Різдвяна зірка

Казка

Різдвяна зірка

Високо в горах, в карпатському селі жила собі родина - батько, мати, маленький син Остапчик та кіт Кусь.

Якось в різдвяний вечір, коли навколо все замружило снігом, а батьки ще не повернулися додому, Остапчик і Кусь вмостилися на великому підвіконні і роздивлялися величезні сяючи сніжинки, які приліплювалися до скла великого вікна.

- Як би ти міг розмовляти, - звернувся Остапчик до Куся і почухав йому за вушком, - я б тобі розповів про подарунок, який замовив батькам.

- Мяк, - коротко відповів Кусь.

Остапчик подивився на шафу, яка закривала усю стіну та полиці якої були заставлені іграшками. Чого тут тільки не було – величезні коробки із «Лего», фігурки «Щенячого патруля», машинки із дистанційним керуванням, трішки дитячих книжок, антистреси «Гуджитсу», космічні станції із астронавтами…

- А я дуже хочу «Смешерс» із машинкою всередині, - замріяно посміхнувся Остапчик і знову почав розглядати засніжене вікно.

Він намалював пальчиком різдвяну зірку по запітнілому склу і в цю мить, високо у темному вечірньому небі спалахнула зірка і почала повільно рухатися прямо до їхнього вікна! Остапчик від несподіванки закрив очі і пригорнув до себе кота. Зірка торкнулася вікна, осяяла велике засніжене подвіря і зникла.

- Мр, ти мене хочеш задушити, друже?

Остапчик розплющив очі і прислухався – чи не почулося йому.

- Та відпусти вже мене, - наполягав Кусь і намагався вивільнитися із маленьких, але міцних обіймів.

- Ти можеш розмовляти!– зрадів Остапчик, поцілував Куся у волохату маківку і випустив його.

Кіт прийняв королівську поставу і велично промовив:

- Сьогодні я твій чарівник! Зроблю все що хочеш!

- То ти крутий, як Гаррі Поттер? – витріщився Остапчик на кота.

- Мр, Гаррі Поттеру до мене, як отому щенячому патрулю до Києва, - похизувався Кусь, подивився на шафу з іграшками, махнув своїм сірим хвостом і усі фігурки щенячого патруля почали літати по кімнаті.

- Припини це, будь ласка, - злякався Остапчик, - я хочу, щоб мої батьки зараз приїхали. І подарували мені «Смешерс».

Кусь два рази блимнув жовтими очима, виклав свій хвіст навколо лапок і відповів:

- Зовсім скоро будуть. Мр.

- Чудово, - зрадів Остапчик і поплескав у долоні, - то поки розкажи мені щось цікаве, - і схрестив під собою ноги, як маленький Мук.

- Цікаве? – муркнув Кусь, - то слухай: учора, коли я виходив на вулицю по справам, я випадково опинився на сусідньому подвір’ї. Там живе маленький хлопчик, такий, як ти. Двері їх маленької хатки були відчинені і я заперся до оселі, - Кусь уважно подивися на Остапчика, щоб перевірити, чи уважно він слухає і продовжив, - так ось, у цього хлопчика зовсім немає ніяких іграшок, а тільки лялька-мотанка у руках.

- Як це немає іграшок? – здивувався Остапчик, - його батьки не дарують йому іграшок?

- Справа у тому, що у хлопчика немає батьків, він живе з бабусею, - відповів Кусь і тяжко видохнув.

Вуста Остапчика задрижали, на оченятках з’явилися слізки:

- Ні іграшок, ні батьків?

В цю мить розкрилися двері і батьки Остапчика із великими пакунками зайшли до оселі. Зарюмсаний хлопчик підбіг до батьків і розповів їм про сусідського хлопчика.

Вже за десять хвилин по сніговій доріжці Остапчик із батьком несли сусідському хлопчику величезну коробку із іграшками та пакет із мандаринами.

Бабуся із онуком відчинили двері і гостинно запросили сусідів у дім. Кімната була дуже маленька, але затишна і усюди пахло печивом. Сусідський хлопчик обережно витягав іграшки із коробки та притискав їх до себе. Батько Остапчика привітав сусідів із Різдвом і сказав, що їм час повертатися додому.

- Зачекайте хвилинку, - зупинила гостей бабуся і пішла до кухні, - тримайте, будь ласка, - і передала Остапчику кошик із печивом у вигляді різдвяних зірок, - вітаємо вас із Різдвом і дуже дякуємо за подарунки!

Остапчик йшов слідом за батьком й притискав до себе кошик із запашним печивом.

- Мені так радісно, що ми привітали сусідського хлопчика, - звернувся Остапчик до батька.

- А мені радісно, що мій син дорослішає і розумнішає, - відповів батько.

- Обожнюю різдвяні дива, - подумав Кусь, коли Остапчик із батьком повернулися додому, - він розлігся на підвіконні і замурчав, - тепер можна відпочити.

На небі спалахнула яскрава зірка, щоб привітати усіх зі святом Різдва.