Гамл та Дельта

Наступний день відрізнявся від цього не так сильно, як хотілося б. Буквально одразу після пробудження, Гамла покликав Алеф, що вже повернувся зі світу темних разом із Делтом і Хе, які очікували прибуття сюди нових світлих. Підійшов до дивана, де сиділи всі троє. Ритуально помахав і присів на підлокітник, праворуч від Алефа:

- Як там у наших? - оглянув усіх.

- Та нормально, - відповів Хе, що сидів по центру.

- Скоро, всі ми будемо старцями, вам не сумно від цього?

- А чого сумувати? - вставив Делт. - Тим більше тобі, - повеселішав. - Ти он скільки всього розповісти можеш. Особливо про світлих.

- Ці світлі... - опустив голову. - Усі ми скоро будемо багато всього знати одне про одного і мої знання будуть уже не доречними.

- А чого ти такий похмурий? - завзято продовжив Хе. - Ми всього десяті, а не п'ятнадцяті.

- Від того мені й сумно. Дельта ж, - подивився на них, - перша... Їй ще жити й жити, а нам... Ні.

- Не сумуй так, - весело вліз Алеф, поклавши руку йому на плече. - У вас ще кілька партій у запасі є.

- І то не факт. Мені просто сумно від того, що...

- Гамле, годі меланхолити, - ляснув по плечу. - Ти десять партій щодня робив одне й те саме, а зараз долі наші міняєш. Радій тому, що ти більше не прислуговуєш людям.

- І то правда.

- Тим паче, - опустив руку, - у нас гарна новина для тебе.

- Яка?

- Тріада, - продовжив Хе, - розглядає тебе як нового Обранця. Ми - "за"! - радісно підняв руку разом із Делтом.

- Обранця? – здивувався той.

- Так, - кивнув Алеф. - Сам знаєш скільки вже нашому. Він дуже довго живе і почасти навіть сам не розуміє, що відбувається навколо. Нам потрібен новий. Уся наша партія підтримує твою кандидатуру.

- Але... Що я робитиму в тріаді? Я ж простий працівник. Я ніколи навіть не думав про те, що стану Обранцем.

- Про це тобі треба поговорити зі справжнім Обранцем. Думаю, він щось пояснить тобі.

- Гаразд. Сьогодні відвідаю його, - повернув голову вперед, продовжуючи думати про цю новину.

Незабаром тут з'явилися троє, усі в жіночій подобі. Кожен із темних узяв собі по одній і сів із нею в одній із кімнат, почавши очищення. Дельті все-таки довелося розплющити очі, узяти книжку і піти з нею до Алефа на диван, щоб продовжувати засинати вже там, однак стогони, які могла чути тільки вона, перешкоджали бажанню поспати ще хоч трохи. Довелося читати. Хвилин за двадцять, коли Гамл звільнився, він покликав кохану до себе, у передпокій, щоб наодинці поговорити з нею про щось. Дельта, щойно почувши це запрошення, швидко відклала книжку на стіл, сторінками донизу і підійшла до нього. Той уже сидів на лаві, над місцем для взуття. Дельта прилаштувалася поруч, поклавши долоні собі на ноги. Гамл миттєво обійняв її за талію і почав:

- Дельто, я не знаю, чи вийде сьогодні нарешті прочитати той шматочок, на якому ми зупинилися вчора.

- А що сталося? - дивилася на нього.

- Загалом, зараз мені треба піти до нашої тріади. Алеф сказав, що мене розглядають на роль нового Обранця.

- Ого! - зраділа, склавши долоні разом. - Це чудово!

- Справді думаєш так? Мені доведеться робити щось, чого я ніколи раніше не робив.

- До мене ти теж багато всього не робив раніше.

- Але це інше. Я буду в уряді.

- Це чудово! - радісно поплескала.

- Загалом, наше читання доведеться трохи відкласти.

- Добре, - швидко поцілувала в щоку. - Я поки що про фінікійську почитаю. Роби свої справи.

- Добре, - так само поцілував її, піднявся і пішов до дзеркала.

Пройшовши крізь портал, опинився у своїй кімнаті. Незважаючи на те, що портал був відкритий для іншого темного, творці змогли перемістити його сюди, ближче до того, хто найчастіше перебував на тому боці дзеркала. Вийшов у коридор і попрямував до площі. Тут, так само, перебувала більшість темних, що жваво розмовляли один з одним, обговорюючи різні дрібниці їхнього одноманітного життя. Щоправда для Гамла, це вже був не просто натовп. Практично всі, щойно помітивши його, поверталися до темного обличчям і радісно вітали його на ім'я, так, ніби він був дуже важливим темним для всіх присутніх. Така дружелюбність лякала хоча б через те, що Гамл деяких темних взагалі не знав і бачив тільки вперше. Минувши всю площу, він підійшов до сховища, куди раніше приносили всю зброю світлих. Привітався з охоронцями і пройшов усередину. Згадавши про те, як вибігав звідси з Дельтою на руках, звернув ліворуч, до сходів, що вели нагору. Тут, на другому поверсі, і було місце проживання тріади. Підійшов до першої кімнати з трьох, що стояли в ряд з лівого боку. Над проходом виднівся якийсь нехитрий символ. Тут було порожньо. Оглянувши все, що було всередині, Гамл розумів, що займатися йому доведеться зовсім не тим, чим він звик, якщо стане Обранцем. Тут були ліжко, стіл, з таким самим плануванням, як у всіх, і купа, просто немислима кількість табличок із вирізаними літерами, що лежали на полицях, займаючи всю ліву стіну. Здивувавшись кількості тексту, що зберігався тут, темний пройшов далі.

