З радістю зроблю це знову

«Привіт... Драко», - вагаючись порушила тишу Герміона, ледь посміхаючись. «Герміоно», - тихо відповів Драко, майже пошепки. Вони стояли, не зводячи один з одного очей, намагаючись не згадувати ті часи, коли притискалися одне до одного і шепотіли ніжні обіцянки, або те, як ідеально поєднувалися їхні губи під час першого поцілунку, або, як їхня шкіра торкалася один одного на оксамитовому дивані в Кімнаті на вимогу [1].