я кохаю тебе.

    — Кохаю тебе, мій Мстителю, — з хрипотою в голосі відповів Джейк. Тіло пронизували електричні заряди, унизу живота палало. Він так сильно жадав Лонгмена, що здавалося більше не зможе витримати екстазу, що наринув на нього. — Джонні, я хочу тебе.

    — Так крихітко. Я теж, — усередині стало волого. Лонгмен розсунув сідниці й різким поштовхом увійшов до Джейка. Його рухи були швидкими, але іноді він мало не зупинявся, щоб подразнити Джейкоба.

    Від їхніх сильних і пристрасних рухів із полиць почали падати книжки. Джейк прикусив губу, відчуваючи, як накочує солодка хвиля. Коли його накрило, перевертень застогнав, тіло здригалося від збудження, що захлеснуло все єство. У момент оргазму Джонатан прискорився, поступово зменшуючи силу поштовхів. Коли все закінчилося, Джон обійняв Джейка за талію, служачи йому опорою і поцілувавши мочку вуха, торкнувся ключиці.

    — Тобі добре, кохання моє? — Тихо спитав Джонатан.

    — Хіба може бути інакше? — Джейкоб обернувся, вдивляючись у наповнені ніжністю очі.

    — Джею, моє Вовченя, я шаленію від тебе, — Лонгмен палко поцілував перевертня. Притиснувши його до себе, він разом із ним покинув кабінет. На сьогодні розгляду досьє було достатньо. Перед виїздом на роботу хотілося провести трохи часу із Джейком.

    — Тебе знову викликали? — Спитав несподівано Джейкоб. Коли збудження стихло, він міг думати й про інші речі. Наприклад, про те, що до їхньої інтимної близькості, Джон був одягнений у сорочку, а переповнена попільничка вказувала на складну розумову роботу. Джонатан завжди багато курив, коли нервував і намагався знайти вихід із ситуації.

    — Ти серйозно? Хочеш зараз про це поговорити? Після того, що було між нами? — Джон вигнув брову, намагаючись висловити цим крайній ступінь ображених почуттів.

    — Звичайно, те, що тебе турбує важливо для мене, — Джейк взяв Лонгмена за зап’ястя.

    — Я втомився. І не хочу нічого обговорювати, — різко промовив Джонатан, першим зайшовши до спальні.

    — Не відштовхуй мене. Джонні, дозволь допомогти, — Джейкоб обійняв Лонгмена зі спини, погладжуючи широкі груди. Тіло було вологим і пахло потом, але перевертню було однаково. Тепер хотілося обіймати чоловіка довго і міцно, поки йому не стане легше. — Скажи, що мені зробити?

    — Прийми зі мною ванну, — тихо промовив Джон. Повернувшись, він обійняв обличчя Джейка і поцілував його підборіддя, щелепу. Потім перейшов до мочки вуха, спустився до ключиці. Попри характерний запах, який з’явився після їхнього пристрасного сексу, від Джейка тягнувся аромат лісу, каштанів та сидру. І цей запах неможливо було сплутати не з чим іншим. Руки Джонатана торкнулись лопаток, погладили поперек, а потім стиснули сідниці. Пальцями він почав пестити припухлу дірочку, від чого Джейк млосно видихнув. Схопивши Джейкоба за стегно, Джон закинув його ногу собі на талію. Притягнувши перевертня, він поцілував Джейкоба в губи. Той спритно обвив ногами тулуб Лонгмена, відчуваючи, як сильні руки обіймають його.

    — Так мене ще не запрошували, — приглушено пробурмотів перевертень, відповідаючи на ласки чоловіка.

    — І скільки ж у тебе було до мене? — Ревниво поцікавився Джон, трохи вкусивши Джейка за нижню губу, потім провів по ній язиком і облизнувся, відчуваючи солодкий присмак.

    — У мене десь список лежить, так відразу всіх не згадаєш, — театрально задумавшись, відповів Джейкоб. Він обхопив Лонгмена за шию, шкодуючи, що вже досить щільно притиснутий до тіла. Але йому цього було мало. Хотілося злитися з ним, як хвиля зливається з хвилею.

    Хмикнувши, Джонатан пройшов у ванну. Ще якийсь час пообіймавшись, Джейк звільнився від обіймів Лонгмена. Відрегулювавши воду, перевертень закрив зливальний отвір і налив у ванну гель для душу, спостерігаючи, як разом із водою підійматися піна. Місця у ванній кімнаті для двох було мало. Довелося повозитись, перш ніж знайти зручну позу. В результаті Джон злегка зігнувши ноги в колінах, влаштував їх між ніг Джейка. Перевертень стиснув руку Лонгмена, погладжуючи кісточки пальців, переплів їх зі своїми й уважно глянув на чоловіка.

    — Ти довіряєш мені? — Безпосередньо поцікавився Джейк, спостерігаючи за краплями, що скочувались по грудях Джона, як блищать від вологи волоски. Наразі грізний сержант поліції здавався розслабленим і навіть не протестував з приводу піни, навпаки, він отримував задоволення від повітряних бульбашок, що обволікали його тіло.

    — Тільки тобі й довіряю, — Джон з ніжністю подивився на Джейка. Куточки губ трохи піднялися. Він потяг перевертня за руку, поцілував зап’ястя і торкнувся губами кожного пальця.

    — Тоді чому ти не ділишся зі мною своєю тривогою? Своїми переживаннями? — З гіркотою промовив Джейкоб.

    — Адже ти все знаєш. Справа зайшла в глухий кут. Потрібно знайти рішення, але я його не бачу. Тому нема чим ділитися. Не хочу говорити про роботу, — нахмурившись, Лонгмен поклав голову на борт і провів долонями по обличчю. Він хотів хоча б на якийсь час перестати думати про досьє, вбивства та докази, яких по суті не було. Його душила досада на самого себе. Поруч був його Джей, а він думками постійно прибував не з ним, а на місці злочину.

    — Гаразд. Про що тоді говорити? — Джейкоб притягнув Джона за ноги, допомагаючи йому сісти на коліна. Частина води пролилася на підлогу, але тепер вони були близько один до одного і Джейкоб міг безперешкодно торкатися свого чоловіка.

    — Про нас, — тихо промовив Джонатан, погладжуючи Джейка великим пальцем по яремній западині, торкаючись грудин і сосків, злегка їх пощипуючи.

    — Зазвичай, коли починають із подібної фрази, насувається щось не дуже приємне, — посміхнувся перевертень, схиливши голову набік. Від дотиків Джона тілом пробігли мурашки. Джейкоб стиснув передпліччя Джонатана і повільно масажуючи м’язи піднявся до плечей і ключиць, обводячи пальцями їхній контур.

    — Ти не уявляєш, як мені хочеться поїхати. Забрати тебе та відвезти далеко. Туди, де нас ніхто не знайде, — з запалом промовив Джонатан, обіймаючи долонями обличчя чоловіка.

    — До печери Данмор? — Спитав Джейк, торкаючись чолом до підборіддя Джонатана. Він відчував смуток у словах Лонгмена. І йому ставало важко від того, що не вдавалося відволікти коханого.

    — Можливо. Або на безлюдний острів Мохо-Тані, — відповів Джон, цілуючи Джейка в верхівку. Відтягнувши трохи волосся, він нахилив голову перевертня назад. Залишивши поцілунок на шиї, провів кінчиком язика по лінії щелепи та м’яко зачепив зубами мочку вуха.

    Джейкоб здригнувся, відчувши, як хребет пронизав електричний заряд. Судомно видихнувши, він припав до губ чоловіка. Присунувшись до Джонатана щільніше, він потерся об його пах. Замуркотівши від задоволення, Лонгмен поглибив поцілунок за допомогою язика. Схрестивши ікри на спині Джейка, чоловік став рухати стегнами, не перестаючи пестити партнера.

    — Все серйозніше, ніж здавалося, — Джейкоб починав збуджуватися, думки плуталися, дихання збилося, але він все ж таки знайшов у собі сили продовжити розмову. Хоча гарячі руки чоловіка, що ковзали його тілом заважали зосередитися. — Якщо тобі хочеться поїхати, у справах назріла катастрофа. Зовсім ніяких зачіпок?

    — Джею, — зі стогоном мовив Джонатан. — Я ж просив тебе, — сержант узяв перевертня за підборіддя і суворо глянув на нього.

    — Не можу про це не думати, — з жалем відповів Джейкоб. — Я хотів би, щоб ти скоріше позбавився цієї ноші.

    — Помовчимо. Хоча б трохи. Просто побудемо один з одним, — пробурмотів Джонатан, втикаючись Джейкові в плече.

    — Добре, — Джейкоб погладив Лонгмена по потилиці, пройшовся пальцями по хребцях. — Намилити тобі спинку? — Грайливо поцікавився перевертень.

    Піднявши голову, Джонатан з подивом подивився на коханого. В очах Джейка гралися пустотливі бісенята.

    — Давай, — призивно промовив Джейк, не отримавши відповіді. Подавшись уперед, він прошепотів Джонатану на вухо:

    — Мовчатимемо й ретельно віддраймо один одного, — двозначна фраза справила необхідний ефект. Лонгмен відкинувши голову, голосно засміявся. Усередині Джейкоба розлилося тепло. Здавалося б, що незвичайного у простій емоції? Але як рідко, останнім часом, можна було добитися хоча б посмішки від коханої людини.

    Поцілувавши Джейка в кінчик носа, Лонгмен повільно розвернувся до нього спиною, приготувавшись до водних процедур. Намиливши мочалку, Джейк пройшовся круговими рухами від шиї до зап’ястя спочатку з лівого боку, потім з правого. Торкаючись шкіри, він часто чергував погладжування поцілунками. Джейкоб обмивав чоловіка з якимсь трепетом, обережно, наче боявся йому нашкодити. Змивши з тіла піну, Джейкоб наніс на волосся Джона шампунь і розмив його по всій голові. Лонгмен нахилив голову назад і притягнувши Джейка, поцілував гарячими та трохи мильними губами. Перевертень подався вперед, щоб партнеру було зручно дотягнутися до нього. Вони не промовила жодного слова, ніби раптом стали ченцями, що дали обітницю мовчання. Єдиним «звуком» були їхні рухи та погляди наповнені розумінням, турботою, ніжністю. Коли закохані помінялися місцями, Джейк поклав голову на груди Лонгмена. Джонатан провів пальцями по вигину шиї, плавно опустився до передпліччя. Потім схопив зап’ястя і переплів свої пальці з пальцями перевертня. Іншою рукою Джон торкнувся паху, ніжно погладивши чутливе місце. Джейк заплющив очі й тихо застогнавши, потерся об партнера сідницями. Джонатан обпік диханням шкіру за вухом, провів по мочці вуха язиком. Обхопивши рукою шию чоловіка, Джон палко поцілував його. Відчуваючи, як під рукою набухає горбок, Лонгмен став пестити тіло, що збудилося.

