Розділ №12. Прогресивні погляди

Новий робочий день виявився на диво прекрасним особисто для мене. Чи то так позитивно повпливала Пасха, чи то нелюді нарешті наїлися смачненького та перестали бути настільки злими та противними. Хоча варто було визнати, що подіяла послуга містера Майнда і на фоні приливу бадьорості світ перестав мене бісити так, як зазвичай. Гарний сон зробив з мене якусь пришиблену щастям дурепу, яка без кінця посміхалася навіть самим неадекватним нелюдям.

А ще, мені ніяк не давала спокою драконяча шкаралупа, яку я віддала в банк під відсотки. Коли я принесла її на оцінку, вельмишановний гном подивився на мене так, ніби якась брудна мишка раптово перетворилася на власницю сирного заводу та тепер вирішила подарувати його йому. На мить навіть здалося, що він був щасливіший за мене.

А потім почалася робота. Поки я світилася наче лампочка і відганяла від себе духів дурною посмішкою, наші клієнти поверталися до звичайного буденного настрою та починали за звичкою влаштовувати істерики та скандали на рівному місці. Відчуття, ніби цієї ночі виспалася лише я, а вони всі замість мене літали по всій Делірії та псували свої нерви. За пів робочого дня, яких лишень скарг я не чула. Одна жіночка обурилась, що доставка прийшла до неї додому, а не на роботу, хоча в заявці стояла саме та адреса. Інша використала при мені губну помаду, а потім стала вимагати повернення, бо їй колір не підійшов.

Але фіналом цього дня стало інше. Якийсь чоловік замовив дуже коштовні парфуми у "Світі магії", оплатив та вказав отримувача. Як тільки я зайшла в кабінет адресата, секретарка відразу ж запросила сісти та зачекати містера Флейма, бо він саме закінчував дуже важливу та виснажливу нараду. І от я сиділа, пила каву, яку мені люб'язно налили, щоб трохи скоротити час. Нічого не віщувало біди.

З конференц-залу поступово почали виходити люди, а потім з'явився статний красень у вишуканому бордовому костюмі. На широкі плечі спускалися довгувате руде волосся. В червоних очах відбивалася хронічна втома. Містер Флейм ввічливо привітався та стомлено сів за свій робочий стіл.

— Вибачте, але я нічого не замовляв. Можливо це помилка? — спокійно перепитав він, поправляючи руде пасмо волосся за вухо.

— Містер Флейм, адреса сходиться. Тим паче вона вже оплачена. Просто поставте, будь ласка, підпис, а там робіть з нею те, що рахуватимете за потрібне.

— Добре. Сподіваюся, обійдеться без проблем.

— Я теж, — мило посміхнулася. — Сьогодні й так надто нервовий день.

— Це точно...

Чоловік з розумінням прийняв з рук в руки коробку, розблокував печатку і став дивитися, що ж саме прийшло. Краще б не відкривав...свята Інсанія, я вкрай рідко відчувала сором за інших людей, але це був саме той випадок. І шоковане лице клієнта було тому доказом.

— Щось не так? — не зрозуміла я спочатку.

Зробивши кілька глибоких подихів, він підняв на мене свої очі та мовчки став діставати з коробки дорогі парфуми. І я спочатку навіть не зрозуміла, чому він так виглядав, аж доки містер Флейм не поставив поруч шкіряні чоловічі труси, вазелін та здоровенну пачку презервативів з бадьорим написом «Ми збережемо вас». А збоку, святковою стрічкою була прив'язана картка зі «Світу магії»:

«Дякую за те, що залишаєтесь з нами впродовж цих років. Ми цінуємо вас»

І можливо все б ще обійшлося, якби в цей самий час до нас не зайшла та сама секретарка зі щасливим виразом обличчя. Вона так дивилася на свого керівника, що мені навіть здалося на мить, що у них роман. Така щира радість була дуже рідкісна.

Слідом за міс Філ увійшов якийсь дивакуватий бадьорий дідусь зі щасливим виразом обличчя та сходу почав хвалити свого внука:

— Я покинув фірму, сподіваючись що ти втримаєш її на своїх позиціях, але я навіть не очікував, що за такий короткий термін ти зможеш настільки підняти її! Флейме, це ж... — запнувся дідусь, чіпляючись поглядом за розпаковану посилку. — Що це?

