Квітковий Дощ

Це сталося! Стейсі щасливо, брязкаючи зв'язкою ключів, зайшла до щойно пофарбованого приміщення. Її мрія майже здійснилася. Квіткова крамниця в історичній частині міста з найкращим розташуванням та ідеальним освітленням. Вона вклала чимало зусиль та грошей аби нарешті побачити власними очима розквіт своєї справи.

На столі шефа дівчина залишила заяву про звільнення. Ноги її більше не буде в душному, скляному офісі. Ну то й що, що це компанії її родини. Вона не зобов'язана гарувати на них і день, і ніч аби втілити чужі амбіції. Час для власних звершень.

Дзвінок телефону перервав марення дівчини.

– Слухаю.

– Вітаю, пані, меблі приїдуть післязавтра вранці.

Потім, надійшло смс.

(Шановний клієнте, очікуйте своє замовлення кур'єром ХХ числа з 8-11 годину! Трекер посилки #R39393….

Дякуємо, що обираєте компанію "Садівничок та брати".)

Квіти та меблі прийдуть майже одночасно? Стейсі, що ще хвилину тому сяяла від радості, нервово закусила губу. Ні, так не повинно було статися. Десь має бути помилка, невже вона неправильно розрахувала щось?

Шатенка почала ритись в файлах накладних.

– Я дурепа! Я справжня дурепа! Я переплутала замовлення місцями!

Дівчина була готова рвати на собі волосся від розпачу. Вона негайно передзвонила в доставку меблів та після півгодини суперечок домовилася про перенесення послуги на завтрашній день.

– Ніхто не хоче робити свою роботу якісно!

Настя вийшла з будівлі. Голова гуділа від думок.

– Я збиралася спокійно розставляти квіти у вже обмебльованому приміщенні. Якщо все приїде одночасно, це ж буде справжній розгардіяш!

У найближчому кіоску шатенка купила стакан погано звареної кави та поїхала додому. Спати вона сьогодні не збиралася.

Цілу ніч Стейсі придумувала плани, схеми. Рішення виявилося очевидним - потрібен помічник. Наскільки б самостійною дівчина не хотіла бути, але зайві руки не завадять ніколи. Швидко створивши оголошення на ноутбуці, шатенка завалилася подрімати пару годин перед доставкою меблів.

Звичайно вона проспала. Телефон глухо задзеленчав під подушкою від вхідного.

– Пані, ми приїхали, а вас немає. Ви так жартуєте?

– Ні, стійте там, я буду буквально за мить!

Стейсі, в чому є, скочила в авто та попрямувала до крамниці. Руки нервово стискали кермо. Хотілося особисто придушити кожного козла, що підрізав та сигналив їй услід.

Кур'єр монотонно постукував планшеткою з папірцем по долоні озираючись навкруги. Побачивши Стейсі кволо виповзаючу з машини, він заговорив.

– Ось, підпишіть та ми поїдемо. Нам ще інші замовлення доставляти потрібно.

– Чекайте, я ж замовляла зі збіркою! Що мені по вашому робити з тою горою запчастин?!

– Що хочете, ми вас вже достатньо часу й так чекали.

– Гей, зачекайте, ви маєте виконувати те, що зазначено в умові! Хоч занесіть меблі до приміщення, бо не поставлю підпис! А зірочки за обслуговування аж дві!

Кур'єр скривився та все ж кивнув підрядним й ті без зайвої обережності затягнули коробки в крамницю.

Стейсі подумки сподівалася, що нічого не побилося.

Телефон завібрував у кишені. Невідомий номер. Дівчина вже збиралася відхилити вхідний та послати людину по той бік дроту під три чорти, як згадала, що опублікувала оголошення про пошук робітника.

– Так?

– Добрий день, вам ще потрібен помічник в магазин? – запитав чоловічий голос.

– Так! - вигукнула Настя жваво.

– Тільки питання, що я маю робити за такі гроші?

– Допомагати вести справи крамниці: бухгалтерію оформлювати, замовлення доставляти, приймати поставки та інші дрібниці.

– Гм, доволі справедлива ціна за таку купу обов'язків. То коли мені приходити?

– Можна прямо зараз.

– Що? Так одразу? Ну, добре, кидайте адресу.

