Сталевий Кінець

Один раз на три роки, на світ з'являється тринадцять магічних артефактів, що здатні пробудити в людині надприродні сили. Їх називають проклятими, адже їх власники, змушені страждати від багатьох побічних ефектів. Традиційно, тринадцять найвпливовіших мафій світу виставляють своїх представників для участі в смертельній королівській битві.

Так писало в буклеті. Тільки божевільний погодиться брати в цьому участь. Що тут роблю я – досі загадка.

Я стояв у колі тринадцяти людей в якомусь старому ангарі, серед розкиданих куп металобрухту. Згори потужні прожектори освітлювали нас, наче боксерів, а трохи нижче, у віп ложі, купа огидних пик вже ставили ставки.

– Нервуєш? – Крізь навушник почув голос того жирного виблядка, що мене сюди запхав.

– Чому ти вибрав мене, а не когось зі своїх головорізів? Тут же суцільні вбивці і маніяки. – Запитав я пошепки, розглядаючи інших учасників.

– Ти везучий.

– Піздєц, блядь, критерій.

– А ще ти мені купу грошей винен.

– Я всім винен. Ти не особливий.

– Учасники, підійдіть до артефактів! – Прозвучало з динаміків. На невеликій підставці переді мною лежала таємнича чорна куля, від якої віяло чимось надприродним. Я ступив вперед.

– А що з побічними ефектами?

– Біль, психічні розлади і так далі. Половина пробуджених закінчують самогубством.

– Потішив. А не можна для цих збочень брати звичайних суперів?

– Ще чого, вони цінний ресурс. Плюс традиції і все таке.

Хороша традиція. Ахуєнна. Хоча, якшо чесно, я б подивився.

– І як ця штука працює?

– Береш кулю і вона приймає форму і здібності, відповідно до твоєї сутності, характеру і так далі. Але загалом – це лотерея. Ніхто не знає, що отримає.

– В мене погані передчуття.

– Це нікого не хвилює. Або ти граєш, або твоїй сестрі кінець.

– Це тобі не футбол, придурок! Ти хочеш, щоб я вбив купу народу. Чим мені це робити? Членом?

– Придумай шось. Досі в тебе непогано виходило розводити моїх людей. А серед них навіть кілька суперів є.

– А можна мені теж дробовика, як он в того білобрисого?

– Американця? Вони виграли минулі ігри, тож мають право на зброю.

– Заїбісь ви правила придумали.

– Нагадуємо правила, – голос з динаміків, – покидати територію заборонено. За порушення, буде здетоновано чіп у вашій шиї. Також у вас є година, щоб завершити бій, інакше всі учасники будуть знищені.

Мені гайки.

– О, ледь не забув: якщо програєш, твоїй сестрі також кінець.

– Мені вистачає і тієї мотивації, що я так здохну сам.

Роззирнувся. Кожен тут виглядає так, ніби на сніданок їсть немовлят. На мене ніхто навіть уваги не звертає. Хоча це може тому, що всі жруть очима фігурову дівчину з канадським прапором на грудях. Що ж, фемінізм змушує людей робити багато безглуздих речей. Хоча ні. Не всі. Цей накачаний мужик з Африки мені підморгнув. Якось аж пересохло в горлі.

– Увага! Учасники, візьміть свої артефакти!

В повітрі повисла напруга. Момент істини. Все залежить від цієї кулі. Дивно, але ще ніколи в житті я не відчував такого азарту.

Дотик. Всього секунда, може дві. Але відчуття, ніби мене виграла зграя бегемотів на молекулярному рівні. Глибоко шокований, я валявся на бетоні. Інші мафіозі пережили це якось легше.

Таємничі кулі просто випарувались. Злий мексиканець натомісць тримав велике сомбреро. Ніразу не стереотипно. Якудзі пощастило з катаною. Колумбієць отримав бензопилку. Америкос дробовика. Стоп, ні. Бейсбольний м'яч він отримав. Маленький лисий китаєць – гребінця. Серб зі свастикою на шиї – вимикач. Канадійська красуня – батіг. Сицилійський чорноволосий жеребець – кінську голову. (блін, вона реально наче з живого коня, жесть…) Здоровенний нігер – здоровенну гантелю. Албанський циган – якусь коробку. Чувак із сальвадору – газету. (а це може означати дуже круту здібність, якщо задуматись. Імовірно в тій газеті з'являтиметься різного роду інфа. Слід бути обережним) Вусатий індус – колесо від возу. (да, розумію його вираз лиця. Теж не знаю, шо йому з тим колесом робити)

Ну а я, як новоспечений представник славнозвісної української мафії, отримав гумовий ділдо.