    — Джо… Джонні, — Джейкоб прогнувся, відчуваючи напругу внизу живота. Його кинуло в жар, шкіру стало поколювати від оргазму, що наближався повільно, пульсуючи по всьому тілу. Він схопився руками за краї ванни.

    — Я тут і я кохаю тебе, — не припиняючи пестощі, прошепотів чоловік. Джейк тремтів у його руках. А стогони обранця були музикою для вух. Лонгмен рухався акуратно. Не грубо, але активно. Дотик шкіри до шкіри, стогін Джейка, розливався всередині гарячим, розплавленим воском. Він трохи прискорився, відчувши наближення солодкої хвилі. В одну мить усередині все вибухнуло яскравим феєрверком. Джонатан не міг визначити, хто видав гучний видих, лише відчув більш в’язку, ніж вода, субстанцію на своїх пальцях.

    — Все миття коту під хвіст, — пробурмотів Джейк, намагаючись вирівняти подих. У тілі відчувалася слабкість, очі злипалися. Не хотілося ні думати, ні рухатись.

    — Ти смачно пахнеш, — Джонатан торкнувся носом лінії щелепи, поцілував округле підборіддя й уткнувшись у ключичну виїмку, вдихнув солодкий запах.

    — Ммм, все для тебе, кохання моє, — тихо промовив Джейк, відчуваючи, як спливає його свідомість. Намагаючись не заснути, він вслухався в подих Джона і тихе муркотіння якогось невигадливого мотиву. Це була одна з тих мелодій, яка застрягає в голові, але ти до ладу не пам’ятаєш слів. — Заспівай мені, — попросив Джейк, погладжуючи волоски на руці чоловіка.

    — *Тому, що ти моя друга половинка. Ти все, що я хочу. В цьому житті. До самої смерті, — почав співати Джонатан. Його хрипкий голос зривався. Він страшенно фальшивив, не потрапляючи до ритму. Але Джон хотів виконати прохання коханого, хоч і ціною своєї гідності. — Наше дихання та наша шкіра. Наші серця та наші думки. Одні й ті ж. Ти моя друга половинка, — пошепки закінчив Лонгмен, обхоплюючи Джейка руками та притягуючи до себе.

    Деякий час вони лежали в охололій воді, насолоджуючись тишею та один одним. Коли млявість стала менш відчутною, Джейкоб незграбно перекинувся на живіт. Його ноги опинилися між ногами Джона. Він сидів із заплющеними очима і перевертень залюбувався його розслабленим, умиротвореним виразом обличчя. Лінії, що прорізали чоло, розгладилися. М’язи підборіддя і вилиць були не напружені, а губи розтягла слабка посмішка. Підтягнувшись, Джейкоб торкнувся губами брів, очей, кінчика носа. Потім схилив Лонгменові голову на плече, плавно малюючи на грудях пальцем.

    — Ти змерз, — ствердно промовив Джонатан, поклавши долоню на зап’ястя чоловіка. — Нумо вибиратись. Не хочу, щоб ти застудився.

    — Я вічність лежав би тут. З тобою. Навіть якби вода вкрилася льодом, — промовив Джейкоб, обіймаючи Джонатана.

    — Я теж, моє Вовченя, — Джон погладив коханого по волоссю. В голові невпевнено сигналила думка, що він, напевно, спізнився на роботу, але Лонгмен хотів ще трохи розтягнути момент солодкої близькості.

    Ще через кілька хвилин, закохані допомогли один одному викупатися. Одягнувши халати, чоловіки пройшли на кухню. Поки Джон дзвонив у відділок, щоб попередити про своє запізнення, Джейкоб заварював каву. Після чого подружжя поснідало в променях сонця, обговорюючи плани на вечір. Джонатан відчував себе більш натхненно, тому запропонував Джейку повечеряти в ресторані та прогулятися парком. Джейк з ентузіазмом сприйняв ідею Джона, радіючи його гарному настрою. Коли кава була випита, Джейкоб завернув для Лонгмена бутерброди та проводив його на роботу. Залишившись один, перевертень увімкнув музику і зайнявся домашніми справами: прибрав із журнального столика коробочки з італійською їжею, вимив посуд, змінив постільну білизну та вичистив ванну. Закінчивши, Джейк сів на диван і взяв залишену на столику недоїдену Лонгменом лазанью. Повільно розколюючи шматочки, він не поспішаючи пережовував їх, насолоджуючись смаком. Думки плавно перескакували з однієї на іншу. Спочатку він прокручував у голові сцену у ванній та в кабінеті, мріяв, як проведе з коханим вечір. Несподівано його роздуми стали не такими приємними, Джейк перейшов на погане самопочуття Джона, на його проблеми в розслідуванні. А потім одна думка зачепилася за свідомість і всередині все похололо. Ні він, ні Лонгмен не помітили однієї істотної деталі. Чи не шпурнувши на столик напівпорожню коробочку, Джейкоб вимкнув музичний центр, обірвавши мелодію, що звучала на пронизливій ноті. Одягнувшись, Джейк швидко покинув квартиру. Випередивши чоловіка, який збирався сісти у таксі, Джейкоб буквально наказав водієві відвезти його до поліційного відділку. Пасажир, що не встиг сісти в таксі, спробував було обуритися, але перевертень зміряв його таким важким поглядом, що той відсахнувся й поспіхом зник з очей. Здавалося хвилини розтягувались в години, Джейк неспокійно дивився на дорогу, шкодуючи, що не перетворився на вовка і не дістався пункту призначення самостійно. Коли нарешті таксі пригальмувало біля будівлі поліції, перевертень вискочив з машини, кинувши на панель приладів купюри, навіть не відрахувавши необхідної суми за проїзд. Біля входу він змусив себе зупинитись. Слід було везти себе якомога спокійніше, не хотілося зайвих розмов. Пройшовши повз чергового, Джейкоб не постукавши, відчинив двері потрібного йому кабінету.

    — Джейкобе? — Відволікшись від заповнення документів, сержант глянув на відвідувача. Похмурий вираз на обличчі змінилося здивуванням і занепокоєнням. Лонгмен підвівся з крісла і попрямував до чоловіка.

    — Джонні, — з видихом промовив Джейкоб. Притягнувши Джона до себе, він торкнувся губ тривалим поцілунком. Рідний запах допоміг зменшити напругу. Джейку відразу стало спокійніше у присутності Джонатана.

    — Джею, я на роботі, — обійнявши Джейка, з жалем промовив Лонгмен. Сержант відчував, що Джейкоб чимось стурбований, але намагався переконати себе, що нічого критичного не сталося.

    — Так, як це я не помітив, — саркастично резюмував Джейкоб, сідаючи на стілець. — Потрібно поговорити.

    — Джею, може, ввечері все обговоримо? — Терпляче, ніби перед ним сидів примхливий підліток, промовив Джонатан. Зчепивши пальці в замок, він уважно подивився на Джейка.

    — Йтиметься про розслідування, — приглушено промовив Джейкоб. — Є підозри, що в Сіріус завівся щур. Або, можливо, вбивця серед моїх людей. Джонатан, ми пропустили дещо. Усі загиблі перебували у моїй зграї.

    — Ти впевнений, що злочини пов’язані із твоїми людьми? — Джонатан стиснув руку Джейка, намагаючись через дотик його втішити.

    — Тому я й прийшов. Потрібна приманка, щоб дізнатися напевно. Ти дозволиш втрутитись? Я з Джошем та Коулом зможу все організувати. Я знаю, що все може виявитися хибною тривогою. Але щось мені підказує… — Джейк не домовив. Він не хотів вірити, що хтось із його перевертнів причетний, проте виключати таку можливість було не варто. Джейкоб глянув на Джона, потім на їх переплетені пальці. Хотів був накрити їх своєю долонею, але натомість відсторонився.

    — Гей, не скидай мене з рахунків, — Лонгмен сумно посміхнувся, погладив перевертня по щоці. — Я хочу брати участь. Ідея із приманкою непогана, але необхідно домовитися з Ніколь.

    — Тоді я поїду до неї прямо зараз, — охоче відгукнувся Джейк, намагаючись зберігати самовладання. Але всередині все стяглося в тугий вузол. Якщо все виявиться правдою, то весь цей час він чинив неправильно. Значить не зміг направити зграю на вірний шлях. І найголовніше — та кривава битва нічого не вартувала, вона просто знеціниться. І всі ті жертви виявляться марними.

    — Джею, я розумію, як зараз тобі нелегко, — повільно заговорив Джонатан, намагаючись підібрати вірні слова. — Але ти не мусиш звинувачувати себе, якщо раптом хтось виявиться злочинцем. Це лише означатиме, що…

    — Це означатиме, що нікчемний ватажок, — різко обірвав Лонгмена Джейк. Вставши зі стільця, він відсунув його з такою силою, що той повалився на спинку.

    — Не говори так. Ти чудовий ватажок, — Джонатан схопив Джейкоба за руку, бажаючи обійняти, але той вирвався, чи не відштовхнувши його.

    — Ні. Якщо в моїй зграї завівся вбивця або навідник, це говорить про те, що я не впорався зі своїми обов’язками. Зак якось казав, що ця посада не для мене. Мабуть, він мав рацію, — з гіркотою процідив Джейкоб.

    — Ти робиш поспішні висновки. Що, якщо ця версія не підтвердиться? — Лонгмен бачив розпач в очах чоловіка. Від атмосфери пристрасного ранку нічого не залишилося, тепер усередині зароджувався смуток та безнадійність від усвідомлення, що все раптом стало таким складним.

