Відьмина помста

— ...гадство.

Медея прикусила нижню губу і насупилась, коли крик її боса Кортіса Каберне змінився низьким, незадоволеним кумканням. Замість директора у стильному і строгому синьому костюмі в кріслі сиділа товста, мокра і незадоволена жаба. Похмуро дивлячись на земноводне, відьма накрутила пасмо густого чорного волосся на палець.

— Якщо розчаклую, - прошипіла Медея, — Ти ж жити мені спокійно не даси.

Упираючись долонями в боки, вона підійшла до столу, цокаючи високими підборами.

— Але, якщо залишишся жабою, то я почну відчувати до тебе жалість, - вона примружилася. — Однак я не катую звірят.

Нахмуривши брови, вона взяла незграбне земноводне на руки та м'яко поцілувала. Поцілунок — священне таїнство, через нього в тіло відьми перетікає магічна сила, з зачаклованого спадають чари, а той, хто спав сотні років — прокидається. Здається, люди почали писати про це казки. Щоправда, з роками вони забули, що найсильніші магічні властивості має секс. Після поцілунку магія відновлюється досить швидко, після сексу – зашкалює.

Медея опустила жабу на крісло, і земноводне швидко і невблаганно перетворилося на дорослого, огидно красивого чоловіка. Бліда, чиста шкіра, ледь помітні кола під карими очима і золотисте волосся, що розтріпалося від перетворення.

У кожному зі своїх життів цей чоловік був неймовірно привабливим. У кожному зі своїх життів він досягав неймовірних вершин. І в кожному житті Медея була блідою тінню на тлі Кортіса.

Настав час скинути молодого бога з його небесних вершин.

Кортіс хапав ротом повітря, тримаючись за груди, дивлячись на Медею скляним від жаху поглядом. Гидота! Навіть будучи безпорадним, наляканим і слабким, він не здавався жалюгідним!

— Т... ти...

— Відьма, - підтвердила вона, витягнувши руку, роздивляючись доглянуті нігтики. — Вигнана з ковена, бо була від самого народження найкращою.

Вона посміхнулася, присівши на стіл свого боса, витягнувши довгі стрункі ноги.

— І я тебе ненавиджу.

— Що... що?

— Юлій Цезар, Карл Великий, Торквемада... або Кортіс Каберне, - вона повела плечем. — Ти в будь-якому втіленні мене дратуєш.

Кортіс бурмотів щось безглузде, а його погляд бігав кабінетом. Медея чудово знала, що цей чоловік не такий простий. Він тільки здавався безпорадним, а насправді зараз шукав чим по ній запустити.

— Я не прийду завтра, - сказала Медея пальцем, провівши по руці Кортіса. Вона обійшла його зі спини і шепнула на вухо. — Не прийду і наступного місяця. А ти подумай, мій любий директоре, чи готовий мене звільнити? - з цими словами вона пальцями пробралася йому під сорочку, відчула долонею міцні груди, серце, що шалено б'ється. — А я подумаю, чи спалити тебе в твоїй квартирі або в одній з твоїх дорогих іномарок.

З цими словами вона провела пальцем по губах Кортіса, глянула в його палаючі від нескінченних амбіцій очі, а потім випросталася і пішла з кабінету, голосно грюкнувши дверима.

Медея приймала ванну, коли хтось постукав у двері квартири. Від води йшла пара, на обличчі відьми була зволожуюча маска. Вона майже дрімала і підніматися зовсім не хотіла. До того ж жінка знала, хто прийшов.

— Циган, - позіхнула вона, засмикуючи фіранку. — Відчини двері і проведи гостя до мене.

— Циган не може. - промуркотів чорний, як найтемніша ніч, товстенький кіт, — У нього лапки.

— То швидше воруши цими лапками.

Медея заплющила очі, не вслухаючись у невдоволене бурчання кота. Через півхвилини в передпокої пролунали кроки, шарудіння, потім хтось увійшов у простору ванну кімнату. І відьма здивувалася, вловивши аромат троянд, який не перебили навіть улюблені парфуми Кортіса.

— Міс Ведам...

— Ммм, - Медея знову заплющила очі, — Сподобалося бути жабою, містер Каберне?

Кортіс насупився, стиснув губи і замовк.

— Та жартую я. Чим завдячую, шефе?

Кортіс глибоко зітхнув.

— Ця розмова не призначена для ванної кімнати.

