Здобич

Одного вечора одинокий мисливець сидів у засідці та полював на оленів. Все темніло і пора було вертатись додому. Він взяв молоде оленя яке недавно підстрілив та потяг до будинку. Незадовго після того він зайшов у свій дерев’яний будинок що стояв посеред великого лісу. Найближчі тисячу кілометрів не було жодної людини. Мисливець поклав оленя на стіл, і той покрився кров’ю убитого створіння. Його підстрелена голова впала у правий бік звиснувши зі столу. Цей день був дуже важким, він навіть не хотів обробити тварину, хоч це і була його любима справа. Він закурив сигарету та всівся у шкіряне крісло у напів-темній кімнаті з купою голів тварин, що висіли на стінах. Картинка пливе, спати хочеться... Маже крізь сон він звернув увагу на крайній трофей оленя. Він наче поворухнувся. Та ні, здалось подумав він і поспішив до ліжка.

Дивний був той мисливець, живе за тисячу кілометрів від цивілізації, та ще й у дивному будинку. Без вікон.. Лише два входи. Лампочка ледь-ледь світила періодично мигаючи. Сонячні батареї майже не виробляють енергії. Цей темний ліс із високими деревами. Схоже мисливець змирився що у нього не все добре із сприйняттям світу і не проти бачити звичні дерева, які збільшились у три рази. Можливо в день тут і світло та ввечері ледь видно стежки.

Уже спить. Щось гупає в стіну. Не схоже на щось менше оленя, та й олень сюди б не прийшов. Ведмідь? Невже зачув смак їжі. Гуп-гуп. Цей стукіт нестерпний, наче головний біль що докучає думати. Гуп-гуп. Тріск дерева був останньою краплею. Він встав з ліжка, схопив свою рушницю та рушив до дверей. Тварина наче відчула його та затихла. Втома мотивувала його не йти на двір провіряти, все ж проблема вирішена, тож він глянув на впольованого оленя, той все ще лежав на лівому боці із звислою головою, паралельно стікаючи кров’ю. Щось наче не так подумав він поклавши рушницю збоку. Не відпускає мене здобич. Все ж треба тебе доробити. Він узяв гострий ніж та одним ударом відтяв голову молодому оленю. Вона упала на підлогу, та мисливець підняв їх та акуратно поставив на стіл. Мені здалось чи тільки що хтось постукав у двері? Та ні це я стукнув ножом об кістку.

Гучний гуркіт із сусідньої кімнати змусив його замислитись над попередніми звуками. Схоже медвідь не пішов. У тій кімнаті теж є двері. Недобре якщо він їх проламає. Із сусідньої кімнати долинув огидний стогін, схожий на крик віслюка, чи то лай собаки, чи все ж ведмедя. Мисливець миттю ухопив рушницю та подався до сходів на другий поверх. Щось наче підказувало йому тікати, хоч він з легкістю підстрелить дорослого медведя. Гуп-гуп. Схоже цей звук повернувся. Він б’ється об стіну, але нащо? Тварина ще раз заволала та наче покинула приміщення. Мисливець не маючи бажання провіряти нижній поверх, закрився у спальні на другому поверсі та лягнув у ліжко. За шторами не було видно нічого. Темінь, як і у кімнаті. На мить у темноті вікна появились ледь помітні очі. Очі що бажали смерті. У будь якому разі це неможливо тож мисливець спихнув нещастя на свою психіку та невдовзі заснув.

Не дуже хороший ранок коли ти прокидаєшся від скреготу дерев. Вітер сьогодні дуже сильний. Мисливець відчинив двері спальні, та згадуючи вчорашні події повільно спускався закрученими сходами донизу із рушницею на прицілі. Усе було спокійно, та його увагу привернуло оленя що лежало на столі. Його голова лежала повернута на правий бік та звисала зі столу. Я ж наче розрубав її. Та і ніж на столі, у крові, там де я його і лишив. Неважливо. Що ж там у другій кімнаті. Медвідь учора наробив купу шуму.

