1
Террін поспішала. Вже за кілька годин оголосять про початок змагання, яке вона аж ніяк не хоче пропустити. Все своє життя вона готувалася до нього, і ніхто не посміє відібрати у неї цього права, навіть її старша сестра Шарі, яка вже чомусь вирішила, що стане наступною макаб, правителькою іштів. Але в їхньому племені усі були рівні перед законом предків, який давав право кожній жінці спробувати себе на роль правительки, якщо вона досягла віку двадцяти одного місячного кола. Террін вже було двадцять два, і мати наполягала, аби вона обрала собі пару, мотивуючи це тим, що всіх хлопців розберуть і їй не стане. Та не це було її мрією.
Вона робила широкі кроки рівною стежкою, яка обабіч поросла невисокими кущами, вкритими яскравими пурпуровими листочками. Це робило їхнє плоскогір’я особливо прекрасним восени, коли сонце останніми теплими промінцями лише ковзало по верхівках невеличких округлих будиночків, розкиданих впереміш із загонами для коней, овець та пасовищ серед величних гір, що оточили цю місцину велетенськими стінами.
— Агов!
Дівчина озирнулася, впізнавши голос Шарі, яка швидко наближалася і вже за мить стояла неподалік.
— Куди поспішаєш?
— А ти не закудикуй! Маю справи.
Террін вже хотіла йти далі, як відчула, що сестра різким рухом зупинила її.
— Ти потрібна батькам. Шукаю тебе вже пів години, а тебе, як завжди, не знайдеш, як вітру в полі.
Поглянувши у бік червоного сонця, що вже наближалося до гори, за якою ховалося на ніч, Террін зі злістю поглянула на сестру. У неї лишалося зовсім мало часу на підготовку, але вона має встигнути, та ще й зможе попрощатися з батьками. Хто знає, чи повернеться живою з того змагання, адже шаманка завжди попереджає учасниць про страшні небезпеки, які можуть трапитися на їхньому шляху.
— Добре, зараз буду.
— Не вірю ані жодному слову! — Шарі схопила сестру за руку і потягла до будинку, що стояв неподалік між двох дерев — єдиних на плато, що височіли, мов ті дві свічки, вирізняючи їхню господу серед інших. Цього разу Террін не пручалася.
Виявляється, на неї просто чекала вечеря, і батьки, які ні про яку термінову справу і гадки не мали. Дорогоцінний час спливав, Террін сердилася ще й з того, як дивилася на неї сестра. Звісно, вона вже приготувалася і тепер має перевагу.
Її злість, що полум’ям буяла ще кілька хвилин назад, раптово відступила на другий план, думки почали плутатися. І навіть мотання головою не допомагало зосередитися. Останнє, що побачила Террін — це хитру посмішку сестри. А тоді світло згасло.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!