Як завжди — суцільний офіціоз та ділові відносини. Він і тисячоліття тому був таким самим. Як він живе із такою манерою спілкуватися?

— Добре. Перейдімо в ліжко.

З цими словами Медея піднялася з ванної. По пружному тілу стікали вода і піна, довге волосся прилипло до шиї, плечей, спини. Вона відсмикнула штору. Кортіс встиг відвести погляд.

— Я... зачекаю ззовні.

— Навіщо? - усміхнулася вона, ввімкнувши душ, змиваючи з тіла піну, а з обличчя маску. — Люблю, коли на мене дивляться голодним поглядом.

Стиснувши губи, Кортіс вийшов, вчепившись у букет троянд, як у щит.

— Будеш чай?

— ...розбавлений зіллям, кислотою чи отрутою? - підняв брови Кортіс. Відьма була одягнена, і це явно додало босу сміливості.

— Гарна ідея. - посміхнулась Медея. — Але я не хочу, щоб ти помер надто швидко. Помучся перед смертю.

Кортіс зарився пальцями у волосся, зачесав його назад. Троянди Медея дбайливо поставила у вазу, помахом руки змусила квіти розцвісти. При великому бажанні можна було отруїти їхні шипи та вручити секретарці, яка щоразу виводила відьму з себе. Або зібрати пелюстки, скласти з них фігуру лисиці та вселити в неї лісового духа — щоб оберігав Медею і кусав галасливих сусідських дітей.

— За що ти мене так ненавидиш? - зітхнув він. — Ти мене з першої зустрічі вбиваєш поглядом.

— Ти розумний чоловік, Каберне. Здогадаєшся.

Він ненадовго замовк.

— ...Торквемада?

— Угу.

— Я... у минулому розправився з тобою?

Медею зворушило те, як витончено він уникнув слова "вбив".

Пауза затяглася, і бос понуро опустив голову.

— Господи, Медеє... мені так шкода.

Вона мовчала, дивлячись у порожнечу перед собою.

— Як я можу загладити провину перед тобою?

— Тебе викупить лише життя у нескінченних муках.

Вони зустрілися поглядами і зелені очі Медеї іскрилися від люті. Кортіс у відповідь лише посміхнувся. У нього в запасі було безліч посмішок, і ця — самовдоволена, впевнена, прохолодна — видавала у ньому великого директора.

— Тоді виходь за мене.

Медея підняла брови.

— Знаєш, давно думав, чому тебе бояться мої злі менеджери? Чому здатна довести до істерики навіть безжалісного адвоката нашої компанії? Мені завжди була потрібна саме така людина, але я зрозуміти не міг, що ти таке. Тепер усе стало на свої місця. Ти – відьма, – він витримав багатозначну паузу, — а я – твій Диявол.

Медея розреготалась, прикривши рота рукою.

— Ти марно тішиш себе, Каберне.

Він лише усміхнувся у відповідь, ненадовго опустивши погляд. Ця сволота знала, що має рацію, як ніколи!

— І все ж?

— Знаєш, Каберне, - Медея підійшла ближче і поставила ногу на стілець між ніг Кортіса, поруч із пахом. — Шлюб зі мною справді зіпсує тобі життя.

Він хитро примружився і взяв Медею за руку, м'яко стиснувши фаланги великим пальцем. Через мить чоловік одягнув їй на безіменний палець витончену каблучку з платини, яка зовсім трохи не підходила за розміром.

— Наволоч, ти це планував?!

— Звісно, місіс Каберне, - він поцілував тильну сторону її долоні, — А якби почув відмову і знову перетворився на жабу, я б квакав доти, доки в тебе не заболить голова.

— Вбити тебе мало!

— Мало, - він нахилився вперед і очі його палали вогнем азарту. — Тож я прийшов. Знав, що ти не хочеш мене вбивати.

Відьма відсторонилася, упираючись руками в боки.

— Зауваж, - вона тицьнула його пальцем у груди. — Все твоє майно - моє, ти підвищуєш мене до свого заступника і рвеш стосунки з усіма коханками. І ще, любий, я не пробачаю ні свого вбивства, ні зрад.

— Справжня відьма, - хмикнув Кортіс, підійшовши ближче. — А як щодо подружнього обов'язку?

— Навіть не думай.

— Як скажеш, - його голос став трохи тихішим, трохи привабливішим, інтимнішим. — Але знай, моя люба відьмо: я завжди отримую те, чого хочу.

