Це не побачення!

Грейс насупилась. Вона знову обернулась навколо себе, вдивляючись у кімнату — чи не пропустила десь мотлох, не забула річ не на своєму місці? Але все було добре — квіти политі, шафки протерті, підлога блищала і всюди так вилизано, ніби тут ніхто і не живе. У Грейс навіть ноги трусилися, стільки вона недавно прибирала, вручну відтирала плінтуси й кутки, шибки, взуття і кружки… Бачить бог, чоловіки не вартували такої напруги, навіть такі симпатичні, але вона все одно не могла себе зупинити. Тільки злилась.

Грейс важко зітхнула. Щойно поголене тіло відчувалося дивно — останні пів року вона жила сама, тож і вистрибувати зі штанів не було для кого. Та й красунчик нічого такого не вимагав, але в останній день Грейс не змогла втриматися і почала наводити марафет. Тепер від неї пахло шампунем, гелем для душу і кремами. На ліжку лежала купка одягу та еротичної спідньої білизни, яку вона купила сьогодні. Тепер дівчина дивилась на неї, підібгавши губи, так, ніби хотіла підпалити поглядом.

— Ненавиджу тебе, тупа курка, — сказала вона. — Гроші за це тобі теж той хлопець віддасть? — вона вчепилася у мереживну грудку, і кілька секунд боролась з бажанням розірвати її — а потім поплакати й зустріти чоловіка у старих великих трусах для дому. Навряд чи він розвернеться і піде геть — треба зробити щось значно серйозніше, щоб вони відмовились від сексу. Чоловіки!

Вона переміряла добрячу половину гардероба, бісячись сама на себе і ледве встигла підмалювати очі, коли час вийшов і у двері задзвонили. Грейс закрила помаду та розправила на стегнах маленьку чорну сукню. Серце калатало.

— Ти тигриця! — майже пошепки сказала вона сама до себе. — Звір, хижак. Ти використовуєш чоловіків, ну! — підняла підборіддя і стисла кулаки. — Візьми себе у руки й трахни його!

І все ж, коли вона взялась за ручку дверей, пообіцяла собі, що якщо це сусідка чи ще хтось інший, вона таки подзвонить хлопцю і скаже, що підчепила нежить і не зможе зустрітись.

Але це був він. Вона вже бачилась із ним один раз, тиждень тому, разом із подругою у кафе, і вони все обговорили. Ну, не те щоб прямо все… але достатньо, щоб він прийшов сьогодні.

— Містере Астор, — сказала Грейс. Ну не могла вона називати його «Джонні, любий», «солоденький» чи «сонечко моє», як це робила Маріанна…

— Можна просто Джонні, — сказав він і Грейс усміхнулась:

— Грейс.

— Я пам’ятаю, — він теж усміхнувся, м’яко і тепло, ніби вона не сіла щойно у калюжу в нього на очах… Маріанна ж їх представила минулого разу!

— Точно, — Грейс ще постояла на порозі, а потім з тихим «ох» відступила, щоб чоловік міг зайти. Він зняв довгий плащ, повісив і уважно подивився в обличчя:

— В іншій ситуації я б запропонував почати з келиха вина, але… чаю?

— Так, звичайно, — Грейс пішла на кухню, радіючи, що можна відвернутися. Її трохи трусило від нервів.

Поки вона заливала воду у чайник, Джонні сперся плечем об холодильник і запитав:

— Може, розкажете щось про себе, Грейс?

— Ми не балакати сьогодні зібралися, — різко відповіла вона. Замружилась, коли він її не бачив і розплющила очі. Треба визнати, з такими вона ще не зустрічалась — такими високими, красивими й у костюмі, ніби з фільмів про Джеймса Бонда… А ще він був старший, під сорок, і виглядав таким дорослим і розсудливим. Зазвичай її хлопці… Ой, краще і не згадувати!

— Ти надто напружена, — сказав він. — Ти мене боїшся? Я сподівався, рекомендація Маріанни мала б тебе заспокоїти.

— Вона мало що розповіла, — сказала Грейс.

— Правила бійцівського клубу, — криво посміхнувся Джонні. — Звісно, ти можеш запитати, але якось дивно розповідати таке людині, з якою ще навіть не спав.

— Ти ж не знаєш, про що я хотіла спитати, — вона закинула чай у заварник, поставила чашки й сіла за стіл — більше робити було нема чого.

