зимою місто.

у кригу вмерзле місто.

там сяяння зірок і розсвіту цвітіння відсутні за відсутністю небес.

є лише купол непрозорий, білястобілий лід - він пригорбком у всесвіт.

під куполом таким мурохолюди в холод замлілі та укляклі, ледь живі лиш човганням означені у русі...заховано той рух за тінь брудним смердючим містом...

там учорашній день господарем сьогодні, в якому майбуття подібне в кожну мить із днем позавчорашнім.

і биті всі шляхи в глухих кутах мов змії у безлічі сплетінь в безвихідь.

безликі заблукані людці у запалу, завзятті, в торканнях до кутів, в мороз, крізь заметілі в шуканні таловин та тріщин в брилі льоду, та диханням крізь них в безглуздий рух, в сніги, немов у темні чари - в зимовій сивині повернуті назад, у сьогодення (яке вчорашній день).

на них чатує там холодне майбуття з позавчорашнім схоже і день несхитних криг...у місті люду в льоді.