Він увійшов у світлу кімнату. Лампочка не працювала та кімнату наповнювало світлом сонце крізь виламані двері. Вони були виламані ззовні та ще й разом із частиною стіни. Схоже звір був сильним, раз стіну пробив. У кімнаті було не дуже багато речей, комод, крісло, тумбочка та стіл. На стіні висіли голови тварин. Один з них, а саме крайній олень був весь у крові. Невже медвідь такий дурний щоб сам себе поранити. Мабуть тому і втік. Мисливець підійшов до виламаних дверей із яких лунав свист вітру. Поглянув у глиб лісу та замітив темну постать що дивилась на нього. Невідома істота, очі якої палали жагою смерті. Спочатку він дивився прямо на мисливця та потім розвернувся і пішов у глиб лісу. Він був далеко тож через секунду його б не було видно навіть у приціл снайперської гвинтівки. Аж мурашки по тілі пішли мовив собі під ніс мисливець і пішов на другий поверх, закривши за собою двері у незахищену кімнату.

На кухні було повно приборів. Великий холодильник та стіл. Навіть камін стояв. Мисливець з’їв холодної гречки, та запив її водою з таблетками. Таблетки він узяв в дивній баночці. Колись вона була прозорою та з красивою етикеткою з рецептом. Зараз вона до половини замальована білою фарбою, що не давала прочитати назву ліків. Також на білій фарбі олівцем було написано: Пити тричі на день, під час прийому їжі. Мисливець доїв, передягнувся та подався ремонтувати двері.

Спустившись у темний підвал він витягнув звідти старі двері та кілька дошок, прихопив із собою ящик з інструментами. Знявши старі двері він наглухо забив отвір дошками. Вирізав отвір по розміру для нових дверей та поставив їх. Попри свою старість двері були досить міцними, проте в підвалі вони лежали не просто так. На них був поламаний замом і вони не могли закритись окрім як зачинити їх на ключ. Вітер був таким сильним що двері хиталися то всередину, то назовні. Через старість та відсутність обслуговування вони скрипіли як навіжені. Закривши двері на ключ проблема зникла. Скоро буде зима і треба заготовити дрова. Мисливець взяв сокиру та пішов шукати старі дерева.

Рубав він усе до темна, і останній пучок дров з дерева він доніс до хати уже в темряві. Вітер нікуди не зник, навпаки він лише посилився. Мисливець повечеряв та здавалось вперше за останній час розслабився, та його спокій перебив сморід. Чорт забирай, олень! – скрикнув мисливець. Він миттю підірвався та побіг на низ, але м’ясо спасати не захотів, воно ніби місяць тут пролежало. Відчинив двері та викинув тварину під двері. Зачинивши їх він пішов у сусідню кімнату та провірив чи зачинені двері у вітальні. Зачинені. Він розвернувся та почвалав до спальні.

Свист вітру не давав йому заснути, на додачу, за кілька хвилин на нижньому поверсі щось заскрипіло. Це був скрип нещодавно встановлених дверей. Він розливався по усій хаті. Нестерпні звуки не давали йому заснути і впливали на нього не кращим чином. Болячка, пухлина в голові, як ще описати цей скрип та свист вітру? Неочікувано скрип зник. Мисливцю стало краще, тож він був готовий заснути, та ручка його дверей у спальну трішки нахилилась. Хоч у кімнаті було темно він це дуже добре побачив. Тривога охопила все його тіло, та ручка повернулась у свій початковий стан, і за кілька хвилин виснага переважила страх і він заснув.

Ранок почався на диво спокійно. Він зварив собі картоплю та м’ясну підливу. Запив усе це звичною водою та пілюлею. Баночка була зовсім пуста, це була остання таблетка. Він буркнув і залишивши свій сніданок спустився донизу. Відкрив у землі дерев’яний люк та спустився у підвал. Мисливець підійшов до великої сіро-синьої коробки та відкрив її. Усередині до половини коробки було навалено повними баночками пілюль із написом «пий кожен ранок». Узявши одну він закрив коробку та повернувся до їди. М’ясо у мисливця закінчувалось. Треба щось вполювати, уже давно не везе, лише те оленя, іто згнило. Дивно що воно не смердить за дверми. До ранку уже вся хата мала б смердіти. Узявши рушницю він спустився донизу та зайшов у вітальню. Спробував відчинити двері, та марно. Курва ви ж вчора пів ночі відкривались і скрипіли, а зараз ні? Він витяг із кишені чорного ключа та трьома обертами відчинив двері. Надворі було темно. Сонце лише сходить а великий ліс перешкоджає попаданню світла. Навряд чи в таку темінь хтось захоче йти кудись, але ще треба віднести тіло оленя подалі від хати. Він обійшов будинок та підійшов до інших дверей.