У просторій та чистій квартирі Кортіса, розташованій на п'ятдесятому поверсі хмарочоса, завжди було багато повітря та світла. І Медея влетіла у неї, як стихійне лихо. Її переїзд не проходив поступово, як це зазвичай буває у парочок, що зустрічаються. Медея того ж вечора змахнула руками, заспівала щось невідомою мовою, і всі чаклунські і не дуже іграшки опинилися в квартирі директора.

Він спіткнувся через котел, коли хотів дістатися кухні, мало не сів на чорного кота, а відьмина валіза ледь не відкусила йому пальці.

— Любий, - позіхнула Медея, закурюючи довгу, з запахом гвоздики, цигарку. — Якщо вранці відчуєш, що тебе душать — не турбуйся. Це моєму домовичку не подобається новий будинок.

— Чому ж він не залишився у твоїй старій квартирі?

— Тому що я йому подобаюсь сильніше, ніж чотири стіни, - вона замислилась. — Втім, хочеш його задобрити — розігрівай їжу та напої до такого стану, щоби від них йшла пара. Духи нематеріальні, пара для них — їжа.

Кортіс тільки хмикнув у відповідь, але про всяк випадок того ж вечора випарував цілу каструлю дорогого коньяку.

Всю ніч він чув чийсь невмілий, млявий спів. Весь наступний ранок Медея товкла у ступі аспірин, змішувала з водою і кип'ятила.

Для одягу відьми знадобилася ціла гардеробна кімната, і Кортіс жахнувся, побачивши, в якому безладі лежать її речі. Однак нічого не сказав. Своєї відьми він все ще побоювався.

— У квартирі дві ванні кімнати, - сказав він. — Можемо користуватися однією.

Медея усміхнулась, заправивши за вухо пасмо чорного волосся. Густе, воно вилось крутими кучерями, блищало здоров'ям і силою. Кортіс давно хотів заритися в нього пальцями, відчути м'якість, вдихнути аромат.

— Люблю спостерігати за чоловіками, які голяться.

— Коли вони голяться внизу чи на обличчі?

— Вайло.

Після Кортіс пожалкував про свої слова, коли зранку не знайшов на раковині піну для гоління - весь простір займали косметичні речі Медеї.

— Бісить, правда? - промуркотіла вона, обійнявши його зі спини.

— Ні, що ти, - позіхнув він, розглядаючи баночку з евкаліптовою олією. — Бувало й гірше.

— Ммм, - вона потерлася щокою в його спину, і по потилиці Кортіса пробігли мурашки. — У минулому житті ти брехав переконливіше.

Зітхнувши, Кортіс узяв баночку без підпису.

— Ну, а це навіщо? - він відкрив кришку, вмочив палець і мазнув напівпрозорим кремом по лобі, по щоках. Взагалі-то, своїми діями чоловік хотів роздратувати відьму, помститися їй, але Медея тільки посміхнулася, дивлячись на нього у дзеркало. — Захаращувати місце?

— Цей крем я наносила, коли вирушала до найпроблемніших клієнтів. Від нього обличчя сяє красою, - вона повернула Кортіса до себе обличчям, штовхнула його на борт раковини. — Продажі злітали угору.

Медея провела кінчиками пальців по його лінії щелепи, вдивляючись у очі своїм чаклунським поглядом. Щоразу, коли Кортіс дивився в ці очі, у нього стискалося серце. Здавалося, що він був давно знайомий з цією жінкою. Тепер чоловік знав правду.

— Але тобі він і не потрібний, - Медея примружилася. — Ти такий гарний... аж бісить.

Кортіс гордовито хмикнув, пальцями ковзнувши вздовж хребців жінки, привертаючи її ближче до себе. Медея здригнулася.

— Я знаю хороший спосіб для заспокоєння. Допоможе вгамувати сказ, зняти стрес, - він наблизився і цьомнув жінку в губи. Медея здригнулася, напружилася всім тілом, — І перетворити одну відьму зі злої на задоволену.

Медея стиснула пухкі губи в лінію.

— Жодного сексу без почуттів.

— Хіба ненависть не почуття?

Кортіс усміхнувся, побачивши в її очах привабливий блиск, а на губах — грайливу посмішку. На це питання у Медеї не було відповіді, і тому вона відсторонилася, визнаючи поразку.

— Збирайся на роботу. Сьогодні ж оголосиш про моє підвищення.