Очікуючи на стажера, Стейсі пішла вмитися до підсобки й виявила, що вода не працює.

– Як завжди. Чорт, ну що це таке.

Дівчина затарабанила пальцями по клавіатурі смартфону пишучи палкого гнівного листа в місцевий водоканал.

– Хоч десь можна без бійок чогось досягти? Працівникам державних установ подобаються спаринги з клієнтами?

Шатенка пішла в кіоск за гидкою кавою аби трохи прокинутися. Повертаючись, вона побачила високу постать, що зайшла до її магазину.

– Гей, є хто?

– Я тут пане! – дівчина тицьнула пальцем чоловіка в спину. Його голос ще по телефону здався їй чимось знайомим.

– Що?

Незнайомець озирнувся й погляд Насті зустрівся з холодними блакитними очима.

– В-влад, що ти, в дідька, тут забув?! – шатенка несподівано для себе почала нервувати й плутатися в словах.

– Га? – хлопець вигнув брову, впізнавши в дівчині перед собою студентку, що деякий час до випуску волочилася за ним усюди хвостиком.

Правда, від образу колишньої блискучою учениці мало що залишилося: яскраве зелене волосся по плечі, вибрита наполовину голова, татуювання на руці, пірсинг, новий стиль одягу. Проте очі залишилися незмінними. Теплі, як горнятко чаю, та блискучі, мов бурштин. Влад зловив себе на тому, що відкрито витріщається на дівчину, поки вона сердито сверлить його поглядом.

– Я прийшов за оголошенням, – Влад показав Насті розгорнуту вакансію на своєму телефоні. – Ти справді збираєшся мені стільки платити? – хлопець усміхнувся куточком вуст.

Стейсі зі здивуванням поглянула на вказану суму заробітної плати.

– Звичайно, що я не збиралася платити стажеру сто тисяч! Ти мав би здогадатися, що там був зайвий нуль!

– Я мав спробувати, а раптом.

– Спробував? Тоді йди, у мене є купа інших справ, – шатенка обійшла Влада та почала розпаковувати коробки.

– Гей, мене вже хіба не найнято? Я бачу, що в тебе тут реальний завал.

Стейсі нервово прикусила губу. Подумки вона розуміла, що Влад має рацію, і їй потрібно відкинути минуле.

– Ну гаразд, тоді я буду читати інструкцію, а ти збирати.

***

– Шкіпере, не туди ставиш вазон з калатеєю. Вона не любить сонячне світло, забув? – Стейсі возилася з документами, доручивши Владу розставити нову партію квітів.

З відкриття минуло кілька тижнів й справи йшли добре. За цей час, чарівниця та її знайомий з академії притерлися одне до одного, ставши непоганою командою. Хоч чурівець був і залишився важкою людиною, каву він варив непогану. І тільки за цю навичку кожен ранок дівчина пробачала йому всі гріхи.

– Чому ти продовжуєш так дивно називати мене? – Влад вигнув брову й поставив на табурет коробку з керамічними горщиками. Він помітив, що господині крамниці вони подобалися більше за інші, тому намагався поводитися з ними обережно.

– Саме тому, що ти не втямив чому, – Стейсі посміхнулася, сьорбаючи своє американо. За час їхньої співпраці, вона помітила, що хлопець не завжди розуміє жарти, натяки чи іронію. В штатах, молодь кликала таких людей “шкіперами”.

– Пф, якби там не було, я майже закінчив з доставкою. Піду сьогодні раніше.

– Куди це ти зібрався в понеділок після обід?

– Маю бігти на репетицію до групи, на цьому тижні виступ.

Дівчина кивнула. Вона знала, що Влад бас гітарист та вокаліст в гурті й працює в крамниці лише аби мати кошти на існування.

– Якщо запросиш на виступ, обіцяю не змушувати тебе відпрацьовувати на вихідних за пропуски.

– Яка ви хитра, Анастасія Леонідівна, – хлопець поправив невеликий хвостик волосся на голові, – знову виявляєте манію мене переслідувати?

– Тц, дурник, ти що жартів не розумієш? – Настя закотила очі, трохи присоромлено зашарівшись. Вона згадала, як в шкільні роки не давала Владу проходу й зараз їй насправді було дуже бентежно.