Біля дверей, де мисливець кинув оленя нічого не було. На стіні з краю від дверей було кілька царапин, які разом із круглими сучками дерева утворили англійське слово die-помри. Мисливець не вірючи такому збігу протер очі, проте напис зник, перетворившись на кілька кругів із прямими лініями. Що ж, якщо виносити нічого то повернусь у будинок. Він черговий раз обійшов будинок та закрив за собою двері на 3 оберти. Пройшовши вітальню він увійшов в велику кімнату і гидкий сморід вдарив йому в ніс. Посеред кімнати на столі лежав на пів гнилий олень. Від переляку мисливець впав на землю прямо у дверному проході. Щось мені вже зовсім з головою. Тре лікаря покликати. Він швиденько повторив дії викидання з оленем та піднявся нагору де поставив телефон на зарядку. На диво у цій глушині є мобільний зв’язок. Він подзвонив на єдиний записаний у нього номер. Це був номер якогось Олега лікаря. Трубку швидко підняв жіночий голос. -Хто дзвонить?

-Це я! Скрикнув мисливець. Невже не можеш прочитати на телефоні контакт? Дай мені Олєга. Альо Олег? Короче мені тут трохи погано стало, прийди до мене подивись що зі мною.

-Гаразд, але ти ж розумієш що я буду лише через три дні?

-Та звісно, не перший раз їдеш. Все давай в мене справ повно.

Мисливець взяв рушницю та усі потрібні речі та вийшов на двір. Оленя знову не було під дверима. Ні в кімнаті, ні під іншими дверима. Знизивши плечами той пішов у глиб лісу в надії вполювати хоч якогось звіра, та не встиг він далеко пройти, як надворі стемніло. Не ніч а хмари, проте темні. Перші краплі дощу впали додолу коли він спостерігав за оленем на його столі в будинку. Він черговий раз викинув оленя надвір та на цей раз відніс досить далеко. Мокрий від дощу від повернувся у будинок. Та взявся робити порядок. Все одно нічим зайнятись.

Наступного ранку коли він прокинувся він першим ділом спустився донизу. Оленя не було. Віл лежав за сто метрів від будинку де він його і лишив. Надворі світило сонце, а значить мисливець спав до обіду. Він пообідав та пішов колоти дрова. До вечора...

Стемніло. Вдалині завили вовки, та ліс окутав холод. Мисливець забіг у теплий будинок який тепер опалюється дровами. Повечеряв та миттю заснув у теплій спальні.

Ранок почався як завжди. Мисливець узяв рушницю та вийшов надвір. У далині бігало маленьке оленя. Вій підніс до очей бінокль та відсахнувся побачивши що він весь у крові. Його голова була відрізаною та якось трималась на тілі. Стікаючи від крові олень їв траву відганяючи періодично від себе мух. Схоже він не такий свіжий як раніше...

Мисливець миттю підійшов ближче, та олень зайшов за дерево та зник. Підійшовши ближче він лежав на тому ж місці із відтятою головою що лежала метрів зо два збоку. Смердів неймовірно сильно. Мисливця знудило від такої картини і він повернувся до будинку. Біля дверей стояв лікар.

-Привіт лікарю! Гей відповідай!

Лікар нічого не відповів та потяг руку привітатись. Мисливець теж потягнув руку та коли торкнувся руки лікаря вона як і весь лікар випарувались у повітрі. Ну ніфігасобі галюцинації - сказав мисливець і ввійшов у будинок. Він зварив чай на кухні та спустився пити його у вітальні, споглядаючи за своїми трофеями. Він усівся у скрипуче крісло та сьорбнув чай. Електрика пропадає чи що, маленька лампочка ледь освітила крісло де сидів мисливець. Навколо була темінь, трофеї на стіні було ледве видно, лише очі та роги відбивали темне світло від лампи. -Це бурий ведмідь, хлопець, його я вполював три роки тому, це олень Західно-європейський, важко було його впіймати та рік тому мені це вдалось, так а це... У темряві закліпали пара очей живої істоти. Мисливець скрикнув та вибіг на вулицю замкнувши за собою двері. Надворі було темно. Дуже темно! Він без поняття що це за чудовисько але воно явно хотіло його смерті. З глибини лісу побачився його добрий друг олень із відтятою головою. Його голова висіла біля ніг тримаючись за тіло одною лиш веною. Кров із шиї стікала по дивом уцілілій вені, збивалась у каплі на носі та крапала на землю. Очі оленя світились жовтим сяйвом. У шоковому стані мисливець так і стовбичив біля дверей. Оленя заверещало і побігло до мислився. Не заходити ж у кімнату з чудовиськом? Він оббіг будинок та зайшов у середину з другого боку. Олень не заставив чекати себе і гупнувся у двері. Ніяк не відчепиться, може це демон по мою душу прийшов!? Кожних дві секунди стукіт повторюється. Він розвернувся та швидко узяв в руки рушницю. Піднімаючись наверх по сходах полилось повно крові.