— Та вже знаю, — відповів чоловік, — усіх цікавить одне і те саме. Знаєш, я можу не знімати сорочку, якщо це зіб’є тобі правильний настрій.

— Та ні, я… я не проти, — зашарілась Грейс.

— Цікаво, значить? — і послав їй такий веселий і хтивий погляд, що Грейс опустила повіки, а шиєю поповзло тепло. — Це вже краще! Чесно кажучи, я дуже рідко зустрічаюся з жінками не з нашої компанії. Це незвично. Ви всі такі напружені…

— Ха, мені однієї Маріанни вистачає з головою, а вона ж навіть не моя дівчина, — Грейс все ще не могла підняти погляд. — Вона мене іноді трохи лякає.

— Мене теж, — сказав він мрійливо і зітхнув.

— Ти такий дивний, — не втрималась Грейс.

— Дякую!

Грейс потерла обличчя, щоб зігнати усмішку. Поки закипіла вода, вони сиділи у тиші, але вона вже була не такою, як на початку зустрічі.

Після чаю вони сіли у спальні. Грейс зчепила руки, аж пальці побіліли.

— Фільм? Танці?

— Та ні, не треба…

— Хм… масаж?.. — задумливо протягнув Джонні.

— Та нащо, давай вже… — Грейс прокашлялась. — Ми ж не на побаченні.

— Можна тебе поцілувати? — повагавшись, запитав Джонні. Грейс здивовано розсміялась.

— А якщо скажу ні?

— Значить, не будемо, — відповів він. — Іноді дівчата не хочуть.

— Ого, — Грейс задумалась. — Просто мене про це ніколи не питали. Не роби таке обличчя, не треба мене жаліти!

— Добре, добре, — він підняв руки. — Просто у нас так не заведено.

— Ну поцілуймося, — відповіла Грейс. Лекцію про культуру згоди їй зараз не хотілося. Вечір і так був чудернацьким.

Вона закрила очі. Кілька секунд нічого не відбувалося, а потім її щік обережно торкнулися кінчики пальців. Вона вже встигла раніше придивитися до них — довгі, з акуратними нігтями, щоб нічого не чіплялося. Вона підняла брови, коли пальці не вчепилися з боків, як зазвичай роблять хлопці, а так само невагомо покружляли по шкірі, від чого неймовірно хотілося почесатися. Але вона втрималась. Так дивно! З нею ніхто ще такого не робив. Пальці обводили ніс, повіки, губи та брови, не стільки торкаючись шкіри, скільки пушку на ній. Відчувалось, ніби лице спало, а потім його прокинули, включили, ніби комп’ютер. Пальці ковзнули по мочках вух, спустились по щелепі на шию, і тільки тоді Джонні її нарешті поцілував — так само легко і дражливо. Вона сама у нього вчепилась, бо не можна так мучити людей. Вигнулась, коли він міцно стис її плечі. Маріанна казала, що Джонні переспав з сотнями жінок, і по поцілунках це відчувалось теж. У якийсь момент Грейс трохи прийшла до тями й зрозуміла, що чоловік встиг розстібнути та наполовину зняти її сукню разом з бюстгальтером, а вона і не помітила. Вона зупинилась, а він розпустив тугий пучок волосся і потряс головою, як у рекламі шампуню. Темні кучері лягли на плечі, і з Грейс вийшло все повітря. Він облизнув губи, розстібнув піджак і взявся за лацкани:

— Хочеш?

Вона чула його дихання, коли розстібала сорочку, а він тримав підняті руки, наче здавався. Як вишкірив зуби й опустив повіки, коли вона ненавмисне сіпнула краватку. Спустила тканину з білих худорлявих плечей.

— Ого, — провела пальцями по численних темних плямах на шкірі. — Це все від поцілунків?

— Хочеш теж залишити на пам’ять?

— Я подумаю, — Грейс зніяковіла. — Я не люблю, коли хлопці це роблять, це боляче.

— Мені подобається, — відповів він. — Тільки не залишай там, де буде видно, мені на роботі балачки не потрібні.

Грейс торкнулась верху високого білого корсета.

— Можна?

Він усміхнувся, і вона розстібнула першу застібку. Одна по одній, вони відкривали все більше тіла, поки не оголили все.

— Вони більші, ніж у мене, — поскаржилась Грейс.

