Ніхто не побачить політ Журавлика

Чоловік сидів на синюватому камені, що формою нагадував величезну жабу, і зосереджено вичавлював на долоню світло-коричневу масу із довгого тюбика. Тюбик був маркований ініціалами В. К., а з іншого боку пакування значився детальний список мікроелементів, що входили до складу суміші. Випорожнивши, недбало кинув його на кам’янистий ґрунт. Дістав з кишені спецівки ще один такий самий і заходився видавлювати зверху. На цей раз вміст був насичено-червоним, і Володя натхненно висолопив кінчик язика, формуючи яскраві краплі.

– Що ти робиш?

Ніяк не зреагував, почувши знайомий голос; навіть не підняв голови, щоб подивитися на співрозмовника.

– Скажи мені, який сьогодні день на Землі? – натомість спитав у відповідь, охриплий від підвищеного рівня вологості у холодному повітрі.

– Між десятим грудня і одинадцятим січня. Не можу сказати точніше, оскільки не міг фіксувати час, коли…

– Зрозумів, – в голосі чоловіка прорізалось роздратування.

Він ненавидів, коли Каспер відверто вказував на своє неприродне походження: подобалось думати, що поряд хтось до певної міри живий. Заради цього, власне, Володя і провозився зі штучним інтелектом, колишнім штурманом та голосовим помічником на космічному кораблі «Спектер», кілька десятків світлових днів після аварії. Тепер той налаштований так, щоб мовлення звучало простіше й ближче до людського. Похибка у визначенні часу стала побічним ефектом. Шкода, що ШІ не вміють брехати.

– Чому ти питаєш про дату? – маленький зібраний з уламків робот слухняно змінив тему. Два різного розміру чорні об’єктиви все ще були спрямовані на викладену на долоні чоловіка їстівну суміш. Володя тим часом вдовольнився її формою і демонстративно зобразив відкушування, ковзнувши зубами по долоні.

– Цікаво, чи Новий рік настав. Я думав, батько точно знайде мене до Нового року. Він же ніколи мене бачити не хотів, та на Новий рік кликав завжди. Хоча то, певно, мамина була ініціатива… Вона любила Новий рік... – З натугою проковтнув, спіймав себе на тому, що все крутиться навколо цього словосполучення. Скривився. – Ех, Каспере, були б ми на Землі… Хочу мандаринів і бутербродів з ікрою. Ця гидота не має смаку, що з неї не ліпи.

Чоловік з відразою подивився на сповнену вітамінами суміш і злизав з долоні залишки. Змушений їсти її щодня, він уже не бачив в цьому жодної космонавтської романтики. Хоча якщо зізнатися, він з самого початку не бачив в космічних польотах жодної романтики. Та тоді розумів: має покинути Землю, бо його винаходи створюють конкуренцію корпорації, що фінансує батькові фабрики. А тепер розумів: має радіти, що досі живий завдяки кількамісячному раціону всієї команди.

Радіти якось не виходило.

– До планети наближається метеорит, – раптом повідомив електронний голос, і Володя врешті підняв погляд.

Робот як завжди здався йому білим металевим чебурашкою, недоречною декорацією позбавленого світлих барв пейзажу. «Був колись дивною іграшкою безіменною», еге ж. Нею і є, хіба що тепер найменованою. А він, між іншим, ще цілком серйозно спілкується з нею, можна навіть сказати – дружить. Та хіба є вибір? Краще, ніж із собою самим.

Чоловік хехекнув і замовк: у свідомість нарешті просочився сенс почутого. Метеорит. Наближається. Володя замислився про перспективу смерті, що логічно випливала з цього твердження. Замислився спокійно, без паніки, що точно огорнула б, почуй він таке кількома тижнями раніше. Зараз балансування на нитці над прірвою невизначеності викликало збочене задоволення. Вволю посмакувавши провисання між «помреш» і «не помреш», прийшов до висновку: страху немає, але помирати таки не хочеться. Врешті, якби хотілось, давно знайшов би спосіб. Хоча якщо цим способом буде метеорит – образливо, що дарма щодня давився цією гидотною сумішшю. Знову згадав батька: відправляючи непутнього Володю якомога далі від домівки, великий та незрівнянний Марилуїз Костюк міг би дати фінансування й на щось смачніше. Ну й банальна ж, до речі, раніше була мода вибору імен: одні Світозари, Ахіллеси й Марки.

Потряс головою, скеровуючи думки у потрібний напрям.

– Вибач, я знову задумався. Останнім часом не можу це контролювати. Мозок стає все більш… – Володя не знайшов вдалого слова, стиснув пальцями скроні. – Розповідай. Про метеорит. Коли має впасти? Хочеш натякнути, що Новий рік для мене настане вже в наступному Всесвіті?