— Зверни увагу, - він схилив голову набік. — У всіх моїх заступників дупа в милі.

— Любиш ти дупи своїх заступників.

Він зачесав пальцями волосся.

— І так, Медеє.

— Що?

— Щодо нашого шлюбу. Я теж не буду терпіти зради. Навіть простих поцілунків із кимось іншим.

Медея подивилася на нього так жалісно, так перелякано, що Кортіс здогадався без слів. Поцілунки та секс – це магічні ритуали. Не дарма ж відьми на шабашах цілували Диявола та влаштовували оргії.

Через місяць.

— Люба, - зітхнув Кортіс, вислухавши звіт від своєї улюбленої відьми. — Скажи, чому в моєї секретарки все валиться з рук?

— Тому що ці руки криві.

— Чому в машині водія звили гніздо шершні?

— Брудний мужлан давно не мив салон.

— Так... - він зітхнув. — А приворот ти навіщо використала? Мені довелося викликати охорону, щоб викинути тих ідіотів, які лежали біля дверей твого кабінету.

Відьма мимоволі посміхнулася.

— З чого ти взяв, що то був приворот?

— Циган проговорився.

— Тріпло, - процідила вона. — Жодних вітамінів для шерсті.

Кортіс усміхнувся, чекаючи на відповідь.

— Ці ідіоти замість роботи сиділи в соцмережах, - прогарчала вона. — Мені треба було їх мотивувати.

Кортіс підвівся з крісла і, посміхаючись, неквапливо підійшов до Медеї. Досить близько, щоб вона могла почути його шепіт, і досить далеко, щоб не налякати злу-злу відьму.

— Вийшло прекрасно.

Вона мимоволі ковзнула своїм чаклунським поглядом по його тілу. Раніше Кортіс не звертав на це уваги, але чим довше вони з Медеєю стримувалися, тим відчутнішими були ці почуття. Здавалося, ніби жінка вдивлялася йому в душу, не звертаючи уваги на тіло, ніби його м'язи корилися її волі.

— Мені, до речі, стануть у нагоді твої здібності.

Вона підняла брови.

— Хочу викупити одне підприємство, але клієнт видав невигідні умови контракту. Допоможеш?

— Ага, прямо таки розбіглась.

— О? Де твій азарт, відьмо? Де ж бажання кар'єрного зростання?

— Де-де... - Медея закотила очі.

— Видам премію, - він усміхнувся, — Відправлю у відпустку, оплачу покупки. Ну, Медеє, ти ж не хочеш, щоб ми продали нашу квартиру і переїхали до твоєї маленької будки.

Вона відвела погляд убік і вперше виглядала якось... неправильно. Не випромінювала впевненості, сили, прагнення йти по головах.

— Що?

Медея прикусила нижню губу і опустила на стіл папери.

— Час додому.

— Ти ж знаєш, я від тебе не відв'яжусь.

— Ще пригрози мене спалити.

Відьма не хотіла надовго залишатися з ним наодинці. Але, як на зло, того ж дня вони наглухо застрягли в пробці. Непомітно для Кортіса, Медея спробувала увімкнути радіо, але він перехопив її руку.

— В чому справа?

— Ти про що? - вона помітно напружилася від дотику.

— Тобі не потрібна нагода, щоб чаклувати. Чому ж зараз стримуєшся? Хіба це не піде тобі на користь?

Медея примружилася. Тільки зараз Кортіс помітив, що очі його дружини лисячі — хитрі, задумливі з блиском живого розуму.

— Ти хочеш зачарувати людину, - вона схилила голову набік, — Підкорити своїй волі, змусити її переписати договір, навіяти свої умови. Це... затратно. Потрібно дуже багато сил.

— І?

— І, - вона стиснула зуби і, зібравши в кулак всю свою рішучість, глянула в очі Кортісові, — Магію відновлює близькість.

Він знову гордовито, навіть нахабно посміхнувся.

— Яка ж?

Медея забрала руку, торкнулася пальцями губ.

— Поцілунки, - відьма схилила голову набік, — Слабо відновлюють магію. Сильніше — коли партнер торкається губами сосків або язиком — клітора. Секс – найсильніший енергетик.

Бос красномовно ковзнув поглядом по її тілу.

— І в чому проблема?

— Проблема в тому, що одного разу ти мене вбив!

— Знаєш, Медеє, - він відстебнув ремінь і наблизився. — Мені здається, ти чогось недоговорюєш.