    — А якщо підтвердиться?! — Крикнув Джейк, водночас бажаючи опинитися в обіймах чоловіка і бути якнайдалі від нього. Перевертень скуйовдив своє волосся і нервово пройшовся по кабінету. — У Ніколь не гинуть перевертні! Тільки в мене! Я ідіот, що не помітив вчасно, не надав значення! Мені потрібно передати обов’язки більш гідному перевертню і піти! — Джейкоб розумів, що поводиться жалюгідно, але не міг зупинитися. Хотілося виплеснути всі почуття, сподіваючись, що прийде полегшення.

    — Ти занадто імпульсивний, — Джонатан підійшов до Джейка і знову спробував взяти його руку. Цього разу перевертень не вирвався, лише глянув на нього з осудом, ніби той сказав щось образливе.

    — Імпульсивний? — Їдко промовив Джейк. — Я далі за свій ніс не бачу. Вибачити собі не можу, що не помітив очевидних речей.

    — Слухай, треба заспокоїтись. Емоції зараз тільки нашкодять, — з м’якою наполегливістю промовив Джон, стискаючи плечі чоловіка. — Я знаю, що значить для тебе зграя. Кожен, хто перебуває в «Сіріусі» для тебе важливий. Ти справжній лідер. І цього в тебе ніхто не забере, — Джонатан обійняв долонями обличчя Джейка, погладжуючи пальцями потилицю, щоб трохи розслабити.

    — Я був надто зайнятий своїм щастям. Облаштовував особистого життя. Я… — Джейкоб перервав себе на півслові, помітивши з яким глибоким розчаруванням дивиться на нього Джон. Як він міг у пориві емоцій дозволити собі подібні слова? Від усвідомлення, що він завдав коханому біль, йому стало огидно від власної персони.

    — То, може, я заважаю? — Холодно поцікавився Лонгмен, звільняючись від Джейка.

    — Ні, — похитавши головою, перевертень стиснув передпліччя Лонгмена. — Я не хотів, щоб ти так думав. Джонні, вибач. Я наговорив зайвого. Ти найдорожче, що в мене є, — з тремтінням у голосі промовив Джейкоб, рвучко обійнявши Джонатана, ніби він ось-ось міг зникнути. У горлі утворився колючий ком, очі защипало. Перевертень стискав піджак сержанта, як потопальник хапається за рятувальний круг. І тільки коли у відповідь його обійняли сильні руки, відчув себе в безпеці.

    — Я знаю. Ти теж дорогий мені, — тихо промовив Джон. — Я розумію, як тобі нелегко. Але ми разом, Джей. Ми розв'яжемо всі проблеми разом.

    — Ти не пропустив обід, — недоладно прокоментував Джейк, помітивши на краю столу порожній ланч-бокс. Зазвичай Джонатан забував про перекус і цілий день ходив голодний. Джейкоб кілька разів проводив виховну бесіду про те, як важливо не пропускати їжу. Але лише в окремих випадках його лекції спрацьовували.

    — Сендвічі приготовані твоїми руками, як я можу їх не їсти? — Усміхнувся Джонатан, з ніжністю глянувши на чоловіка.

    — Я кохаю тебе, Джонні, — Джейкоб палко поцілував чоловіка в губи.

    — Я теж кохаю тебе, моє Вовченя, — Лонгмен грайливо вкусив Джейка за мочку вуха, потім провів кінчиком носа по шиї. Міцно обійнявши чоловіка, Джон вдихнув його запах.

    — Мені треба йти, — промовив Джейкоб, усуваючись. — Сподіваюся, між нами все добре. Вибач за огидну сцену.

    — Ти маєш право на емоції. І так, між нами все гаразд. Так просто тобі мене не позбутися, — посміхнувшись, Джон поплескав перевертня по плечу.

    — Обіцяєш? — Уважно дивлячись у вічі коханому, Джейк підніс руку Джонатана до своїх губ, ніжно поцілувавши долоню. Через кілька секунд, він розвернувся, щоб покинути кабінет. Несподівано перевертень відчув як Джон стиснув його сідниці, після чого нахилився до вуха і з жаром вимовив:

    — Обіцяю.

    Від його тихого, хрипкого голосу у Джейкоба пробігли тілом мурашки. Прикривши очі, вбираючи в себе цей момент, Джейкоб смикнув за ручку і вийшовши в коридор, безшумно зачинив за собою двері.

    * * *

    Ніколь Прачетт була ватажком зграї «Люмен». Бувши перевертнем з геном вона створила для таких самих, як і вона місце, в якому можна було вести звичайне життя. Історія Ніколь була досить складна. Десять років вона жила в дитбудинку, доки її не знайшов рідний брат. Вовчицею Ніккі стала, коли врятувала дівчину від гвалтівника. Маючи сильний характер, зуміла підлаштуватися. Стала лідером для багатьох відкинутих перевертнів із геном і була цілком щаслива. Коли на її зграю здійснився напад, відібравши життя всіх, хто перебував у момент вибуху біля наметів, Ніколь почала все наново. Вона оселилася з частиною зграї у котеджі брата. Війна, що вибухнула через зіткнення істинних і перекрутнів, значно зменшила чисельність вовків у зграї Ніколь. Пара десятків перевертнів із геном перейшли до зграї «Сіріус», щоб навчитися володіти своєю надприродною сутністю. А згодом стали відбуватися вбивства. Ніколь переймалася кожним, хто був під її захистом. І коли почастішали вбивства перевертнів із геном, Ніккі вирішила обмежити пересування тих, хто жив із нею. Звісно, ​​не всім подобалися нововведення, але ніхто не скаржився, розуміючи стурбованість свого лідера. Новина про п’яту жертву знову вибила опору з-під ніг. Виплакавши своє горе на плечі коханої Келлі, Ніколь кілька годин без зупинки тренувалася. Фізичне навантаження завжди упорядковувало її. Тому коли на території котеджу з’явився Джейкоб, вона зуміла стриматися і не накинутися на нього зі звинуваченнями. Знайшлися сили й для натягнутої посмішки. Хоча всередині спалахнуло полум’я.

    — Є розмова, — переходячи відразу до справи, озвався Джейкоб, пройшовши стежку і зупиняючись біля лави, на якій сиділа ватажок зграї.

    — І тобі привіт. Ти щось схвильований, все гаразд? — З глузуванням поцікавилася Ніколь.

    — Потрібна твоя допомога, — ігноруючи тон Ніколь, промовив перевертень.

    — Допомога? Ти нічого не плутаєш? Це мені потрібна допомога. П’яте вбивство. Що в біса у тебе відбувається? — Роздратовано випалила Ніккі, спопеляючи вовка пронизливим поглядом.

    — Саме це я й хотів обговорити. Потрібен доброволець із твоїх людей. З його допомогою ми можемо обчислити злочинця, — Джейкоб сховав руки в кишені, очікуючи на відповідь. Але по потемнілому погляду ватажка зграї «Люмен» було чітко видно — насувається буря.

    — Що?! З глузду з'їхав?! — Схопившись з місця, Ніколь штовхнула перевертня в груди. — У мене скоро нікого в зграї не залишиться, а ти пропонуєш узяти когось, як приманку? Ти серйозно розраховував на мою згоду? — З презирством промовила Ніколь, дивлячись на опонента, як на божевільного. Вона не встигала ховати своїх перевертнів, оплакуючи їхню кончину. І подібна пропозиція звучала як підступне знущання.

    — Треба спіймати вбивцю, — коротко відповів Джейк, ніби намагався пояснити дитині прості речі.

    — То спіймайте! Чим взагалі твій чоловік займається? Йому б тільки покидьків по підворіттях збирати. На більше він не здатний! — Почала заводитися Ніколь. Вона стрималася, щоб не виставити Джейкоба за двері. Було величезною помилкою залишити частину своєї зграї у «Сіріус». Варто було обміркувати способи облаштування будинку та забрати решту до себе.

    — Рекомендую стежити за своїм язиком. Джонатан дуже стурбований тим, що відбувається, і робить все можливе, щоб розплутати злочини, — вкрадливо промовив Джейкоб, ставши на захист чоловіка.

    — Хвилюватися мало. Гинуть люди. За два місяці п’ять убивств і жодної зачіпки, жодного доказу, жодного підозрюваного! — Закричала Ніколь, відчуваючи своє безсилля.

    — Я розумію, що ти відчуваєш, — зі співчуттям промовив перевертень.

    — Та невже?!! Адже це не твої люди! Гинуть перевертні моєї зграї! А ти просиш послати одного на вірну смерть? — Ніколь не могла більше стримуватись. Все, що накопичувалося в останні тижні, вирвалося назовні. Але легше не було.. Ставало ще болючіше.

    — Ми не маємо іншого виходу. Якщо в Сіріусі з’явився навідник або вбивця, його потрібно викрити. Думаю Камілла підійде, — Джейкоб намагався говорити спокійно, усвідомлюючи, як зараз важко Ніколь. Йому самому було нелегко переживати те, що сталося.

    — Ти мене не чуєш. Я ніколи не дам на це згоду, — з люттю прошипіла Ніколь, відчуваючи, як усередині наростають емоції, готові виплеснутися гарячою магмою.

    — Ти ж розумієш, що це у твоїх інтересах? — Джейк красномовно глянув на Ніколь. — Ми будемо поруч, охоронятимемо, — доповнив він, щоб пом’якшити свій тон.

    — Охоронятимете? А що до тих загиблих? Лонгмен нічого не робить. Ніхто нічого не робить, — з жовчю промовила Ніколь.

    — Я нічого не роблю. Я погано справляюся зі своїми обов’язками, як ватажок. І як захисник. Але не смій звинувачувати в бездіяльності мого чоловіка, — карбуючи кожне слово, промовив Джейкоб. У його голосі виразно чулася погроза. Очі спалахнули неприкритою злістю. — Джонатан ночами не спить, він перетворився на тінь. Я не дозволю говорити про нього огидні речі.

    — Вас чути на другому поверсі. Що відбувається? — З хати вийшла дівчина і, підійшовши до них, з занепокоєнням перевела погляд з одного на іншого. Ніколь і Джейкоб готові були ось-ось накинутися один на одного. В їхніх очах спалахувало полум’я, а повітря навколо наелектризувалося і ставало щільним.