-Та курва мать, що там твориться?

Голову мисливець мав тож залишився на першому поверсі. Гуп-гуп. Кров затікає у будинок крізь малу щілину дверей. Нагорі гупання та виття вовка. Лише у вітальні спокійно. Мисливець привідкрив двері. Усередині нікого не було. Навіть таємного чудовиська. Він трішки увійшов та в цей момент Двері виламались і з гуркотом у проході показалось чорне чудовисько. Наче й пес але велике як олень, та ще грива від коня. Воно кричало, плювалось та скавуліло. Застрягши у проході мисливець не тратив даром часу та вистрілив у тварюку. Вона впала на землю та почала стікати кров’ю. Кілька секундна пауза і воно як повстало з мертвих! Це все ще чорне тіло без жодного іншого кольору продовжувало спроби увірватись до будинку, його грива що була поза головою наче замазалась кров’ю. Здавалось мисливець був радий тому що кров тече з голови та мабуть мозку , та звір потрусив головою, заволав та побіг у обхід будинку. Тут він не пролізе. Мисливець швидко зрозумів що тут може пройти олень, який вже не гупає в сусідні двері, тож повернувся у сусідню кімнату. Там він відкрив у землі люк та спустився у підвал. Закрив люк про всяк випадок на ключ та опинився у пустому земляному приміщенні із дерев’яною стелею та одною маленькою табуреткою. Стукіт припинився. Стала неймовірна тиша. Мисливець став на ледь видну табуретку та включив лампочку, після чого сів. Усе ще було тихо. Оглянувши привичний йому підвал не побачив нічого. Лише чорне тіло тварини яка із відкритою щелепою летіла на нього.

Спів птахів, та гул води. Туман над озером розливався по усьому лісу. Приємне повітря.

-Ну нарешті ти проснувся. Вже обід!

- Олєг? О привіт. Мені такий сон дивний снився.

-Не знаю що тобі там снилось, але дверей у тебе тепер немає.

-Ти як це сказав, мені тепер здається що то був не сон.

-Та ти не звертай увагу. Ти головне приймай ті таблетки що я тобі казав. Обов’язково!

-Слухай мені здається ліс хоче щоб я пішов звідси. Я вчора бачив оленя без голови!

-Цікаво. Що ж, це не дуже важливо, то ж ходи на огляд. Чи для чого ти мене покликав?

-Точно, в мене троха галюцинації були. Правда тепер я не думаю що це галюцинації. Може я все-таки з’їхав з глузду?

-Не думаю, ну ти головне приймай ті таблетки ясно?

-А що то за таблетки такі?

-Неважливо. А за ті галюцинації то це напевно газ, чую щось смердить, а ти пальник не виключив. То напевно тому й відрубався. Поки я двері не відкрив для провітрення хати, то ти не просинався ніяк.

-А виламані двері тебе не дивують!? Тут вчора взагалі таке було!

-Як ти там казав то галюцинації від газу, а двері то таке. Часто з ними щось стається.

-Дуже часто в центрі міста двері Чупакабра виламує!?

-Ти ще скажи що вона існує, гаразд не задавай дурних питань, я поверхневий огляд зробив і в тебе все ок, тому приймай таблетки, не задавай лишніх питань, І ні в якому разі не дзвони до інших лікарів!

-Дивні ти речі говориш, але що я другу не повірю? Бувай.

Мисливець опинився в тихій кімнаті сам на сам із своїми думками. Навряд чи він побачить ще когось найближчий рік.

-Йой двері ж відкриті. Зовсім з голови вилетіло. Вони повинні бути відкриті, інакше Олег би не зайшов до мене.

Він одягнувся та спустився до низу. Закрив двері у вітальню де дійсно були виломлені двері. Ще раз підтвердив собі що це був не сон. Чи це був ведмідь з галюцинаціями разом!? Таблетки! Хіба це не підозріло, що мій лікар не сказав нічого про ліки. Це вже не вперше він уникає цього питання. Може ці ліки якась наркота і він мене вбити хоче? Та в ті виламані двері його зовсім не здивували. Що з ним таке?