Ем… Той жирдос наче казав, що артефакт приймає форму, в залежності від твоєї сутності…

Так, я не поняв, шо за хуйня?!

– Клац, – раптом прозвучало збоку. Вмить десятки прожекторів погасли і наступила абсолютна темрява.

– Клац, – світло знову з'явилось.

– Хмм… – Хмикнув серб і клацнув вимикачем ще двічі. Очевидно, що той, хто першим зрозуміє сутність своїх нових сил – матиме перевагу. Схоже цей чувак вже збагнув, що може вимикати світло. І ця дибільна здатність реально може бути корисною.

А як що до мене? Уявлення не маю. В мене ділдо. Яка в нього може бути сила? Хоча… Тут є кнопка. Може воно лазерами стріляє? Натискаю.

– Бззз… – Блядь, це вібратор. Дякую.

– Всі учасники готові?! – Голос з рупора. – Три! Два! Один…

Останні слова не встигли прозвучати, як америкос вже націлився на серба.

– До бою!

– Клац

Постріл. Ще один, і ще. В суцільній темряві лише спалахи від дробовика дозволяли зрозуміти бодай щось. Я хутко забився під найближчу купу брухту. Збоку вже почувся гуркіт від заведеної бензопили колумбійця. Не надто розумно, як на мене. Бо четвертий постріл попрямував якраз у тому напрямку. На п'ятому канадійська красуня вирвала дробовик своїм батогом. Зброя впала десь неподалік.

– Клац, клац, – світло з'явилось всього на мить.

Цього було достатньо, щоби змусити вусатого індуса спробувати добити пораненого шрапом колумбійця своїм колесом. Вже в темряві звук бензопилки помножився на істеричний крик болю.

Я ж в той короткий проміжок світла знайшов очима рушницю і поповз до неї. Почав навпомацки лазити руками по бетону. Щось надибав.

– Клац

Це нога! Нога того індуса! З неї досі юшить кров! За кілька кроків праворуч від мене, колумбієць вже намотував індійські тельбухи на ланцюг пилки. Зі спини на нього накинувся серб зі шматком арматури, однак ворог відчув це і махнув своєю смертельною машинкою з розвороту.

– Клац, – замість світла заглохла пилка, тож серб з легкістю відбив удар, а потім загнав шмат металу чоловіку в шию. Минули секуди, а вже мінус два!

Я тим часом дістався до дробовика. З ним трохи спокійніше, можна кого… От же срань!!! Ледве встиг відскочити. Неймовірної сили удар від африканця утворив чималеньку вирву в тому місці, де я щойно лежав.

– Ай лайк йо вепн. – Сказав він мені посміхаючись. Я не став довго думати і вистрілив йому в груди, однак замість того, щоб продірявитись, вони дивовижним чином здулись у розмірі. – Нот зіс вепн.

З тою ж зловісною посмішкою він кілька разів підняв свою гантелю, після чого його рама знову виросла. Ну це пиздець. Всі смертовбивства вбивають, а цей тут фізкультурою займається.

Швиденько глянув навколо. Канадійка душила янкі батогом; якудза стояв незворушно, поклавши руку на рукоять меча; сальвадорець намагався вдарити газетою цигана з коробкою, а італієць махав перед китайцем конячою головою. Все ок.

Я ж вирішив дати драпака від цієї гори м'язів. Краще хай його хтось інший приб'є, ніж я витрачу даремно ще один постріл. Цей ремінгтон, здається, на вісім набоїв. Тобто залишилось два. І чого він автомат не взяв? Дибіл…

Придумав. Ризик є, але може спрацювати. Я ривком чкурнув у бік якудзи. Качок помчав за мною. Японець стояв із заплющеними очима. Гадаю його здібність – вбивати всіх, хто підходить на відстань меча. Я бачив подібне в аніме, а аніме хуйні не порадить. Тож я хутко наблизився і в останній момент просто впав на землю, намагаючись підставити під удар качка.

Мить і… Нічого не сталось. Він стоїть як і стояв! Довбаний кретин! І взагалі, це воскова фігура! Що за?.. Справжній якудза вискочив зі схованки й напав на китайця. Тріада вправно парирував удар своїм гребінцем, від чого лезо меча не превелику втіху свого власника покрилось довгим волоссям. Мда…

А поки я валявся як дибіл, нігер схопив мене за ногу і махнув, наче ганчіркою. В останній момент я таки вистрілив йому в лице. Це дозволило мені просто відлетіти вбік, замість того, щоб втрамбуватись у бетон. Качай тепер щоки, імбіцил!

Однак відлетів я не дуже вдало. Збив з ніг канадійку і ми покотились удвох клубочком. Зрештою вона опинилась зверху, зваливши мені на обличчя свої цицьки. В мене аж встав.

Дівчина хутко підвелась і зарядила копняка в ребро. Миттю підскочив янкі. Йому не сподобалось, як його душили, тож він влупив мадам в щелепу. Я теж часу не гаяв, і тут же наставив на нього дробовик. Вже майже спустив гачок, та в останню мить зброя просто зникла.

Постріл! Повернувся на звук. Рушниця якимось чином опинилася в цигана. Нею він успішно застрелив сальвадорця і газета бідоласі не помогла.

– Клац, – знову темрява. Треба звалити. Швидко намацав свій артефакт. Раптом з нього таки є користь. Кажуть, про особливості цих штук дізнаються поступово. Стоп… Він став твердим. Це точно він?

– Клац, – світло. Та точно! Він став металевим і виріс на метр! Тобто, це і є моя супер сила? Металевий ділдо, коли в мене встає?

Немає часу жалітись. Серб націлився на мене. Відсікає слабших? Удар справа. Ледве встигаю заблокувати членом його закривавлену арматуру. Тепер зліва. Знову парирую. Ми наче мушкетери.

– Клац, – негайно вбік! Покидьок сховав удар у темряві. Парирувати безглуздо. Єдиний шанс – швидко відскочити.

– Клац, – серб стоїть наді мною. Погляд як в скаженого пса. Замах… Зараз він знову вимкне. Чорт! Інтуїтивно виставляю блок. І.. Відбив! Не вірю. Стоп, де його вимикач?

– Заїбав! – Крикнув циган, і викинув вкрадену клацавку.

Схоже, що всовуючи свою руку в ту коробку, він може викрасти будь-що. Ну не чітер? Серб забив на мене і кинувся повертати свою іграшку.

Пробіг десяток метрів з перекошеним від суворого сербського життя обличчям. Вже майже добрався до злодія, та той в останню мить дістав з коробки пістолет і вистрілив йому в груди.

Чим далі тим цікавіше. Циган на цьому не спинився. Він продовжив шмаляти на всі боки. Тож всім прийшлось облишити свої справи і ховатися за мотлохом. Не сховався тільки США. Нарешті і він згадав про свої пріколи. Замахнувся і виконав потужну бейсбольну подачу. М'яч пролетів з шаленою швидкістю і пробив цигану груди наскрізь.

– Найс. – Промовив янкі і телекінезом повернув м'яч назад.

Але тішився він не довго. Тут же на нього накинувся якудза з волохатим мечем. А з іншого боку канадійка влучним ударом намотала йому на шию свій батіг. Проте це не послабило чоловіка. Навпаки. Він наче озвірів і зашвирнув свій м'яч іще сильніше. Немов гарматне ядро той зніс японцю голову нахрін. Втім, замість крові розбризкався віск. Зрозуміло. Японець міняється місцями зі своїми фігурами. Крутий скіл, але щойно прийшов до тями той чорний бугай, що лежав поруч. Він з легкістю скрутив якудзу, сів зверхи і почав робити відбивну з його голови гантелею.

Щоби не здохнути так само, я рвонув до мертвого цигана по зброю. Шкода тільки не одразу помітив, як туди доповз поранений серб. Пістолет вже був у нього. Чорт! Він націлився на мене. В укриття! Постріл, ще один! Кулі полетіли в канадійку, що якраз знаходилась позад мене, але в останню мить американець закрив її собою. Не те щоб він зробив це добровільно. Ясно. Отже батогом вона маніпулює людьми.

Стікаючи кров'ю, америкос запулив свій м'яч в стрільця. Не знаю, що мене сподвигло, та якось на рефлексі я хутко підвівся і відбив подачу своєю битою. Хоум ран! Сам з себе в шоці. Янкі лишився без голови, а в стіні далеко позаду утворилась чимала діра.

Це, звісно, успіх, але бій ще не скінчився. Залишилась підла канадійка, тріада, страшний нігер і італієць, який десь певно сховався і намагається зрозуміти сутність своїх сил. Слід бути обережним. Тим паче з моїми-то скілами.

– Хлящ! – Зовсім не встиг зреагувати. Навколо моєї ноги намотався батіг. І тепер… Тепер я нахрін всіх порву за цю Богиню! Боже, яка ж вона гаряча! Та я зроблю для неї все, що завгодно!

Я себе ніхріна не контролюю від збудження, але мій ділдо вимахав метрів на десять! Тіло наповнила нестримна сила. Всього один удар цією волиною, і бугай разом з тріадою відправились в політ. Не тямлячи себе, я почав колотити китайця своїм гігантським членом, поки той не розплющився до товщини коржа для піци.

Тепер нігер! Він до біса міцний горішок, але ніщо мене не спинить! Ніщо, крім…

Раптом з-за купи металобрухту вискочив італієць, верхи на коні, і врізався в дівчину. Блядь, серйозно? Канадійка випустила батіг, а я нарешті прийшов до тями і відбіг на безпечнішу відстань. Волина зморщилась до стандартних розмірів.

Розлючена домінантка, не гаючи часу, вибрала для рабства іншу мішень. Її батіг миттєво обмотався на шиї африканця.

– Кіл зем ол! – Кричала вона. Та той спокійно підійшов ближче, і на мій превеликий подив, проломив їй череп.

– Ай лайк бойз. – Пояснив він. Аж мурашки по шкірі. Бррр…

Та охринівати не було коли. Італійський жеребець вже мчав на мене. Роззирнувся. Ось! Скористаюсь цим. Підібрав з калюжі крові колесо того індуса. Воно йому більше не знадобиться. Коли вершник дістався ближче, я з розмаху жбурнув дерев'яху йому в груди. Чоловік втратив рівновагу і звалився до долу, кінь помчав геть, ну а колесо покотилося в невідомому напрямку. Досі не вірю, що його сила – призивати коня. Хоча, це краще ніж в мене.

Тепер треба швидко добити лежачого. Роблю крок, як раптом дві волохаті руки витягнулись ззаду і замкнулись на моїй шиї. Що за? Мене хтось душить! Повалив на землю і замкнув завхват ногами. Впізнаю ці черевики. Це ж індус! Якого хріна він воскрес!? Я його кишки бачив! Так не повинно бути!

Нічим дихати. Вже почало темніти в очах. Цей падлюка надто сильний. Важко повірити, але навіть мій супер ділдо не допомагає. Невже я так і здохну?

Раптом його руки обмякли. Я відкотився вбік. Вдих… Переді мною лежав вусатий труп, а трохи далі мій улюблений качок зламав те сране колесо об голову італійцю. Це, мабуть, якось пов'язано.

Поки я рачки намагався віддихатись, чорний пішов добити серба. Добре, хоч в того пістолет був.

Постріл, другий, третій, клац, клац… Набої скінчилися. Все даремно. Бугай просто качнув біцуху, і ніби нічого й не було. Та як же його вбити? Думай! Повинен бути вихід. Пилка? Не заводиться. Точно! Вимикач! Я пам'ятаю, куди циган його жбурнув. Швидше!

Ривок. Секунда, дві, і я вже кидаю річ його власнику. Не знаю, вимкни хоча б світло!

– Клац… – Чудово. Він вимкнув нігера. Нахуй. Чувак просто впав як овоч.

– Добий його, – протягнув серб, – він живий. Отямиться, якщо я вмру.

– Звідки ти знаєш українську?

– Тебе саме це зараз хвилює?

Підозріло…

– Не парся, – продовжив він, – я і так вже труп.

– Чому ти мені допомагаєш?

– Ненавиджу чорних.

А, точно, він же нацик.

– Чекай вмирати. В мене є ідея.

Я підійшов до непритомного. Аби бути впевненим на всі сто, я розмолов його мізки на холодець. Що-що, а їх гантельою не накачаєш.

Видох…

Невже скінчилося? Аж не віриться. Але відчуття, ніби я щось упустив. Шурхіт позаду. Точно! Як я міг забути?

Удар з розвороту. Збоку здавалось, ніби я просто розганяю повітря, але в одну мить мій член натрапив на щось тверде. Щось, що було досі невидимим. Мексиканець… Здоровенне сомбреро і чоловік розлетілись в різні боки.

От тепер дійсно все. Я нахилився до серба.

Люди дізнаються про межі своїх сил поступово. Я не виключення. З розмаху встромив металевий стержень в бетон.

Режим вібро – режим землетрус.

– Пам'ятаєш про чіп? Вимкни його. Пора роздати всім пизди.