НЕЗВИЧАЙНЕ ШОУ

Жили собі дві феї. Та, що на ім’я Халепа, відзначалась неабиякими веселощами та полюбляла робити дрібні капості людям на кшталт занурення мухи в келих, наповнений по вінця смакотою, чи то падіння навзнак канапки у пісочок. Та все ж чеснот вона мала значно більше, ніж вад, та і муха врешті обсихала на сонечку і лишалась жива і не ушкоджена, а на забрудненій канапці залюбки бенкетувала сила всілякої комашні. Інша фея була ну дуже допитлива, тому мала прізвисько Хтоцька. Саме вона одного разу прочитала у грубезному часописі, що в людей існує проблема з меланхолією та самотністю і потерпає від цього навіть малеча. Подружки вирішили дослідити це явище. Мандруючи хмаринками сновидінь, феї натрапили на чимало сумних і навіть трохи страшних снів хлопчиків та дівчат, що мешкали в інтернаті для дітей, тому Хтоцька і Халепа швиденько видобули свої чарівні палички і заходились удосконалювати сновидіння і наповнювати їх казковими конячками. Тваринки влаштовували перегони, в яких наїзниками могли бути всі, хто забажає. Єдинороги, гуїгнгми, кентаври бігали наввипередки то клусом, то чвалом, скакали інохіддю, або просто катали дітлашню, пересуваючись витіюватим підтюпцем звивистими стежками, та уквітчаними галявинами, крилаті пегаси з маленькими вершниками ширяли у небі поряд з орлами і туканами.

З першими променями сонця хмаринки сновидінь розтанули у блакиті неба. Хтоцька і Халепа з висоти пташиного польоту побачили великий будинок на пагорбі. Це і був той інтернат. На превеликий жаль, у його мешканців з різних причин не було батьків. І ними опікувались геть чужі люди. Напевно, тому сновидіння, що тут народжувались, були здебільшого тужливі, тож чарівниці вирішили щоночі прилітати до цієї місцини та перетворювати сни тамтешніх мешканців на яскраве кольорове і веселе шоу.

Того дня вихователі неабияк здивувались із поведінки маленьких діточок великого будинку. Малеча була жвава і весела, за сніданком у всіх був чудовий апетит. Під час занять дівчатка та хлопчаки малювали картинки з казковими кониками. Особливо вразив всіх зазвичай мовчазний Мишко. Він на аркуші друкованими літерами написав вірша: «Коник з крилами – пегас, він у небі справжній ас, Красень був єдиноріг, хвацько він по стежці біг, Гарний вчитель був кентавр, він усе на світі знав, А гуїгнгми розумаки полюбляли квіти маки». І не біда, що деякі літери на папері дивились не в той бік, як за правилами написання, хлопчику ж було трохи більше п’яти років, тож його похвалили. Вихователька прочитала віршика вголос, а всі малюнки розвішала на дошці. Ніхто не здогадувався, що сприяли цим подіям феї: розбишака Халепа та її трохи зарозуміла подружка Хтоцька.

ЧУГАЙСТЕР