Чарівне насіння

Тепле травневе сонечко зігрівало все навкруги: блискучу зелену травицю, молоде листячко, перші барвисті

квіти і кирпаті носики Ярика та його молодшої сестрички Марго. На власному подвір'ї справ завжди багато. Особливо навесні!

Мати поралася у квітнику, тато перекопував грядку, а дітям було доручено позамітати доріжки.

Виконавши завдання, брат із сестрою

почали щось емоційно обговорювати.

Вони то сперечалися, то змовницьки шепотілися.

— Ну, все! Ходімо! Вмовимо батьків! —

Марго не терпілося якомога швидше втілити свій задум.

— Що — вже все позамітали? Може, й сусідам допоможете? — пожартував батько.

— Ні! Нам ніколи! Ми будемо доглядати

свій власний город! Татку, зроби нам, будь

ласка, грядку, а насіння ми попросимо в мами.

Навіщо чекати, коли все вирішено? Закипіла робота!

Мати порадила посадити квасолю —

саме час. Ярик і Марго тримали в долонях

біле гладеньке насіння, що було схоже на

розсипане намисто.

— Ти роби рядочки, а я розкладатиму

насіння! — скомандувала сестра.

— А чого це ти вирішуєш? Я теж хочу

розкладати насіння!

Врешті-решт посеред великої ділянки,

підготовленої під квасолю, з'явилася мотузка, яка позначала межу.

— А ми ще подивимося, у кого краща

квасоля виросте! — заявила Марго.

Відтепер діти щодня бігали подивитися, чи не з'явилися сходи. Які ж вони були

раді, коли з-під землі ледь витнулися перші листочки!

— А в мене більше сходів, у мене більше!

— стрибала Марго.

Здавалося, що рослини збільшувалися з

кожною миттю. За декілька днів слідом за

першим, дрібним, з'явилося велике листя,

що дуже нагадувало серце. Багато зелених

сердець! Краса!

Якось Ярик помітив, як тато рихлив землю на латці з часником.

— Щоб коріння «дихало»! Та й бур'яну

поменшає, — пояснив він.

А моя квасоля, здається, і так добре дихає! — заявила Марго. — Дивіться, яке велике зелене листячко!

Навіть літніми спекотними днями, коли

доводилося поливати город двічі на день,

Ярик не забував підпушити земельку та

висмикнути надокучливе лабузиння.

Наприкінці літа довгі в'юнкі пагони квасолі щільно переплелися між собою і повністю заплели дерев'яну опору, яку допоміг

встановити батько. Під великим листям скрізь ховалися зелені стручки квасолі.

Коли деякі з них почали підсихати, діти

сполошилися. Та виявилось, що даремно!

— Саме в цих стручках насіння вже

стигле. Збирайте швиденько, зваримо квасолевий суп! — запропонувала мати.

Ярик почав хутко збирати врожай. Ось

стручок і ось стручок! А ось іще! Марго

хотіла вчинити так само, та чомусь на її

половині стручків майже не було. А ті, що

були, виявились малими і недозрілими.

— Моє ж насіння було чарівне, а твоє —

звичайне! — пожартував старший брат.

Після того, як уся родина поласувала

квасолевим супом, за столом ще довго тривала розмова.

І маленька Марго, здається, зрозуміла,

що чарівного насіння, насправді, не існує...

Лише старання, клопітка праця та порозуміння заради спільної мети можуть творити справжні дива.