Наступна кімната була схожа і мала над своїм входом символ складніший, ніж першого разу. Тут так само було багато табличок із текстом, однак їх було менше, ніж у першій кімнаті. На столі, крім двох текстів, були ще й якісь щипці, дивні прилади, призначення яких Гамл ніколи не розумів. Над ліжком же висів барельєф, зображення якого трохи спантеличило гостя. Це був опуклий прямокутник із двома сплесками, що виходили з різних його сторін і змішувалися в центрі. Правий сплеск був втиснутим, відносно барельєфа, а лівий, навпаки, - опуклим, з чіткими краями. У центрі ж, при змішуванні двох, їхня глибина вирівнювалася і практично зливалася з об'ємною рамою, в якій все це і відбувалося. Здавалося, в цьому був сенс, але незрозуміло тільки який.

Пройшов далі. Тут так само був символ над входом, але простіший за другий. Заглянув усередину. Тут перебував Правитель, що якраз копирсався у своїх табличках із текстом, зібраним на шафі, ліворуч від входу. Гамл постукав. Увійшов. Алеф, не відволікаючись від свого заняття, привітав його і запитав навіщо той прийшов.

- Мені сказали, що тріада розглядає мою кандидатуру на роль Обранця.

- Так, це правда. На даний момент ти найкращий Гамл з наявних.

- Це через світлих?

- Зокрема. Ви з Дельтою міняєте уклад, що існував протягом багатьох століть і в цьому ваша заслуга.

- Але в цьому немає особисто моєї заслуги. Я просто допомагав їй.

- Гамле, не ми вирішуємо, чи будеш ти Обранцем, - подивився на нього, зупинивши пошуки.

- Так, я розумію, але...

- Це вирішили темні, - підійшов і поклав руку на плече. - Ми придивилися до тебе тільки після того, як почули про це від народу. Можливо, ти майбутній Обранець, приготуйся до цього.

- Але що буде із Обранцем, який є ним зараз?

- Ми тобі покажемо це тільки після того, як ти вступиш на посаду, - опустив руку. - Його вік давно перевищує 20 циклів і нам потрібен новий Гамл, з іншим поглядом на все, що відбувається. До того ж, я думаю, незабаром ми об'єднаємося зі світлими і буде краще, якщо народ поведе саме той, хто був причетний до примирення.

- Я можу зараз поговорити з Обранцем?

- Ні. Творець готує його до відходу з посади.

- Але я зовсім нічого не знаю з того, що мені доведеться робити.

- Насправді ти знаєш усе. Творцеві треба лише відкрити ці можливості у твоїй голові.

- Я бачив купу табличок із текстом у кімнаті Обранця, - неспокійно показав рукою ліворуч. - Я зовсім не вмію читати. Я взагалі не зрозумію, що там написано.

- У такому разі, Гамл допоможе тобі, перш ніж ти зійдеш на посаду.

- Але мене ще не обрали, - опустив кінцівку.

- Темні, що зараз очікують на площі, незабаром займуться цим.

- Але... Коли я можу поговорити з Обранцем?

- Запитай у Творця. Він зараз у Зоні Творіння.

- Добре, - швидко кивнув і поспішив униз сходами.

Гамлу було тривожно і не тільки від нової посади, якої він не очікував, а й від нового життя, в якому все могло бути інакше. Вийшов на площу. Тут, не зупиняючись, він помчав до Зони Творіння, туди, де постійно коперсалися творці. Прибіг. Ті здавалися зайнятими своїми дивними справами. Неспокійно підійшов до одного і взяв його за передпліччя, зупинивши діяльність:

- Бет, де Верховний Творець?

Той обернувся і вказав на одного з темних, що розмовляв із другим:

- Там.

- Дякую, - кивнув і поспішив до уряду.

Підійшов. Ті, відчувши наближення одного з підопічних, повернулися в його бік і радісно привітали його:

- О, привіт, Гамле, - простягнув руку один.

Працівник швидко потиснув її:

- Мені потрібен Обранець.

- Так? - відгукнувся другий. - Чим можу допомогти?

Ті опустили руки.

- Правитель говорить про те, що я можу стати новим Обранцем, а я зовсім нічого не знаю про те, чим займається цей самий Обранець.

- Скажімо так, - почав другий Гамл, - робота не складна, але відповідальна. Тобі доведеться допомагати звичайним темним, захищати їх і наставляти.

- Це здається не таким страшним, - заспокоївся той.

- Так воно і є, - невимушено знизав плечима. - Здебільшого, на тобі лежить захист. На Творці, - вказав на нього, - створення нових темних і управління в цій зоні, - вказав на майданчик, де вони стояли, - а так само вигадування інших корисних штук. На Правителі - управління всіма нами. Найголовніший усе одно він, тож якщо тобі самому знадобиться порада - йди до нього. Уся відповідальність за рішення лежить тільки на ньому. Ми ж, Обранці, вибираємося темними для темних. До речі, працювати, виходячи в портал, тобі більше не знадобиться.

- Але просто виходити мені ж буде можна?

