Післямова
Хлопець років двадцяти розплющив очі. Жовтневе сонце потрапляло у вікно і лагідними струменями торкалося його обличчя. Співали раннішні пташки, а поруч мирно сопів пес породи Йоркширський тер'єр. Хлопець сонно позіхнув, потер заспані очі рукою і встрепенувся:
— Невже це був лиш сон? Макарон? — він погладив собаку, щоб впевнетись у його реальності і з полегшенням зітхнувши, взяв у руки свій телефон.
"Треба написати Лохматому. Він мені не повірить!" — подумав хлопець, мимольотно посміхнувшись, але ця посмішка одразу ж сповзла з його лику: на екрані смартфону було лише одне повідомлення. Писав контакт "Микола".
"Привіт, боєць! Ти напевно ще спиш, але коли прокинешся, будь ласка, подивись новини! Це обов'язково! Я поїхав на роботу, як приїду, все розкажу!"
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!