– І хто тепер не розуміє жартів? – парубок переможно посміхнувся та пішов у підсобку за курткою. В цей раз виграв він.

***

Вечір неділі. У столичному барі душно, гамірно та весело. Люди займають місця в очікуванні виступу гуртів. Переважно виконавці грали рок чи метал. Стейсі можна було назвати своєю в цьому закладі. Вона всілася подалі від імпровізованої сцени, бо знала, що виступ буде гучним. Та не тільки через це. Стейсі не хотіла, аби Влад побачив її серед глядачів. Чомусь, вона справді відчувала наче переслідує його в неробочий час.

– Ти чула? Сьогодні виступатимуть ті круті хлопці!

– О так! Вони доволі популярний молодий гурт, чула, що навіть збираються в турне містами України поїхати.

– В них гарний вокаліст, такий милий парубок. Завжди товаришам варить каву на бекстейджі.

Стейсі мало не вдавилася своїм коктейлем: “Хто милий” Він милий?! Вони точно говорять про Влада?”.

Дівчина не встигла перепитати у відвідувачів про кого йшла мова, коли світло згасло й почулися перші акорди. Музиканти налаштовували інструменти, зтиха перемовляючись та жартуючи між собою. З цього моменту й до останнього поклону, Стейсі сиділа мов зачарована. Виступ справді вразив її. Влад її вразив. На сцені хлопець був іншим, він був щирим, він був чесним, відкритим. Музика немов розкривала його сутність зсередини й повсякденна похмурість здавалася напускною обгорткою, аби відвадити тих, хто не хоче копнути глибше.

Стейсі повернулася додому в чудовому настрої й цілий вечір слухала пісні свого нового улюбленого гурту.

***

Наближався День святого Валентина. Закохані, які бажають висловити свої ніжні почуття, один за одним виходили з квіткового з подарунком своєму партнеру чи партнерці. Гроші текли до каси рікою, а вітрина не встигала наповнюватися квітами.

– Це все, – Стейсі підняла руки, які були обклеєні маленькими клаптиками прозорого скотчу. – Мені потрібен тайм-аут.

– Мені теж, – Влад заніс до холодної вітрини ще декілька охапків троянд.

– То робимо перерву на каву? Можемо пройтися за нею до кафе.

Хлопець скривився.

– Ми кавою цілими днями шлунки й промиваємо. Мені ще з минулої роботи вистачило. Це те саме, що я запропонував би подарувати власниці квіткового букет квітів, – Влад цокнув. – У мене є краща ідея, ми підемо за вишневою наливкою.

– І чому я не здивована. Та добре вже, ходімо.

Дівчина з радістю повернула табличку на вхідних дверях і вийшла на вулицю, закутавшись в тепле пальто.

Лютневий мороз хапав за обличчя й руки, проте, Влад досі ходив навіть без капюшону.

– Тобі не холодно?

– А тобі? – хлопець з дотепом поглянув загорнуту в шапку, шалик та рукавиці колегу. – Ну нічого, зараз зігрієшся.

Влад завів Стейсі до винного магазину й, отримавши два стаканчики з міцним теплим напоєм, простягнув їй один.

– Ну, от нарешті повертаю борг, – на губах парубка з’явилася тінь посмішки.

Дівчина миттєво зашарілася, згадавши, як у Львові вона купувала Владу какао в надії розтопити його серце своєю турботою.

– Тільки вдихнула спиртне, а вже почервоніла. Дай вгадаю, пити ти не вмієш.

– Чому, дуже навіть вмію, – шатенка перехилила наливку одним ковтком.

Депресія та перегорання на старій роботі випрацювали в неї багато нових сумнівно корисних навичок.

– А садівничок не такий простий, – Влад вперся рукою на стійку, поглянувши Насті в очі. За пів року він відкрив багато нового для себе в цій дівчині. Без сумнівів, що в нього давно є щось більше за симпатію до своєї начальниці. – Які плани на сьогоднішній вечір?

– Писатиму звіти до податкової, – дещо роздратовано відповіла Стейсі, взявши собі ще трохи наливки.