- Так, - кивнув. - Бет покаже тобі наш портал, коли я піду, і навчить ним користуватися.

- Але в мене ще питання.

- Так?

- Я зовсім не вмію читати, а за текстами, у кожного з правителів у кімнатах, я так розумію, що це потрібно…

Обранець подивився на Творця:

- Виправиш?

- Не питання, - невимушено видав той, підійшов до одного зі столів, узяв довгий пінцет, повернувся до Гамлів та став позаду молодого. - Сідай.

Той, хто прийшов, сів у стілець, що з'явився одразу за ним, та поклав руки на підлокітники. Творець почав свої маніпуляції. Проявивши з повітря скальпель, він повільно й акуратно розрізав оболонку на голові робітника, в районі лівої півкулі. Гамли тільки допитливо спостерігали за всім цим. Далі, Бет зробив перпендикулярний цьому розріз і відкрив мозок. Отвір був невеликим, якраз для довгого пінцета, який пішов у використання наступним. Цим інструментом, Творець заліз у мозок Гамла і, проходячи крізь звивини, дійшов до потрібної зони. Спалахнув різкий біль. Піддослідний стиснувся, не помітивши як із нього вже дістали пінцет і почали закривати відігнуті краї оболонки.

- Що це було? - вирівнявся, притиснувши спину до стільця.

- Тепер, ти можеш читати, - видав Творець, почавши зашивати розрізи ниткою з пітьми.

- Це було швидко, - прокоментував Обранець.

- І боляче... - додав робітник.

- Зате дієво, - зазначив Бет.

- Так, напевно... - втомлено протягнув той, що сидів.

Щойно Творець завершив свою справу, Гамл подякував їм і попрямував до своєї кімнати, де просто ліг на ліжко й миттєво заснув.

До Дельти він повернувся тільки ближче до вечора, пропустивши свою чергу на очищення світлих. Кохана ж, залишена тут на цілковитій самоті, лише продовжувала спокійно читати, сидячи на ліжку й чекаючи на свого темного. Той зайшов беззвучно. Ступив до ліжка й повільно забрався на нього, спустився коліном на матрац й потягнувся до Дельти обличчям. Світла лише радісно подивилася на нього, прикриваючи книжку:

- Тебе давно не було, - відклала твір на приліжковий столик.

- Так, - сів сідницями на ковдру, підігнувши одну ногу. - Я висипався після того, що зі мною зробили. Цей Ро тут не з'являвся?

- Ні. Розкажи, як усе пройшло.

- Мене ще не вибрали, але мені вже страшно... Бути в тріаді це дуже відповідально... Я не знаю, чи впораюся.

- Впораєшся, - кивнула з посмішкою, узяла його голову за щоки і направила до себе. - Я в тебе вірю.

- Дякую... - розслаблено зрадів той, поклавши ліву долоню поверх її. - Ти завжди так віриш...

- Як?

- Незламно, - потягнувся до неї і поцілував у губи, доторкнувшись до них тільки рівною поверхнею обличчя.

- Я тебе кохаю, - позитивно вийшло з неї.

- Я тебе теж, - ласкаво погладив руку на щоці й не поспішаючи поклав другу їй на шию, повільно перемістившись до вилиці.

Дельта ж, не поспішаючи, заповзла лівою йому на потилицю і, знайшовши місце останнього хребця на шиї, проникла в темного двома пальцями на півфаланги. Здавалося, Гамл усміхнувся, злегка нахиливши голову вбік. Далі й на потилиці Дельти опинилися знайомі пальці, що проникли в неї трохи глибше. Та спалахнула яскравим світлом, осяявши при цьому темну кімнату.

- Хочеш об'єднається...? - неголосно запитав темний, піднімаючись на коліна.

- Так... - протягнула, розслаблено дивлячись на нього і так само піднімаючись на коліна.

Гамл повільно підійшов, перемістивши свою ліву їй на шию і так само проникнувши, в районі хребця. Світла ж повільно і міцно обійняла коханого, водночас об'єднуючи їхні оболонки по всій площі торкання. Блаженно заплющила очі, почавши переміщати пальці, що перебували в коханому, до потилиці й тімені. Гамл, відчуваючи власне дрібне тремтіння, що поширювалося по всьому тілу, так само обійняв Дельту, міцно пригорнувши грудьми до себе, і почав переміщатися до потилиці, попутно торкаючись її обличчя своїм і ніби ковзаючи по ньому, водночас будучи всередині.

Незабаром, коли обидва досягли своїх точок призначення, то синхронно проникли в них на дві фаланги і водночас ще сильніше притиснулися один до одного, об'єднавши оболонки вже на п'ять сантиметрів. Дельта простягнула щось трепетне і протяжне. Поступово, дедалі сильніше й сильніше притискаючись одне до одного, вони об'єднувалися, створюючи одне ціле з двох абсолютно різних. По темному йшло тремтіння, а по світлій - ритмічний повільний пульс. Гамл зробив крок уперед. Коліна опинилися в шаховому порядку. Обидва насолоджувалися, і обом було байдуже на щось іще, на щось, що може їм завадити.

За хвилину чи дві, коли темний наближався до апофеозу цього стану, він різко притиснув Дельту до себе і буквально поглинув її, даючи визирати з цього боку тільки потилиці і лопаткам на спині. Пройшло вирішальне тремтіння. Хвилі на обличчі.