    — Джейкоб хоче зробити приманку з Камілли, щоб упіймати вбивцю, — губи Ніколь скривилися в отруйній усмішці.

    — Ризиковано. Але план може спрацювати, — помовчавши кілька секунд, промовила Келлі.

    — Ти на його боці? — Ніккі повернулася до дівчини та з осудом глянула на неї. — Вже вбито…

    — Вбито кілька наших людей, — м’яко перебила ватажка Келлі. Взявши Ніколь за руку, вона з ніжністю глянула на неї. — Мила, я все розумію. І сумую разом з усіма. Але ж треба щось робити. Слухай, немає жодних причин не довіряти Лонгмену чи Джейкобу. Варто погодитись, вони знають що роблять.

    — Гаразд, — як би їй не хотілося поступатися Джейку, Ніколь розуміла, що Келлі права і варто було використати будь-який шанс, щоб упіймати злочинця. — Я погоджуюся. Бери Каміллу, але пам’ятай, якщо з її голови впаде бодай волосинка, я знайду спосіб, щоб Сіріус мене запам’ятав.

    — Я вражений. Мені дуже страшно, правда, — саркастично вимовив Джейк, все ще зачеплений несправедливими словами на адресу Джона. Проте за мить, він примирливо посміхнувся та опустивши долоню на плече Ніколь, глянув на неї вже більш приязно. — Я та Лонгмен зробимо все, щоб ніхто більше не постраждав. З Каміллою все буде добре. Знаю, як тобі не просто, але дякую, що намагаєшся довіряти.

    — Бережіть себе. Ви всі, — голос Ніккі потеплішав, буря вщухла всередині. Келлі завжди діяла на неї заспокійливо. Ось і тепер, відчуваючи дотик руки до своєї долоні, Ніколь змогла нарешті приборкати свої емоції.

    Джейкоб коротко кивнув і різко розвернувшись, попрямував до виходу. Він відчував суперечливі почуття: невдоволення собою, роздратування через обвинувачення Ніколь та полегшення від того, що вдалося домовитись. Повернувшись додому, у Джейка виникло бажання зробити невеликий сюрприз для Джона. Варто було змити неприємний осад від недавньої сцени. Думки плавно поплили в іншому напрямку. Не бувши романтиком, Джейкоб не знав, як здійснити свій план. Розставляючи свічки, вибираючи музичний супровід і збиваючи дивані подушки, створюючи різні композиції, Джейкоб залишався незадоволеним результатом. Дивно, що при цьому він нервувався, ніби не був одружений із сержантом два з половиною роки. Коли в замку повернувся ключ, Джейк знову розправляв на покривалі невидимі складки. Привітання, що прозвучало від чоловіка, залишилось без відповіді.

    — Джейкоб, що відбувається? — Джон увійшов до кімнати та здивовано оглянув обстановку. Нахмурившись, вдаючи, що задумався, він підійшов до Джейка. — Свічки, музика, невже я забув про важливу дату? День, коли ми вперше пішли до бару? Чи день, коли я вперше назвав тебе Вовченям?

    — День, коли я повівся, як засранець, — промовив Джейкоб, тяжко видихнувши. — Це жалюгідна спроба загладити провину, — перевертень обвів рукою вітальню.

    — Джей, ми ж все обговорили. Я не гніваюсь, — Джонатан узяв Джейка за підборіддя і з ніжністю зазирнув йому в очі. — У кожного бувають погані дні.

    — Я не мав права зриватися на тебе. Накричи я на когось іншого, не почувався б так паршиво. Виплеснути на тебе стільки емоцій було неправильно. Я почуваюся мерзотником, — Джейкоб обійняв Лонгмена, притискаючись до його плеча. Він страшенно скучив, наче вони не бачилися кілька днів.

    — Ти найдивовижніший чоловік у світі, — сказав Джон, погойдуючись з Джейком у такт музики. — І організував чудову романтичну атмосферу.

    — Ми домовлялися повечеряти, — повільно промовив Джейк, заводячись від м’якого, трохи тягучого і хрипкого голосу. Змахнувши з лацкана невидиму порошинку, він зняв з Лонгмена піджак. — Але може, залишимося вдома, подивимося фільм чи займемося чимось іншим, — послабивши краватку, Джейк розстебнув кілька гудзиків на сорочці, оголюючи шкіру, вкриту темними завитками волосків. Сковзнувши під тканину, перевертень торкнувся шиї сержанта.

    — Я сподівався на цю пропозицію, — голосом, що сів від збудження, відповів Джонатан. Притягнувши до себе Джейка, він владно поцілував його, забираючись руками під штани. Після того, як Джейкоб пішов, Лонгмен не міг спокійно працювати. Йому хотілося бути зі своїм вовченям, втішати у своїх обіймах. Сказані в запалі слова лише на мить зачепили, але після Джонатан розмірковував, як підбадьорити свого коханого. — У мене в сумці морозиво, — згадавши, що заходив у магазин за улюбленим десертом Джейка, Джонатан відсторонився від чоловіка і винувато посміхнувшись, вийшов із кімнати.

    Коли Лонгмен повернувся, Джейкоб сидів перед диваном у позі лотоса і тихо підспівував виконавцю, який у складених рядках скаржився на розлуку і любов. Знявши сорочку, сержант сів поруч і провів пальцями по волоссю Джейка. У світлі свічок обличчя перевертня здавалося тоншим і сам він ніби став тендітним.

    — Розтануло, — з жалем мовив Джонатан. — М’ятне, як тобі подобається.

    — Мені дуже з тобою пощастило, — Джейк поцілував чоловіка у куточок губ і провів тильною стороною долоні по щоці. Взявши коробочку і протягнуту Джоном ложку, Джейкоб набрав ласощі, що трохи підтанули.

    — А мені з тобою, — посміхнувшись, Лонгмен замилувався з яким апетитом їсть Джейк. Йому не подобався солодко-м’ятний смак, але дивлячись на чоловіка, Джонатан непомітно для самого себе набрав трохи та відправив у рот десерт.

    Джейкоб поставив коробочку посередині, щоб було зручно обом. Якийсь час вони їли морозиво і тільки дивилися один одному в очі, не вимовляючи жодного слова.

    — Дідько, — прошипів Джейк, побачивши, що забруднив пуловер. Знявши з себе кофту, перевертень відкинув її убік. Пальці, що тримали ложку були також забруднені. Вже збираючись підвестися, аби вимити руки, Джейкоб натрапив на повний пожадливості погляд Джонатана. Перевертень глибоко видихнув, заворожений блиском свічок в потемнілих очах.

    Джон взяв зап’ястя Джейка і дивлячись на чоловіка, повільно злизав липкі краплі з пальців. Джейкоб відчув, як унизу живота стягується гарячий вузол, дихання стало глибоким, а шкіра вкрилася мурашками від дотиків. Злегка нахиливши стаканчик, Джейк налив на себе розтале морозиво. Джонатан зігнувши брову, прикусив нижню губу і підповз навколішки до партнера. Схилившись над Джейком, він провів язиком по солодкій доріжці. Стягнувши з себе майку, Лонгмен продовжив пестити тіло чоловіка. Джейкоб притулився до торса Джона, намацуючи руками пряжку від пояса. Впоравшись нарешті з блискавкою, він стягнув із сержанта штани та обхопив руками сідниці. Джонатан злегка покусував, дражнив язиком соски Джейкоба, від чого той вигинався під ним і стогнав. У якийсь момент, Джейкоб опинився зверху, припустивши труси, він з трепетом погладив пах Лонгмена,

    — Джей, — хрипко прошепотів Джон, стиснувши руки Джейкоба.

    — Я теж тебе кохаю, — Джейк усміхнувся і провів пальцями по його губах. Поцілувавши плече, передпліччя, грудину і живіт, перевертень повільно просувався до паху. Коли його губи торкнулися плоті, що затверділа, Джонатан сіпнувся і важко видихнув. — Тобі неприємно, кохання моє? — Стурбовано поцікавився Джейкоб.

    — Ні… роби що хочеш… тільки не зупиняйся, — тремтячим голосом промовив Лонгмен.

    — Обіцяю бути ніжним, — прошепотів Джейкоб, беручи в долоню набряклий член. Погладжуючи, м’яко розминаючи, цілуючи, він намагався принести коханому задоволення. Сівши на ноги Джонатана, Джейк почав рухати тазом, збільшуючи тертя об пах.

    Джонатан підвівся, відхиливши назад голову перевертня, він поцілував Джейкоба в шию. Після чого засовався у такт його стегнам. Коли все закінчилося, обидва були вимазали в насіннєвій рідині. Втомлені, але задоволені Джонатан і Джейкоб ледве дісталися до душу. Прохолодна вода збадьорила, тож закохані продовжили пестити й цілувати один одного. Через деякий час вони допомогли один одному вимитися і попрямували до спальні. Забравшись під ковдру, Джонатан вмостився на плечі Джейка, і обхопивши його торс рукою, умиротворено посміхнувся. Останньою його думкою, перед тим як заснути, стало благання, щоб у солодку атмосферу, не увірвався тривожний дзвінок з роботи.

    * * *

    Камілла погодилася на план, не роздумуючи. Вона ще до битви із солдатами Ракель Фостер показала силу свого духу. Спочатку була сміливою та відчайдушною смертною, а потім стала безстрашною вовчицею. Джейкоб спочатку сприйняв її з усією своєю недоброзичливістю, на яку був здатний. Але згодом усвідомив, що дуже помилявся на її рахунок. Згодом вони встановилися приятельські відносини. Камілла навіть виявила бажання перейти до нього в зграю. Втім, у «Сіріус» у Камі були друзі, тому більшою мірою рішення дівчини було пов’язане не з ним.

