Імаго людини

Залишившись на самоті, Стас заварив міцну каву з кардамоном і пішов до кабінету. На столі стояли три монітори: великий посередині й два менші обабіч, повернуті до центрального під невеличким кутом. Занурився в ортопедичне комп’ютерне крісло, мов зняте з якогось космічного корабля, і відкрив файл на робочому столі комп’ютера.

До дедлайну мав закінчити звіт для одного зі своїх замовників. Перечитав, вніс остаточні правки й відіслав. Зайшов на Лянин профіль у фейсбуці. З аватарки дивилась усміхнена жінка, що обіймала дівчинку. Переглянув список друзів. Насті серед них не було.

Увімкнув диктофон:

— Мати зниклої дівчинки — Ляна. Двадцять дев’ять років. Сімейний статус — не зазначено. Місце роботи — не зазначено. Гортаю стрічку: фото з колегами, фото з конференції, фото зі студентами, фото грамоти за успіхи в роботі. Висновок: викладає або викладала у виші. Так, є ще світлина з фітнесу й прогулянок з друзями — передбачувано. Жодної світлини з чоловіком. Цікаво, чому ти досі сама? Приваблива жінка… — Стас запнувся. Вимкнув диктофон, хотів стерти останню фразу, але вирішив не марнувати на це часу. — Фото з донькою на відпочинку в Туреччині. Здаються щасливими

Аналіз стрічки тривав кілька годин. Переглянув увесь рік і тільки тоді згадав про охололу каву. Зробив ковток, скривився. Підвівся, пішов у ванну й вилив напій в унітаз. Сполоснув філіжанку й уважно оглянув на світлі, щоб не лишилося бруду, протер серветкою і повернувся на кухню. Чекаючи, поки кавоварка приготує нову порцію, задивився у вікно. Ляна жила на п’ятнадцятому поверсі в будинку навпроти й часто забувала засмикнути портьєри. Стас помітив її силует і відсахнувся, коли вона підійшла до вікна. Видихнув, узяв чашку з кавою і попрямував до кабінету, щоб перевірити соціальні зв’язки.

Ляна мала понад дві тисячі друзів, але нікого підозрілого він серед них не виявив:

— Схоже, Пундику, наша Ляночка звичайнісіньке дівчисько, — промовив до гігантської ахатини, що повзла по пластиковій поверхні акваріума.

Колись Стас мріяв про варана, але ж у них гострі кігті, як у котів, собак чи папуг. Равлик — чи не єдина безпечна істота, яку можна тримати вдома. Відкинув кришку й обережно зняв Пундика з прозорої стінки. Той спершу стиснувся, але опинившись в знайомій руці, розтягнувся й повільно поповз до ліктя.

— Працюємо далі, Пундику, — чоловік повернувся до монітора.

Стас не мав профілю в соцмережах — лише з десяток ботів, які використовував з різною метою. Покінчивши з фейсбуком, узявся до інстаграму. Там швидко знайшов Настю. Знов увімкнув диктофон:

— Типовий дитячий профіль. Фото з висолопленим язиком, фото на відпочинку, фото їжі, фото з подругами… Перевіряю підписників — чисто. Запускаю прогу «Вивчення соціальних зв’язків».

Цю програму, як і решту інструментарію, Стас написав власноруч. У ній можна було порівнювати профілі людей у різних соціальних мережах, виокремлювати ботів, шукати підозрілих осіб. Кілька хвилин на екрані крутилися мальовані котики, яких Стас додав до програми, щоб було веселіше чекати на створення діаграм. Один з них вигнув спину, стрибнув і з’явилися розлогі, схожі на барвисту павутину, схеми. Стас підпер підборіддя рукою і став вдивлятися в монітор.