вітер спогадів

вітер спогадів... -

це коли всюдисуща дрібна комашня дзиготливо вертлява між віт (які листям у шепоті сповіддю, одою сонцю, піднесеністю у злеті першого листопадіння);

коли несподіваність з'явлень непосидющих на березі озера бабок метких - гвинтокрилам подібні барвисто леліють у русі на здобич дивні та хижі;

а ще - як метелики спурхують від подиху дня мов з долоні століть...і метелики ті - різноколірні літери мовлень у безголоссі предтеч;

і розгойдані вітром знедолені квіти у сітях майстерних швидких павуків, що ховаються в схові, чекають на першу у сітях комаху... - затінені тим павутинням схиляються квіти сонно та сумно у розквітлій своїй, дивовижній красі!...

вітер спогадів... -

це ще коли біг малюка босоніж в росі з веселим радісним сміхом в обійми зорі...і біг той - малюнком у рамці веселки під час швидко шумної зливи у блискавках, громом у світ...

вітер спогадів...- це ще коли зустрічі та розлучання доріжкою в обрій місячносяйний у безмежність чекань та незримих відлунь, віддзеркалень уявних та явних подій, вервечкою що швидкоплинні у часі... - тривожні, сумнівні та призабуті жахають запилені пилом дрібноти щодення...там, у хмелю від кохання, в омані болем затьмарений світ - примарний та марний! нестерпно гучний його з гуркотом крик...

вітер спогадів...це ще коли в очі розплющені - кулі навиліт в минуле... майбутнє в пітьмі...і вітер шалений крізь очі прострілені там, у руїні забутого дня, що олжею, байдужістю у сьогоденні, яке метушливе та боязке...

вітер спогадів... - це ще коли.......................