    Підготовка до операції почалася того ж вечора, коли Джейкоб розповів про свої припущення Каміллі. Окремо від хатини, де перебувала зграя, знаходилися особисті апартаменти ватажка. У невеликому будинку, облаштуванням якого Джейк займався самостійно, розташувалися всі, хто збирався брати участь у затриманні злочинця. Обговоривши деталі та можливі ситуації, за яких щось могло піти не так, кожен приступив до своєї ролі. Спочатку потрібно було виманити підозрюваного. Тому Коул та Камілла зобразили емоційну суперечку між один одним. Той, хто стежив за ними, мав побачити, що Коул не хотів відпускати дівчину одну в місто, а Камі наполягала на своїй незалежності та здатності за себе постояти. Наступним етапом було відпроситися у перевертня, який відповідав за перепустки. Все складалося гладко, від чого Лонгмен відчував дискомфорт. Занадто ідеально після стількох тижнів даремних пошуків. Однак події продовжували стрімко набирати хід і коли Камілла з’явилася на малолюдній вуличці, вони закрутилися в якомусь запеклому вихорі. Причаївшись між будинками так, щоб їх не було видно, Джейкоб і Джонатан спостерігали за самотньою фігурою дівчини. За сміттєвим баком, між лавами, сховався Джошуа. Перевертні та сержант були готові діяти будь-якої секунди. Здавалося повітря навколо стало щільним і важким від напруження.

    Камілла тим часом взяла телефон, вдаючи, що збирається комусь подзвонити. Зовні вона виглядала розслабленою, зануреною у власні думки, однак усередині все стяглося від очікування. Коли позаду неї пролунало шарудіння, Камі прикрила очі й в той же момент відчула на своїй шиї холодну долоню, мабуть, обтягнуту шкіряною рукавичкою. Слідом почулося утробне гарчання, нападник різко розвернувся, прикриваючись нею немов щитом. Несподівано хватка ослабла, Камілла зробила пару судомних вдихів і опустивши очі, побачила розпростертого на землі чоловіка. Одягнений нападник був у чорну солдатську форму, але через не спортивну статуру вірилося важко, що він був воїном. Присівши, Камілла придивилася до освітленого тьмяним світлом ліхтаря, обличчя чоловіка. Насилу, але дівчина його впізнала. То був Томас Стендел — наближений Ракель Фостер і за сумісництвом її коханець. А також короткостроковий Старійшина зграї «Сіріус». Завдяки Лонгмену, який знешкодив Томаса одним вірним рухом, вистріливши в нього трейзером, усе закінчилося швидко. Джошуа та Камілла поїхали в зграю, а ось для Лонгмена та Джейка настала нова фаза операції. Втім, решту зробив виключно сержант, як колишній мисливець на перевертнів, він розумівся на тортурах. Томаса, що отямився, вивезли в катакомби та зв’язавши, стали допитувати. Коли погрози Джейка і парочка ударів від нього не мали успіху, до справи приступив Джонатан. Звичайно, крики свого соррдича чути було нестерпно, але в цій ситуації Джейк чомусь відчував гордість за Джонатана і тиху зловтіху. У нього не було ні краплі жалю до Томаса, хоч той і був перевертнем. Лонгмен застосовував розчин аконіту, срібло та просто бив, не розбираючи куди. Здавалося з кожним ударом, з кожною туртурою, Джон ставав злішим і Джейкоб його чудово розумів. Нарешті Томас здався і ледве ворушачи розбитими губами зізнався, що в «Сіріус» працював навідник — Майк Ларсен. Майк Ларсен був хитрим і спритним, його можна було назвати двоособовим, тому Джейкоб практично не здивувався. Він відчув полегшення від того, що всі пазли нарешті склалися в єдину картину. Як розповів Томас, Майк доповідав йому куди вирушає перевертень із геном. А Томас чекав на свою жертву в призначеному місці. Саме у Майка відпрошувалася Камілла, тож усе сходилося. Після того, як перевертень їм все розповів, Джонатан його вбив. Тіло було викинуто в глибокий рів, де шанси розшукати Томаса були дуже малі.

    Повертаючись додому, ніхто з них не промовив жодного слова. Коли забруднений в крові одяг був викинутий, Джейкоб і Джонатан по черзі сходили в душ. Вони лише перетиналися одне з одним поглядами, як і раніше зберігаючи мовчання. Все, що вони довідалися, все, що сталося, треба було осмислити. Укласти всі думки на полички свідомості. Тож говорити не хотілося. Заснули вони, обнявшись, занурені у важкі думки. Обидва відчували слабку втіху, що все закінчилося. А може, їм просто хотілося в це вірити.

    * * *

    Джейк прокинувся від яскравого сонячного світла, що проникало крізь відчинені штори. Перевернувшись, він стиснув у руках подушку Лонгмена, маючи намір ще трохи затриматися в ліжку. Проте, за кілька секунд Джейк підвівся на ліктях, прислухаючись до звуків. Крім шуму води, що долинав, він вловив запах кави. Не довіряючи своїм нюховим і слуховим рецепторам, Джейкоб відкинув ковдру і попрямував до кухні. Біля плити стояв Джонатан і насвистуючи ліричний мотив, з виглядом професіонала перевертав шматочки бекону. Переходячи до повної імпровізації, Джон став відбивати в повітрі лопаткою, ніби грав на барабанах. Його обтягнуті у чорні джинси стегна експресивно рухались. Придушивши смішок, Джейк зупинився у проході та склавши руки на грудях із насолодою спостерігав за чоловіком. Тільки Джейкобу було відомо, що за вмінням метати поглядом блискавки й катуванням злочинців з задоволенням, приховується м’яка і чуттєва людина. Втім, Джейк не хотів, щоб хтось знав про цей бік Лонгмена. Ця частина грізного сержанта і мисливця на перевертнів належала лише йому.

    — Хіба ти не маєш бути на роботі? — Поцікавився Джейкоб, наблизившись до Джона.

    — Вирішив взяти вихідний. Думав ти ніколи не заговориш, — хитро примружившись, Джон власно притяг до себе перевертня.

    — То ти знав про мою присутність? — Здивувавши, промовив Джейк.

    — Звичайно, а для кого я, на твою думку, старався? — Джонатан лише на мить відпустив Джейка, щоб вимкнути газ. Бекон був готовий і випромінював апетитний аромат. Руки Джона ковзнули вниз і він стиснув сідниці чоловіка. — Як ти? — Всупереч спокусливому жесту, грайливість в очах сержанта змінилася стурбованістю. Зовні Джейк виглядав спокійно, але хто знав, що діялося в його душі?

    — Дивно, але спокійний. Після емоційного зриву у твоєму кабінеті я усвідомив, наскільки висока ймовірність, що хтось із моїх людей причетний до злочинів. Сподівався, що підозри не підтвердяться. Але трапилося те, чого я побоювався, — Джейк торкнувся грудей Лонгмена, тильною стороною долоні провів по щоці. Хотілося просто стояти обнявшись і вдихати запах коханого. «Так, виїхати б так далеко, аби навіть не було зв’язку та інтернету. Залишитись удвох на кілька тижнів або навіть місяців, щоб не розгрібати нескінченні проблеми» — подумав Джейкоб, згадавши їхню недавню розмову.

    — Що ти збираєшся робити далі? — Тихо спитав Джонатан, спостерігаючи, як очі перевертня заволокло задумливою пеленою. На мить Джону здалося, що він бачить як колишеться на вітрі трава, настільки меланхолійним став погляд Джейка.

    — Треба навідатися до зграї. І вчинити так, як треба ватажкові, — на останній фразі в голосі Джейка залунали похмурі нотки. Зелень очей потемніла, перетворившись на відтінок турмаліну. Погляд став рішучим.

    — Я поїду з тобою, — тоном, що не терпить заперечень, промовив Джонатан. Взявши дві чашки з кавою, одну він простягнув Джейку.

    — У цьому немає потреби, — відповів перевертень, відпиваючи гарячий напій. — Тим більше одна тортура в тебе вже була, — гірко посміхнувшись, додав Джейкоб.

    — Це ж в мене. Потрібно подивитися, наскільки ти в цьому крутий, — з безтурботністю, ніби обговорював щось зовсім незначне, промовив Лонгмен. Насправді йому хотілося підтримати Джейка. Він знав, як йому нелегко, адже доведеться жорстоко покарати того, хто був підопічним і кого слід було захищати. Але закон скрізь один, неважливо відносився злочинець до світу людей або до світу перевертнів. Якщо людина переступила межу, вона має за це заплатити.

    — Це ж не змагання — хто краще вміє катувати, — резонно зауважив Джейкоб, виразно вигнувши брову.

    — Змагання можна зробити з чого завгодно. Достатньо мати бажання та відсутність моральних якостей, — жорстко відрізав Лонгмен. Його репліка не була позбавлена ​​цинізму, проте він вважав, що має рацію у своїх судженнях.

    — Як що до тебе, як ти почуваєшся? — Сховавши усмішку за обідком чашки, Джейкоб зробив великий ковток кави.

    — Непогано, — коротко відповів Лонгмен.

    — Справу доведеться закрити. І все виглядатиме так ніби розслідування зайшло в глухий кут, — не задоволений відповіддю, продовжив розвивати думку Джейк. Йому хотілося, щоб Лонгмен поділився своїми переживаннями, а не тримав усе у собі.

    — Формально на паперах, — не висловлюючи жодних емоцій, згідно кивнув Джонатан. — Але для мене головне, що злочинець покараний. — Помітив ти не з'їв жодного кексу, — вирішив змінити тему Джон. Взявши тарілку, на якій була викладена випічка, він потягнув одну Джейку. — Я, між іншим, старався.

    — Начебто ти власноруч їх випікав, — підчепив чоловіка Джейкоб, стиснувши його зап’ястя з протягнутим частуванням.

    — Я власноруч їх вибирав, — у тон Джейку відповів Лонгмен. — Чому ти так дивишся? — Спитав сержант, помітивши, що глузливий погляд перевертня змінився на ніжний і захоплений.

