В ім'я богині

Оповідання містить елементи реально існуючої культури, проте не претендує на достовірність її відтворення

Юна девадасі старанно виводила чорну стрілку під оком. Руки легенько тремтіли від хвилювання. Вона вперше прийшла до храму Калькутти та вже отримала честь взяти участь в ритуалі. Це не було дивно, адже вона відзначалась красою: м'які риси обличчя, темні, великі очі, пухкі вуста, наразі підведені червоним. Вона привернула увагу брахмана, і він обрав її. Далі все відбувалось так, як передбачали традиції - він надсилав їй квіти, а вона весь час думала про нього. Та і як було не думати - високий, чорнявий, хоч і з проблисками сивини, зрілий і напрочуд привабливий у своїй недоторканності - як і девадасі, він присвятив своє життя служінню богам, і лише майтхуна могла зробити їх ближче, хоч і всього на один вечір. Девадасі пройшлась руками по тканині свого одягу, намагаючись впевнитись в тому, що все ідеально. Хіба можна було інакше в цей вечір?

Вона ще раз перевірила, чи не забула ніяких важливих деталей, чи одягла достатньо золотих прикрас, і поспішила в кімнату, де й мав відбутись ритуал.

В храмі панувала напівтемрява - приміщення освітлювалось кількома десятками свічок. Повітря було заповнене пахощами ефірних олій та квіткових гірлянд, які були розкладені біля статуї богині. По середині кімнати лежало велике простирадло з кількома перинами, біля якого стояв кухоль з вином та два келихи. Девадасі вкотре впевнилась, що не дарма обрала шлях лівої руки - окрім жертвоприношень людей, в ньому було багато чого набагато приємнішого. Дівчина пройшла до центру кімнати та сіла, покірно опустивши голову. Брахман має зрозуміти, що вона віддасться своєму обов'язку сповна.

Він з'явився безшумно - босі ноги ступали по кахлі легко і стримано. Девадасі ледь стрималась, щоб не піддатися спокусі підняти на нього очі.

- Юна раба богині, - пролунав його низький, оксамитовий голос, - тобі не терпиться довести їй свою вірність, так?

 Його рука доторкнулась до її підборіддя і підійняла його вгору. Від самого вигляду стрункого чоловічого тіла, яке здіймалось над нею, вона відчула себе млосно.

- Вірно, - тихо відповіла девадасі, - Це сенс мого життя.

- Підіймись, - неголосно наказав брахман. Потягнув за підборіддя вгору, не даючи змоги ослухатись його.

 - Це твоя перша майтхуна? - запитав, коли вони порівнялись; дівчина все одно була на голову нижче за нього.

- Так.

 Пальці брахмана лягли на її ключиці і, намалювавши візерунок з доторків по шкірі, скинули тканину з одного плеча, а потім і з іншого.

 - То ж знаєш, що жінка має домінувати ? - запитав, задумливо провів пальцем по краю вирізу, - Хоч ти й недосвідчена, це не стане виправданням. Але не хвилюйся - я допоможу тобі звільнити свою пристрасть.

Дівчина завмерла, дослухаючись до кожного відчуття, що виникало в тілі - чоловічі руки, що пестили шкіру, на лічені сантиметри опускались на плоть м'яких грудей, пробуджували в неї стільки хвилювання ! Брахман раптово відійшов від неї і повернувся з кухлем вина.

- Випий, дозволь розуму відпустити тіло. Він підніс келих до її вуст і обережно нахилив, напуваючи зі своїх рук. Язика девадасі торкнувся терпкий напій - вона поспішила випити його, та частина все ж пролилась на підборіддя. Краплі потекли по шиї, ключицям, пірнули в декольте. Брахман опустив голову і раптом пройшовся язиком по впадинці між грудьми, витираючи слід вина:

- Солодка девадасі, - прошепотів, не відіймаючи губ від неї. Девадасі тихо видихнула, сповнюючись тією самою, необхідною для майтхуни, енергією. Тим часом вуста брахмана піднялись, досліджуючи її шию, а рука пірнула під одяг, стиснувши груди. Великим пальцем він почав обводити найчутливіше місце на її грудях, змушуючи його тверднути. Їй здавалось, що вже цього, невинного руху вистачило б для того, щоб вона була готова. Проте брахман так не думав - відсторонився від неї, повільно, наче дражнячи, зняв з неї одяг. Вона стала на простирадло, повністю оголена перед ним. Погляд брахмана ковзнув по її тілу, стрімко темнішаючи від бажання. Він поклав руку на її талію, з натиском пройшовся по вигину та опустив руку на сідниці. З насолодою стис пальці, подивився на її реакцію. Девадасі почервоніла, привідкрила вуста, вдихаючи повітря через рот. Вільною рукою чоловік легенько, ледь відчутно, торкнувся її між ніг і вона мимоволі прикусила губу.

- Повна пристрасті, і така скута, - похитав головою брахман. Взяв келих в руки і зробив великий ковток. Потім віддав їй келих і зайшов за її спину. - Пий, - прошелестів на вухо, розпускаючи вигадливо зібране темне волосся. Воно важкою хвилею впало до попереку. Девадасі слухняно випила залишки вина і відчула, як в голові затуманилось.

Пальці брахмана зімкнулись на її шиї, вуста торкнулись вушка. Дівчина тихо охнула, вигнулась в спині, притискаючись до стегон чоловіка сідницями. Він все ще був одягнений, проте це не заважало відчути реакцію його тіла на неї. Долоні брахмана стислись на її грудях, не соромлячись, зминали її пальцями, стискали до болю. Він ковзнув пальцем по чутливому животу, вже відчутніше натиснув на плоть між ніг. Палець обережно послідував далі, занурився в неї.

