В'язниця

Я потрапив у в'язницю до дружніх ординців,

Що п'яно гамселили німецькі столи;

Лишився один у тримісній столиці,

Щоб жаль свій у вірші переплести.

Холодна футболка, нечисте лице -

Усе це на дно затягає,

Та книга одна, що рятує кінцем,

Мене від зневіри спасає.

І знову не вдома, і втрачено час -

Повінь надходить зі сліз.

Я ледве тримаюся духовних прикарс,

В горах заблукавши з валіз.

Три милі картини, що висять на стіні,

Трохи печаль зупиняють,

Бо потоки її такі нестримні,

Що нейрони без сенсу вмирають.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Роман Фещак
28.10.2023 22:23
До частини "В'язниця"
На початку то про яких ординців? Здається слова "стіні" та "нестримні" недуже римуються, бо наголос не там падає. Але емоції гарно передано і загалом вдалий вірш.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше