Іззі заслуговує на щастя

В каюту принесли цілу купу ножів, спирту, рому, вина, ганчірок, теплої води. Кожен був схвильований, але настрій та надія трохи посилились, хоч напруга була відчутна в повітрі так, що здавалося, не можна навіть поворухнутися.

Адам швидко випхав більшість екіпажу за двері, залишивши тільки Еда, Френсі та Джима:

- Дайте йому випити. Краще десь з пів пляшки рому. Дуже погано, що немає знеболювального. Кульове поранення - єдина проблема?

- Так, сер.

- Добре, - він звернувся до бороди - допоможіть розбинтувати. Як тільки я приберу ганчір'я, затисніть рану руками. Тільки тримайте сильно. Не жалійте сили. Краще візьміть одразу нову ганчірку.

Стогони болю Іззі стали тихішими. Схоже, ром трохи притупив біль.

- Ти, - він вказав на Джима. - йому потрібно збити температуру. Поклади йому вологу ганчірку на лоба і змінюй кожні 10 хвилин. Він може не протягнути до закінчення операції, якщо втратить свідомість.

Робота почалася. Лікар обережно зробив розріз. Поранений зашипів, руки стиснулися в кулаки.

- Не хвилюйтеся, я досвідчений лікар. Колись я обслуговував самого короля. Все буде в порядку.

- Йди до біса! - прошипів Іззі, що змусило Адама зніяковіти. Ще ніколи пацієнти під час порятунку їхньої шкури не бажали йому відправитися куди подалі.

- Розмовляйте будь-ласка. Розмовляйте скільки зможете, щоб я знав, що ви при свідомості.

- Який чорт приволік цього хлоп'яка? Вирішив мене мучати смерті?! - він почав брикатися так, що Еду та Фресі довелося зхопити його за зап'ястки та притиснути до імпровізованої койки.

- Іззі, Іззі, послухай, тебе ніхто не катує. Чуєш? Чшшш.. довірся лікарю. Він поставить тебе на ноги.. на ногу. - Чорна борода тільки те й робив, що намагався заспокоїти друга.

- А він сильний, як на людину, яка отримала кулю в живіт. Але, схоже за останній час отримував надто багато поранень. Його організм може не витерпіти. - говорив Адам, продовжуючи операцію.

Через хвилин 15 йому все ж вдалося знайти кулю. В очах мутніло від втоми після шторму, але це був ще не кінець. Лікар взяв голку і повністю обмочив її в спирті. Очі Іззі були напів відкриті. Він важко дихав і знову почав марити. Казав нерозбірливі речі, водив очима з одного лиця на інше. Френсі дав йому ще рому і той зовсім обм'як.

- Він втратив багато крові. Його шанси дуже низькі. - повідомив Адам, обережно зашиваючи тканини. -

Я туго перев'язав йому артерії, саме тому зараз кров не витікає, як божевільна, але до цього моменту пройшло дуже багато часу. Переливання може тільки нашкодити йому, бо не будь-яка кров може підійти. Зазвичай беруть родичів в якості донора.

-  В нього немає родичів.

- Що ж, тоді доведеться тільки сподіватися, що його організм буде в змозі відновитися самостійно.

Лікар завершив зшивати. Він перебинтував тіло чоловіка, перевірив наявність пульсу, бо тяжке дихання перетворилося на спокійне. На стільки спокійне, що було не одразу зрозуміло, чи він живий. Нарешті всі видихнули. Екіпаж сповістили, що операція пройшла як можна краще, але лікар не дає обіцянок.

Тієї ж ночі Адаму видали чистий одяг, місце де він би міг поспати і залишили в спокої, надіячись на успішність проведеної операції. Цю ніч кожен з екіпажу присвятив Іззі. Клубочком лежали біля його ліжка, слухали його тихе сопіння. Кожні двадцять хвилин міняли мокру ганчірку на голові, від тривоги перевіряли пульс.

***

Вже кілька днів потерпілий не просинався. За цей час Адам здружився з усіма членами екіпажу. І цього вечора вони сиділи всі біля казана з Юшкою.

- Що ж, - розпочав розмову Стід. - я думаю, ви не будете проти розказати нам, що сталося з вами, Адаме, на кораблі?

- Це доволі довга історія. Бачте, мені вже 35. І в свої 35 я встиг накоїти деякого лиха.

- Що ж ви накоїли?

- Розумієте, хірургія не ідеальна. Ми ще багато чого не знаємо про людське тіло. І не дізнаємося, бо, на думку влади, робити розтин трупів не гуманно.

- "Розтин трупів" звучить химерно.. - прокоментував Роуч.

- Може й химерно, але це єдиний спосіб вдосконалити медицину!

Але, мене зловили на цьому занятті. Мали стратити в Британії, але корабель попав в сильний шторм. Я погано пам'ятаю, що сталося конкретно, але в висновку я залишився без своїх речей, один в відкритому океані. Мені вдалося деякий час пливти за допомогою дошки, яка відкололася від корабля, але ще б трошки, і я б просто потонув. Як добре, що ви мене підібрали.

- Що ж, дуже цікава історія - промовив Стід, - ми всім екіпажем щиро співчуваємо тобі, натомість ми дуже вдячні за порятунок нашого Іззі. Думаю, ніхто не буде проти прийняти лікаря, як почесного гостя на нашій палубі? - всі хором ствердно загомоніли.