– Я знову телепень й не доганяю сарказму чи твій хлопець йолоп? – Влад покрутив в руках стаканчик. – Розумію, що для когось День закоханих маразматична фігня, але звіти до податкової? Стасю, ти серйозно?

Дівчина завмерла. Це вперше, коли він назвав її на ім’я за весь цей час у неофіційній формі. Не Анастасія, не Стейсі, не ще якось. “Стася”, яке роками різало їй вуха з його вуст звучало, як музика. Вона відчувала роздратованість та хвилювання в голосі Влада.

– Ні, я серйозно буду робити звіти, – дівчина сумно знизала плечима вже злегка захмелівши. – І немає в мене ніякого хлопця.

– Без жартів?

Стейсі ствердно кивнула, дивлячись на три своїх пустих стаканчики.

– То може підемо кудись разом? Якщо ти, звісно, хочеш, – Влад потер шию долонею, поглянувши в бік.

– Ти такий бентежний, коли нервуєшся. Раніше не помічала. Якась магічна наливка.

Дівчина косо всміхнулася. Натяк був зрозумілий. Звісно, як тільки Стейсі почала помічати зацікавлені погляди парубка на собі, то хотіла вичекати моменту, поки він ще більше втріскається в неї, та розвіяти його надії. Іншими словами помститись. І тим не менш, коли такий випадок сам собою підвернувся, вона змінила думку. Влад почав їй подобатися як абсолютно інша нова людина. Не та, з якою вона була знайома в академії.

– Поїхали до мене, допоможеш зі звітами. Сама я вже, напевне, не впораюся.

Влад посміхнувся. Ситуація ставала все більш цікавою.

Десять хвилин по тому, вони вийшли з таксі, розмовляючи про якусь нісенітницю, наче це найважливіша річ у світі, й не перестали теревенити навіть переступивши поріг квартири Стейсі.

Дівчина притягла за кухонний стіл ноутбук, всадивши Влада на стілець поруч. Перший час вони дійсно займалися звітами як належить відповідальним дорослим. Навіть, якщо трохи не тверезим.

– Ху, ні. Моя голова відмовляється думати далі, хай йдуть під три чорти зі своїми бланками, – Настя вимкнула ноутбук. – Хочеш подивитися якийсь фільм?

– Хочу, – на автоматі промовив Влад, навіть не замислившись про що його спитали. Весь цей час він дивився на обличчя Стасі та її губи. Коли вона поверталася до нього щось уточнити по документам – його мозок просто вимикався на мить.

Вони сіли на канапу, увімкнувши телевізор. Стейсі закуталася в плед вмостившись поруч й почала клацати пультом в пошуках чогось цікавого. Вибір був зроблений на користь горору. Хлопець усміхнувся.

– Ти серйозно? Може краще якусь комедію чи мелодраму?

– Ти знову не втямив, Владе, – промовила Настя, закочуючи очі. З кожним страшним моментом фільму вона підсувалася до свого колеги трохи ближче, аж поки не опинилася в його обіймах.

Парубок тримав шатенку за руку, гріючи її долоні, що від стресу стали холодними й липкими. У відблиску чорного екрану було видно, як Влад трохи посміхається. Фільм його зовсім не лякав, а ось шанс зіпсувати момент між ним та Стейсі – дуже. Він боявся своєї власної нестриманості, бо попри усе йому хотілося її поцілувати. Пряму тут і зараз, незважаючи на наслідки.

– Стасю…

– Що?

– Я мабуть піду, дякую тобі за вечір, – Влад відсунувся від дівчини, відпускаючи її долоні.

– Чекай! – Стейсі схопила хлопця за плече, мало не падаючи на нього. – Чому ти так раптово вирішив піти?

Їх обличчя опинилися дуже близько одне до одного. Хлопець застиг. У нього в голові наче знову повимикалися всі панелі управління й згасили світло. Він підпідхопив досі загорнуту в плед Настю, всадивши на коліна перед собою.

– Бо я дуже хочу поцілувати тебе й мені все складніше контролювати це бажання, коли ти поруч.

Стейсі миттєво зашарілася, опинившись у позиції так близько до Влада. Це не було так, неначе вона ніколи ні з ким не цілувалась раніше чи навіть більше. Просто, почуті від парубка, за яким вона бігала нестерпно довго в академії, слова викликали змішані почуття. У голові знову виникла ідея розсміятися Владу в обличчя й сказати, який він жалюгідний зараз. Проте, після цього, можливості поцілувати його більше ніколи може не з’явитися.

