Неписаний закон: Непосвячений

так, я нарешті тут) що можу сказати, доволі сумбурно, трохи зіжмакано.. але почнімо з хорошого) читаючи, я виписувала фрази, що особливо мені припали до душі, а саме: "..підневільний, що відбуває літній термін" - ой дуже добре, прям потішило, як і "контраст відчувається неозброєним носом" чи про "пекельні борошна", тут взагалі краса.. і все це говорить Макс, тому як гг він влучний, живий, саркастичний.. отож, підсумовуючи) Сподобалось: - відповідність жанру, але її можна було би більше докрутити.. аби і психологічного трилеру і власне містики було більше.. більше про дідуся, більше про сам інцидент, про бунтівників тощо.. - підлітки, вони живі, їм віриш; - ідея, образ Сови-хижака, "тотеми" аби її не гнівити, класний справді задум Задискомфортило: - фрагментарні проблеми з пунктуацією, які варто пофіксити; - ремарки до діалогів, що не допомагали сприймати текст, а навпаки, дуже ускладнювали сприйняття, від чого читати і сприймати те, що кажуть діти - моментами було дуже і дуже важко.. плюс усе переважно сприралося тільки на сприйняття Макса і те, що він чув, відчував або коментував почуте.. - стрибки сон-реальність, реальність-сон, забракло чіткого розмежування між власне "перестрибуванням станів" і балансу цього прийому.. хоча психологічні аспекти до юнака було непогано підібрано назагал зазначу, що ідея може жити, її варто лишень розгорнути, але це звісно на розсуд автора)

Дякую, що дочитали! І радий, що вам теж було весело з цими фразами, писав, як для себе😁 Твір дійсно можна було зробити ширше, краще, але це теорія, для втілення якої потрібно багато спроб😅 Хотів би щось нове написати, як відновлю сили й накопичу натхнення побільше. Діалоги ще буду вивчати далі. Вже зрозумів, що їх забагато й від цього страждає якість. (Думаю, якщо їх буде менше, то не прийдеться їх так часто пояснювати, хто, що говорив) Про стрибки, думаю справа в надто короткому форматі. Але тут вже дилема, більше люблю коротку прозу писати, втім, треба шукати золоту середину. Буду практикуватись далі😌 За віру в потенціал ідеї, дякую. Для мене це важливо. Як мені казали, вміння можна прокачати, але не фантазію😅

Дякую, що дочитали! Бачу багатьох пробрало на ностальгію😁 З розмовами вже і сам розумів під час написання, що перебір, але як покотився той валун вздовж кількох розділів, то і не зміг його зупинити😅 Головне, що вони хоч вийшли аутентичними, бо думав мені цей аспект взагалі не вийде зробити на початку планування😌 НІ, ви не кровожерлива) Це нормальне бажання для поціновувачів "темного" жанру. І певно, якби я не загнав себе у рамки в кінці 4-го розділу, то зміг би умістити якийсь більш зрозумілий, приземлений, "кривавий" екшон, а не марення на яву. Чесно, навіть не думав, що дідок так комусь зайде і бажатимуть продовження з ним😅 Він мені вважався зовсім дряхлим, не в поганому сенсі, а у фізичному, куди його ще мучити активностями) Ваші зауваження справедливі і я сподіваюсь, що зможу реалізувати бодай частину з них, в наступних працях. Дякую за побажання і крихту письменницької науки)

Це добре, якщо поради здалися вам слушними) удачі вам😊

Дивні почуття після цього твору. Атмосфера точно є і яскрава. Персонажі живі. Мені подобається те як ви прописувати річ. Та сюжет мені здався дещо зіжмаканий. От ніби стільки всього, а ніби чогось і не вистачає. Мені було мало містики, цього тремору герою усередині. Хоча момент, де його уносить сова написаний досить об'ємно, саме там Мені здається не вистачало експозиції і забагато емоцій гг натомість. Мало розкриття другорядних персонажів. Особливо Віки, як голови банди. Хотілося б більше їхніх пригод, містичного занурення. Звісно, це ваше право. Можливо, ви хотіли написати роботу, де герой десь на межі сну та реальності, але... От не знаю. Хороша робота, хороша ідея, але не зовсім та реалізацію, яку я очікувала побачити. Не вистачило динаміки, містики, розкриття героїв. В тому числі того діда. От ніби він був потрібний, щоб ми дізналися трішки більше про село, але мені здається його функція полягала у більшому. Наприклад, у більш детальному розкритті таємниць села, того інциденту. Тим не менш, дуже дякую вам за роботу. Все сказане мною є лише суб'єктивщиною. Натхнення!

Дякую, що дочитали! Розумію про що йде мова. Я можу уявити подібну картину: як загострюється ситуація, всі персонажі задіяні по максимуму і у всіх якійсь таємниці, мета. А дім того діда міг бути ризиковим місцем аби отримати так бажану підказку... І це було б прекрасно, якби я вже це міг витворяти😅 Я доволі скромний, коли думаю про власну змогу і брати високу планку трохи страшненько 👉👈 До того ж, я запозичував власний досвід, який був не такий захоплюючий, але схожість дещо зосталась. Навіть деякі наслідки. Але я ні в якому разі не ототожнював себе до Макса. Ні, ні, то занадто, в усьому 🫣 Лише ставив себе на його місце, для кращого розуміння, що ж написати. Помітив за собою, що часто забуваю про своє его, коли пишу, чи заглиблююсь у щось мені цікаве. І коли мене наче "немає", залишаються лише емоції. Описи для базового розуміння і по максимуму того, а що зараз відчувається, думається І хоч ви праві, що кримінально мало пригод з тою бандою. Але, я не можу сказати, що їх зовсім не було поруч під кінець.😈 Не хвилюйтесь, мені приносить велике задоволення побачити погляд зі сторони й вислухати думку. Я пишу цілком розуміючи, що пишу "неправильно", не як от бажано для більшого залучення читацької уваги, але уважно прислуховуюсь до порад. А потім намагаюсь знайти золоту середину в наступних спробах. Тож і вам дякую за харчі для роздумів😁