— Це не моє! — відразу ж мовив внук, відсовуючи все це добро якомога далі від себе.

Здивована секретарка нарешті побачила від чого зблід її керівник, запнулася на місці та впала прямо в мої руки. Ніби всього цього божевілля було мало, збоку з'явився дух молодої жіночки та став носитись по всьому кабінеті, поки містер Флейм відхрещувався від чужого добра. Блондинка швидко оцінила ситуацію, побачила мій багатомовний погляд та видала:

— Ти ж мене бачиш? А ну, швидко кажи цьому старому, що це моєї Філи! — побачивши мою реакцію на її дурний план, вона схопила мене за руку та почала тараторити. — Кажи давай! Не ламай щасливе майбутнє моєї донечки! Вона давно вже на нього дивиться! Кажи давай! Він же одружиться з нею, якщо зможе відхреститись від цього подаруночка і залишитись при фірмі!

Десь збоку набирав обертів конфлікт. Дід вичитував внука за те, що він його не так виховував. Мовляв, дарма він його віддавав у чоловічий ліцей і на змагання пускав. Флейм слухав це, зціпивши зуби. Було видно, що він далекий від усіх цих нетрадиційних історій і вся ця ситуація — це суцільне божевілля для нього. Вирішивши, що гірше не стане, я послухала духа на гучно мовила на весь кабінет:

— Пані Філ! Підпишіться, будь ласка, за свою посилку!

— Що...? — ще більше зблідла секретарка, переводячи погляд на керівника. Коли той зрозумів, що я намагалася зробити, подивився на свою рятівницю з таким благанням, що вона не витримала та кивнула головою. — Ось тут, будь ласка.

— Так це твоє? — полегшено видихнув дідусь, звалюючись на крісло. — Свята Інсанія! Так чого ж ти мовчав? А вам, дівчинко, має бути соромно! Бачите, як негарно вийшло.

— З яких це часів має бути соромно за те, що дорослі люди захищаються?! — не витримав Флейм, стаючи на захист засоромленої підопічної. — Такими темпами, діду, ти ніколи в житті не дочекаєшся правнуків, про яких так виїдаєш мені мозок! Від тебе всі пристойні невістки повтікають!

— Так ви...? — здивовано почав було дід, розцвітаючи на очах, немов соняшник. — Що ви! Чудовий вибір! Пані Філ, вибачте мені мою пришелепкуватість, я на старості років розгубив останній мозок! Ви маєте дуже прогресивні погляди й он, як допомогли Флейму з фірмою! Не прийміть за грубість, як щодо сімейної вечері? Я б дуже хотів поспілкуватися з вами!

— Ми подумаємо, якщо ти перестанеш нас соромити перед чужими людьми, — холодно мовив керівник фірми, заступаючи собою секретарку, щоб та не червоніла ще більше.

— Добре-добре! Іду вже! І чекатиму нас вас завтра після роботи! Приємної ночі, діти мої! — засіяв дід та втік.

Ось тобі й картина маслом. Я дивилась на щасливого духа, який перехрестив пару та швиденько втік на світло. Містер Флейм стискав кулаки та шукав слів, аби хоч якось загладити ситуацію. А міс Філ стояла червона, як мак, і не знала куди дітися від цього всього. Ніхто з нас не наважувався сказати й слово, чи хоч рухнутись з місця. Здавалось, що варто зробити крок і це хитке перемир'я зникне. Одна жіночка, щасливо танцювала щось, хилитаючи неосяжними стегнами, поки зникала у світлі.

— Мені дуже шкода, що так сталося. Прийміть мої вибачення, — наважилася мовити.

— Вибач, Філ. Він зовсім клепку втратив... — мовив чоловік, киваючи мені головою на вихід та обіймаючи свою секретарку.

Певно це був саме той випадок, коли варто було йти не прощаючись. І навіть підпис в планшеті не змусив мене зупинитися. Втім, щось мені підказувало, що дух мав рацію. Можливо у них все вийде.

___________________________________

Добраніч, любі читачі. Дякую вам за підтримку. Сьогодні видався вкрай виснажливий день. Сподіваюся, що всі погані речі, які з нами трапляються, будуть мати гарне закінчення як і у цих двох. Бережіть себе.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.