Равлик Нус і його особлива мрія

РАВЛИК НУС І ЙОГО ОСОБЛИВА МРІЯ

У лісі між високих – аж до неба – дерев примостився ставок. Біля нього, під великим кущем, жив равлик Нус.

Ще з дитинства Нус був особливим, бо вмів робити те, що не вдавалося жодному іншому равлику – він умів крутитися!

Нус щільно зачиняв свою хатку, а тоді повільно починав розгойдуватися. І вже за кілька секунд хатка перетворювалася на… справжню дзиґу!

Усім дуже подобалося дивитися на цю розвагу, і Нуса завжди просили крутитися якнайдовше.

– Я хочу стати танцюристом! – якось сказав своїм друзям Нус. – У мене дуже гарно виходять оберти!

– Так, оберти в тебе виходять чудово, – підтвердили його друзі, – але на світі нема ще жодного равлик-танцюриста! До того ж, равлики не чують музики, – додали вони й засміялися.

– Я чую музику, – заперечив Нус, – і дуже хочу танцювати на великій і красивій сцені, схожій на наш ставок.

Із того часу в равлика Нуса з’явилася справжня мрія. Він почав багато працювати – вчив нові оберти щодня, намагався зрозуміти, як збільшувати й зменшувати швидкість.

Нус уявляв, як виходить на сцену в чудовому костюмі небесного кольору… чи жовтого… чи зеленого і починає танок, а всі навколо радіють. Адже дивитися на танок – така ж радість, як і танцювати!

Кілька друзів підтримували Нуса. Вони вважали, що його мрія обов’язково здійсниться. Інші – кепкували й казали, що равликів ніхто не кличе на сцену, і всі тренування – це даремно згаяний час.

Та Нус не зважав на кпини й багато займався.

Одного ранку Нус сповзав по травинці й обдумував, як краще зробити складний поворот у новому танці. Навколо було дуже гарно – світило сонечко, співали пташки. Раптом… погода змінилася. Сонечко сховалося, небо заслали важкі темні хмари, здійнялася буря: дерева почали сильно розхитуватися, трава стелилася аж до землі, хвилі на ставку зі шумом накочувалися одна на одну.

Несподівано сильний порив вітру підхопив Нуса й кинув на великий листок просто посеред ставка. Тієї ж миті листок почав шалено крутитися.

Равлик тримався з усіх сил. Щоб не булькнути у воду і щоб не закрутилася голова, Нусу знадобилися всі вміння, яких він досяг, коли тренувався.

Листок нахилявся вправо – а Нус відхилявся в інший бік, коли листок наче підлітав угору – равлик пригинався. Так тривало кілька хвилин, аж поки не вперіщив дощ.

Під дощовими краплями ставок почав перетворюватися на дивну посудину, на якій витанцьовували більші й менші дзиґи.

Що за чудасія?

Нус побачив, як високі – аж до неба – дерева сильно нагнулися, а їхні гілки перетворилися на запускові механізми; всі листочки й квіти, що мали круглу форму, стали кольоровими дзиґами, а ставок зробився ареною для змагань.

Листок Нуса опинився якраз посередині арени, всі інші розмістилися навколо.

– Вітаємо в країні ДЗИҐ, Нусе! – озвалася до равлика фіолетова дзиґа. – Я – Тенаса. Колись я була головною королівською радницею, допоки в нас був добрий король. Проте сто років тому нашу країну захопив безжальний вітер Горейд. Ми так довго чекали рятівника. І ним став ти, Нусе! Просимо тебе розпочати змагання

– Мене? – здивувався равлик. – Але чому мене? Я нікого не рятував.

Тенаса розповіла Нусу, що колись змагання відбувалися часто і були найрадіснішою подією в країні ДЗИҐ. Кольорові дзиґи чесно змагалися між собою. Того, хто був найсильнішим і найшвидше крутився, обирали королем. Одного разу злий вітер Горейд захотів стати королем просто так – він знищив усі правила, за якими відбувалися змагання, і наклав закляття на наш народ – ми зникнемо, якщо хтось за сто років не зможе втриматися на найшвидшій дзизі. І те закляття діяло до сьогодні – допоки равлик Нус не показав, що став переможцем. Завдяки тобі ми не зникли! Навпаки – стали ще сильнішими й кращими, бо побачили, що найзліше зло можна здолати, коли багато тренуєшся, докладаєш зусиль і віриш у свою мрію.

– Ви знаєте про мою мрію? Дякую, друзі! – Нусу було дуже приємно й радісно, що хтось його підтримує й вірить у те, що він може стати хорошим танцюристом.

– Ти здолав Горейда, равлику, – радісно сказала Тенаса, – ми зможемо змагатися за правилами, які передбачають, що ніхто й нікого не має бити, з нікого не можна насміхатися. Дозволь уже розпочати змагання, ми чекали цього сто довгих років!

Несподівано Нусу на голову приземлилося щось важке. Це була корона.

– Я радий, що врятував вашу країну і зняв закляття, – усміхнувся равлик. – Тепер ви зможете брати участь у змаганнях і не боятися, що зникнете, але… я зовсім не мрію бути королем! Я мрію бути танцюристом!

– Ти, равлику, взагалі випадково сюди потрапив, – ураз всі почули дуже неприємний скрипучий голос і на арену, як вихор, влетів на коричневому листку вітер Горейд, а за ним – ще десяток таких же, тільки менших дзиґ. – Король тут лише один!