У нього закрутилась голова. Ну все мені це надоїло. З ним точно щось не так. Він узявся за свій телефон та набрав на ньому 101.

-Добры дзень, сэр, што вас турбуе?

-Добрий, мій друг пічкає мене наркотою, ви не могли б провірити чи це так?

-Ну, вы й сказанулі. Нашы спецыялісты ўжо ў дарозе. Калі ласка, скажыце мне сваё поўнае імя і адрас

-Я? Ви мене у списку жителів не знайдете, паспорта у мене теж нема. Вважайте дитя циганів. Живу я у халупі у південному лісі від Мінська.

-Добра, пачакайце дактароў. Да пабачэння.

Бабулька по той бік дроту скинула трубку і мисливець пішов у підвал шукати чим прикрити двері. Кілька дошок заробили діру, та тепер дверей тут не буде... Цікаво, як так що бабця навіть не спитала де я живу в лісі. Може це тому що тут лише одна дорога, але чорт забирай, добратись сюди швидко все рівно не вийде.

Час до вечора пройшов спокійно, Мисливець лягнув спати, а прокинувся вже зранку, коли його розбудив стукіт у двері.

-Нічого собі ви швидко приїхали!

-А я бачу ви людина не дуже соціальна...

-О, ще й українську знаєте. Прекрасно. Отже якщо коротко, в мене є друг, лікар колишній і він казав мені їсти таблетки. Постійно... І коли б я не питав він завжди уникав питання. Тепер у мене якісь приколи з головою почались і я думаю що він мені якусь наркоту підсунув. Може й вбити мене хоче.

-Ясно-ясно. Можете назвати його повне ім’я?

-Перішко Олег Романович.

-Записали. Можете дати нам зразок ваших ліків? Дякую, а потім проходьте в карету швидкої допомоги на поверхневий огляд.

Лише краще сказати джип швидкої допомоги. Схоже вони по бездоріжжю як по трасі їхали.

Поверхневий огляд не показав ніяких особливих проблем та відхилень, проте було явно помітно нехватку вітамінів та мінералів.

-Тому побільше різноманітної їжі, а ліки ми нажаль тут перевірити не можем тож відправим їх на експертизу до міста. З усіма чергами результати прийдуть до нас за 4 дні. Плюс 2-3 дні як ми доїдем до вас повторно. За час нашої відсутності просимо вас не вживати таблетки невідомого походження. На цьому все, з вас тисяча білоруських рублів.

-Ну ніфіга собі! Звідки такі ціни?

-Врахуйте що ми посеред найбільшого лісу Європи, і ми приїхали сюди дуже швидко, а цей джип зовсім не дешевий. До того ж ми вам провели достатньо хороший мед-огляд. Також у цю ціну уже входить перевірка на незаконні речовини та визначення призначення лікарського препарату. Боюсь наступний приїзд коштуватиме вам ще 500 рублів, проте це лише за виїзд. Більше ми з вас не візьмемо. Так ціна зрозуміло? Супер. Бажаєте залишили 20% чайових?

-Та ви офігіли. Нате тримайте. 1021 рубль. Все що маю. Не лікарня а обдиралово якесь.

-На цьому все, і до речі, рекомендую вам зробити паспорт, бо вас в тюрму затягнуть. Зараз без паспорта мало що можна, і вас ми б теж мали оглядати лише за його наявності. Да пабачєня.

Ну нічосі лікарів викликав сказав мисливець і пішов до хати з пустим гаманцем. Ще десь треба нашкрябати п’ять сотень на наступний тиждень. Треба по заначках поритись, може в мене ще є щось.

Джип розвернувся та поїхав у глиб лісу, а мисливець лягнув спати.

Посеред ночі його розбудили дивні крики що лунали з глибини лісу. Густий ліс був наповнений туманом, коли мисливець зрозумів що вибіг на двір щоб побачити що спричиняє крики. Проте перш ніж він усвідомив що в такій глуші нікого не може бути, він відчув, як з темряви прохолодного лісу, темне чудовисько дмухає теплим повітрям прямо перед його лицем. Після всього що сталось, одна необдумана дія, як він вибіг на вулицю, і теплий подих Чупакабри - останнє що він відчув у своєму житті.