Таємниці з моєї шафи

1. Удача точно була її подругою, бо окрім фотоапарату вона знайшла зарядний пристрій на гаджет. Її берци збільшували відстань від старого місця проживання. Домом назвати ту квартиру язик не повЕрнеться. Бо її дім зовсім інший – з теплими обіймами уранці, лінивою зарядкою та поцілунками у щоки. А та квартирка скоріше була її ув'язненням. Вона стримувалася, щоб не зірватися на біг. Здавалося, гидкі руки знову стиснуть її плечі, знову її лице буде втиснуте у стіну під'їзду. А руки продовжать бити. Спочатку по сідницях, потім, напевно, по голові. А якщо не пощастить і вона впаде, нога вітчима точно попаде по животу. Знову їй буде боляче і вона буде гуглити, чи можна відбити матку.

Міська бібліотека завжди була зібрАнням молоді. Спочатку в бібліотеці дійсно читали підручники чи готувалися до уроків. З ерою Інтернету підлітки приходили пограти в різноманітні ігри чи для того, щоб скачати на свої плеєри різноманітні пісні. Покоління Маргарити вже мало перші айфони, але сюди вони йшли через безкоштовний Wi-Fi.

Тонка сигарета догоріла до фільтру. Вона через мить була похована між одноразовими склянками з кафе поряд. Двері бібліотеки розчинилися з характерним для них скрипом. В серЕдині тягнеться тонкий, але липкий, як іриски, запах освіжувача для повітря з ароматом сосни. На стендах з книгами висіли ялинкові новорічні прикраси. Можливо, працівники хотіли якомога довше продовжувати новорічну атмосферу. Або, можливо, їм просто не хотілося виконувати накопичену роботу.

Загалом її привабив комп'ютер у кінці залу. Позаду цього робочого місця знаходився колаж з книгами Стівена Кінга. На жаль, навіть зараз там стояли російські переклади. На щастя, їх було менше, ніж українського перекладу, але саме їх існування засмучувало. Вона дозволила собі на мить поринути у минуле, згадуючи, як три роки тому у лабіринті книжкових полиць і стендів її пОдруга промовила: "я бісексуальна". Вона тоді геть не знала, що це таке; звучало, як якась хвороба, що на очах забере її людину. І вона тоді так злякалася. Лише сором'язливість не дозволила їй охопити її руками.

Виловлюючи ці спогади, дівчина з коротким волоссям дозволила собі реготати. Тихо, щоб не відволікти інших. Вона тоді була такою недосвідченою, але такою гомофобною. Їй так соромно за свої думки, які її душили, коли вона дізналася, що бісексуальність, це майже те ж саме, що і бути "рожевою". Ох, як добре, що ці думки і дії залишилися у минулому.

Вона вмикає комп'ютер і нарешті з'єднуєю пк та фотоапарат шнурОм.

3. На екрані старенького монітору з'явилася фотографія середньої якості. Маргарита тоді тільки вчилася фотографувати, тому деякі знімки виходили розмитими. Але ця фотографія роками зберігала вивіску циркової вистави у місцевому БК. Також, окрім об'яви, фото зберігало великі снігові замети. Натрусило тоді сильно, десь до метра у висоту. Дітлахи грали в снІжки по дорозі додому і Маргарита не була винятком. Зараз, в останній день перед зимовими виставами і, відповідно, перед канікулами, всі однокласники забували всі конфлікти. Ось таким було дитяче прощЕння. Або просто не залишалося того самого, що довго мучило б дітлахів. Восьмикласники підхопили зимовий настрій, хоч і нехтували безпекою на дорозі. Вони падали у сніг, стягували шапки один з одного, сипали снігом. Їх не лякала хвороба, вони дзвінко заливались сміхом, коли з вікна багатоповерхівки старенька жіночка присоромила їх за шум і нехтування правилами дорожнього руху. Але дітей це не хвилювало, в цьому районі рідко їздили машини. Вони були занадто зухвалими тоді, або просто не розуміли усієї небезпеки аварій.