— Ну пробач, не зміг втриматись.

— Багато коштувало?

— Краще тобі не знати.

Грейс одним пальцем обережно торкнулась соска, провела лінію до пахви й назад.

— Тепер я можу спитати?

— Я не збираюсь змінювати стать, — зітхнув Джонні, — мені просто подобаються жінки і я хотів бути трохи схожим на них. Просто думаю, що це красиво. І сексуально.

— Як для жінки то так…

— Я ними стільки бісексуалок підчепив, — пирхнув Джонні. — Як мінімум, дівчатам цікаво.

— Принаймні, вони запам’ятають тебе назавжди, — зачудовано протягнула Грейс.

— Я якби й не проти, — він потягнувся до неї, ткнувся грудьми у долоні, поцілував у край щелепи.

І решта вечора була просто прекрасною.

*** 

Грейс підняла очі від смартфона якраз вчасно, щоб побачити, як Маріанна заходить у кафе. Вона подарувала королівську посмішку чоловіку, що обернувся до неї з відкритим ротом. Повитріщатися було на що — Маріанна йшла, похитуючи стегнами та цокаючи червоними підборами, щедрий виріз чорної сорочки відкривав білі м’які груди, що хилиталися від кожного кроку і… Грейс замружилась і покліпала очима. Якого дідька? Це все Джонні винен, щоб йому…

Маріанна сіла навпроти, замовила морозиво й оглянула збентежену подругу.

— Ну що, як пройшло?

— Нормально, — Грейс пожала плечима. Під її поглядом вона зітхнула і здалась: — В житті не бачила таку, ем-м… таку… людину. Ем… — Пошепки: — У нього була пробка весь цей час!

— Для тебе це проблема?

— Але ж ми спілкувалися на кухні! Пили чай! І він нічого не сказав… Господи, Маріанно! Це ж якесь збо… збочення, ти так не думаєш?

Погляд подруги став холодним:

— Усі твої попередні хлопці були нормальними. Отака у нас норма. То як, хочеш повернутись до когось із них?

Грейс опустила повіки, здаючись. Маріанна взяла морозиво і помовчала.

— І взагалі, ти ж не збираєшся за нього заміж, — спокійніше продовжила вона. — Це навіть не роман. Ти просто хочеш дитину.

— Знаю, — Грейс скуйовдила волосся і ковтнула холодного чаю. — Він не поганий, насправді. Навіть навпаки, просто… Знаєш… не з тих дівчаток, на яких одружуються.

— Так він одружений, сонечко. Вже років десять, — Маріанна подивилась на неї. — Жінка все про нього знає і кохає. Думаєш, якщо людина трохи нестандартна, для неї «живи швидко, помри молодим» це єдиний варіант майбутнього?

— Я просто… Важко уявити його у повсякденному житті. Щоб кожного вечора приходив додому, цілував дружину в щічку і спати.

— Ну почекай, поки народиш, ще побачиш, як він буде з дітьми ходити по домівках колишніх… Якщо ти йому не заборониш спілкуватися зі своєю, звичайно. Я от бачила, як він допомагає дітям з домашкою, грає з ними, водить по зоопарках… Це було досить дивно, я звикла його бачити у зовсім інших ситуаціях, — вона посміхнулась і довго, з придихом зітхнула. Грейс почервоніла. — Ти така правильна, страшно дивитись! Де твоя жага до пригод? Ти хоч сорочку з нього зняла?

— Ой, відчепись!

Маріанна розсміялась і ледь не впустила залишки морозива.

— Що, цікаво? У мене не гірші, — вона потрясла грудьми й пограла бровами. — Ще й справжні.

— Я гетеро, — відмовила Грейс. — Скільки можна пропонувати?

— Що, навіть Джонні не змусив тебе засумніватися? Жаль, — Маріанна заспокоїлась і проковтнула останній шматочок. Грейс взялась за кружку, щоб не сказати чогось зайвого. Джонні, Джонні, що ж ти робиш… І справді ж змусив, але говорити про це Маріанні вона не збиралася.

***

Грейс почула якийсь дивний звук і прокинулась. Стогін? Вона розплющила очі й сіла. Зліва від неї, прямо на підлозі, закиданій подушками та пледами, лежала незнайома гола білявка, справа — Джонні на боку, за ним — Маріанна. Вона так і заснула, не знявши з себе фіолетову у зірочках іграшку у вигляді, хм… Тут, нарешті, спогади з вечора з’явились у голові.

