Факір

Сашко щоночі роздивлявся зірки через половинку бінокля. Іншу пошкодив – впустив на підлогу. Мріяв про справжній телескоп, але той коштував як чавунний міст. Мама працювала касиром у кінотеатрі, батько вже півроку воював, тож грошей катма.

– От, віднеси факіру бутерброди, – мама простягнула пакунок.

– Факіру?

– Та нашого фельдшера знайомий, погодився дати виставу у клубі.

В колишньому будинку культури тулилися поважні установи села – школа, клуб, сільрада, фельдшер. Після занять Сашко йшов до матері перекусити, а тоді гуляти.

Сашко увійшов до гримерної та закляк – у куточку стояла нога по коліно.

– Ти, хлопчику, не лякайся, вона не справжня.

– Для вистави?

– Протез. Відтяли поранену ногу. Сідай. Бутери? Дяка!.. Смачні. Батько тут працює?

– Мама. Тато на фронті.

– А позивний який?

– Фродо.

– Чому?

– Тато невисокий. І впертий. А що то у вас?

З дивного пристрою пливла цівка диму.

– Термінал зв’язку із паралельним світом. Тамтешні чародії здійснюють бажання.

– Тю… Фокуси!

Сашко вчився у п’ятому класі, вже дорослий.

– Щоби справдилося диво, в нього потрібно вірити. Ти маєш бажання?

Сашко замислився. Деякі бажання занадто легкі, щоб турбувати чародія. Інші – сокровенні, не скажеш уголос.

– Зірки вивчати, згодом полетіти в космос. Але навіщо чародій, у мене з математики десятка. Телескоп би… Чи вистачить у чародія грошей?

– Напиши два однакові листи. Один сховай, другий поклади на цю пластинку. Обережніше, гаряча.

– Не підглядайте!

Слово «телескоп» на клаптику зайнялося.

– Чекай на диво! – підморгнув факір.

Сашко лише зітхнув. Але наприкінці року матері дали премію.

– Мам, а цих грошей вистачить на телескоп? – Сашко перехопив її сумний погляд: – Вибач, я жартома.

Щоби зняти гроші, вона поїхала до райцентру. Та на зворотному шляху витягли гаманець. Халепа…

Під Новий рік хтось грюкнув хвірткою.

– Я відчиню! – взяв для хоробрості ліхтарик.

Святий Миколай із бородою, у червоному кожусі ввійшов до хати, поставив на підлогу велику коробку й раптом підхопив Сашка, закружляв. Той спочатку оторопів, а тоді побачив очі Миколая:

– Татку!..

***

– Надовго? – спитала мама.

– Завтра назад. Хлопці з ротації повертаються, підкинуть. Та добре, що побачилися. Друже Факір ледь умовив Батю, щоб відпустив на Миколая. Гроші на телескоп зібрали – й поїхав. Сашко ж повірив у диво, – розгорнув клаптик: – Зачекай… Але звідки це?

«Чародію, будь ласочка, зроби, щоби татко повернувся додому».