Серце пітьми

— Що ми тепер будемо робити любове моя, — шепіт. — Я більше не знаю що робити.

Стара ридала за дверима. Паскудно ридала. Неначе зграя койотів билася за труп вівці.

— Пробач. Я завжди все псую. Я просто хотіла щоб все було як раніше. Проте налажала. Старий чаклун здох. Тепер ми не знайдемо його. Все пропало.

Арно відкрив очі. У лівому оці досі була пітьма. Він торкнувся ноги. Кістка була ціла, та від дотику місце укусу пройняло вогнем.

Вони поклали його на ліжко вчителя. Ідіоти не додумалися що варто вшиватися подалі, після того яку різанину вони тут влаштували. Арно згадав що також винний у смерті старого. Без його допомоги карга із любчиком ніколи б не знайшли чаклуна. Це називається підписати собі смертний вирок. Чаклуни не пробачали зради.

Стара відьма із ходячою довбинякою були на вулиці, за дверима. Вона говорила до нього наче мати що намагається заспокоїти дитину. Хоча Арно здалося, що заспокоює вона не його, а себе.

— Нічого. Ми ще зможемо все змінити. Хай би скільки мені залишилось. Ми зробимо це! — ентузіазм без віри.

Чаклун оглянув кімнату про всяк випадок. Його погляд знайшов те що треба.

— Я дуже втомилася, але ми зробимо це. Обіцяю. Все знову буде як раніше. Ні, я брешу. План був ідіотським з самого початку. У нас немає часу. Якби малий знав де Володар, можливо ми б встигли.

Арно відкрив двері ударом ноги. Біль стрепенувся з новою силою, змусивши пошкодували про цей наскрізь театральний вихід.

—Зробимо що? — запитав чаклун цілячись із рушниці у груди карги. — Раджу розказати все. Швидко!

Стара втомлено зітхнула.

— Добре. Розкажу.

Ми були круті. Безбашенні. Від Арконса до Телемаха законники винюхували наш слід в кожній норі, закутку і сральні. Та ми були хитріші, швидші, сміливіші. Три десятки пограбувань і лише кілька трупів. Сімейка Джона і Мері Кідів була прикладом кристальної чистоти, в тім що стосується випорожнення кишень багатіїв.

Так було довго. Та одного разу ми викрали сина одного левонського банкіра і з'явилися в банк батечка разом із малим пиздюком. Так от. Геніальний хід. Товстосум наказав своїм людям допомагати нам пакувати власне добро. Тільки б ми не чіпали дитину. Ехехех. Чиста справа. Принаймні була. Поки сученя не почало вириватися.

Я сама не зрозуміла чому шмальнула і бляха влучила. Хлоп'я померло на місці. Банкір зібрав кілька десятків озброєних людей з усього міста, щоб вислідкувати нас і вбити. Пообіцяв напевно купу грошей. Його можна зрозуміти.

Хлопаки були вмілі і дуже злі. Вони переслідували нас на протязі двох діб, аж поки не загнали у пастку. Нас наздогнала групка, лише із семи мстюнів. Проте семеро озброєних до зубів, проти двох виснажених і втомлених, велика сила. Навіть таких крутеликів як ми!

Мій любий Джоні. Він бився до останнього, як справжній чоловік. Та й я не пасла задніх. Кулі свистіли. Ми відбивалися. Боролися і продовжували б боротися до скону віків. Проте мого любчика, мого Джоні вбили.

Їх залишилося двоє, коли один з цих паскудних виродків поцілив в мого Джоні. Просто в обличчя.

Подивися. Я зніму пов'язку. Бачиш. Йому знесло нижню щелепу майже цілком і лише дивом не відірвало язика. Він помер. Це було до біса несправедливо, адже ту дитину вбила я. Я мала вмерти. Не він.

Ти б бачив що я зробила з тими хлопцями. Хоча, що? Нічого. Я просто пристрелила їх. Вони й не мучились майже.

Він з'явився пізніше. Минула година чи дві. Я ридала над тілом коханого. Благала всіх демонів і богів прийти та забрати мене замість нього. Проте хіба ж вони слухають. Чув тільки він. Той хто називає себе Володарем Пітьми.

— Я виконую бажання тих, хто має сміливість попросити, — сказав мені він. — Однак ціна дуже висока..

Я благала його оживити мого Джонні. Обіцяла віддати все золото яке отримала у банку напередодні і навіть те що ми відкладали на чорний день. Проте він сказав що не потребує грошей.

— Я можу повернути його. Він буде блукати стільки років, скільки ти добровільно йому віддаси.

— Благаю. Віддай йому весь час який у мене є. Залиш мені лише три роки. Я хочу щоб він став моїм, хоч на ці три роки. Поверни його.

Він посміхнувся тоді.

— Три роки. Так і буде. Потім він буде вільний обирати.

Потім пішов. Я не звернула тоді уваги на його слова. Даремно. Не минуло й години як любчик повернувся. Не ожив. Саме повернувся.

Він мій. Як може бути моєю рушниця чи віслюк. Проте не як чоловік якого я кохаю. Він той ким був раніше. Гарний стрілець. Мисливець. Вбивця. Слідопит. Проте він не такий як був раніше. Добрий. Ласкавий. Смішний. Він взагалі ніякий. Просто тінь тієї людини що стовбичить над моєю душею. Нагадує про всі помилки.

Коли він повернувся, я стала старіти. Швидко. Дуже швидко. Ти навряд в це повіриш, але мені скоро буде тридцять, всього тридцять. То як гадаєш, чому я хочу знайти Володаря Пітьми? Я хочу винести його мізки. Я хочу душити його, аж до кінця світу. Я хочу повернути мого коханого.

— Скільки у тебе часу?

— Цей день.