Маріанна таки вмовила її прийти на «дружню вечірку», і Грейс погодилась, бо — тут вона зітхнула — починала сумувати за Джонні через п’ять хвилин після того, як він покидав її дім. А подруга обіцяла, що він теж буде… Мабуть, тільки це і змусило її все-таки з’явитися на першій у своєму житті секс-вечірці. Ще й, через майбутню дитину, повністю тверезою.

Коли вона побачила Джонні, купа напівоголених дівчат перестала її турбувати, наче нікого поряд не існувало. Він був на високих підборах, у макіяжі, весь у якихось бантиках і стрічках, і Грейс почула, як з власного горла ривками виходить усе повітря. Наче усе життя в її голові був голос, який говорив, що чоловіками не можна милуватися — вони просто існують, заховані у костюми та правила, за якими до них треба ставитись з повагою. Це солідні люди! Не дивись на них так! Вигляд Джонні, навпаки, ніби звав повитріщатися з відкритою щелепою, підійти ближче, на дотик порівняти шкіру, слизькі шовкові стрічки, тугі ремінці, холодні металеві кільця, ребристі шнурки та пухкі повітряні бантики, що зминалися в руках. Гладити, тягнути, стискати й розпускати, здавлювати  й перекидати, цілувати, з’їдаючи масну помаду, торкатись всюди, пхати пальці й ричати на вухо… Контролювати його і бачити, як він не може приховати емоцій і стогне, лиже пальці та прикриває повіки з довгими нафарбованими віями, такими красивими, що відчуваєш сором. Чоловіків з такими віями не має існувати у природі, ніхто не заслуговує торкатись чоловіка з таким обличчям… Хто тобі дозволив навіть мріяти про таке? Хіба ти маєш право самій вибрати свою мрію? Для дівчат усі прийнятні мрії вже записані, вибирай з того, що є…

Але Джонні ламав правила, наче перший тоненький лід на калюжах. Наче їх взагалі не існувало. Він хотів подобатись дівчатам таким, як є. І їй богу, у нього це виходило! Грейс чула, як власні правила з хрускотом кришаться у неї в голові, і чомусь плакала, вчепившись Джонні у волосся. Хотілось притиснути його до себе так сильно, щоб лишились синці. Щоб повірив, зрозумів, що вона дійсно бачить у ньому чоловіка, не дивлячись на усі ці бантики, а може, і завдяки їм. Прекрасного чоловіка.

А ще там була Маріанна. Притискала Джонні до себе ззаду, поки Грейс сиділа у нього на колінах. З одягу на той момент на подрузі залишилась тільки іграшка, якщо її можна рахувати, але Грейс бачила тільки обличчя і руки, і круглі коліна на застеленій килимками підлозі. Ще Грейс пам’ятала, що цілувала її, вчепившись у волосся…

Грейс обережно, щоб не розбудити людей поряд, встала, пошукала поглядом свою сукню і не знайшла. Навшпиньки вийшла у коридор і на голе тіло накинула куртку — на щастя, вона була лише трохи вище колін, і у ній лежав телефон і гроші. Вийшла. Асфальт поколював ступні й вкривав пилом, вітер тріпав розпатлані кучері. Зловила таксі.

***

Маріанна прийшла ближче до вечора, коли зрозуміла, що на телефон Грейс їй все одно не відповість. Під боком у неї примостився маленький тортик, як завжди, коли вона відчувала, що Грейс на неї за щось образилась або у неї важкі часи. Вони мовчки подивились одна на одну, а потім Грейс важко зітхнула і впустила її. Мовчки заварила чай, а Маріанна порізала тортик. Вони з’їли по шматочку, і тільки тоді Маріанна заговорила:

— Як ти взагалі?

Та пожала плечима:

— Навіть не знаю. Сподіваюсь, ти собою задоволена.

— Хіба тобі є, про що жалкувати?

— Смієшся? — Грейс нахмурилась. — А як мені тепер з нормальними хлопцями зустрічатись?

— Що, це вже буде зовсім не те? — просяяла подруга.

— Та йди ти!

— Ну зустрічайся з дівчатами, — відповіла Маріанна. — Чи досі будеш розповідати, що не твоє?