Прокинувшись від цього швидкоплинного задоволення, Гамл миттєво спантеличився одразу кількома речами: як Дельта опинилася всередині нього так легко і швидко, і те, що вона ще не відчула задоволення. Спочатку вирішив розібратися з другим. Повністю відсканувавши кохану за частку секунди, він швидко, але плавно обійняв її за поперек, проникаючи всередину, і злегка поворухнув пальцями, що перебували у неї в тім'яній області. Досить скоро, Дельта відчула те саме блаженство і спалахнула, осяявши всю кімнату своїм сліпуче білим світлом. Гамл дістав з неї пальці, поклавши долоню на поперек, і став спостерігати за тим, як вони роз'єднуються. Дельта взяла його за плечі й не поспішаючи, спокійно вийшла з коханого. Захоплено подивилася на нього:

- Ого! Я навіть не знала, що так теж може бути!

- Я теж здивований... - злегка ніяково прокоментував він.

- Скоро, - обійняла його за шию, - ми зможемо зробити і повне об'єднання, - легко поцілувала його.

- Але що буде потім?

- Не знаю, - знизала плечима. - Ми кохатимемо одне одного і повністю об'єднуватимемося в одне ціле.

- Не такий і поганий варіант, - голос став позитивнішим.

- Звісно, - знову поцілувала його.

Після цього, вони ще трохи говорили, а через деякий час зайнялися своїми справами: Дельта лягла спати, а Гамл сів за стіл, маючи намір нарешті закінчити свою скульптуру і продемонструвати її коханій.

Ближче до світанку, з порталу виглянув той самий Алеф і покликав знайомого з собою. Темні починали вибирати. Гамл швидко схопився з місця, щойно почувши цю новину, і помчав до дзеркала, а там - на площу. Опинившись на місці, він швидким кроком підійшов до входу в сховище, куди один за одним починали підходити темні з чорними і фігурними жетонами в руках. Стражники не змінювали свого положення. Наблизившись до них, Гамл поспішно й схвильовано запитав:

- А де тріада? Куди вони поділися?

- Вони ще у своїх кімнатах, - відповів один.

- Добре... - обернувся до натовпу, що з цікавістю спостерігав за ним, та повернувся повністю.

Зовсім скоро, двері сховища широко відчинилися, змусивши Гамла відійти вбік. З приміщення, один за одним, вийшла вся тріада, скануючи площу і перевіряючи, чи всі темні зібралися тут, заради однієї єдиної цілі. Лише оглянувши всіх, Правитель підняв руки, долонями до народу, і розпочав свою промову, в якій йшлося про нового Обранця і те, як темні хотіли обрати саме його. Гамл, тим часом, лише неспокійно стояв осторонь, переживаючи за все, що могло бути далі. По закінченню думки, Алеф повернувся до нього і підкликав жестом. Той підійшов. Відчуваючи на своєму плечі долоню Правителя, він подивився в натовп.

- Це той, - продовжив лідер, - кого багато хто з вас хоче бачити нашим Обранцем! Тож давайте вирішимо, замінить він нашого Гамла чи ні! - провів долонею по повітрю, паралельно підлозі, звідки повільно, але вірно з'явилися два кола, що піднімалися з темряви.

Щойно вони сягнули метрової висоти, створюючи щільні циліндри - зупинилися. Гамла поставили біля одного, Обранця - біля іншого. Почалося голосування. Темні підходили один за одним, кидаючи жетони зі своїми іменами в циліндр до Гамла, якого хотіли бачити своїм Обранцем. Усі були організовані й підходили в строго визначеному порядку, який неможливо було порушити. Жетони один за одним сипалися до молодого Гамла, залишаючи другого з порожнім циліндром і спокоєм на душі. Робітник повернувся до нього головою:

- Тобі не кидають жетони...

- Вони мені не потрібні. Темні, - подивився на нього, - оберуть тебе. Мені залишається тільки приготуватися до відходу з цієї посади.

- Але що з тобою буде?

- Побачиш... - повернувся вперед, спостерігаючи за тим, як змінювалися темні, перед їхніми обличчями.

Гамл теж повернувся до свого циліндра, де вже лежало близько двадцяти різних жетонів. Голосування закінчилося набагато швидше, ніж він очікував. Щойно в циліндрі опинився жетон старця, що був останнім, Правитель підійшов до Гамлів, ставши між ними, і звернувся до народу, попередньо просканувавши кількість жетонів обох. У підрахунку не було сенсу, оскільки справжньому Обранцеві кинули всього лише десять кругляшів, на відміну від його суперника, чия посудина була ними завалена. Гамл лише співчутливо подивився на свого попередника і повернувся до натовпу.

- Ви обрали Обранця, якого хочете бачити своїм захисником! - почав Правитель. - І це - Гамл! - взяв його за руку і підняв. - З десятої партії! Тепер, він ваш Обранець!

Темні радісно почали аплодувати, в той час як Обраний лише хвилювався за свої нові обов'язки. Правитель опустив його руку і потиснув, дивлячись в обличчя, привітав із перемогою. Гамл не знав як на це реагувати, спостерігаючи за колишнім Обранцем, що змусив циліндри опуститися і зникнути, розчиняючись у підлозі. Після Правителя, новенького привітав і Творець, бадьоро грюкнувши по плечу, також привітав і минулий Обранець, якого Бет збирався кудись уводити.