    — Кохаю тебе, — посміхаючись, відповів Джейк. Так і не взявши протягнутий кекс, він відкусив від нього прямо з рук Джона, погладивши кісточки на пальцях чоловіка. Джонатан поставив тарілку на місце і відкусив від здоби в той момент, коли те саме зробив Джейк. Залишки солодкого виробу розділилися і кожен одержав по половинці. Їхні губи зустрілися, швидко проковтнувши тісто, що розкришилося і розм’якло в роті, закохані поцілувалися, відчуваючи смак вишні та кави. Джонатан відтягнув шорти Джейка, провів унизу живота. Притягуючи обранця до себе, Джон торкнувся куприка, повільно піднімаючись хребтом. Зупинившись на потилиці, Лонгмен злегка помасажував хребці. Пропустивши крізь пальці темне і м’яке волосся, Джон опустився до вилиць. Обійнявши долонями обличчя Джейка, сержант зазирнув йому в очі, знову притяг до себе, цілуючи пристрасно і палко. Його язик м’яко торкнувся нижньої губи, перейшов до піднебіння і зустрівшись з язиком Джейка, погладив кінчиком свого. Поцілунок заглибився, усередині немов затанцювали язики полум’я. Джейкоба кинуло в жар, він утиснувся губами в губи Джона. Їхні язики досліджували, пестили, дражнили один одного. У голові не залишилося думок, окрім бажання, щоб їхні пестощі не припинялися. Поступово натиск слабшав, поцілунок став поверховим, але не менш гарячим та вологим. Все ще не випускаючи чоловіка з обіймів Джейкоб провів рукою по його волоссю. Перехопивши зап’ястя, Джонатан торкнувся губами долоні Джейка.

    — Потрібно їхати, — з жалем промовив Джейкоб, відчуваючи як поколює шкіру від збудження, в області паху стає тісно. Йому хотілося повалити Джона на стіл, поступово позбавляючи його одягу, обдаровуючи тіло ласками. Але слід було зупинитися, щоб довести розпочате напередодні до кінця.

    — Ще трохи й ми зможемо надолужити втрачене, — тихо пообіцяв Джонатан, не відриваючи від перевертня ніжного погляду. Єдиним бажанням було перебратися в ліжко і не покидати спальні до самого вечора. Доводилося зусиллям волі обривати порив цілувати та пестити своє вовченя.

    — Ще один стимул швидше закінчити, — з жаром відповів Джейкоб. Поцілувавши чоловіка наостанок, перевертень поспішно покинув кухню, відчуваючи, що ще трохи й він більше не зможе стримуватись.

    Лонгмен застиг на місці, прислухаючись до своїх відчуттів. Градус сексуального бажання поступово падав. Виплеск гормонів знизився і збудження, що розгорялося, згасло, ніби засипане піском багаття. Допивши вистиглу каву, яка остаточно охолодила внутрішній жар, Джон приготував бутерброди з беконом. Посуд він залишив у раковині й протерши стіл, попрямував до спальні. Джейка в кімнаті не було і зазирнувши у ванну, чоловік виявив його в душовій кабінці. Крізь матове скло промальовувалося голе тіло, по ньому струмками стікала вода. Джейк, відкинувши голову, змивав з волосся піну. Джон замилувався, як руки Джейкоба гладять широкі груди, атлетичний прес, накачані стегна та пружні сідниці. Джейкоб насолоджувався своїми дотиками. Прикусивши губу, Джонатан роздягнувся і ступив до кабінки. Відчинивши дверцята, він ступив усередину. Джейк різко закрив кабінку і не вимовляючи жодного слова, притягнув Джона до себе. Згодом закохані вийшли з душу і почали готуватися до поїздки. У дорозі вони перекусили сендвічами, розмовляючи на абстрактні теми. Того, що мав зробити Джейкоб, торкатися не хотілося. Тому подружжя обговорювало плани на майбутнє, недавній матч та ціни на автомобілі, Джейк давно замислювався купити собі невеликий, але комфортний транспортний засіб. Залишивши автомобіль біля в'їзду в ліс, Джонатан і Джейк ступили на порослу сухою травою нерівну стежку. Пахло прілим листям, вологою після дощу деревиною та каштанами. Повітря було важким, сирим, ніби ліс покрився пліснявою. Мовчання, що виникло, розбавлялося стукотом дятла по дереву і шарудінням їх власних кроків. Іноді доводилося пробиратися через колючі чагарники, які чіплялися сухими гілками за одежу. Повернувши на чергову стежку, яка була більше відзначена купинами та вибоїнами, Джон і Джейкоб вийшли до галявини. Вона була неправильним овалом. Розширюючись, наприкінці поляна звужувалась до глухого кута з непрохідних чагарників. По всьому периметру її оточували кущі барбарису. Поросла травою галявина колись була місцем для ігор. Бувши дитиною, Джейк часто проводив тут час з іншими дітьми. Тепер місце виглядало занедбаним і викликало тугу. Джейк сів на залізну кришку давно висохлої криниці. Джонатан встав осторонь, готовий при необхідності піти в наступ. У потайній кишені його куртки був захований пістолет зі срібними кулями. Коли на галявині з’явився один із перевертнів, Лонгмен напружився. Перетнувшись з Джейком поглядами, Джонатан залишився на місці. Сержант лише розстебнув куртку, щоб будь-якої миті скористатися зброєю. Майк Ларсен був здивований тим, що ватажок запросив його у віддалене від хатини місце. Джейкоб не гаючи часу спокійно пояснив йому причину їхньої прихованої зустрічі, звинуватив у змові з убивцею, а також у зраді зграї та порушенні закону. Від сталевих ноток у голосі ватажка, у самого Лонгмена пробіг по шкірі мороз і він нервово пересмикнув плечима. На Майка, очі, що горіли гнівом, і загрозливо-спокійні фрази, мали більший ефект. Він зробив спробу втекти. Перетворившись на вовка, Джейк в одну мить повалив Майка на спину. Джонатан вихопив пістолет, спостерігаючи як два перевертні вчепилися одне в одного. Якоїсь миті видавши гортанний рик, Джейкоб придавив лапами поваленого супротивника й оголивши ікла, зімкнув щелепи на його шиї. Почувся хрускіт кісток, що ламалися під несамовитим натиском. Все закінчилося швидко, Майк був мертвий. Прийнявши колишню подобу, Джейк підійшов до Джона і міцно його обійняв. Згодом вони покинули галявину. Коли Джейкоб і Джонатан вийшли на територію хатини, ватажок сховав тушу вбитого за трибуну в глибоку нішу. На небі розлилися чорничні фарби, сутінки огорнули ліс. Джошуа запалив багаття і кілька смолоскипів, устромлених біля трибуни. Неподалік, на численних колодах, що служили сидінням, збиралися вовки, готові вислухати свого лідера. Джон став біля Джейка і м’яко торкнувся його долоні. Їхні пальці переплелися, Джейкоб з подякою глянув на коханого і посміхнувся. Коли настав час починати, Джейк не без жалю прибрав руку і трохи відсторонився від Лонгмена. Слід було дотримуватися кордонів перед присутніми. Стиснувши долонями краї трибуни, Джейкоб окинув поглядом перевертнів, що чекали його промови.

    — Я зібрав вас тут, щоб дещо прояснити. Усі ми пам’ятаємо криваву битву. Ще перед битвою я сказав, що зміни розпочнуться з нас. Ми перша зграя, яка відмовилася від Старійшин. Деякі зграї наслідували наш приклад. Ми прихистили перевертнів із геном. Стали навчати їх витривалості та самоконтролю. Я знаю, не всі задоволені тим, що поруч знаходяться вовки, що трохи відрізняються від основної маси. Однак, не важливо, як вони отримали свої здібності та чому стали перевертнями. З геном або без, всі вовки є представниками надприродного світу. Кілька місяців тому нашу зграю сколихнули вбивства. Радий повідомити вам, що злочинця спіймано. І покарано за всією суворістю вовчого закону, — ватажок виділив слово «вовчого» з особливою інтонацією. З кожним реченням його голос міцнішав і звучав голосніше. — Хочу, щоб ви пам’ятали, — схилившись, Джейкоб дістав тушу вбитого перевертня і схопивши за загривок продемонстрував зграї. У натовпі пролунало гучне зітхання і тривожні перешіптування, — це буде з кожним. Майк був перевертнем, як і всі ви. Однак йому не завадило стати навідником для одного з людей Ракель Фостер. Пам’ятаєте, що того, хто переступить межу — чекає смерть, — Джейк відкинув убитого вовка і схилився над трибуною. — Настав час змін. Вони будуть не залежно від вашого бажання.. Я буду, як і раніше, принциповим і радикальним, можливо більше, ніж був. Ми не маємо права на помилку. Тому що кожна помилка означає чиєсь життя. І той, хто робить замах на життя іншого, матиме справу зі мною. На цьому все, гарного вам вечора. Сподіваюся, мої слова не залишаться порожнім звуком і ніхто більше не постраждає. Збори закінчені, всі вільні.

    Коли всі розійшлися, Джейкоб провів Джона до машини й повернувся до хатини. Розлучатися не хотілося, але Лонгменові треба було на роботу, а Джейку слід було поховати Майка на вовчому цвинтарі. Закінчивши свої справи, ватажок розташувався у своїй старій кімнаті. Події кілька днів виснажили його і Джейкоб не встигнувши обдумати їх, поринув у сон.

    * * *

    Прокидатися рано-вранці не відчуваючи поруч Джейка, було незвично. Під стать меланхолійному настрою, за вікном хмурилося небо, готове невтішно розплакатися дощем. Піднявши комір куртки, Лонгмен перетнув двір багатоквартирного будинку. Сівши в машину, виїхав з автостоянки. У відділку, як завжди панувала метушня і Джон відразу узявся до роботи. Обідню перерву сержант витратив на каву та дзвінок Джейку. Перевертень вже збирався повертатися, необхідно було дати лише деякі розпорядження. Робочі години тягнувся довго, Джонатан хотів якнайшвидше закінчити звітність, підписання документів та іншу паперову рутину. Перед виходом із поліційного відділку, Джонатан знову набрав Джейкоба, щоб поцікавитися, чи потрібно щось купити. На його подив виклик залишився без відповіді. Насилу просуваючись крізь щільний потік автомобілів, Джонатан роздумував чим зайнятий Джейк. Зазвичай чоловік завжди відгукувався на його дзвінок. Навіть, якщо не міг довго говорити, знаходив кілька хвилин. Зайшовши до квартири, Лонгмен зупинився на порозі. Було темно та оглушливо тихо.

    — Джейк! — Гукнув він, прикриваючи двері. Рука потяглася до кобури, пальці стиснули ручку пістолета. — Джейк! — З якоюсь наївною надією прокричав Джонатан у порожнечу. Вільною рукою він потягнувся до вимикача. У холі спалахнуло світло. Значить пробки не вибило. Можливо, Джейкоба щось затримало в зграї або він ненадовго відлучився. Однак Джонатан відчував щось недобре. Знову набравши номер, сержант утиснув у вухо телефон. З кожним наступним гудком турбуючись сильніше.

