в заірюху
вони за тобою до тебе ніколи не прИйдуть...
дорогу завіяло снігом...
по самі вікна вляглись кучугури...
небо завісили хмари, ховаючи місяць зростаючий...
вічні у ночі зірки теж захлинулися, зникли, втонули у лапах лахматих хмарин...
вони - це ті он хромуючи тіні...
блукають сліпі, навпомацки йдуть - розхитані наче вітрами, крокують над шляхом, біліє що снігом...
слідів не лишають...
шукають у просторі ночі затишку, світло, тепло... - хоч якогось притулку...
то блукачі, що несуть подарунки лихі - кладуть біля хат їх та по дворах, розвішують їх на гіллі у садах, бурульками гостропрозорими ліплять до стріх, заморожують вікна та двері, здіймають зі свистом сніги в круговерті страшних завірюх...
і сміються сліпі!
неутомні танцюють танок блукача серед ночі...
зимою заведені, створені тінями світу топчуть зимові сніги...
шляхи, стежини, стежки усі замітають...
вони за тобою до тебе ніколи не прИйдуть...
бо ти в затишку, в хаті. в теплі та при світлі... - вони мріють про те...
та не сміють навіть торкнутись притулку!
подарунки розкидують, сіють наосліп біду...
але біда уже поряд з тобою - то й вже не наврочать її, ту біду, неспроможні...
хата по стріху в снігах...
і бурульок вони не розвісять - твого саду розстріляно, вбито, знищено орками-москалями...
ти замурований, весь за узорами вікон морозу...
двері припнуті щільно льодами...
але ж при світлі ти, у теплі, у затишку свого притулку, який від широких щедрот окупанта... - ти під захистом є від тих тіней зими, що блукачами бешкетними в танцях зі свистом крутять сніги...
вони за тобою до тебе ніколи не прИйдуть - гидують помешканнями мілких та зрадливих, ницих, в руїні замерзлих на смерть у своїй зашкарублості...
тіні зими над руїнами в танці сліпі...
то ж, ніколи до тебе вони не увійдуть...
тіні ночі,
зима завірюх...
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!