З цими словами він ковзнув кінчиками пальців по її долоні, по коліні, провів угору по стегну, зачепивши поділ спідниці.

— Як я, звичайна людина, зміг би спалити відьму, яка здатна вбити одним поглядом?

Вона закусила нижню губу, дивлячись у порожнечу перед собою.

— Чи може ти дозволила мені спалити себе? - прошепотів він, м'яко торкнувшись губами шиї. Медея наблизилась назустріч ласці. — Хотіла похвалитися силою, та не вийшло?

Кортіс провів пальцями по внутрішній стороні стегна Медеї, задираючи спідницю. Вона носила тонку мереживну білизну, крізь яку бос виразно відчував вологу. Відьма глухо видихнула і, коли вона знову зустрілася поглядом з Кортісом, він самовдоволено посміхався.

— Це просто поповнення магії, - прошепотів чоловік. Його губи були у небезпечній близькості від її губ. — Ділові відносини, нічого більше.

З цими словами він коротко поцілував її. Медея смикнулася і відсунулася, упираючись долонею йому в груди. Потім стиснула в кулаку його сорочку.

— Тільки. З. Почуттями.

— Хіба це секс? - з цими словами він швидко провів пальцями по її клітору. Медея ахнула. Вона відштовхнула його, але руку Кортіса не прибрала, дозволивши їй ковзати вздовж трусиків. — Адже це тільки ласки.

— Досить шукати комп... компром...

Усміхнувшись, чоловік натиснув на крісло Медеї і опустив його, поглядом ковзаючи її тілом. Якщо відьма була такою ж прекрасною у минулому житті, то Кортіс не дивувався, що її спалили на інквізиторському вогнищі. Навіть без косметики та дорогого одягу Медея була неймовірно спокусливою.

— Не смій.

— Зупини мене.

Бос схилився і, сильно стиснувши стегно дівчини, торкнувся губами її ніжної, витонченої шиї, ключиць, плеча. Кортіс давно хотів припасти губами до цієї блідої шкіри, відчути її жар, її смак, відчути, як нею пробігають мурашки, торкнутися.

Зрештою, у побуті ця відьма досить сильно дратувала чоловіка у своїх спробах зробити його життя нестерпним. Тому найсильніше Кортісу хотілося покарати її. Так покарати, щоб не змогла навіть спокійно сісти.

Вигинаючись, Медея ковзнула долонями під його сорочку, розстібаючи ґудзики, нігтями зачіпаючи гарячу шкіру.

— Тихше-тихше, - прошепотів він, спустившись поцілунками до її грудей, розстібаючи блузку. — Тільки магія, Медеє.

Вона щось невиразно пробурмотіла, коли Кортіс припав жарким поцілунком до чутливого ніжно-рожевого соска. Він прикушував шкіру, смоктав, відтягував, водив язиком по ореолу, своїми ласками майже завдаючи болю. Медея застогнала, вигинаючись йому назустріч, її пружні, м'які груди піднімалися і опускалися від частого дихання, відьма зарилась пальцями у волосся свого директора, немовби не бажаючи переривати задоволення.

Кортісу не хотілося зупинятися. Йому кортіло взяти свою зарозумілу відьму так грубо, як вона того заслуговувала. Кортіс відсторонився і з усмішкою оцінив свою роботу. Її тверді соски були вологими та червоними, а на білій шкірі залишилися помітні сліди від грубих поцілунків.

— Ще, - прошепотіла Медея.

— Тільки магія, відьмочко, - відповів Кортіс, але Медея заткнула його, схопивши за комір сорочки і вп'явшись голодним поцілунком у губи.

Вона навалилася на чоловіка і загарчала від люті, коли їй у груди вп’явся ремінь. Медея відстебнула його і знову напала на директора.

— Не боїшся, що ми надто помітні? - промовив він, на мить розірвавши поцілунок.

— Замовкни, - вона осідлала його, нігтями вп'явшись у пасок штанів, розстібаючи їх.

— Медеє, де твої принципи? - з жаром видихнув він, стискаючи її груди, зариваючись у них носом.

— Я сказала замовкни, - скрипнула зубами відьма.

Медея тремтіла від нетерпіння, руки її не слухалися, і тому Кортіс приспустив штани та боксери, і, відсунувши убік мереживні трусики відьми потерся головкою в її клітор.

— Додаси магії в наш секс, відьмо?