Щойно народ заспокоївся, тріада покликала нового Обранця з собою і попрямувала всією компанією до Зони Творіння. Наразі ж тут були тільки четверо з уряду. Гамл передчував, що зараз буде щось лякаюче. Усі підійшли до камери, де всіх опромінювали. Вона була чимось схожа на саркофаг, але мала овальну форму і стояла під кутом, щоб її можна було відчинити немов двері. Творець відсунув кришку, відкривши її так, ніби вона була на завісах, і запросив старого Гамла всередину. Той зайшов. Правитель і новий Обранець спостерігали. Бет замкнув камеру. Зачерпнув із підлоги темряви й одним точним рухом запечатав друга всередині, провівши долонями по всій довжині щілини. Зробив крок назад, оглядаючи камеру і клацнув пальцями. Почало щось відбуватися. Через товщину і щільність темряви, Гамл не міг простежити, що відбувалося всередині, проте зовні камера починала деренчати, вкриватися пухирями та іншими нерівностями, випускати якісь слабкі протяжні звуки. Обранець нічого не розумів, але було відчуття, що свого попередника він більше ніколи не побачить. Камеру трясло. Через деякий час, уся активність припинилася і Бет вирішив відкрити дверцята. Він узяв із найближчого столу великий гострий ніж і підійшов до шва, який сам і зробив. Поставив вістря перпендикулярно і з силою проткнув цю темряву, почав повільно йти вгору, а потім і вниз. Розрізавши все, що було потрібно - повернув ніж на місце і взяв лом, притулений до того самого столу. Повернувшись із ним до саркофага, встановив між частинами, обернувся до тих, хто спостерігав, і махнув долонею догори, викликавши позаду себе жорсткий квадратний стовп, у який уперся спиною. Встановив одну зі стоп на край брухту і з силою штовхнув, тримаючись за нього руками. Камера була відчинена, впустивши лом на підлогу. Творець одразу ж повернувся і махнув на стовп, змусивши його опускатися і зливатися з підлогою. Підійшов до інструменту і, піднявши його, відчинив важкі двері навстіж, даючи всім спостерігати те, що було всередині. Ця картина не була приємною, тож Гамл зробив півкроку назад, з бажанням піти звідси. Правителі ж ставилися до цього спокійно. На дні камери була одна тільки чорна калюжа, в якій плавали клапті прозорої оболонки і тонкі нитки нервової системи. Бет нахилився до решток і вибрав рукою всі чужорідні предмети, залишаючи всередині тільки рідку темряву. Викинув їх у кошик під столом з інструментами.

- Так, - спокійно почав Алеф, тримаючи руки за спиною, - помирають усі темні.

Творець тим часом знову повернувся до камери і викликав із підлоги якийсь шланг, який спрямував до рідини.

- Не думаю, що ти бачив це раніше, - продовжував Правитель.

- Але він міг ще жити... - вражено протягнув Гамл. - Чому він не міг працювати як інші темні?

Шланг поступово висмоктував рештки і спрямовував їх до підлоги, де вони розчинялися, змішуючись з іншою темрявою.

- Він не міг жити. Його час настав ще дуже давно, але через те, що народ любив його - він і залишався Обранцем так довго.

- А коли приходить час?

- До того моменту, коли темний стає одинадцятим. Перед самим створенням нової партії, багатьох темних розчиняють, щоб звільнити місце. Нас завжди має бути приблизно одна кількість.

- Але я думав, що нас світлі й люди вбивають… - подивився на нього.

- Таке теж трапляється, але не так часто, як ти думаєш. Здебільшого, саме ми підтримуємо кількість темних на одному й тому ж рівні. Якщо темних не розчиняти після певного моменту, - подивився на нього Алеф, - перенаселення неминуче.

- Але ми напевно маємо якийсь бар'єр у віці.

- Темні та світлі безсмертні. Ми не ростемо і не старіємо. У нас не відбувається жодних процесів зносу. Ми можемо жити більше 50-ти циклів, як довів один із темних, і при цьому нітрохи не змінитися зовні. Ти будеш розчинений точно таким самим, яким і був створений.

- Виходить, до наступної партії мене могли розчинити?

- Так, - кивнув. - Але оскільки ти став Обранцем - тебе не можуть убити, поки не буде обрано нового темного.

- Це продовжило мені життя... - здивовано повернувся до камери, що була вже майже порожньою.

- Це вимушений захід. Думаю, ти розумієш.

- Не зовсім... Так, - відійшов назад, беручись за голову, - я розумію, - уперся куприком у якийсь стіл і опустив голову, - що це потрібно, щоб не було перенаселення. Я просто не можу зрозуміти, як так вийшло, що ми не менш жорстокі, ніж світлі...

Правителі подивилися на нього, злегка дивуючись.

- Ми, - підняв обличчя до них Обранець, - убиваємо своїх же. Хіба це не жорстоко?

- Промова справжнього Гамла, - прокоментував Бет. - Усі ви дуже дбаєте за своїх. Але ми повинні контролювати кількість темних, інакше запанує хаос. Саме тому, що Гамли дуже сентиментальні щодо своїх - народом правлять троє.

- Але... - дивувався той.

