Перевізник

Останнє що запам’ятав чоловік це авто яке на шаленій швидкості мчало в його сторону,далі був біль і глибока темрява,і ось він стоїть на березі якоїсь річки.Похмуре чорне ніби перед грозою небо в лінії горизонту плавно переходить в такі ж темні води ріки.Чоловік озирнувся але його оточувала лише пустка,ніде нікого,аж тут він помітив перед собою човен і фігуру яка стояла біля нього,високу в довгому плащі з капюшоном який закривав обличчя,незнайомець мовчки простягнув руку і підізвав його до себе.

-Пора-сказав той і взявши весла почав відштовхуватись від берега.

Чоловік мовчки підійшов до нього і сів у човен,-і куди ж я потраплю?

-Тудив що ти вірив,поки мав життя,такий закон.

-Але я не вірив ні в що!-вигукнув чоловік,фігура в плащінахилилась до нього і швидким рухом зірвала його обличчя,тіло його неначе лялька впало за борт човна і зникло у воді,-значить ти потрапиш в ніщо,тихо промовив незнайомець кинувши обличчя в бочку яка стояла на носі човна.