– Вцілілі радари змогли зафіксувати його на відстані ста двадцяти кілометрів. Вага – близько ста кілограмів. Враховуючи швидкість, увійде в атмосферу через сто шістдесят вісім годин і тридцять чотири хвилини.

Інформація сприймалась натужно.

– Менше цифр, вони мені зараз ні чорта не дають!

Якби хтось, хто знав академіка і блискучого конструктора Володимира Костюка за земного життя, почув від нього «менше цифр» – певно, телефонував би в божевільню. Та Каспер покірно, без жодної реакції на часті останнім часом спалахи гніву, продовжив:

– Він не загрожує твоєму життю, але варто буде триматися на відстані, щоб убезпечити дихальні шляхи. Важливо не це. Тобі ж не вистачало лише палива для того літального апарату, що ти зібрав. А враховуючи високий тиск на планеті, метеорит почне горіти, щойно увійде в атмосферу, і майже повністю розпадеться, поки досягне поверхні. Я не можу надати точні розрахунки, оскільки мені невідомий його склад, та при цьому згорянні виділиться метан, і…. – робот не договорив, стиснутий в обіймах рук, які, не маючи тактильних сенсорів, ніяк не міг відчути.

***

Чоловік повзав навколішки, долонею вимірюючи відстань для установки датчиків. Двісті долонь – це сорок метрів, стільки ж – в протилежний бік для перевірки. Завеликі штани – Володя одягнув костюм колишнього капітана, щоб не бруднити свій – шаруділи, протираючись на колінах

– А вони казали, що інженер-конструктор в космосі – то як жирна модельєрша на показі мод, – ображено поділився, раптом зупинившись. – Ти скажи мені, хто з них зробив би ТАКЕ, якби опинився на моєму місці? Ізмаїлович, який застряг в розвитку з півстоліття тому і тільки й вміє, що клацати туди-сюди важелями управління і втикати в екран? Чи може Марійка, яка взагалі, певно, збожеволіла б, якби не було з ким попатякати?

– Вони навряд чи впорались б, – погодився штучний інтелект, в базі якого все ще була інформація про команду «Спектера». – Але я сказав би, що ти зараз теж…

– Звісно що не зробили б, – перебиваючи, Володя реготнув, – зате принизити мене то була головна їх розвага, ніби вірт-реал в сусідній кабіні не стояв… І не кажи мені нічого, Каспере, я знаю, що про мертвих так не говорять. Та я сам познайомився зі смертю достатньо близько, щоб ігнорувати ці правила… Хоча ні, краще все-таки щось мені кажи. Нестерпно мовчати, я згадую, як вони виглядали після падіння.

Він поспіхом встав, обтрусив долоні, обернувся. Апарат був зібраний із тих же деталей космічного корабля, які слугували на цій позбавленій життя планеті єдиним доступним ресурсом, і Володя вперше за довгий час був щиро задоволений собою. Так, як коли його нагороджували відзнакою найкращого аерокосмічного конструктора в Київській області. Або так, як коли вперше в житті, ще у віці наївної віри у добро та кохання, зібрав маленьку летючу тарілку і відправив у кухонне вікно своєї першої дівчини. Щоправда, вона пізніше запустила цією тарілкою йому в обличчя – та хіба не задля таких трепетних моментів існувала молодість?

Все ж таки зараз чоловік міг визнати, що перевершив сам себе.

Датчики, що реагують на високу концентрацію газу, були розставлені по визначеній Каспером ділянці, і мали активувати механізм в необхідний момент. Тоді величезна труба почне всмоктувати повітря разом з усім, що в ньому знаходиться. Фільтр – любовний погляд на систему, над якою він провозився кілька днів – вилучить звідти легкі алкани, переганяючи у наступний резервуар, де тиск та знижена температура конденсують їх у рідке паливо. Паливо, яке дозволить йому якщо не повернутись додому, то хоча б вибороти у Всесвіту шанс на це.

***

Притулок у вигляді найбільшого з уламків «Спектера» дарував відчуття безпеки. Лист титану, що зараз слугував стелею, раніше був стіною його кімнати. Са́ме перебування в ній замість відвідування загальної наради, до речі, зберегло Володі життя під час зіткнення – а ще кажуть, що в цьому світі невигідно бути одинаком. Хоча, певно, це кажуть, не розглядаючи вірогідність, що при падінні на невідому планету вона взагалі виявиться придатною для людського існування.

Чоловік почухав колючу щетину, невдоволено зазначивши, що та досягла довжини, якої він зазвичай не допускав, щоб не відчувати себе остаточно відірваним від цивілізації приматом. Голився насухо – хай води і вцілів цілий резервуар, краще її не розтринькувати.

– Чому ти не радієш?

