Кіт вірогідності

Ще один химерний сон, що чіткою лінією, ніби постріл ворожого снайпера, закарбувався у пам'яті. Під ногами, ніби й досі, шарудить антрацитово-чорний пісок. Стогін далекого, й такого чужого, неба над головою змітає невідомі зорі. Можливо, мені дозволено було зазирнути по той бік смерті. Не знаю. Але хочеться, щоб все так і було. Текст записано для конкурсу "Міфи серед нас", що прохидив на літературній платформі Аркуш. Читає автор
Перейти до книги "Кіт вірогідності"
300
Публікація: 22.01.2024
Оповідання
аудіокнига