Вона не змогла відповісти. Точніше, директор не дав їй заговорити, грубо штовхаючись усередину.

Медея вчепилася в його плечі, і Кортіс думав, що вона не почула запитання. Але потім руки чоловіка почали рухатися самі собою, досліджуючи, вивчаючи витончене тіло, вчепилися нігтями в сідниці так грубо, як бос ніколи не міг собі дозволити. Він дзвінко плеснув відьму по сідниці, і вона застогнала від болю.

Медея зігнулася, зачепивши задом кермо. Все ж таки, в машині займатися сексом було незручно, і Кортіс побоювався випадково натиснути на педалі. Але Медеї було байдуже. Контролюючи тіло чоловіка, вона його руками викручувала свої соски, впивалася у ніжне тіло. Кортіс, піддаючись інстинкту, штовхався грубіше, різкіше, швидше, анітрохи не переймаючись тим, що на ньому не було презервативу. Медея була гарячою, мокрою, тісною, і від наростаючого бажання стискала його все сильніше.

— …в мене, - її голос був ніжним, майже безневинним, незважаючи на те, як вона дико стрибала на ньому. Машина гойдалася з кожним поштовхом, кілька разів Медея вдарилася головою в дах і не помітила цього. — Скінчи в мене!

Ці слова, цей голос, її сплутане волосся, її палке тіло. Кортісу було важко встояти. Спочатку він хотів обірвати статевий акт, але надто швидко забув про це. Кортіс штовхався глибоко і грубо. З губ Медеї зривалися вже не стогони, але зойки, всередині все стискалося, а тіло здригалося від бурхливого, яскравого оргазму. Кортіс скінчив, затято штовхаючись усередину, ніби бажаючи завдати біль тим, що приносило їм обом стільки задоволення.

Він не відразу дозволив Медеї злізти з себе. Притиснувши злу відьму, що здавалася такою безпорадною в цей момент, Кортіс м'яко цілував її, спершу просто торкаючись губами губ, потім знайшовши язиком її язик, неквапливо пестячи його.

Пробка розсмокталася, машини почали рухатися, сигналили їм, але Кортісові зараз було начхати.

Очі Медеї засяяли чаклунською, привабливою зеленню. Вона уривчасто видихнула.

— Як твої сили, моя відьмочко?

Вона вперлася чолом у спинку крісла.

— Ти зібрався підписати всі контракти світу?

— Давай тільки один? - він усміхнувся. — Заради інших я вилюблю тебе якісніше.

— Цього не повториться!

— Даєш слово?

— Даю!

Це слово вони порушили того ж вечора. Прямо на капоті машини на підземній парковці.

За день до наради Медея вирішила прогулятися, попередньо перетворившись на лисицю.

Кортіс чекав на неї, сидячи у кріслі біля вікна, дивлячись на нічне місто і попиваючи віскі. Циган заснув у нього на плечі, нескінченні живі (і хижі) рослини Медеї ліниво пускали пилок у повітря, віники самі мели у квартирі сміття. Коли Кортісу набридло умиротворення, він підвівся і вирішив упорядкувати той кошмар, який являла собою гардеробна кімната дружини. Чоловік сортував її верхній одяг, блузки, светри, брюки, спідниці, сукні, взуття, головні убори... і кінця-краю не було її речам, безладно зваленим у цю братську могилу.

Коли чорна лисиця з сяючими у темряві очима повернулася, вона не мала сил, щоб лаятися з Кортісом за генеральне прибирання. Медея звалилася на ліжко і знову стала людиною.

— На твого партнера працювала біла відьма, - шумно позіхнула вона, обійнявши подушку. — І вона вміє перетворюватися на лебедя.

— О? Ти надерла їй дупу?

Медея стомлено посміхнулася.

— Я вискубла їй пір'я. Людиною вона не стане рівно доти, доки воно не відросте.

Кортіс усміхнувся, наблизився і поцілував Медею, ліг поруч із нею на ліжко.

— Це моя кімната, - пробурчала вона, неохоче штовхнувши його в плече. Від поцілунку до її обличчя повернулися барви життя.

— Можеш зачарувати мене та змусити вийти.

Але Медея лише скривилася і заплющила очі.

— Медеє.

— Ммм?

— А ти ж так і не розповіла, що тебе пов'язувало з Торквемадою.

— Знайшов час.

— Я багато думав про це, - він м'яко взяв відьму за руку. — То що сталося у минулому?