Грейс відвернулась і ковтнула чаю, бо відповідати не хотілось.

— У будь-якому випадку, ти ж і так розчарувалась у чоловіках і збиралась у майбутньому тільки дитиною займатись, — спокійніше сказала Маріанна. — Що ти втрачаєш? Ой, ти чого? — вона нахилилась ближче, коли Грейс шмигнула носом. — Ти що, плачеш?

— Ні, — Грейс опанувала голос і сіла пряміше. — Просто я дурепа, от і все.

— Чого це?

— Бо в Джонні неможливо не закохатись, а я думала, що зможу! — вона потерла обличчя. — А мені з ним нічого не світить!

— Поки ти не вагітна, він буде приходити хоча б раз на тиждень, просто насолоджуйся моментом і не думай про завтра, — відмахнулась Маріанна. Вдивилась у її обличчя уважніше. — О! А-а…

— Він тепер ніколи не прийде? — на очі накотилися сльози.

— Прийде… Просто не так часто буде з’являтися… Ну не треба, ну… — вона переставила стілець впритул і обійняла подругу. — Все буде добре, я тут.

— Ти б не могла поки що не говорити йому?

***

Якось так склалось, що Джонні не уходив одразу, ще півгодинки сидів поряд у ліжку і слухав з чашкою чаю в руках. Іноді вони мовчали. Спочатку Грейс намагалась заповнювати паузи, бо думала, що інакше він піде, але потім помітила, що його мовчанки не бентежать — він просто сидить з м'якою усмішкою і насолоджується життям. Це він вмів. Але цього разу Грейс хотілося поговорити.

— А як ти... як ти взагалі прийшов до усього цього? — вона непевно поводила руками перед собою. Але він її зрозумів:

— Взагалі у мене не дуже клеїлося з дівчатами у школі. Я був дуже тихий і сором'язливий. Так і випустився незайманим, — він спіймав її недовірливий погляд. — Вирішив — ну і не треба, займусь навчанням. Як стану крутим хірургом з хорошою зарплатнею, жінки самі на шию вішатимуться. Перші кілька років в універі все йшло за планом, а потім хтось запросив на студентську вечірку... Вперше побачив купу оголених дівчат вживу і втратив голову. Вони були такі... типу Маріанни. Згоріти на місці можна від одного погляду, — він довго видихнув. — Вони мене і "розпакували", хоча я погано це пам'ятаю. П'яний був.

— Ого, це... Я б на твоєму місці не дуже зраділа, — нахмурилась Грейс.

— Я на своєму теж не дуже, — усміхнувся він. — Якось потім побачив цих дівчат на вулиці й просто втік... А через кілька місяців сам до них підійшов, не втримався. Ми молоді були, дурні. Тепер я би не став спати з п'яною жінкою, яка на ранок може пошкодувати, але тоді це здавалось нормальним. — Подивився на обличчя Грейс і додав: — Вони потім вибачилися, якщо що.

— Ну-ну...

— Зазвичай люди самі приходять до цих клубів і вже знають, чого хочуть, — сказав він. — Як ти.

— Я вже і не знаю, чого хочу, — зітхнула Грейс. — І я не знала, що побачу, мені просто Маріанна сказала, що там будеш ти, — вона опустила вії. Прокашлялась: — А що було потім?

— Я став хірургом. Знаєш... це дуже своєрідна робота. Якщо над кожним пацієнтом трястися, рано чи пізно впустиш скальпель чи рука дрогне. Треба бути спокійним і зосередженим, наче робот. Якось я зупинився на світлофорі й автоматично почав прикидувати, як би я різав людей, що переходили, і це були дуже спокійні, трохи навіть ліниві думки. Коли п'ять днів на тиждень ріжеш безпорадних, сплячих голих людей, психіка змінюється. У мене є одна п'ятнична ніч щоб пригадати, як почувати себе людиною. Чоловіком. Як взагалі відчувати щось.

— А решту вихідних? — тихіше запитала Грейс.

— Суботу я відлежуюсь від похмілля, — хмикнув Джонні, — і з полудня суботи — ні краплі, бо у понеділок маю бути у повній готовності. Робота не має страждати. А в неділю беру дітей і ми ходимо у гості до якоїсь з моїх колишніх, підбираю наших з ними дітей і йдемо... у зоопарк, чи планетаій, чи ще кудись. Чи граємо з дітьми у настолки. Як бути батьком, я теж не хочу забувати. Сподіваюсь, ти не будеш проти, якщо я буду приходити і до тебе іноді?

