НАУКА

Наука

Десь не так далеко, щоб діставатися кілька діб, та й не так близько, щоб дійти живенько пішки, є заповідник. Колись дуже давно там оселилися всі казкові звірі. Набридло кожному з них сидіти на своїй сторінці.

От і мешкають разом діти та онуки наших казкових знайомців.

Серед інших порядна родина Лисів, у якій виховуються двоє чемних діточок. Старшенька Леся і зовсім маленький Олесь.

Батьки з малечку пояснили дітям цінність справжньої дружби.

От одного звичайного дня донька й привела свою подругу, щоб познайомити з мамою.

– Мамочко, привіт! – дзвінко і радісно пролунала Леся – Я не сама. Я з подругою. Знайомтесь. Мамо, це Зеброчка. Зеброчко, це моя мама Лися Микитівна.

– Добридень! – сором’язливо привіталася гостя.

– Неймовірно рада знайомству. Почувайтеся, як вдома. Зараз пригощу чайком з пирогом.

А в вечері вона сказала донці:

– Люба моя, не в кожній родині виховують дітей добрим словом. Чи знаєш ти свою подругу? Візерунки на її спині дуже схожі на попруги від лозини, а це значить, що у шановних батьків уривається терпець від її пустощів. Замислися, Лесю, чи гідний вибір ти зробила.

Леся поплакала трішки перед сном і заснула.

Минув деякий час і дівчинка знову привела подругу.

– Знайомтесь. Мамо, це Жирафочка. Жирафочко, це моя мама Лися Микитівна.

– Добридень! – чемно нахилила шийку гостя.

–Неймовірно рада знайомству. Почувайтеся, як вдома. Зараз пригощу чайком з цукерками.

А ввечері лиска стурбовано сказала донці:

– Люба моя дівчинко, я розумію, що зовнішність не обирають, але не все так просто, як здається. У вільний час замислися навіщо мати таку довгу шию. Можливо, щоб лізти в чужі справи, чи підслухати чиїсь таємниці, а можливо, навіть, заглядати де хтось зберігає цінні речі.

Леся поплакала трішки перед сном і заснула.

Наступного разу дівчинка привела для знайомства нового друга.

– Знайомтесь. Мамо, це Ведмедик. Ведмедику, це моя мама Лися Микитівна.

– Добридень! – Трохи насупившись і ніяково перевалившись з лапки на лапку привітався гість.

– Неймовірно рада знайомству. Почувайтеся, як вдома. Зараз пригощу чайком з малиновим варенням.

Коли Леся провела Ведмедика, лиска поблажливо прихилила до себе доньчину голівку і сказала:

– Моя люба, якщо, навіть дуже-дуже смачно, ніколи не їж у гостях з таким лютим апетитом, як твій друг. Не облизуйся від вуха до вуха. Бачиш, не на користь Ведмедику ті солодощі. Від зайвої ваги має клишоногість.

Та цього разу Леся не поплакала перед сном.

Тільки-но звечоріло, тато лис увійшов до хати, закінчивши свої щоденні справи. Діти мали вибігти зі своїх кімнат і почепитися на його шиї, та з’явилася тільки доня. Родина здивовано кинулася до кімнати малюка. Там було пусто. На підвіконні лежав Олесів правий черевичок. У відчинене вікно заглядали перші зірочки.

Батьки, звісно, викликали поліцію. Треба було назвати особливі прикмети, написати заяву. Час спливав.

Тато промовив тихо, наче собі:

– Як добре мати друзів поряд.

Дівчинка вийшла з зали, де лишилися дорослі, й пішла в сутінки. Вона не просто мала друзів, вона цінувала їх.

Зеброчку відпустили одразу, як тільки Леся сказала, що потребує допомоги. Батьки довіряли донці.

З Жирафкою було складніше. Батьки не відпускали її без шалика, й дівчата слухняно та довго обмотували їй шию.

Ведмедику наказали не спати і чатувати біля вікна, бо за дівчатами він не встигне.

Спритно та узгоджено були оглянуті всі галявини, рівчаки, чагарі, переворохоблено кожен кущик і перевірено майже кожну деревину. Пошуки тривали, коли дівчата почули знайомий голос тітоньки Сови:

– Чому це вас носить лісом нечиста сила поночі? Гайда спати!

І тоді Леся не витримала та все й розповіла. Сова скрушно похитала головою:

– Що за день такий? Щойно бідачкі Білці сина повернула – теж загубився. До речі, знайшла його на вашому підвіконні, Лесю. А він ще й не розумів куди це ми летимо. Добре, що долетіли без дорожніх пригод, бо я ж вдень сонна і підсліпувата. Та що зробиш Білка так горювала.

У дівчаток виникли здогадки, та потрібен був Ведмедик. Хлопчик спритно виліз по стовбуру старої сосни й зазирнув у дупло до Білочки. Вона саме обіймала двох малюків – свого і лисячого.

А діло було так. Сусідка Сова принесла їй рудий комочок. Осліпла від сліз Білка так притиснула малого, що він і мовити нічого не міг, лише згодом розгледіла вона лисенятко. Саме тоді її малюк повернувся додому з недозволеної прогулянки в супроводі зграйки сороченят.

Олеся знайшли тоді, коли дорослі почали збирати волонтерський пошуковий загін.

От і перетнулися всі разом на великій галявині. Пораділи, посміялися, поплакали від щастя. Був час лягати спати.

Лися Микитівна подивилася Лесі в очі і нічого не сказала. Просто поцілувала у симпатичне вушко.

Леся засинала з щасливою усмішкою.