- Гамли сентиментальні, - продовжив Творець, - Бети бездушні, а Алефи утримують баланс. Тож усі рішення ухвалюють саме вони, - дістав шланг зі спустошеної камери і відпустив, давши впасти на підлогу і почавши поглинатися ним же, вирівнявся. - Хіба я не правий?

- Так, - кивнув Обранець. - Але позбавляти життя того, кого ви створили...

- Ми створимо ще, - попрямував до нього. - І ніхто з творців не бачить у своїх творіннях щось настільки дороге, щоб жаліти його, коли прийде час, - став навпроти. - Ми маємо бути холодними, щоб виконати необхідний обов'язок перед темними. Ми створюємо і розчиняємо, а ви з Алефом стежте за тим, щоб темні не померли завчасно.

Гамл повільно повернувся до Правителя:

- Вони всі такі бездушні?

- Так, - кивнув той.

- Я думав темні добріші, - опустив руки, знову оглянувши Творця.

- У кожного свої якості, - видав Бет і знизав плечима.

Повільно і вірно, сюди поверталися всі творці, які до цього гуляли площею. Оглянувши нечисленних Бетів, тріада переглянулася.

- Ходімо, - підійшов до Обранця Алеф і поклав руку через плече. - Потрібно показати тобі наш портал. Напевно захочеш ним скористатися, - попрямував до площі, оминаючи столи й різні прилади.

Верховний Творець попрямував слідом.

- А що буде з моєю кімнатою? - цікавився Гамл.

- Її буде знищено. Бет скоро займеться цим.

- Я можу забрати з неї свої речі?

- Фігурки робив?

- Так. Я б не хотів втратити їх.

- Так, забереш потім. Зараз тобі потрібно показати портал і навчити ним користуватися.

Невдовзі, прийшовши до кімнат правителів, на другому поверсі від сховища, Алеф повів Обранця далі коридором, минаючи три кімнати з різними символами над входом. Та завів його у цілий зал праворуч. Тут, на кожній зі стін, були три великі портали, що мали багато різних речей поруч із собою.

- Твій портал праворуч, - уточнив Алеф і підвів до нього знайомого. - Звідси ти можеш потрапити в будь-яку точку світу, не чекаючи, поки хтось проведе свій ритуал з того боку.

- Дзеркало для виходу не обов'язкове, - зауважив Творець. - Вийти можеш хоч із глухої стіни.

- А назад? - розглядаючи все, цікавився новенький.

- Можеш стрибнути і в портал, якщо пам'ятаєш де його залишив, - продовжив Правитель.

- Люди його все одно не побачать, - доповнив Бет.

- Або пройти через будь-яку відбивну поверхню. Опинишся ти все одно тут.

- Потрібно запам'ятати лише кілька рухів, - видав Творець і став ближче до порталу, піднявши долоню до рівня грудей.

Гамл спостерігав. Досить швидко, йому показали всі команди і пояснили що навіщо потрібно. Після цього, був невеликий інструктаж щодо його роботи. У принципі, він не мав перебувати тут постійно, що тішило, однак за екстреної ситуації, він мав реагувати миттєво. Бет навіть пожартував, що Гамлів і просити не варто, бо вони самі першими в бій рвуться. Трохи посміявшись із цього, Обранця відпустили освоюватися самого, тоді як правителі зайнялися своїми справами. Гамл, згадавши про своє невелике майно, швидко сходив у кімнату і забрав звідти всі свої фігурки, які довелося виносити на таці, тому що в руках би вони не помістилися. Поставив їх на ліжку в своїй новій кімнаті й підійшов до стелажа з табличками, на яких красувався текст. Узяв крайню і переглянув. Здригнувся від переляку того, що відбувалося, мало не впустивши важливий текст на підлогу.

- Я читаю! - із шоком кричали думки. - Як це? Як це?! - почав символ за символом проходити далі, вбираючи всю прочитану інформацію і занурюючись у ще більший шок.

За цією табличкою пішла друга, а там і третя, четверта. Загалом він прочитав усю полицю, дізнавшись багато про зовнішній світ і про те, як справлятися з багатьма проблемами. Поставив останню табличку на місце. Голова боліла від втоми. Хотілося прилягти і трохи поспати, чим Гамл і зайнявся, перенісши свої фігурки на стіл.

Прокинувшись, він розставив усе своє мистецтво на поличці, що була вище за стіл, і попрямував до залу з порталами. Тут, оглянувши стіни, підійшов до свого і точно, методично зробив кілька чітких рухів рукою. Відкрився вихід у вже знайому кімнату. Ступив усередину. Тут, ліворуч від нього, чистили якогось світлого, точно так само як і в туалеті, вітальні. Попрямував до Алефа, біля якого сиділа Дельта, підібравши під себе ноги, читаючи все ту саму книжку про фінікійську мову. Увійшов. Лідер, як той ще був на порозі, швидко піднявся і радісно привітав його:

- Обранець наш прийшов!

- Хах, я все ще той самий Гамл, - відповів йому та підійшов до Дельти, став навпроти й нахилився до книги, спрямовуючи обличчя до коханої.

Та, помітивши когось чорного перед собою, спантеличилася, насупившись. Підняла очі.

- Привіт, - спокійно видав той.

- Гамле! - радісно вигукнула вона, налякавши при цьому світлого, що перебував у цій же кімнаті.