— Я буду рада, якщо ти прийдеш. — Грейс помовчала. — А що твоя жінка?

Джонні зітхнув.

— Деякі люди просто не створені для моногамних стосунків, — сказав він. — Але батькам цього не поясниш. Вони взагалі мало знають про мене, а я не пояснюю. Я їм потрібен, щоб хизуватися ідеальним сином перед усіма родичами та друзями, але якщо вони одного разу дізнаються про це, — він торкнувся грудей, — мені здається, вся їх любов і гордість одразу пропадуть. Я одружився, щоб вони відчепились від мене... Ми з дівчатами кілька тижнів збирались і обговорювали, хто як собі уявляє подружнє життя, домовлялись. Зрештою знайшов підходящу жінку. Насправді, я її дуже люблю і поважаю, вона мене завжди підтримає. Не думаю, що ми з нею колись розлучимося.

— І вона все знає про тебе?

— Так, ми були знайомі вже давно. Вона теж частіше з дівчатами зустрічається, тож для неї моя фігура не проблема, навіть навпаки, — він підморгнув.

— Частіше... А ти, значить, і з хлопцями теж?

— Іноді... рідко. Якщо вони у сукні й з першого погляду можна переплутати з дівчиною. В цілому, як правило поряд завжди ще є якісь справжні жінки, тож який сенс? А ти як? Здається, на вечірці ви цілувались з Маріанною?

— А то ти не помітив...

— Я був трохи, м-м-м... Мені було не до того, — він прикусив губу.

— Мені якось ніколи навіть не спадало на думку це перевірити, — відповіла Грейс. — Якщо подобаються хлопці, то навіщо щось ще? Але... — вона нахмурилась. — Вона гарно цілується.

— Вона все робить гарно, — протягнув Джонні, — просто а-ах! Перевіряй її глибше!

Грейс пхнула його в плече і Джонні розсміявся.

— А ти ніколи не спиш з колишніми з дитиною? — зненацька спитала Грейс.

— Та буває, чому б ні. Але не часто... Пів року-рік, іноді рідше. А що, ти вже? — Він обняв її, подихав у вухо. — Не бійся, я не пропаду назовсім, обіцяю!

— Ну все, ти обіцяв! — і Грейс обняла його у відповідь.

***

Грейс відкрила двері квартири. Маріанна прийшла у чорному брючному костюмі з краваткою, в шляпі й з букетом. Обличчя у неї було таке серйозне, що Грейс аж відступила на крок.

— Ти чого? Помер хтось?

— Не бачиш ти у мені чоловіка, — ще більше нахмурилась Маріанна. — Знаєш, як важко через те конкурувати з хлопцями за твою дупцю й серце?

— Що?

Маріанна зі зловісною посмішкою витащила вільною рукою з кишені фіолетову в зірочках іграшку, з якої звисали поясні ремінці.

— Начувайся, крихітко, я прийшла показати, ху із дедді в цій хаті, — вона помахала нею і зробила крок вперед.

— А принцип добровільності? — пискнула Грейс і відступила. Маріанна зупинилась і важко зітхнула, на секунду замружилась і знову підняла важкий погляд. Мовчки протягнула вперед букет:

— Так, я хочу почути, як ти будеш вмовляти мене, красуне! — Через кілька секунд цілковитої тиші вона додала: — Трясця, та дай мені хоч шанс! — її голос змінився. — І взагалі, після того разу я, як чесний чоловік, маю на тобі одружитися!

— Ми тільки цілувалися!

— Яка жахлива втрата! Я маю її виправити! — Після паузи вона додала: — Можна?

— Ти що, п'яна? І взагалі, — Грейс зовсім розгубилася, — може, це я хочу бути дедді.

Маріанна мовчки простягнула до неї іграшку.

— Серйозно? — Грейс підняла брови.

— Бери вже, у мене руки стомились і я відчуваю себе дурепою! — Маріанна тряхнула букетом, і Грейс забрала все у неї з рук. Маріанна широко усміхнулась: — Джонні казав, ти любиш починати з чаю?

— Обов'язково, — Грейс відвернулась, і собі усміхаючись. Життя налагоджувалось.