Мальованич

Побічна історія "Світанку у склі". Я знов тут, знов у його майстерні. Він давав світу стільки усього нашого, золотого як бурштин, а тепер… у віконці навіть не світиться. Відчуваю дрож. Мені холодно. Руки пітніють. Ледве справляюся із дверима. Входжу. Вдих. Завмирання. Тиша. Напружене повітря розрізає мені легені. Боляче. Наче тонкий металевий ніж наче щось уп’ялося і не хоче відпускати. Я не можу видихнути. Серце. Стук. Раз. Другий. Третій. Повільно. Швидше і швидше. Я не впізнаю свого серця. Я не впізнаю цього будинку.