Доброта відкрила ворота, й інше...

Доброта відкрила ворота. Емір Рибак

Пітьма текуча

Людей посліпила

Ще й глуха, тягуча

Спати повалила.

Настала ніч. Вороновані зуби пилки лісу, що виднілися ще недавно вздовж дороги, зникли в темряві. Фари Фольксваґен Пассата розсіювали чорноту, створюючи похмурий коридор нічного шляху. Я їхав в Україну з Литви через Білорусію. Дороги там зараз відмінні. Чудове Полісся! Прохолода! Проїжджати його влітку в спеку досить приємно. Калинковичі, Мозир, Єльськ залишилися позаду. Ось і кордон. Дивно. Ліс триває, а пункту пропуску для перетину кордону України (ПППК) немає. Тільки напис плаката підтверджує, що дорога проходить партизанським краєм. Може, між Україною і Білоруссю нічого спірного немає. Правда, партизани-дорожники ще живі на українській стороні. На дорозі з'явилася маса вибоїн від дій «ймовірно від фугасів і мін». Жарт. Самохід, як живий вуж на сковорідці, застрибав на вибоїнах. Чи то дорожні гроші не на той рахунок поклали або матеріали не в державний двір відвезли. Ділові люди на (ПППК) України з накрученими на пальці рулонами українських гривень пропонували ексклюзивний сервіс обміну будь-якої валюти. Знаючи фокуси українських Копперфілдів, я не ризикнув обміняти валюту, на гривні тільки в одні ворота. Віконце обмінного пункту було чомусь зачинено.

Мені потрібно було заправити свій самопер і в минулі часи за будь-яку валюту тобі заливали повний бак пальним, і весь наданий посуд. Але не тут то було. Заїхавши на заправку, попросив залити бак бензином за валюту. Мені відмовили.

- Тільки за гривні заправляємо.

Мої вмовляння заправки за валюту не залили паливо в бак автомобіля. Після відвідин третьої бензоколонки та не залив ні краплі пального, мені довелося ночувати на пустищі в селі. Підгодувавши балтійськими шпротами з розпочатої банки злючого чорного вовкодава, що кинувся мало не під колеса машини, я ліг в салоні спати. Вночі чув нецензурні вирази від місцевих шукачів скарбів чужого майна на адресу мого нічного сторожа. Щось то стукалося об землю, гепаючи, і гавкіт собаки ставав все лютішим. Вранці навколо народного авто-вітру валялося багато каменів, сучків, і палиць. З псом я не забув поділитися бутербродом. Тому був спокійний за себе і за мотор. Вийшов взаємний виторг між мною і чорним псом.

Помінявши в банку Овруча валюту на гривні, залив повний бак бензином і кинувся по дорозі до міста Хмельницький через Житомирську область.

Біля Шепетівки на узбіччі дороги я помітив згорблену бабусю зі світлою клюкою у руці. У мене серце тьохнуло. Вона чим то схожа на мою матір, але її немає. Царство їй небесне і земля пухом... Я зупинив свою птаху біля бабусі. Відчинив двері самохідної брички. Старенька здивовано дивилася на мене. Довелося вийти та запросити її підвезти.

- Сідайте бабусю, я вас підвезу! Вам куди потрібно їхати?

- Ти до мене синку, звертаєшся?

- До вас бабцю!

- Такий транспорт мені ще не зупинявся. Ти до найближчого села, за 15 км довезеш?

- Не бійтеся, бабко, довезу!

В дорозі я розговорився зі старенькою і дізнався, що вона їде до дочки з внуками.

- Вони вже два тижні не дають про себе звістки, а я не знаходжу собі спокою, - бідкалась бабця.

Так за розмовами ми під'їхали до села висадки бабусі. Я зупинив легковик біля потрібної зупинки. Пасажирка заходилася, щось шукати за пазухою. Я зрозумів, що вона хоче зі мною розрахуватися за проїзд.

- Бабусю, мені ваших грошей не потрібно, я від них не розбагатію. Ви краще у церкві за мене помоліться перед Господом Богом, це буде набагато краща плата.

- Ти це правду кажеш синку?

- Цілком серйозно!

- Тоді я за тебе помолюся, тому що це досить рідко буває, щоб шофер не брав плату за проїзд. Я вже й не пригадаю, коли це й було.

Взаємно побажавши щасливої дороги з Богом, ми з бабусею попрощалися. Я поїхав далі. В годину пік, заблукав у Хмельницьку, звернувся біля обласної лікарні до молодого хлопця і блідого вигляду молодиці за допомогою.

- Як краще проїхати на Кам'янець-Подільська?

- Складно розповідати. Але якщо ти нас підвезеш до зупинки на виїзді з міста в цьому напрямку, то я покажу тобі дорогу.

Я погодився. По дорозі я запитав його: - Де я можу поміняти або зняти гроші? - Тому, що датчик рівня палива барахлить, і я не знаю, скільки у мене пального. По кілометражу начебто ще має вистачити бензину, але простоявши у численних заторах і сунячись по-черепашому через центр міста, я боюся залишитися біля розбитого корита.

Зняв гроші у ПриватБанку, а мій штурман вказав на потік рідини з-під мого візка. Струмочок лився не дуже сильний, але їхати без масла: запороти двигун. А якщо це рідина що його охолоджує, то її потрібно долити. Відкривши капот, ні я, ні провідник, не змогли визначити, звідки так сильно капає рідина. Тоді попутник зателефонував своєму братові, щоб той зателефонував своєму другові, в якого приятель працює на СТО: станції техобслуговування.

- Тебе обдеруть як липку, тільки за огляд, і плюс ремонт.

Через 5 хвилин переговорів поводир сказав мені: - Зараз поїдемо в автосервіс і дізнаємося, який ремонт потрібен техніці. Тут недалеко.

Іще 5 хвилин і ми були біля воріт СТО. Хворі авто в черзі чекали допомоги лікаря. Черга автовласників невдоволено захвилювалася.

- Людина їде до батьків з Прибалтики, потрібно визначити пошкодження лімузина. Ми ж люди.

Незадоволений гомін автовласників обірвавсь. Я заїхав на місце. Майстер, підняв вгору мою ластівку для огляду, й виніс вердикт: - Капає рідина з патрубка на двигуні що його охолоджує. У мене немає запчастини, на цей засіб пересування. Але ви можете пізніше підлагодити свою лебідочку, тільки купіть рідину і доливайте її в міру потреби.

- Скільки коштує огляд автомашини?

- Мене попросили друзі оглянути підранок у людини що потрапила у біду перед порогом рідної домівки. З друзів я плати не беру.

Я був приголомшений і стояв, німий, як риба.

- Українців малюють іноді жадібними, але ви впевнилися, що це не завжди буває, - сказав мій пасажир.

Мені довелося дуже розчулено подякувати своїм рятівникам. Я довіз до станції Дунаївці онкологічну хвору дружину брата провідника на відвідини до сім'ї, дітей, не взявши з них плати, по трасі на південь і 3-5 км в сторону від неї...

З цього прикладу видно, що Бог людей за добро винагороджує.

Тільки доброта відкриває ворота

і кожному з нас вона згодиться,

тільки ближньому поможи сповна,

чистою водою зможеш вдовольниться...

Якщо бажаєш ти добра, то сам його твори сповна.