Миттєво закрила книжку, відкинула її на оббивку дивану і кинулася коханому на шию, притискаючи його до себе і заплющуючи при цьому очі:

- Я так сумувала! Тебе давно не було! - захоплювалася вона в думках.

- Прямо давно? - наївно перепитав, при цьому теж обійнявши її.

- Так! - відсунула його і подивилася в обличчя. - Цілий день! Ми цілу партію почистити встигли!

- Це ви вже закінчуєте? - спантеличився.

- Ні! Ми тільки почали!

- Ого, це я пішов, ви почистили партію, прийшла наступна і я тільки повернувся?

- Ага! - кивнула і швидко поцілувала. - Чим ти займався так довго?

- Не повіриш. Читав.

- Читав? - насупилася, здивувавшись водночас.

- Так, - кивнув. - Творець зробив щось із моєю головою і тепер я вмію читати.

- Що він зробив? - занепокоїлася.

- Я не знаю, але це було боляче.

- Мм... - засмучено протягнула. - Але зараз тобі не боляче, - знову поцілувала. - Зараз уже все добре.

- Так, - позитивно кивнув. - А ще в мене новина є.

- Яка?

- Мене обрали.

- Ух-ти! Це ти тепер Обранець?

- Угу, - радісно кивнув.

- Ого! - помахала ногами. - Вітаю! - міцно обняла його за шию. - Ти молодець! Ти будеш хорошим Обранцем!

- Дякую, що віриш у мене...

- А як інакше? - радісно відсунула його й поцілувала.

- Мабуть, ніяк, - відповів, ніби з усмішкою.

- Сідай! - хлопнула по оббивці праворуч від себе і забрала книжку, посунувшись до підлокітника.

Той присів і одразу ж обійняв її за талію, спрямовуючи обличчя до обличчя:

- Чим займалася весь цей час?

- Читала. Тут, - підняла книжку, тримаючи її за корінець, - стільки всього цікавого виявилося!

- А хочеш продовжити читати ту книгу, де ми зупинилися?

- Давай! - кивнула з ентузіазмом, підскочила і поспішила в сусідню кімнату, звідки незабаром принесла ту саму книжку в зеленій обкладинці, сіла назад і відкрила її, перегорнула.

Досить швидко знайшовши місце, де вони зупинилися, Гамл почав читати. Спосіб, що міг доставити темних до світлих, виявився надзвичайно простим у виконанні. Таким, що темний почав ще більше дивуватися від такої скритності тексту і складності його прочитання, особливо для світлих, що ніяк не могли перешкодити проникненню в їхній світ. Спантеличено подивився на Дельту, та - на нього.

- Це занадто просто.

- І підозріло.

Продовжили читати. Далі вже був текст чорнилом, тож Гамлу залишалося тільки слухати кохану і вникати в суть речей.

Через деякий час, коли темні вже закінчували, Обранець ласкаво поцілував Дельту, торкнувшись її щоки своїм плоским обличчям, і сказав, що йому скоро потрібно буде йти. Світла засмутилася і стала тьмянішою. Гамл же пообіцяв скоро повернутися, так само сказавши їй, що позаминулого вечора вже доробив їхню скульптуру і вона може оцінити її. Дельта не заспокоювалася, думаючи про те, що вони не посплять цієї ночі удвох і в одному ліжку. Попросила його залишитися, взявши обома за руку, але той все одно відмовився, нагадавши їй, що він Обранець і має бути зі своїми, по той бік дзеркала. Знову поцілував її, піднявся, попрощався і попрямував до порталу. Дельта, залишена на дивані з одним тільки Алефом, покосилася на нього і ображено склала руки на грудях, впала спиною на спинку, похмуро дивлячись уперед.

- Щось сталося? - поцікавився знайомий.

- Так. Гамл нехороший темний.

Наступний день починався так само, як і попередній тиждень, з відмінністю в тому, що сьогодні прийшов той самий Ро. Несхвально глянувши на світлу, він пройшов у вітальню і сів на один зі стільців, чекаючи якихось темних. Ті прийшли досить швидко, але без свого Алефа, який розбирався з Верховним Творцем з якимось із питань. Йому, на короткочасну заміну, послали Обранця, що, опинившись у кімнаті, одразу ж поцілував Дельту, вітаючи її, і сів поруч. Світла неспокійно вказала на стіну у вітальню:

- Там Ро прийшов, - пошепки почулося в голові.

- Щойно Заін закінчить, я поговорю з ним.

- Заін це як Дзета?

- Так, - кивнув і поцілував. - Як Дзета, тільки їй цього не кажи, їй не подобається, коли її звуть не на її ім'я.

- Добре, - кивнула, дивлячись на обличчя.

Практично одразу після цієї розмови, Дельта почула злісний крик із сусідньої кімнати, різко повернулася туди. Така ж здивована реакція була і в інших світлих, темних, що відволіклися від процедури. Гамл миттєво схопився з ліжка і помчав у вітальню. Там була страшна картина. Уже очищений світлий міцно тримав перелякану темну за зап'ястя і кричав на неї, періодично завдаючи ударів. Обранець миттю підбіг до них, із силою відірвав його руку від жіночої і штовхнув ногою в груди так, що той упав разом зі стільцем назад. Одразу ж неспокійно повернувся до працівниці, тримаючи її за передпліччя:

- З тобою все гаразд? Іди до Дельти, вона тебе заспокоїть, - гнівно повернувся до Ро, відпустивши підопічну.

