4. Абощо
Здрастуй, Маріє!
Ти ж бо знаєш, що ми – самі тіні, що блукають довкола одне одного.
І так ми блукатимемо, доки не знайдемо самих себе.
Врешті-решт, у цьому і є наше призначення – допомогати одне одному.
Що станеться, як це станеться? Та хто ж його знає? Чи ми щезнемо? Чи щезнуть тіні або раптом оживуть й перетворяться на щось інше?
Чи залишимось ми музúками – ти моєї, а я – на спраглих до лагідних доторків у своїй самотності твоїх точках?
Це ще чекає – на нас – те, що станеться потому. А доти – продовжимо грати й співати, як і належить – чутливим тіням у яскравому світлі нашої справжньої природи.
20.07.2016
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.