Зміст
  • Письмо
  • Письмо

    Письменництво. Здавалось би, таке знайоме слово, проте, ми рідко задумуємось, нащо це все треба і що це, взагалі. Іноді хочеться зібрати всі думки до купи й відповісти собі на ці питання. Тож цим я зараз і займаюсь. Для чого ж мені це треба? Для чого я витрачаю свій час, як кажуть інші? А для того, щоб зібратись з думками й випустити їх, не давати їм "гризти" мене зсередини. Для того, щоб можна було не виношувати почуття у себе в серці й не страждати від цього. Я відчуваю легкість кожного разу, коли моє мистецтво добігає логічного завершення. Тоді, ти відчуваєш, що вже нема, про що хвилюватись. Папір вже почув все, що ти хотіла йому сказати. Більше кричати нема, про що. Твій мозок вже пустий від думок, тебе нічого не турбує, ти зовсім інша людина. Так. Ти вільна людина. Ти нарешті можеш видихнути, розслабитись, нарешті посміхнутись. І це насправді приносить користь, бо хто найкращий психолог, як не папір? Хто ніколи не стане тебе засуджувати за твої, можливо, безглузді думки? Хто завжди вислухає і дасть вимовитись? Звісно, папір. Більше довіряти нема, кому. Лише паперу. Лише цьому бездушному шматку спресованого дерева. Хто б міг подумати, що якась рослина виявиться найкращим помічником у складний період твого життя? Письмо, справді, дає тобі крила і можливість літати у власній уяві. Та більш з тим, воно дає змогу забратись і в чужу уяву і подорожувати звивинами читацького мозку. Дивно, але страшенно цікаво. Подорожуємо далі. Чому я кажу саме так? Бо зараз саме ти читаєш це і уявляєш все, що я тобі кажу. Так, цілком все. До найдрібніших деталей. Відчуваю себе гіпнотизером, який заліз в чиюсь голову і мандрує нею. Натискає маленькі кнопочки, тягне великі важелі і керує твоєю уявою. Тепер ти можеш переконатись в тому, на скільки письмо дивна штука. Ти навіть і не уявляв, що все може зайти на стільки далеко. Як тобі усвідомлення того, що тобою керують? Трохи моторошно, правда? Але прямуємо далі. Ми - письменники навчились керувати не тільки твоєю уявою, а й твоїми емоціями. Згадай, як ти читав "Федька Халамидника". Пам'ятаєш сльози градом з твоїх очей на моменті, коли його били і врешті-решт, він помер? І я пам'ятаю. Дуже добре пам'ятаю. І пам'ятаю, як ти реготав, коли читав "Тореадорів з Васюківки". Розумієш, про що я? Так, саме про те, що незалежно від того, в якому ти настрої, проте, сівши за читання товстого, на перший погляд, нудного роману, твій світогляд може змінитись назавжди і вже ніколи не повернутись в свій первинний стан. Уявляєш? Ні? Ну добре, подумай над тим, що я наговорила, а мені вже час йти. Час писати щось нове, щоб ми могли зустрітися знов, у твоїй голові. Бо хто зна, може саме я стану тією, хто змінить твій світогляд і переверне світ з ніг на голову. Бувай!

    [18.09.2023]

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.