Раніше Медея уникала цієї теми. Тепер (якщо точніше — з того дня, як вони вперше зіпсували салон машини) вона загалом стала більш балакучою.

І більш... милою. Навіть її хижі квіти зацвіли трояндами від настрою господині. Тепер Медея співала чаклунські пісні, і Кортіс відчував ейфорію, а Циган муркотів утричі голосніше. Вона варила зілля, після яких чоловік відчував приплив сил і був готовий звернути гори. А ще відьма нещодавно вклала йому в піджак карту таро - Імператора - і веліла в жодному разі її не перевертати.

Занадто швидко Кортіс з об'єкта ненависті перетворився на коханого. Отже, з Торквемадою все було не так однозначно.

— Я вмирала від нудьги, - сказала вона. — Моя могутність була безмежною, мені поклонялися, як богині. Я перечитала всі існуючі гримуари, вивчила не одне покоління відьмочок, скинула не один десяток правителів. І коли з'явилися інквізитори, коли чоловіки стали утримуватися, заперечуючи хіть, мені стало цікаво.

Кортіс підняв брову.

— Торквемада був… гарячим. Палкі промови, амбіції, гострий розум. І абсолютна недоступність. У будь-якої жінки дах знесе.

Кортіс кашлянув у кулак, приховуючи рум’янець на щоках(такі подробиці про себе в минулому житті більш ніж гріли самолюбство).

— Я вдавала заможних дам, вдавала простолюдинок, використовувала привороти, гіпнотизувала, - вона водила пальцем по грудях Кортіса. — Але Торквемада був сильнішим за мене.

— Справді?

— Вогонь палав навколо, лизав мені ноги, тіло, - вона вжалася носом у шию Кортіса. — Але погляд Торквемади був спекотнішим. Він жадав мене і, щоб втекти від цього бажання, позбувся.

— Як ти взагалі дозволила себе вбити?

— Я думала, що зможу відродитися того ж вечора. Але ти завжди був сильнішим за мене.

— Хочеш сказати, що я теж чаклун? - поцікавився він.

— Хочу сказати, - вона прикусила його вухо. — Що відьми - світлі чи темні - поціловані Люцифером. А хто цілував тебе мені невідомо.

Кортіс обійняв Медею і поцілував її м'яко, ніжно, змусивши відьму затремтіти.

Магії Медея тепер мала стільки, що контракт Кортіс підписав на вкрай вигідних для себе умовах. І бос, задоволений та щасливий, схопив свою відьму одразу після наради і так міцно поцілував, що вона ледь встояла на ногах. Медея випустила документи, перестала дихати і, насолоджуючись довгим поцілунком, заплющила очі.

— Ти, - прошепотів Кортіс, обіймаючи її, не даючи впасти, — Найдивовижніше диво, яке зі мною траплялося.

— Ти – єдиний, хто може назвати відьму дивом.

— Вирушимо у весільну подорож, - підхопивши жінку, Кортіс, сяючи від щастя, закрутив її у вальсі. — І купимо тобі мітлу з чистого золота!

Він підхопив її на руки і кружляв, доки Медея, скрикнувши, вчепилася в його плечі.

— Та постривай ти! - вона почала смикатися і впиратися. — Прибуток буде лише за кілька місяців!

— Ти маєш рацію, - його очі палали рішучістю. — За цей час можна зачарувати ще партнерів, - він витримав паузу, — Або балотуватись у президенти.

Медея вилаялася, вставши на ноги.

— Ні краплі не змінився за чортову тисячу років!

— За це ти мене й кохаєш, люба.

— Не кохаю!

— А я, - він поцілував її долоню, ласкаво обіймаючи відьму, — Кохаю тебе за вередливість.

***

— Думаєш наша господиня здорова? – запитав Циган у домовика, вдихаючи запах тліючої висушеної м’яти.

— А чим їй хворіти? – сонно побормотав домовик.

— Та хоч цим…ну як його…А! Згадав! Стокалкогольним синдромом.

Домовик аж прокинувся. Він підняв свої великі вуха і подивився на кота, силуючись зрозуміти — жартує той, говорить серйозно чи вже нанюхався м’яти.

— А що то за синдром?

— Ну коли жертва до кривдника прив’язується.

— Так, ти йди провітрись, а то вже донюхався, то між іншим мені м’яту для заспокоєння нервів запалили. І синдром не стокалкогольний, а стокгольмський, ти — коша-наркоша!