Володя здригнувся від неочікуваності, лезо спорснуло по щоці. Вилаявся, змахнувши кров з водонепроникної куртки. Тримаючи долоню притиснутою до скроні, процідив:

– Тому що радіти завчасно – це вважай що зменшувати свої шанси на успіх. Всього, чого я досяг, я досяг саме завдяки цьому принципу. Та ще одному: хто не ризикує, той не п’є шампанського. Я й зараз, взагалі-то, ризикую загубити все, якщо з механізмом щось не так…

Чоловік задумався, забурмотів підрахунки, перевіряючи себе. Залишивши недоголеною половину лиця, різко зрушив з місця. Журавлик (о Господи, як любив він цю ніжну назву після польоту на бездушному «Спектері»!) стояв кроках в шестистах, щоб бути доступним, але не муляти очі недосяжністю мрії. Маленька ракета, зібрана зі шматків та деталей космічного корабля, виглядала кривувато й до потішного недолуго. Та головним було одне: мусила злетіти, якщо залити палива. Залити палива і… вмонтувати чіп із штучним інтелектом, який має функцію штурмана. Володя завмер. Озирнувся назад, туди, де залишився Каспер. Всередині заметушились думки, шорсткі та уїдливі.

Сплюнув. Розвернувся й заспішив: треба доголитися і поспати. Був без сну кілька днів, збираючи механізм – от і лізе усіляке в голову. Тим більше уві сні чекати будь-чого найлегше – це він вивчив ще в дитинстві, коли задрімав в новорічний вечір і прокинувся вже з подарунками під ялинкою і розмаїттям страв на столі… Чорт забирай, як же хочеться запхати до рота цілу ложку олів’є з майонезом і відчути, як жир та ГМО забивають смакові рецептори!..

Коли Володя дійшов до свого тутешнього житла, побачив, що робот вже розстелив для нього заяложену постійним використанням постіль. Свідомість вимкнулась швидко. Йому снився його Журавлик, що розтинав космічне безмежжя Всесвіту. Замість планет навколо вертілися мандарини та запечені курчата. Шкода, що якщо Журавлик злетить, ніхто не побачить цього польоту.

***

Чоловік не міг повірити власним очам, як би банально не звучала ця метафора. Похилитав закриту металеву посудину, почув плескіт. Вухам не міг повірити теж. Глибоко вдихнув і закашлявся: повітря було важким й неприємним.

– Тобі варто було почекати перед тим як приходити в зону ураження, – мовив робот, допомагаючи підняти багатолітровий резервуар.

Володя нерозбірливо хекнув у відповідь: вільно говорити, тримаючи таку вагу, він не міг. Відповів тоді, коли вже звантажили паливо на невеликий візок на колесах. Призначений раніше для переміщення балонів з газом, той стоїчно витримав це неслабке навантаження.

– Якщо я залишусь тут, я все одно здохну швидше, ніж мене наздожене рак легень. Та якщо я дістануся Землі, то най вже буде, якось вилікують. Якщо, звичайно, мене не викинули сюди навмисно. Хоча, чорт забирай, Каспере, мені так начхати! Я взагалі зараз очікую, що от-от прокинусь.

Зізнався і зупинився, приречено дивлячись в бездушні сканери очей і усвідомлюючи, що не здатен пояснити, що відчуває, навіть собі. В закони фізики це не вкладалось: з них все було б зрозуміло й просто. Мозок працював неправильно й незвично.

– Ти не спиш. Це я можу тобі гарантувати.

Володя голосно розреготався, і кам’яною пустелею розкотилося відлуння, що насміхалося чи то над комічністю ситуації, чи то над ним самим.

– А якби я спав, хіба мій сон не гарантував би мені того ж?

Замовк. Вслухався у тихий сміх, що прозвучав у відповідь. Намагався відчути в ньому роботичність, але не зміг. Нічого не сказавши, затято рушив уперед, важко переставляючи незвичні до фізичних навантажень ноги. Коли подолав відстань до маленької ракети, коліна вже відчутно дрижали. Відкривши стінку ракети, він заспішив, намагаючись владнати резервуар у необхідний відсік. Руки не слухались: відчував себе так, ніби не працював з космічною технікою з десяток років, а вперше в житі прийшов на космотехнічний гурток. З-під руки вигулькнула вухаста голова з білого металу і тонкий щуп доєднав трубку до необхідного отвору. Володя видихнув і захряснув дверцята. Декілька секунд стояв, тупо дивлячись перед собою, а потім різко, як підкошений, сів на землю.

– Знаєш, чого не вистачає Журавлику, щоб злетіти? – спитав, нервово розминаючи пальці.

– Чіпу із штучним інтелектом, що скерує шлях, – кивнув робот, – в чомусь проблема? – він підійшов, відчинив невеличкий отвір в стінці ракети, промацав. – все готове до встановлення.