Та швидко піднялася і швидкими кроками попрямувала до ліжка. Світла, помітивши її крок і позу, одразу ж обійняла її, посадивши на ліжко, і почала заспокоювати, віддаючи свою енергію. Гамл, тим часом, готувався до нападу:

- Ти збожеволів?! - підійшов важкими кроками і підняв Ро, схопивши за горло. - Ти що собі дозволяєш?! - з ударом уперся його потилицею в стіну.

Той лише гидливо оглядав постать перед собою:

- Ти - ніхто, перед світлими. Ми найкраща форма життя.

- Не забувай про те, хто вас створив! - трохи відірвав і знову вдарив його потилицею об стіну. - Дельто! - звернувся до неї. - Клич свою тріаду! Цей світлий не жилець...

Та, лише почувши це, злякано підскочила і спалахнула, зникнувши, чим налякала всіх темних у кімнаті. Заін, одразу після цього переглянулася з Хе і стрибнула в портал. Гамл починав екзекуцію:

- Ти помреш у муках, за такі слова! - схопив його зап'ястя і притиснув до стіни, почавши з силою висмоктувати його світло.

Ро, у місцях контакту, втратив будь-яке сяйво, ставши прозорим, каламутним і злегка сірим. На обличчі його виднілася тільки злість.

- Це ти погрожував Дельті?! - ніби штовхнув його, розлютившись і починаючи висмоктувати його зі ще більшою силою.

- Темні та світлі ніколи не будуть одним цілим!

- Ти помиляєшся! - натиснув на нього руками.

- Це правда, яку ніхто не визнає!

- Правда в тому, що ми завжди були одним цілим!

За спиною з'явилися троє, з неспокійною Дельтою на чолі.

- Що тут відбувається? - суворо висловився один із правителів.

- Ваша ідеологія, - гнівно почав темний, - пішла в інший світ після того, як ви почали робити їх жорстокими, - стиснув його горло, відірвав від стіни й кинув під ноги тріаді. - Ро, - поставив руки на боки, - погрожував Дельті розправою за те, що вона спілкується з темними і, що ще гірше, напав на мою підопічну - Заін.

- Хто говорить? - діловим тоном звернувся Правитель, дивлячись на темного.

Ро, тим часом, поставив руки на підлогу і почав підніматися, на що один з Альф придавив його ногою назад.

- Обранець, - чітко відповів Гамл. - Ми були готові допомагати вам і йти на компроміси заради примирення, але це, - вказав на лежачого світлого, - переходить усі межі. Ми не збираємося мирно ставитися до тих, хто нападає на нас.

Тріада глянула на світлого під їхніми ногами.

- Він говорить правду? - Правитель глянув на Дельту.

Та неспокійно кивнула, почавши м'яти зап'ястя.

- Ми, - тріада підняла очі на темного, - відключимо його, щоб це не заважало примиренню.

- Дельто, - звернувся до неї коханий, не повертаючись, - проконтролюй.

Та швидко кивнула.

- Я не потерплю, - суворо продовжив Гамл, звертаючись до Альф, - такого ставлення до темних. Будь-яка така витівка коштуватиме світлим життя.

- Ми розуміємо, - кивнув лідер. - Проблему буде усунуто негайно, - нахилився, взяв Ро за плече і підняв.

Усі четверо спалахнули, а за ними й Дельта. Темний повернувся в спальню. Світлі, які частково не чули діалогу, нічого не розуміли. Очищення продовжилося. Обранець же зайшов у портал і, знайшовши Заін у її кімнаті, на ліжку, підійшов, присів поруч і обійняв за плече, неголосно почав:

- Як ти?

- Було страшно... - гладила передпліччя.

- Що він хотів?

- Не знаю, - знизала плечима. - Просто казав, що я погана. Гамле, - подивилася на нього, - я не хочу більше виходити до світлих. Можна я працюватиму як раніше…?

- Так, - поцілував у скроню. - Я скажу Алефу. Якщо хочеш, можеш виходити до нас із Дельтою. Ми не образимо.

- Так, я знаю, але цей світлий мене дуже налякав…

- Їхня тріада сказала мені, що вб'ють його, щоб не заважав примиренню світлих і темних. Дельта зараз там, стежить за всім.

- Тобі пощастило, що ти знайшов такого хорошого друга…

- Всім пощастило. Не переживай, зараз ти в безпеці і ніхто на тебе не нападе.

- Дякую, що заступився.

- Не міг я інакше, - знову поцілував її у скроню і піднявся. - Відпочивай, - попрямував назад і зайшов у звичайний портал.

Опинившись у кімнаті, присів на ліжко і став чекати Дельту. Та прийшла не так скоро, як темний очікував. Тільки повернувшись, вона сіла поруч із ним і подивилася на нього великими шокованими очима:

- Його відключили. Я бачила, як він помер...

- Я теж, - обійняв її, - нещодавно бачив, як темного вбили. Це жахливо.

- Згодна... - загальмовано кивнула. - Завтра до нас прийде тріада на очищення і Знавець...

- Ну, почистимо.

- Я ще в шоці, від усього того, що побачила... Це так бридко, швидко й несподівано, що страшно...

- Згоден, - поцілував її в щоку. - Але зараз ти тут, зі мною і в безпеці.

- Так, - несильно кивнула й обійняла його, поклавши щоку на шию.