- Волога...- прошепотів брахман, - готова.

Він відсторонився від неї; дівчина почула, що він зняв одяг.

- Лягай на спину, - легенько підштовхнув, приводячи до тями. Девадасі слухняно лягла, на простирадло, ніяково завмерши. Він стояв над нею оголений. Відблиски свічок палали на засмаглому, сильному тілі, підкреслювали його бажання. Його темні очі ковзали по ній - він смакував кожну мить майтхуни, накопичував енергію, щоб ритуал вдався. Девадасі згадала, що більшу частину, взагалі-то, має домінувати, тому широко розвела коліна, наче наказуючи чоловіку не зволікати. Брахман опустився між її ніг. Обхопив її стегна, потягнув вгору. Девадасі не чинила спротиву і за мить  під її сідниці лягла перина. Брахман подався вперед, впираючись їй між ніг. Дівчина мимоволі завмерла - він повільно, але невблаганно наповнював її собою. Це нове відчуття було незвичним, захоплювало передчуттям чогось ще більшого і солодкого. Девадасі майже не звернула увагу на слабкий біль - вона з захопленням відчула, як стегна брахмана зустрілись з нею. Він зарухався повільно, дозволяючи їй звикнути, вивчити відчуття. Дівчина ж не зчулась, як підлаштувалась під нього, почала підіймати стегна йому назустріч. Брахман з посмішкою зупинився:

- Зрозуміла?

- Так, - видихнула дівчина.

- Тепер час тобі бути зверху.

 Він допоміг їй підійнятись, сам ліг на спину, поклавши кілька перин під голову і плечі. Девадасі завмерла над ним на кілька митей, не знаючи, що робити далі. Зрозумівши, почервоніла, і обхопила його тверду плоть тонкими пальцями, сідаючи зверху. Почала рухатись, поступово розчиняючись в цих рухах. Керував не мозок - керувало тіло. Керувала енергія, що змушувала кров кипіти. Пальці брахмана лягли на її груди, змушуючи прискоритись - вона лягла на нього, зрозумівши, що чим ближче вони були, тим приємніше їй ставало. Девадасі обперлась руками об подушки за брахманом, мліючи від тертя між їх тілами. Зуби брахмана обережно стислись на її грудях, язик полоскотав їх вершечок - дівчина відчувала, що в паху стає все більш гаряче, до нестерпності. Не помітила, як стала рухатись різкіше, намагаючись позбутись того жару...

- Не забувайся, - хрипко промовив брахман, м'яко відштовхуючи її назад, - Майтхуна передбачає одночасне закінчення.

 Девадасі обперлась руками об його коліна, ледь не впавши від неочікувності. На мить її поглинуло розчарування, аж поки чоловічі руки не потягнули її назустріч стегнам. Вона вигнулась, віддаючи йому владу. Темне волосся торкнулась підлоги, груди здійнялись вгору. Вогонь в ній все ще горів, але більш лагідно, не змушуючи несамовито рухатись.

Вона забулась в м'яких похитуваннях, що здавались занадто спокійними і ніжними, ніж її рухи напередодні. Проте так не можна було - для майтхуни потрібна була пристрасть. Брахман підійнявся, обережно зняв її з себе.

 - Ставай на коліна, - промовив, натискаючи на поперек. Девадасі слухняно нахилилась, обперлась на руки.

 - А як... як я буду домінувати в такому положенні ? - осмілилась запитати.

- Зараз все зрозумієш, - відповів чоловік, штовхаючись вперед. Він намотав її волосся на руку, смикаючи кожен раз, коли торкався стегнами її сідниць. Браслети на її зап'ястях тонко дзвеніли, стукаючись один об одного. Жорсткі, грубуваті поштовхи виштовхували з грудей гучні стогони, і їй вже не хотілось домінувати, проте... він зупинився. І девадасі зрозуміла, що їй треба робити. Міцно обпершись руками об підлогу, стала подаватися назад. Так, як їй цього хотілось. А хотілось їй ще грубіше, ніж це робив брахман. Крізь власне прискорене дихання вона почула, як хрипко почав дихати чоловік, і це спонукало до ще більшої розкутості. Брахман не стримався, і почав штовхатись вперед, допомагаючи їй. Вони обоє втратили контроль над думками, забули про всі правила - в пристрасті, що охопила тіла, вже не визначали, хто головніший, а просто розчинялись один в одному. Пальці брахмана лягли їй між ніг, знову розпалюючи бажання до нестерпності. Її увага зосередилась на терті, що посилювалося з кожним поштовхом.

 - Я... скоро... - переривчасто видихнула дівчина.

 - Давай, девадасі, - ледь стримуючись, відповів брахман.

 Кілька поштовхів стали вирішальними для них обох - девадасі тихо скрикнула, падаючи на подушки, а брахман завмер, обхопивши руками її стегна... Солодка млосність розтікалась по тілах, що кілька митей тому загубились в потужному вибуху насолоди.

Віддихавшись, девадасі поспішила встати, хоч керувати майже безсилим у своїй легкості тілом, було дуже важко. Та їй не можна було залишатись довше.

 Брахман слідкував за дещо незграбними рухами дівчини й пив вино.

- Думаю, богиня задоволена, - промовив він.

Девадасі почервоніла, абияк накинула на себе одяг. Коротко вклонившись, поспішила до виходу з храму.

- До наступної майтхуни, - пролунало їй в слід.