– Тоді поцілуй, – Стейсі прошепотіла хлопцю над самим вухом.

У Влада шкірою пішли сироти від її жесту. Він здивовано поглянув на дівчину, наче почуте не могло бути правдою.

– Так?

– Так, поцілуй мене Владе.

– Гаразд… – хлопець важко ковтнув дивлячись в блискучі карі очі. Яка ж вона була гарна.

Влад поклав долоню Насті на щоку й м’яко поцілував. У ту саму мить у його голові посеред непроглядної темряви стався вибух, розсипаючись по підсвідомості квітковим дощем. Дівчина підсунулась ближче, поглибивши поцілунок. Їх тіла були міцно притиснуті одне до одного й, через через шари ковдри, Влад чув як шалено стукотить серце Стейсі. Він обійняв її за спину, притискаючи до себе ще ближче й зупинився на мить аби перевести подих.

– Гм, мені тут пригадалося, що ми, напевно, у звіті зробили помилку на четвертій сторінці. Потрібно перевірити…– стурбовано промовив хлопець дивлячись на свою колегу.

– Дідько Влад, як твоя начальниця, я тебе після такого звільню, а як жінка, зараз просто-напросто вб’ю! – Стейсі насупилася, невдоволено дивлячись на хлопця.

– Я пожартував.

– А я ні! – дівчина штовхнула парубка на диван й сіла зверху.

– Воу, обережніше. Хоча, достобіса обережність. Роби зі мною що хочеш, – Влад поклав руки на стегна Стейсі, фіксуючи її над собою.

– Я дуже зла на тебе за твої вибрики ще з академії. Ти знаєш, як мені було важко підійти до тебе просто порозмовляти, бо мозок “пум” просто вимикався, а ти, негідник, ігнорував мої спроби з тобою потоваришувати! Тому зараз ти будеш страждати, – Стейсі нахилилася й відсмикнувши комір кофти Влада почала цілувати та кусати його ключиці.

– Мені поки подобається моє покарання, – голос хлопця набув збуджених нот. Він посміхнувся, гладячи дівчину по ногам.

Коли губи Насті почали опускатися нижче шиї, дихання Влада стало важчим й збитим. Її руки блукали під його одягом, намагаючись торкнутися усюди. Хлопець почав відчувати себе залежним від цих дотиків. Підсвідомість наповнювалася буревієм квітів щойно їхні губи зустрічалися в поцілунку.

Вартувало дівчині було здерти з нього кофту, як Влад зрозумів, що він втрачає контроль над собою. Стейсі продовжила вкривати його тіло цілунками, де тільки могла побажати, й хлопцю кортіло зробити те саме з нею. Він зітхнув прикривши очі й стиснув долоні на її стегнах.

– Мене захоплює твоя чурівська витривалість, – хитро прошепотіла Стейсі, залишаючи на тілі Влада ще один неглибокий укус від зубів.

– Ми ще навіть не починали перевіряти мою витривалість, – зухвало усміхнувся Влад. Голос парубка зрадницьки дрижжав та ламався від хвилі збудження, яка проходила тілом щойно Стася торкалася його руками.

– Тоді, тобі пощастило, бо я люблю труднощі, – шатенка нахилилася над вухом хлопця. – Моя спальня зліва по коридору. І Владе, не будь на цей раз шкіпером, бо я знову тебе вкушу, дуже боляче.

– Не буду, Анастасія Леонідівна, – колега притягнув шатенку до себе й палко поцілував піднявши на руки. – До речі, чи вільна вакансія вашого хлопця? Бо я маю намір подати заявку на цю посаду в вашій фірмі. – Глузливо промовив Влад, відчиняючи двері в іншу кімнату ногою.

– Приходьте на співбесіду, а там побачимо, – відповіла Стейсі закусуючи губу й дивлячись в сяючі блакитні очі.

Все відбувалося так швидко, але жоден з них не збирався сповільнити темп. Разом вони були ж такі нестримні та ніжні, як квітковий дощ. Вони були закоханими дурнями в День усіх закоханих.