Усі завмерли від несподіванки.

– Горейде, невже це ти? – головна королівська радниця була розгубленою і наляканою.

– О, так, це я і мої друзі, – зареготав Горейд й розкрутився з такою силою, аж з-під його листка вирвався вогонь. – Давненько не бачилися, правда? Мабуть, ви думали, що я вічно буду сидіти в печері? Ні-ні. Сьогодні я мав стати справжнім королем, але ти, равлику, все зруйнував – тому викликаю тебе на двобій! Ха-ха-ха! Тепер ви будете коритися лише мені! Бо я – непереможний!

– Горейде, ти завжди перетворюєш мирні змагання у війну, ти жорстокий і несправедливий! Ми не хочемо такого короля!

– Ану всі замовкніть! Зараз я влаштую тут бій і подивимося, хто керуватиме!

Нус зрозумів, що коли не втрутиться, то зло переможе добро, а так не має бути ні в казках, ні насправді!

Равлик почав повільно розгойдувати королівський листок і вигукнув:

– На правах короля наказую розпочати змагання за правилами! А ти, Горейде, зі своїми поплічниками детіть у гори й підмітайте вузенькі гірські стежки, щоб людям і звірятам було легше ходити.

– Нусе… – схвильовано втрутилася Тенаса. – Маю тебе попередити, що Горейд справді дуже сильний.

– Для сили потрібен ще й розум, – відказав Нус і почав набирати швидкість на своїй дзизі. – Я приймаю виклик – будемо змагатися.

– Чудово! Розпочинаємо змагання! – зраділи всі. – Три, два один – У-ПЕ-РЕД!

Що тут почалося! Гілки дерев швидко запускали все нових та нових гравців на арену. Кілька разів хтось добряче врізався у дзиґу, на якій тримався Нус, і його відкидало зі середини. Усе навколо крутилося, миготіло. Дзиґи зіштовхувалися, віддалялися й наближалися.

Важка корона весь час сповзала й затуляла Нусові світло, тому він не зміг побачити, як просто на нього зі шаленою швидкістю мчить непереборний Горейд. Він так штовхнув равлика, що корона відлетіла вбік, а королівська дзиґа розпався на десять частин.

– То що, хто тепер король? – зареготав Горейд.

Проте Нус не розгубився – він швидко вчепився в іншу дзиґу, яку була поруч, і почав її розкручувати, щоб помчати в саму гущу змагань, де горейдові помічники всіх штовхали.

Для равлика це було зовсім неважко, адже тренування не минули даремно. Нус уявляв, що він виконує показовий номер на танцювальному конкурсі для мільйонів глядачів. До того ж, слиз, який мають равлики, допомагав йому міцно триматися на новій дзизі.

Нус зі шаленою швидкістю почав крутитися навколо Горейда, ухиляючись від ударів. Так равлик створив потужну силу, яка підняла Горейда і всіх його помічників високо-високо, а тоді закинула їх у гірську печеру.

І все раптом стихло.

Нус знову опинився в центрі арени.

– Такого в нас іще не було, – голосно прокашлявшись, мовила Тенаса. – Так довго й сильно ще ніхто не крутився! І, здається, ми нарешті вільні! Прошу вітати чемпіона!

– Бє-бє-бє, от наберуся сили, і ще побачите, хто тут переможець! – бубонів собі під носа десь у кутку печери Горейд, та навіть його помічники не хотіли вже цього слухати.

А на арені вирувало справжнє свято – всі раділи й крутилися з усіх сил!

За деякий час Нус попросив хвилинку уваги:

– Друзі, мені справді дуже сподобалося у вас, але ви знаєте про мою мрію. Обіцяю, що ми ще зустрінемося. Та в своїй країні я найщасливіший. І передайте Горейду, якщо він захоче вийти з печери – він зможе це зробити, адже на вході емає жодних замків. Щойно він почне по-справжньому поважати та цінувати інших – печера сама випустить його…

– І ще одне, – сказав Нус, перекрикуючи вітер, що налетів зненацька, – Тенаса своєю відданістю й правдивістю заслужила бути королевою країни ДЗИҐ!

Тієї ж миті корона опинилася на королівській радниці.

– Хай вам щастить, – гукнув равлик Нус, – я дуже пишаюся тим, що познайомився з вами, і що ви такі віддані добру й справедливості!

І за мить арена знову стала ставком, запускові механізми – високими – аж до неба – деревами, а всі дзиґи перетворилися на листочки й квіти.

Нус знову сидів біля свого рідного ставочка на улюбленій травинці. Він трохи втомився від тих подій, що так несподівано сталися в його житті. Але вирішив усе одно не пропускати тренування, щоб наблизити свою мрію.

За деякий час Нуса запросили взяти участь у танцювальному конкурсі і він… став переможцем!

Коли до Нуса підбігли брати інтерв’ю для ставкового журналу, він розповів про пригоду, яка з ним трапилася в Країні ДЗИҐ .

Журналістка Жабка дуже здивувалася:

– Невже вам не хотілося стати справжнім королем?

– Мати мрію – важливіше, ніж мати корону, – відповів Нус.

Він пригостив журналістку грушевим мармеладом і радісно помчав на сцену танцювати новий танець, щоб тішити усіх мешканців його галявини.