    — Джей, — тихо промовив Джонатан, відчуваючи, як усередині все стягується в крижаний вузол. Щось трапилося. Думку, про те що йому б тоді повідомили, змило хвилею страху. Паніка наче смертельна отрута, повільно розтікалася по венах.

    Глибоко зітхнувши, Джонатан обережно, ніби ступав мінним полем, пройшов у вітальню. Поклавши зброю на журнальний столик, він оглянув кімнату. Нічого не змінилося, всі речі лежали на колишніх місцях. Чоловік повільно обійшов кімнату за кімнатою, принагідно включаючи скрізь світло. Думки в божевільному вихорі проносилися одна за одною і йому не вдавалося вхопитися за жодну з них. У кабінеті Лонгмен налив собі коньяк й одним великим ковтком осушив бурштиновий напій. Пальці ледве тремтіли, в горлі стояв колючий ком. Джон розумів, що втрачає час, але не міг заспокоїти нервове тремтіння. Послабивши краватку, сержант підійшов до крісла і провів рукою по його спині. Коли ноутбук завантажив потрібну програму, Джонатан вбив номер Джейкоба. Сигнал був слабкий і знемагаючи від нетерпіння, Лонгмен міряв кроками кабінет, через кожних п’ять хвилин перевіряючи пошукову роботу. Побачивши миготливий значок, Джон вп’явся очима в монітор. В голові ніби клацнуло і він раптом перетворився на кам’яну брилу. Емоції, що заважали думати, випарувалися, як вода під палючим сонцем. Чоловік насупився, видавши гнівну та лайливу тираду, вибіг з кабінету. Інтуїція його не підвела — Джейк був у небезпеці. Діставши з сейфа зброю, призначену для перевертнів, Джонатан залишив квартиру. Лавіруючи між машинами, намагаючись обігнати кожну, що заважала вільно пересуватися, Джонатан подзвонив Джошу. План дозрів миттєво, включаючи запасний варіант у разі ускладнень.

    Намагаючись не робити зайвого шуму, Джонатан під'їхав до застарілого комплексу зі старих будівель. Обстановка була обтяжливою: занедбана територія, з купами сміття, будинки з облізлою штукатуркою, вибитим склом і дірявою черепицею. Заглушивши двигун, чоловік видихнув, вдивляючись у знайомі контури будівель. Як і багато років тому Фарм Колоні навіювала відчуття якоїсь безнадійності та невимовної туги. Подібно до демона, який забирав душу, час нещадно витрусив з цього місця життя. Залишивши лише похмуру оболонку з холодного бетону.

    Йому в підкріплення було надано кілька перевертнів. Коли вони обнюхали територію, відчули запах інших вовків, Джон пішов за ними. Пройшовши всередину одного з будинків, Лонгмен затримав на кілька секунд подих. Здавалося неймовірно огидного смороду його виверне. Вдихаючи й видихаючи маленькими порціями затхле та гидотне повітря, Лонгмен просувався численними коридорами. На другий поверх сенсу йти не було, сходи були повністю зруйновані. Солдати, що вийшли їм назустріч, перетворилися на вовків і накинулися на нього. Оборотні, що прийшли з Джоном, кинулися супротивникам навперейми. Поки вони відвертали увагу, Лонгмен перебігав з однієї зруйнованої кімнати до іншої. У найдальшій і темній стороні будинку він нарешті розшукав Джейкоба. Перевертень був зв’язаний, на голих ділянках шкіри виднілися садна і синці. У грудях стало важко, наче придавило плитою. Джонатан у пару широких кроків перетнув приміщення і поряд з коханим.

    — Джейкобе, — осілим голосом промовив Лонгмен. Обхопивши долонями обличчя обранця, він скривився наче від фізичного болю. Джейк був непритомний і ніяк не реагував на спроби його розбудити.

    З серцем, що ледь билося від напруження і тривоги, сержант розрізав мотузки на зап’ястях Джейка. Акуратно перекинувши собі на плече, поспішив до виходу. Йому вдалося пройти іншим ходом і вийти надвір. Нести Джейкоба було не зручно, його тіло було обм’яклим і важким. Не встиг Лонгмен пробратися до автомобіля, як почув гарчання. На зустріч, наче зграя диких псів, мчали перевертні. Кілька разів вистріливши, чоловік усвідомив, що не може потрапити в ціль через тремтіння в руках і важкої ноші. Якнайшвидше, Джонатан посадив Джейкоба на сидіння. Зачинивши дверцята з місця водія, почув як голосно клацнули вовчі ікла. Завівши двигун і круто звернувши, сержант вдавив ногою педаль газу. Чоловік мчав пустельною дорогою, з занепокоєнням поглядаючи на Джейкоба. Одяг його був брудним та бурим від плям крові. Несподівано почувся видих, очі Джейка повільно розплющилися.

    — Доброго ранку, — саркастично промовив Джон, глянувши в дзеркало заднього виду. Відірватися йому не вдалося, їх безперечно переслідували.

    — Що трапилося? — Пробурмотів Джейкоб, оглядаючи коханого та обстановку осмисленим поглядом.

    — Це я хотів спитати. Я мало не посивів. Якого біса сталося?! — Голосно випалив Лонгмен, стиснувши кермо з такою силою, що лишалося дивуватися, як воно не розколовся під таким натиском.

    — На мене напали, — промовив Джейк тоном, наче нічого незвичайного не сталося.

    — Я помітив. Що їм від тебе потрібно? — Джон знову глянув на Джейка. Усередині стало не так тривожно. Його вовченя було живим, хоч і змученим. З рештою вони розберуться.

    — Щоб я забрався з дороги. Вони націлені знищити перевертнів із геном. Я їм заважаю. Сказали, — Джейкоб облизнув пересохлі губи та відхилився назад. — Сказали, якщо заважатиму, вони уб’ють усіх хто мені дорогий: батьків, друзів, тебе, — тремтячим голосом доповнив Джейкоб.

    — Скажи, ти мені довіряєш? — перемістивши важіль управління, Джонатан зустрівся з поглядом Джейка.

    — Тільки тобі й довіряю, — усміхнувшись куточками губ, промовив перевертень.

    — Коли я скажу «давай», відчини двері, — збільшивши швидкість, Джон повернув до мосту. Позаду завила поліційна сирена, почулися звуки клаксона. Він відчув, як Джейк торкнувся його руки. Лонгмен не обернувся, але переплів їх пальці. Попереду розлився Гудзон. Зовнішній гул затих, ніби хтось вимкнув звук. Джон бачив лише річку. Повернувши автомобіль у бік, сержант коротко подивився на Джейка. — Давай, — одними губами промовив він.

    Вони синхронно відчинили дверцята машини, дивлячись один одному в очі й полетіли вниз. Сильний сплеск і їх поглинули темні води. Дихання збилося, тіло вкрилося мурашками від холоду. Видно було погано, але Лонгмен побачив силует Джейкоба. Подавши знак, він поплив геть від автомобіля. Наздогнавши його, Джейкоб поплив поряд. Під опорою моста на них чекав Джошуа. Орендувавши катер, він допоміг Джону і Джейку залізти всередину. У каюті виявився змінний сухий одяг, передбачливо підготовлений Джошуа. Коли Джейкоб і Джонатан привели себе в порядок, вони розташувалися на невеликому дивані, Джошуа залишився стояти. Катер трохи погойдувався на хвилях, наближаючись до протилежного берега і потрібно було вирішити, що робити далі. Джошуа придбав два квитки й виліт був за кілька годин.

    — Джейкобу варто залягти на дно, — безапеляційно заявив Лонгмен.

    — Вважаєш, я зможу втекти? — З обуренням випалив Джейк. — Краще буде, якщо ти полетиш. Так я буду спокійний, — з непохитною твердістю сказав перевертень.

    — Тоді я не полечу. Якщо ти вирішив залишитись, я теж залишусь, — суворо відрізав Лонгмен. Його брови невдоволено зійшлися на переніссі.

    — Тобі може загрожувати небезпека через солдатів Ракель Фостер. Я не можу тобою ризикувати. Це не твої проблеми, Джоне! Не хочу тебе в це втягувати! А я, як ватажок зграї мушу все вирішити! — Запально вигукнув Джейкоб, схопившись з місця.

    — Ми про все подбаємо. Джейку, Джонатан правий, тобі треба летіти. Їхня мета ти, через нас вони маніпулюватимуть тобою. Якщо ви з Джоном на час зникнете, ми зможемо їх нейтралізувати, — подав голос Джошуа. Сховавши руки в кишені, він із занепокоєнням стежив за суперечкою подружжя.

    — Послухай, — Джонатан обхопив долонями шию Джейка, торкаючись великими пальцями лінії щелепи. — Я вже по вуха в цьому… надприродному божевіллі. Скажу до біса ванільну банальщину. Ми з тобою одружені. Ми обіцяли піклуватися один про одного і бути разом за будь-якого розкладу. Тому, дідька лисого ти від мене позбудешся.

    Джейкоб дивився в очі Джона сповнені похмурої рішучості. Так, він казав правду, Джейк не зможе відправити його якомога далі від себе. Навіть якщо зв’яже та насильно затягне в літак. Джонатан повернеться і надере йому зад. Можливо, Джошуа має рацію. Воїни Ракель всіляко намагатимуться його усунути. Його присутність є загрозою для близьких, у тому числі й для Джонатана. Не хотілося бігти, немов щур з корабля, що тоне, але що якщо це єдиний вихід?

    — Я лечу з тобою, — після довгого і напруженого мовчання промовив Джейкоб. — Але при критичній обстановці в зграї я повернуся.

    — Ми повернемося, — поправив його Лонгмен, посміхаючись.

    На березі вони попрощалися з Джошем і впіймавши таксі, виїхали до аеропорту. За дві години вони сиділи на своїх місцях. Лайнер, набираючи швидкість, піднявся до неба. В ілюмінаторі було видно лише хмари, що пропливали. Джейк заснув, схиливши голову на плече Лонгмена. Джонатан дбайливо вкрив його пледом і прибравши з чола темне пасмо, посміхнувся. Його вовченя в безпеці, про решту думати не хотілося. Схиливши голову до маківки Джейка, Джон прикрив очі. Скоро вони приземлятимуться в засніженому містечку, за тисячі миль від Нью-Йорка. Йому хотілося вірити, що ніщо не завадить їм скористатися моментом і нарешті провести час удвох.