Маргарита жила в протилежному напрямку від багатоповерхівок, де жила велика кількість її однокласників. Вона відокремилася від інших, прямуючи до продуктового. Мати попросила по дорозі до дому забрати сумки з магазину. Тітонька Люда повинна була стерегти торби з продуктами, які раніше купила мама. Сама жінка забрати сумки не встигала – спішила на роботу.

Дівчинка несла майже ідеальний табель з першого семестру навчання. Лише одна сім поміж десяток. Клята хімія. І це її дуже соромило, вона б хотіла бути ідеальною, без недоліків.

У магазині стояв звабливий аромат булочок з яблуками. Це змушувало дівчину бажати витратити останні кармані кошти. На мить з'явилося аморальне бажання вкрасти. Сховати ароматну випічку до портфелю. Але мораль хапає за руку.

Мораль підлітків одночасно стала та змінна, бо вони картають себе за те, що зробили помилку, але як часто вони повторюють цю дію. Можливо, деякі дії просто ніколи не були помилками? Вони, як і всі люди, ладні коїти сумнівні речі, але, на відміну від дорослих, деякі з цих дій скоєні в наслідок незнання і відсутності досвіду. І в такі моменти треба не сварити чи кричати, а просто пояснити наслідки цих дій. Маргариту зупинило просте "не можна". А що це "не можна" ? Наприклад, не можна переходити дорогу на червоний, бо є ризик отримати травми. Не можна голим вийти на вулицю, бо тіло змерзне, та і десь дівчина чула, що це сексуальне насилля. Не можна пити алкоголь та курити. Ось тільки вона курила. І не можна таку велику кількість речей, як, наприклад, цілуватися з дівчатами.

Булочка так і залишилася чекати нового покупця, а дівчина пішла скоріше забирати пакунки матері.

Прозорий целофан весело хитався вперед при кожному кроці дівчини. На щастя, вони були не настільки важкими, але в сукупності зі змінним взуттям і важким портфелем було не дуже зручно. Бажаючи швидше дістатися додому, дівчина зникає в повороті двоповерхових будівель. Дівчина була захоплена виглядом похмурого неба, тому не відразу придала відповідну увагу собачому рику.

4. Собачий гавкіт стає ближче. Він підкорює тіло, змушуючи його пітніти. У людини є три реакції на стрес. Бий, замри, біжи. Маргарита, немов під дією чарів, не може поворухнутись. П'ять собак змішаних порід скалять ікла. Вони швидко скорочують відстань до Маргарити. Злякана дівчина виставляє пакети попереду, - якщо вкусять, то не її. Вона повільно йде назад. Вона боїться не те, щоб повернутися, боїться навіть відвести погляд. Через декілька кроків позаду відчувається стіна будинку. Руда собака виділяється від усіх, вона готується до стрибка, про це свідчать її лапи.

— Фу! - Тихо промовляє вона. Вона сама ледь розрізняє свій голос серед гавкоту. Але все одно продовжую монотонно повторювати.

"Фу, фу, фу."

Її хапають за комір куртки. Тягнуть у бік. Вона досі боїться відвести очі. Тому просто підкоряється невідомій істоті. Собаки, здається, ще більше скаженіють, тепер не тільки руда збирається напасти, а всі п'ять.

Перед її носом зачиняють двері під'їзду. Вона опиняється поваленою та у темряві. Лише потім розуміє, що то просто шапка опинилася на її очах. Коли вона її підіймає на неї дивиться пара голубих очей. Біла рука спонукає її піднятися.

— Хей, все добре? Я до тебе стільки звертаюся, а ти мовчиш. Ти не поранилася? Тебе не вкусили?

Руде волосся і кругленьке миле личко з рожевими щоками. Ця дівчина їй не знайома, але щось у ній виглядає незвично. Можливо, це тому, що вона врятувала її від собак, які, здавалося, зникли, чи то через те, що вони зараз на самоті.

Тоді Маргарита лише змогла промовити:

— Добре, що у моїх пакунках немає яєць.

5. Маргарита сором'язливо посміхається. Але нарешті її перестала соромити їх перша зустріч. А той жарт виглядає навіть смішним. Вона натискає на наступне фото.