– Ти реально не розумієш, що не так? Звичайно, що не розумієш, тобі ж половину розуміння відбило… Я не готовий, я, Я! Якщо зробити це, то ти… Ти ж більше не будеш ти! І справа навіть не в тому, що неможливо переставити голосовий модуль, просто… – долоня хруснула, наче він зламав собі кістки. Володя підскочив, заходив дрібними нервовими кроками.

– Ти знаєш, чому я назвав тебе Каспер? Думаєш, через колір?.. О так, ти нічого не знаєш і не думаєш… і взагалі, ти більше схожий на чебурашку, але… у мене в дитинстві був собака. Білий шпіц, таке безглузде дрібне створіння… От його Каспер звали. Мені мама подарувала його на Новий…

Чоловік відчув неладне, обірвався, крутнувся на місці, шукаючи співрозмовника очима. Завмер в нерозумінні і розпачі. Останнім побаченим стало те, як йому в голову летить металевий кулак.

***

Будь-який ШІ навчений діяти в інтересах тих, хто його створив – так було завжди. Будь-який ШІ ідентифікує неадекватні психічні стани – так було уже тринадцять років. Маленький металевий чебурашка завантажив позбавлене чуттів тіло всередину літального апарату і ретельно зачинив його. Перевірив відсутність щілин та дієздатність двигуна. Якби вмів сподіватися – певно, зараз би сподівався, але це в його функції не входило. Зате йому було точно відомо, що Володя живе за принципом «Хто не ризикує – той не п’є шампанського», і що шампанське на Землі заведено пити на Новий рік.

Робот відкрив невеличку відтулину в стінці ракети, і таку ж – у себе за правим вухом. Підняв руку, розташувавши у повітрі так, щоб за втрати функціонування вона в падінні зачинила дверцята отвору. Курс прийнято на Землю, шанс досягнення цілі не визначено. Каспер в останній раз проаналізував правильність розрахунків і різко притулився до стінки ракети. Чіп з клацанням вбудувався в неї, повертаючись до своїх первинних функцій.

Забрязкотів метал. Біле тільце склалось жалісливою залізною купкою. Ракета гаркнула перед зльотом, феєрверком випустила червоні іскри. Шкода, що ніхто не побачить політ Журавлика. Якби бачили – певно, видатний конструктор Володимир Костюк пишався б своїм винаходом.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Тарас Ткалич
16.12.2023 09:55
До частини "Ніхто не побачить політ Журавлика"
Я відчув якийсь такий ліризм, який сподобався з незрозумілих причин, чесно кажучи. Твір викликав почуття, це приємно.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Валерія
    11.12.2023 22:53
    До частини "Ніхто не побачить політ Журавлика"
    Спойлер!
    Класнючий вийшов герой, так добре описаний, такі яскраві переживання, що я наче відчуваю себе на його місці. І оцей його внутрішній конфлікт наприкінці - взагалі бомба.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Дар'я Мацелевич
    10.12.2023 20:27
    До частини "Ніхто не побачить політ Журавлика"
    Спойлер!
    Ну дуже антипатичний головний герой. Мізогінія, інфантильність та не менш неапетитні згадки про олівʼє)) Весь час різало око чергування дитячого «Володя» та генералізованого «чоловік». Шкода, бо сюжет (як виявилося)) дуже зворушливий та неочікуваний і міг би зовсім інакше сприйматися.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Анна Буке́
    10.12.2023 22:47
    До частини "Ніхто не побачить політ Журавлика"
    Спойлер!
    вітаю, дякую вам за коментар! з вашого дозволу поясню кілька моментів справа в тому, що я цілеспрямовано не прагнула створювати позитивного персонажа, який би симпатизував всім читачам. по-перше, взагалі не люблю ідеалізм в характерах, так як його забагато в літературі і немає в реальності. по-друге, більш того: тут ідея була саме у відображенні людини, у якої конкретно їде психіка від самітництва. звідси і не завжди здорові думки та фрази, надмірна акцентуація на їжі через скочування до інстинктів, і неспроможність прийняти рішення в кінці, оскільки він привʼязується до робота через відсутність соціуму (хоча загалом інфантильним його назвати важко, враховуючи, що він конструював все для свого виживання) з приводу Володя та чоловік - дякую, що зауважили, слід пошукати ще назви, щоб краще звучало загалом. форма імені обрана з огляду на те ж його спрощення та тяжіння до образів минулого
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Дар'я Мацелевич
    10.12.2023 23:26
    Спойлер!
    Так, Вам вдалося передати його вкрай нестабільний стан. І мені справді сподобався фінал, прикольно було б у вигляді мультика подивитись :)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Влад Кайола
    13.12.2023 16:35
    Спойлер!
    Гм. Підозрюю, що то може бути ваше особисте сприйняття, бо особисто в мене слово "Володя" по-дитячому не звучить (навпак, я так своїх старших співробітників навіть кличу)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше