Візьми мене за руку
Мінхо завжди організовував поїздки в гори. Щороку збирав найближчих друзів у подорож, де вони разом вдихали гірське повітря і спостерігали, як стрімкі річки бурхливо прокладали собі шлях крізь спокій природи. Біля вогнища пиво лилося рікою, а м'ясо смажилося до золотистої скоринки. Це був час, який вони чекали цілий рік.
Цього літа все мало бути як завжди. Та Мінхо готувався ретельніше. Останнім часом він все рідше бачився з Ханом, відколи у того з'явилася друга половинка. Коли Мінхо запропонував поїхати в гори на цілих два дні, Хан погодився тільки після довгих умовлянь.
Мінхо боявся, Хан може відмовитися в останню хвилину.
Хан таки прийшов.
Він усміхався від вуха до вуха, вітаючи кожного. Мінхо простягнув руку, звичний жест, який був символом їхньої близькості. Але Хан навіть не помітив її. Гепнувся у крісло, розповідаючи про своє чудове вчорашнє побачення.
Мінхо забрав руку назад і тихо сидів. Усмішка на його обличчі була щирою, як запізніле освідчення в любові, яке ніхто вже не чекав.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!