Повна маячня

Повна маячня

...Чи варто, на вашу думку, з осудом дивитися на тих людей, які живуть лише спогадами?.. Звісно, ви скажете, що спогадами живуть лише дурні, але не будьте такими вже занадто категоричними, бо, повірте, спогади бувають різні: від одних - ніби бальзам на душу, а від інших - як ножем під серце. Ось такі , так би мовити, пироги, хоча , якщо глянути з іншого боку, то, мабуть, нічого не варте, наприклад, те, ким ти був колись; варте лише те, ким ти є сьогодні... І ось саме про це іноді міркував Микола. А ще досить часто ось так тверезо мислити Миколі не дозволяє жорстока дійснійсть: по - перше , люди якісь озлоблені стали; по - друге, дуже багато насилля на екрані - ввімкнув телевізор - і на тебе направлене дуло пістолета. Ось, на жаль, така жорстока реальність, яка , немов іржа, методично роз'єдає все людське єство...

...Сьогодні Микола ніяк не міг збагнути, що такою може бути реальність. Кольорові картинки мінялися одна за іншой: аеропорт, політ над Гімалаями на боїнгу і нарешті палуба круїзного лайнера.

...Вона давно звикла до його роботи: чоловіка часто не було вдома, а коли вертався, то не з порожніми руками: клав на стіл валізу; посміхнувшись, розкривав її — там були долари, євро, цього разу і фунти стерлінгів. Вона ніколи не рахувала тих грошей, а просто брала стільки, стільки їй треба було, і ні в чому собі не відмовляла, і саме тому совість не дозволяла їй зраджувати чоловіку, хоча, маючи фігуру 90-60-90, пропозицій було достатньо; а може, тому, що знала, здогадувалася, на що здатен цей чоловік.

...Аби якось розвіятись, цього разу попросила його побути з ним на круїзному лайнері.

-Коли вже тобі так захотілося, - хай буде по-твоєму. - Він посміхнувся своїми тонкими губами, а погляд його вузьких очей, здавалося, пропікав її. З-під рукавів білої сорочки проглядалися біцепси, як у Шварцнегера.

...Матері вона нічого не сказала, що її чоловік кореєць, бо вважала, що в її життя втручатися ніхто не має права.

...Сьогодні вони на палубі пили шампанське, а потім він узяв її за руку і сказав:

Ходімо, побачиш, як воно буде.

...Вони заходили в каюти вищого класу. Він стріляв з пістолета з глушником, забирав у жертв гроші у великі пакети. Постріли нагадували звуки відкоркованого шампанського.

...Микола не любив довго спати, і сьогодні прокинувся ще раніше; аби нікого не будити, тихо зайшов на кухню, поставив на газ турку: коли кавова піна почала підніматися доверху, налив у чашку і так само тихо вийшов у сіни. Роблячи маленькі ковтки, почав пригадувати кольорові картинки сну: аеропорт, Гімалаї, боїнг, лайнер, кореєць з пістолетом і багато грошей — долари, євро, фунти стерлінгів. Ніколи така маячня не снилася. Часто уві сні бачив ліс, гриби; бачив, як чекав у очереті, доки випливе, дика качка, і, прокинувшись, посміхався. Коли онук запитував, що снилося, то розповідав, але таку ось маячню, хіба розповіси онукові «Це, мабуть, - подумав, - від того, що вчора кум піддурив на своєму ювілеї: замість води дав запити самогон шампанським – ось і наснився той кореєць з пістолетом, палуба лайнера, шампанське — кепський жарт». А ще подумав, що те, що насниться, насправді ніколи не збувається: як він, живучи на пенсії 4400 грн., побачить ці Гімалаї, лайнер і живого корейця з грошима. «До того ж, - міркував, - якби цей сон розповів кумові, той точно сказав би: - Дурню, дурний сниться».

...Допивши останній ковток кави, пригадав чомусь рядки якогось вірша, який учив давно в школі : “...від мене сон милий тіка...”