    * * *

    Три місяці по тому

    Гріндавик. Ірландія

    Джейкоб насвистував ритмічний мотив, стоячи під душем. Гаряча вода створювала завісу із щільної пари. Перевертень розтер своє тіло колючою мочалкою і, вийшовши з кабінки, витерся м’яким рушником. Залишаючи на підлозі вологі сліди, він подався до кімнати.

    — *Схожу з розуму по тобі, дитинко. Я втрачаю голову, дитинко. Я божеволію, — заспівав Джейк, танцюючи наблизившись до шафи.

    Одягнувшись, він поставив цебро з пляшкою віскі, що стирчало у ньому, на тумбочку. Кубики льоду при цьому тихо дзенькнули. Почулися кроки й в спальню зайшов Джонатан, тримаючи в руках дрова. Поклавши їх біля каміна, він потер долоню об долоню, трохи пересмикнувши плечима.

    — Я змерз, — поскаржився Лонгмен, окидаючи Джейка пильним поглядом.

    — Куртка залишилася на місці, треба було одягнути, — підколов його Джейк.

    — Мені цього недостатньо, — сказав Джон. Наблизившись до Джейкоба, він притягнув його до себе. Від перевертня пахло душем для гелю з якимись цитрусово-квітковими нотками. — Як мені не вистачає твого лісового запаху, — пробурмотів чоловік, тикаючись носом Джейкобу в шию.

    — Жалкуєш, що залишився зі мною? — Спитав перевертень, обіймаючи Лонгмена за шию. — Тобі довелося факсом надіслати заяву про звільнення. Мені шкода, що, крім мого запаху, ти втратив роботу і колишнє життя.

    — Джей, — Лонгмен з ніжністю глянув у вічі чоловіку. — Я ні хвилини не шкодував про своє рішення. Я можу знайти нову роботу. Але ти, — сержант торкнувся пальцями підборіддя Джейкоба, трохи піднімаючи його, — єдиний, кого боюся втратити. Тому, що тебе ні ким і, ні чим не замінити, — Лонгмен провів тильною стороною долоні по щоці перевертня.

    — Ти страшенно пафосний, — глузливо пирхнув Джейк, цілуючи Лонгмена. Від чоловіка віяло морозною свіжістю, цигарками та кавою. Джейкобу також не вистачало яскравого, дурманливого аромату, який зводив з розуму.

    — Джошуа дзвонив? — Поцікавився Джон, усуваючи Джейка, щоб розпалити в каміні вогонь.

    — Дзвонив. Він ще місяць тому казав, що ситуація стабілізувалася. Багатьох вдалося спіймати. Тому можна повертатися, — промовив Джейкоб, масажуючи плечі Джона, поки той додавав останні дрова..

    — Але чи хочемо ми цього? — Спитав Джонатан, випростуючись на весь зріст. Зігнувши брову, він красномовно глянув на перевертня.

    — Не хочемо, — Джейкоб потягнув сержанта за светр, залишаючи на його гарячих губах пристрасний поцілунок. Вони мешкали в Ірландії три місяці. Мандрували країною, знайомилися з культурою і проводили час лише вдвох. Не було злочинів, не було воїнів Ракель. Лише спільний відпочинок. Спочатку Джейкоб мучився почуттям провини, а потім зрозумів, що навіть попри похмурі обставини, їх незапланована відпустка чудова можливість відволіктися від щоденної рутини та обов’язків.

    Джонатан поспішно зняв светр. Відтягнувши футболку Джейка, пробрався під тканину, погладжуючи кінчиками пальців голе тіло. Не відриваючись від губ Джейка, Джон штовхнув його на ліжко. Слідом за светром, на підлогу полетіла футболка Лонгмена і сержант знову схилився над перевертнем. Покриваючи поцілунками шию та ключиці чоловіка, Джон навпомацки розстебнув ширинку на його джинсах. Долоня Джонатана дражливо торкнулася паху і піднялася до грудини. Джейк підвівся до партнера, торкаючись язиком кадика, лінії щелепи та мочки вуха. Джонатан глибоко видихнув і відсунувшись на якийсь час, зняв з себе штани. Джейкоб прикусив губу, охоплюючи захопленим поглядом тіло Лонгмена. Він стільки разів пестив плоский, з окресленими м’язами живіт, грудну клитину з рідкими завитками волосків, шрам від апендициту та мітку від кулі на лівому плечі. Але щоразу торкаючись знайомих, вже вивчених ділянок, Джейк, як і раніше, відчував трепет. Знявши з себе футболку та джинси, Джейкоб обвив руками шию Лонгмена. Коли той доторкнувся гарячим поцілунком до сосків, а потім провів по них кінчиком язика, Джейк відчув усередині жар, шкіра вкрилася мурашками, голова запаморочилася і всі думки стали тягучими наче патока. Прогнувшись під Джоном, Джейк застогнав. Гарячий потік унизу живота почав пульсувати, готовий ось-ось спалахнути та накрити вибуховою хвилею.

    — Джонні, — прошепотів Джейкоб. Від солодкого напруження він прикусив свій палець і прикрив очі, відчуваючи, як руки чоловіка обхопили його стегна, а губи пестять живіт.

    Джонатан розсунув ноги Джейка, цілуючи внутрішній бік стегон. Схилившись, він потерся носом об член, відчуваючи крізь тканину, як він твердіє. Повільно захопивши зубами резинку, Джон стягнув з партнера труси та торкнувся збудженої плоті.

    — На тобі багато одягу, — намагаючись вирівняти подих, що збився, вимовив Джейкоб. Його пальці зачепили край трусів.

    Лонгмен підвівся з колін і красномовно дивлячись на перевертня, стягнув боксери з намальованими на них вишеньками.

    — Сідай до мене. Розкажи про своє найбільше бажання, — Джейк пограв бровами й взявши Джона за зап’ястя, лизнув його долоню та великий палець.

    Лонгмен акуратно сів на коліна Джейкоба і поцілував мочку вуха.

    — Хочу тебе, — з жаром прошепотів Джонатан, обдаючи шию перевертня гарячим диханням. — Чого хочеш ти?

    — Найголовніше вже є, — тихо промовив Джейк, потершись пахом об пах Джона.

    Закохані повільно перебралися з краю ліжка до узголів’я, не перестаючи обдаровувати ласками один одного. Їхні стогони та зітхання злилися в особливу мелодію. Простирадла стали вологими від спітнілих тіл.

    Змінивши одну з численних поз, Джонатан ліг на живіт, дозволяючи Джейку взяти ініціативу. Перевертень покрив поцілунками спину чоловіка, провів долонею між сідницями, торкаючись пальцями дірочки. Джон хитнув тазом, натякаючи, щоб партнер не зупинявся, але Джейк не поспішав. Взявши кубик льоду, він проводив ним по лопатках, плавно переходячи до попереку. Джон застогнав, коли Джейк провів гарячим язиком по вологій доріжці, залишеній шматочком льоду. Замерзлий кубик швидко розтанув, залишивши на пальцях Джейкоба прозорі краплі. Джейк обережно проник у спокусливу дірочку, акуратно масажуючи всередині. Відчувши вологу, Джейкоб прибрав руку. Розсунувши сідниці, м’яко увійшов і придавивши Джонатана тілом, відхилив його голову назад. Долоня лягла на шию, Джейк схилився і провів язиком по вуху, злегка вкусивши за мочку.

    — Ти чудовий, — хрипко промовив Джейк. Його пальці пройшлися вздовж хребта. Джейкоб поцілував Лонгмена в плече і ліг йому на спину. Поклавши свої руки поверх рук Джона, перевертень переплів їх пальці. Плавно рухаючи тазом, він поступово збільшував швидкість та тиск. Через деякий час відхилившись, Джейкоб різкими поштовхами проникнув у Джона глибше, від чого той здавлено застогнав, уткнувшись обличчям у подушку. Коли Джейка накрила гаряча хвиля, він на кілька секунд заплющив очі, відчуваючи всередині солодко-болісний спазм. Після чого знову привалився на спину сержанта. Він відчував приємну слабкість і тремтіння.

    Коли минули солодкі хвилини, перевертень перекотився на подушку і розташувавшись на боці, накрив їх із Джоном ковдрою. Джонатан не змінюючи пози повернув голову до Джейка. Його уривчасте дихання стало більш розміреним, а затуманені пристрастю очі були темними, як кора дерева. Вони довгий час лежали не рухаючись, лише дивилися один на одного. Почулася включена кимось композиція Arctic Monkeys — Wanna be yours. За вікном повільно падав сніг, у каміні потріскував вогонь.

    Ні Джейк, ні Джон не уявляли, що їхні дороги переплетуться. Як, втім, перепліталися тисячі доріг до них і переплітатимуться після. Бути поряд, вдихати улюблений запах, торкатися улюбленого тіла, божеволіти від очей і голосу. Чи не в цьому величезне багатство? Просто любити того, хто любить тебе у відповідь.

    *Santana і Seal - You Are My Kind

    *Aerosmith - Crazy

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    YayaTyts
    18.12.2023 22:43
    До частини "Глава 1"
    Спойлер!
    Цікава робота, що охопила не лише подружню пару з двох різних світів, а й власне кажучи як ці світи взаємодіють. Надприродне... Якщо правильно зрозуміла, то про світ перевертнів, гени, мисливця — більше розкрито в іншій роботі, але й тут мені вистачило детективної частини з розшуком вбивці та ознайомленнням з основними особливостями зграй, ватажків та вовчого закону. А от відносини та пристрасть між головними героями згладжувала всю тяжкість від згадок вбивств. Вони обидва такі лапуськи) Дякую за твір!
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Leila Holden
    26.12.2023 23:18
    Спойлер!
    Так, у основній і історії "Місячне світло" про світ перевертнів розкрито більше. Але на жаль мисливець та перевертень у основній історії не разом. Тому я й почала фантазувати 👀 Дякую за ваш відгук. Дуже приємно, що вам сподобалось 😌
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше