Одержимість

Чути її сміх з моєї спальні.

Уявляю, як вона лежить оголена, злегка прикрита шовковим покривалом. Бачу витончені лінії її тіла, бездоганні груди. Достатньо глянути в хтиві темні очі, і я не в змозі себе контролювати.

Вона шепоче моє ім’я і я припадаю губами до шиї. Жадно, до болю, кусаю ніжну шкіру.

Вона мій гріх.

Вона моя релігія.

Вона мій розкішний екстаз, моя жорстока ейфорія.

Я зустрів її в маленькому ресторані в центрі міста. Ця жінка з диявольським поглядом належить мені від першої миті знайомства.

Нестерпно приваблива, вона, сиділа навпроти і сміливо мене розглядала. Непідконтрольне бажання наростало в мені, я намагався

опиратись йому.

Я продовжував вести з нею невимушену розмову, як часто буває при першій зустрічі. Кілька фактів про мене, про моє життя, захоплення. З кожним її словом, жестом, я відчував, як від неї віє особливим магнетизмом.

Більш за все мені хотілось в цей момент відчути на смак її губи…

Темрява огортає мене. Я завмираю в непримиренній тиші. В шаленстві блукаю кожним куточком спальні. Намагаюсь знайти сліди її існування.

Я ж бачу зім’яту постіль, слід від її тіла.

Я ж чув її сміх.

Вона ж була тут чи я все вигадав?

Знову втрачаю себе в спогадах, безнадійно відновлюю кожну деталь наших спільних моментів. Одержимість нею пронизує моє існування. Борюсь сам з собою. Безрезультатно намагаюсь забути її рідне обличчя.

Четверта година ранку. Досі не можу заснути. Знову сам на великому ліжку. Здається, її довге волосся лоскоче мої плечі. Повертаюсь до неї в надії розцілувати. Її немає.

Від злості, безвиході, падаю обличчям в подушку, на якій вона раніше спала. Як божевільний, з задоволенням вдихаю аромат її парфумів. Затримую подих. Господи, сексуальний запах її шкіри вкрай реальний, майже такий, ніби вона тут. Простягнута, розслаблена від кохання, на ліжку, поряд зі мною.

І знову мене накриває хвиля болючого усвідомлення. Не можу

осмислити, не можу повірити, як я міг її втратити?

Йду на кухню. Наповнюю келих її улюбленим вином. Коли в неї безсоння, коли їй складно відпустити думки - вона відкорковує пляшку. Ми так і не встигли її допити, ми так і не встигли сказати один одному найголовніше. В попільничці лежать її недопалки зі слідами помади.

Згадую, як вона хитро закусує нижню губу. Згадую їі червону помаду, глибокі сліди від зубів на моїй шиї.

Вона сидить на кухонному столі і поглядом манить до себе.

Я піддаюсь.

Я їй належу.

Моє тіло – її територія.

Солодкий крик під час оргазму. Я назавжди запам’ятав її голос.

Бокал б’ється об землю. Розтікається алкоголь.

Закурюю її сигарети. Я ж не курив раніше. Я ж був проти, щоб і вона курила. То чому зараз тримаю в руках сигарету? Видихаю пекучий дим, і знову відчуваю її близькість.

Ширше відчиняю вікно. Ранкове холодне повітря. От-от зійде сонце. Шумлять машини на трасі. Я вдивляюсь в кожне авто, яке повертає на мою вулицю. Хочеться вірити в те, що вона зараз їде до мене. В нас так мало було вечорів.

Я ж не знав, що все так різко закінчиться.

Якби знав - я б не випустив її за двері.

Я б закрив усі замки.

Я б викинув

ключі.

Я б зв’язав її руки і ноги, аби не змогла піти.

Бо вона моя.

Така небезпечна, безжальна до мене, моя чуттєва жінка. Моя.

Господи, мені варто прийняти реальність. Але як? Як мені змиритися з тим, що ми були тимчасовим епізодом, а не вічністю?

Вмиваю обличчя холодною водою. Параноя чи рушник справді пахне нею? Дивлюсь в дзеркало. Відчуваю, як вона підходить ззаду. Обіймає мене руками. Обпікає спину поцілунками. Втискає нігті в мою шкіру. Я хочу її тут, у ванній. Мені завжди її недостатньо.

Сперти до стіни, підійняти коротке чорне плаття, ввійти в неї до кінця. Я хочу бачити кожен вигин її досконалого тіла. Нехай кричить, нехай голосно стогне від задоволення. Я залишу темні сліди пальців на тендітній шиї. Вона знову з чарівною диявольською посмішкою цілуватиме мої руки.

Сфокусовую погляд. Її настільки немає, що вона ввижається мені всюди.

Чи кохав я її?

Ні, я шаленів, я горів, я вмирав в її обіймах. Але я не кохав. Я дозволив їй піти. Я не кохав, бо жодного разу не намагався її повернути. Я не кохав, бо я не терпів її істерик. Я не кохав, але втрачаю розум від наших спогадів. Я б все віддав, аби вона знову заснула в мене на грудях.

Я не кохав?