Головне, щоб вам подобався ваш твір! Розумію з приводу планки. Сама нещодавно собі влаштувала челендж і майже як впоралася з цим! Також це добре писати про свій досвід через персонажів. Мій твір на цей марафон був моїм сном, тож я вас прекрасно розумію! Звісно вони були, просто коли мене захоплює якась ідея і десь там щось не вхоплю, я потім маю звичку нитися авторам у коментарях) З приводу порад. Тут уже ваша справа. Хочете слухайте, хочете ні. Я не думаю, що ви пишете неправильно. Ви пишете як хочете. Це — правильно!

Цікава річ. Нагадало мені мої перші спроби у фентезі, там також до біса діалогів, але тут вони природні? Ну, типу тут персонажі - діти, а вони люблять побалакати, фіг заткнеш. Тому насиченість діалогами для мене більше плюс, ніж мінус. А ось відкритий фінал, де не пояснюється нічого із сов та хлопчика - чому на нього нападали ці птахи, для мене мінус. Якщо сови погані, то останній абзац перекреслює це, виводячі із них типу гарних захисників, а всю розповідь хлопця - як приклад "ненадійного оповідача". Це, звісно, цікаво, але на мою думку, краще було б зробити щось одне.

Дякую, що дочитали! Теж думав, що діалогів забагато виходить і колега навіть назвала цю банду "пояснювальна бригада"😅 Зізнаюсь, це певною мірою реакція на те, коли мені говорили — "критично не вистачає розмови персонажів". Тож ось вони, тренуюсь) І навіть не думав про "Пепі Довгапанчоху", але тепер згадав і схожа трохи😂 Що сказати, мабуть вплинула на мене з дитинства))) Щодо пояснень, в мене були плани це зробити під кінець, на жаль в моїй фантазії це буквально виглядало, як розжувати і покласти в рота. Зберегти "тайну" чи розкрити, можна обрати лише одне. Інакше вірогідність загубитися у планах побільшала б. До речі радий, що ви підмітили аспект захисту. Хоча сумнівно наскільки воно надійне(гарне), скоріш поспішне, роздратоване. Але ні, однозначної відповіді немає — кого назначити головним злодієм. І не тому що не знаю чи не можу розписати. Якщо зупинимся на темі звірів, хижаків то є чудовий приклад. Те що вовк не з'їсть якогось зайця, чи пройде повз людини — не визначає його доброту. Це хижак, яким вродився. Втім може він ситий, може втомлений, наляканий. Має бути причина окрім — добрий/злий. Чому щось НЕ сталося? Так, оповідач стає ненадійним, коли підвергається тиску і потрясінню. Вважаю інакше бути й не могло, він ж не надлюдина якась, звичайний хлоп. Уявіть, якби він у тому лісі, у тому стані все чітко бачив, чув і розумів. Чи ігнорували б його так само? Все б тоді легко стало на свої місця... І після цього він зможе... Що? Що зможе підліток? Побороти страх? Внутрішніх і зовнішніх "демонів"? Певно так, може... Тільки зазвичай, від сильнішого опору завдається сильніша віддача по собі. І до цього треба бути готовим. Не тільки хоробрість на межі, а й дійсна змога відстояти свій шлях. Його оминув цей вибір і жахлива доля. І він не знає, чи радіти йому, що все позаду, що треба просто забути. Дякую ще раз! Цього разу, за ваші критичні питання, які я довго чекав. Ми можемо й досі не погоджуватись, але обсудити з кимось творчість, для мене в радість!

Вау, не помітила, як дочитала весь твір Спочатку тебе ніби повертають у ностальгічні спогади: дачі, плентання без діла з сусідськими дітьми. Відчуваєш себе в банді, яка шукає пригод на п’яту точку. З’являється образ сови, який спочатку виглядає як місцева забобона, а потім дійсно розгортається в якесь непізнане хтонічне створіння... А потім починається щось незрозуміле і дике: тварини на задніх лапах, невідомий сморід, велетенська сова з порожніми очницями... Мені сподобалося, що ми так і не дізналися, що таке ця сова і чому вона з’явилася саме в цьому селі. Є місце, де розгулятися фантазії. Це залишає приємну недомовленість і загадковість. Страх перед нераціональним. А ще те, що реальність подій також ставиться під сумнів. (Невеличкий привіт Лавкрафту?) У мене виникло невелике питання: куди подівся Антон, коли Максим втратив свідомість? Дякую за твір!

Дякую! Приємно отримати позитивний відгук, прямо з пилу-жару) Ще й дочитали повністю, це взагалі щастя на дні уперед🔥 Радий, що такі пригоди все ж відкликаються комусь, навіть без енергійного екшону. Бо як на мене життя проходить доволі повільно. Лише деякі моменти здається пролітають так швидко, що у пам'яті воно взагалі змішується у ком емоцій та адреналіну. Мене попереджали, що можуть виникнути питання щодо Антону. Аби зберегти настрій твору, пояснення в мене такі: Антон би не збіг у такий момент, це не в його характері. Але й щось зробити, як звичайний підліток у закритій і суворій спільноті нічого не зможе. Як саме сприймати кінець історії? Обрати для себе — чи це просто сон, чи спроба втекти від пережитого. Але можу натякнути побільше, в особистих😉